Аналіз основних елементів оборотного капіталу підприємства та управління ними

    Фінансова стійкість відображає постійне стабільне  перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами  підприємства, здатність шляхом ефективного  їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Тобто, фінансова стійкість — це такий  стан фінансових ресурсів, при якому  підприємство, вільно маневруючи грошовими  коштами, здатне шляхом ефективного  їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

    Недостатня  фінансова стійкість може призвести  до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі  діяльності господарюючого суб'єкта. Надлишкова фінансова стійкість також негативно  впливає на виробничо-господарську діяльність, оскільки виступає гальмом  її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

    Фінансова стійкість повинна характеризуватися  таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку  і водночас задовольняв потреби  розвитку підприємства.

 

    6.2. Аналіз абсолютних  показників фінансової  стійкості

    Значення  і сутність фінансової стійкості  яскраво відображаються в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості. До абсолютних показників фінансової стійкості  відносяться такі групи показників:

    А) які характеризують джерела формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

    1. Наявність власних  оборотних коштів (к_во). Він характеризує чистий оборотний капітал. Наявність власних оборотних коштів за формою балансу розраховується як різниця між оборотними активами та поточними зобов’язаннями, тобто від підсумку розділу ii активу балансу (іі р. Аб) треба відняти підсумок розділу іv пасиву балансу (iv р. Пб).

    Кво = іі р. Аб – іv р. Пб   (6.1)

    2. Наявність власних  і довгострокових  позикових джерел  формування запасів  і затрат (К_вдп). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІІ розділ пасиву балансу).

    К_вдп = К_во + ІІІ р. ПБ    (6.2)

    3. Загальна величина  основних джерел  формування запасів  і затрат (К_заг). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін);

    К_заг = К_вдп + К_кпк     (6.3)

    де  К_кпк — короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

    Б) показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

    1. Надлишок (+) або нестача  (-) власних оборотних  коштів ( К_во):

     К_во = К_во – ЗЗ,     (6.4)

    де 33 — запаси і затрати (сума рядків 100 – 140 розділу ІІ активу балансу).

    2. Надлишок (+) або нестача  (-) власних і довгострокових  позикових джерел  формування запасів  і затрат ( К_вдп):

     К_вдп = К_вдп – 33     (6.5)

    3. Надлишок (+) або нестача  (-) загальної величини  основних джерел  формування запасів  ( К_заг):

     К_заг = К_заг – ЗЗ     (6.6)

    Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов'язково мати власні оборотні кошти. При цьому, відповідно до забезпеченості запасів згаданими вище варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості:

    1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів і затрат достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

    Зз < к_во.

    2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів і затрат, крім власних обігових коштів, залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність підприємства гарантована:

    ЗЗ  < К_во + К_дп.

    Де, к_дк – довгострокові кредити та позики.

    3. Нестійкий фінансовий  стан – для забезпечення запасів і затрат, крім власних обігових коштів і довгострокових кредитів та позик, залучаються короткострокові кредити і позики; платоспроможність підприємства порушена але її можна відновити:

    ЗЗ  < К_во + К_вдп + К_кк.

    Де, к_кк – короткострокові кредити і позики.

    4. Кризовий фінансовий  стан – для забезпечення запасів і затрат не вистачає джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство. Керівництву підприємства необхідно негайно з'ясовувати причини такого стану, розробляти заходи щодо відтворення фінансової стійкості:

    ЗЗ > К_во + К_вдп + К_кк.

    Для визначення типу фінансової стійкості  підприємства за даними форми №1 “баланс” складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу (табл. 6.1).          Таблиця 6.1

    Агрегований баланс, тис. Грн.

6.3. Аналіз відносних  показників фінансової  стійкості

    Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати  також сукупність відносних аналітичних  показників – коефіцієнтів фінансової стійкості.

    1. Коефіцієнт забезпечення  запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів.

    За  формою балансу в чисельнику буде різниця між розділом ii активу балансу та розділом iv пасиву балансу, в знаменнику – сума рядків 100–140 розділу ii активу балансу, тобто:

          (6.7)

    Де:  Кмз – коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

    К_мз – сума власних оборотних коштів;

       33 – запаси і затрати.

    Кмз показує, якою мірою запаси і затрати покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

    Даний коефіцієнт необхідно розглядати у  взаємозв'язку із станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

    За  умови нестачі запасів для  проведення нормальної виробничо-господарської  діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 0,6-0,8. Деякі автори називають нижню  критичну величину – 0,5.

    2. Коефіцієнт маневреності  власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:    в чисельнику буде різниця між розділом II активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику – підсумок розділу І пасиву балансу, тобто:

           (6.8)

    де   – коефіцієнт маневреності власного капіталу;

    ВК  – власний капітал (підсумок розділу  І пасиву балансу).

    З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезчується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб'єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5, на думку деяких авторів, – більше 0,3.

    3. Коефіцієнт довгострокового  залучення позикових  коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

         (6.9)

    де: Кдзк – коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

     ДКЗ – сума довгострокових залучених  коштів (Ф. №1 р. 430 + р. 480);

    ДК – довгостроковий капітал (Ф. №1 р.380 + р. 430 + р. 480).

    Характеризує  структуру капіталу. Зростання цього  показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає  все більше залежати від зовнішніх  інвесторів.

    4. Коефіцієнт стабільності  структури оборотних  коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів: в чисельнику буде різниця між розділом II активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику – підсумок розділу II активу балансу, тобто:

         (6.10)

    де: К_ССОК – коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів;

    ОК  – оборотний капітал.

    Використовується  для оцінки власних оборотних  коштів. Зростання цього показника  є позитивною тенденцією.

    5. Коефіцієнт виробничих  фондів визначається відношенням вартості виробничих фондів (основних засобів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до валюти балансу:

           (6.11)

    Вважається, що нормальне значення цього показника  дорівнює 0,5–0,65. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити  заходів щодо поповнення майна виробничого  призначення.

    6. Індекс постійного  активу розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

         (6.12)

    де: Іпа – індекс постійного активу;

    ОсК – основний капітал.

    Використовується  для характеристики стану основного  капіталу, показує питому вагу основних засобів і позаоборотних активів у джерелах власних засобів.

    7. Коефіцієнт накопичення  амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів, що амортизується:

       (6.13)

    де: К_ам – коефіцієнт накопичення амортизації;

    АМ  – сума амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів;

    ПВ_арт — первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів.