Рух коштів у розрізі операційної  діяльності пов’язаний з такими потоками:

• надходження коштів: від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); за надання права користування активами (оренда, ліцензії);
• вибуття коштів: платежі постачальникам; виплати працівникам.

    Рух коштів у результаті операційної  діяльності визначається шляхом корегування  фінансового результату від звичайної  діяльності до оподаткування на суми:

• змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості у результаті операційної діяльності;
• доходів (прибутків) і витрат (збитків), не пов’язаних з рухом грошових коштів (амортизація необоротних активів, прибутки (збитки) від нереалізованих курсових різниць);
• доходів (прибутків) і витрат (збитків), пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю.

    5.3. Грошові потоки  у результаті інвестиційної  діяльності

    Інвестиційна  діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які  не є еквівалентами грошових коштів.

    Рух грошових коштів у розрізі інвестиційної  діяльності пов’язаний з такими потоками:

• надходження коштів: від продажу необоротних активів, від фінансових інвестицій;
• вибуття коштів: від придбання основних засобів і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам.

    Отже, для визначення грошового потоку у результаті інвестиційної діяльності використовуються дані про кожне  надходження або використання грошових коштів, що мали місце в результаті придбання чи продажу необоротних  активів, у тому числі віднесених до довгострокових фінансових інвестицій; активів, віднесених до поточних фінансових інвестицій.

    Операції, які відносяться до інвестиційної  діяльності, але не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів (негрошові операції), у Звіті про рух грошових коштів не відображаються. Але інформація про такі операції повинна бути обов’язково розкрита в примітках до звіту.

5.4. Грошові потоки  у результаті фінансової  діяльності

    Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які приводять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу.

    Рух грошових коштів у розрізі фінансової діяльності пов’язаний з такими потоками:

• надходження коштів: отримання позик, випуск акцій;
• вибуття коштів: погашення позик, викуп акцій власної емісії, виплати дивідендів.

    Для визначення грошового потоку від  фінансової діяльності використовуються дані про кожне надходження або  використання грошових коштів, що мали місце в результаті емісії цінних паперів, викупу власних акцій, виплати  дивідендів, погашення зобов’язань  за борговими цінними паперами.

    При заповненні ф. № 3 «Звіт про рух  грошових коштів» та аналізі грошових потоків треба знати, що:

    1) нарахована амортизація є видатком, який зменшує прибуток підприємства, але не призводить до видатку коштів, тому цю величину слід додати до прибутку і відобразити в графі «надходження»;

    2) збільшення забезпечень наступних  витрат і платежів призводить  до збільшення витрат звітного  періоду, які не є видатком  коштів. Тому цю величину слід додати до прибутку. Сума зменшення забезпечень ставиться в графу «Видаток» і зменшує прибуток;

    3) збиток від нереалізованих курсових  різниць відображається в графі  «Надходження», а прибуток —  в графі «Видаток»;

    4) із загального прибутку необхідно  виключити прибутки від неопераційної діяльності і додати збитки від неї;

    5) при збільшенні запасів відбувається  зменшення грошових коштів, тому  прибуток зменшується, а при  зменшенні запасів прибуток збільшується;

    6) збільшення дебіторської заборгованості  означає відволікання коштів  з обороту, тому прибуток зменшується,  при зменшенні дебіторської заборгованості  прибуток збільшується;

    7) зменшення витрат майбутніх періодів  означає їх списання на витрати  звітного періоду, що не призводить  до видатку грошових коштів, тому  ця величина додається до прибутку. Збільшення цих витрат пов'язане  з видатком коштів, тому вони  віднімаються з прибутку;

    8) збільшення поточних зобов'язань  означає, що збільшилася сума  коштів в розпорядженні підприємства, і додається до прибутку, а  зменшення — навпаки віднімається;

    9) збільшення доходів майбутніх  періодів означає надходження  коштів і додається до прибутку, а зменшення — віднімається;

    10) при відображенні руху коштів  від надзвичайних подій надходження  коштів додаються до прибутку, а видаток коштів віднімається.

    Слід  зазначити, що залишок коштів на кінець року, який наведений у рядку 430 Звіту  про рух грошових коштів, повинен  дорівнювати сумі залишків грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного періоду, наведених у Балансі  у рядках 230 і 240.

    Аналіз  руху грошових коштів дає можливість зробити більш обгрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел були отримані грошові кошти, що надійшли; які основні напрями їх використання; чим пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів. Дані можуть порівнюватися в динаміці за ряд періодів на основі одного або декількох звітів.

5.6. Оцінка ануїтетів

    Важливим  моментом аналізу руху грошових потоків  є оцінка ануїтетів.

    Ануїтет – це окремий випадок грошового потоку, потік односпрямованих платежів з однаковими інтервалами між послідовними платежами протягом певної кількості років.

    Правила оцінки ануїтетних платежів використовуються при оцінці боргових та пайових цінних паперів, в аналізі інвестиційних проектів, в аналізі оренди.

    Ануїтети  розрізняють за такими основними  характеристиками:

• величиною кожного конкретного платежу;
• інтервалом часу між двома послідовними платежами;
• строком від початку ануїтету до кінця його останнього періоду;
• відсотковою ставкою.

    Розрізняють ануїтети пренумерандо та постнумерандо. Ануїтети, для яких платежі здійснюються на початку відповідних інтервалів, мають назву ануїтету пренумерандо; якщо платежі здійснюються в кінці інтервалу – постнумерандо.

    Оцінка  ануїтетів передбачає розгляд двох задач: прямої та зворотної.

    За  допомогою прямого методу визначають грошовий потік, який буде отриманий  в майбутньому. Вихідною інформацією  в цій задачі є поточна сума і ставка, а процес фінансових розрахунків  здійснюється за схемою нарощення:

         (5.1)

де P –  величина окремого платежу; i_c – складна відсоткова ставка, за якою нараховуються відсотки; S – нарощена (майбутня) сума всього ануїтету постнумерандо; n – кіькість платежів; FM₃(i_c, n) – мультиплікатор, який розраховується за формулою:

      (5.2)

    Мультиплікатор  показує, чому дорівнюватиме сумарна  величина строкового ануїтету в одну грошову одиницю до кінця строку його дії.

    Зворотна  задача передбачає оцінку грошових надходжень з позиції поточного моменту, під яким у даному випадку розуміють  момент часу, з якого починають  відлік рівних інтервалів, що входять  до ануїтету.

    Вихідною  інформацією для вирішення цієї задачі є очікувана до отримання  в майбутньому сума і ставка, а  процес фінансових розрахунків здійснюється за схемою дисконтування. Загальна формула  для оцінки поточної вартості строкового ануїтету постнумерандо має вигляд:

         (5.3)

де А  – сучасна величина всього ануїтета постнумерандо (тобто сума сучасних величин усіх платежів); FM₄(i_c, n) – мультиплікатор.

    Економічний зміст оберненої задачі полягає  в наступному: з позиції поточного  моменту визначається реальна вартість даного ануїтету. Сучасне значення кожного платежу (за даної відсоткової  ставки і_с) визначається за формулою:

     ;       (5.4)

          (5.5)

    Економічний смисл дисконтованого множника полягає в наступному: він показує, чому дорівнює з позиції поточного моменту величина ануїтету з регулярними грошовими надходженнями в розмірі однієї грошової одиниці, що триває n рівних періодів із заданою відсотковою ставкою і_с.

    Розглянемо  ануїтет пренумерандо.

    На  відміну від ануїтету постнумерандо, період нарахування відсотків на кожний платіж у даному випадку збільшується на один рік, тобто кожна нарощена сума S_k збільшується в (1+і_с) разів. Майбутня вартість ануїтету пренумерандо обчислюється:

          (5.6)

    Приведена вартість ануїтету пренумерандо відповідно розраховується:

          (5.7)

    Для спрощення техніки розрахунку мультиплікаторів, майбутньої і теперішньої вартості потоків існують спеціальні фінансові  таблиці, де наводяться значення відповідних  показників в залежності від відсоткової  ставки та періоду нарощування чи дисконтування. Також для цих  цілей існують вмонтовані відповідні функції у спеціальних мікрокалькуляторах та у пакетах ділових програм  для персональних комп’ютерів.

 

    5.7. Розрахунок фінансової  потреби підприємства

    Крім  попереднього аналізу, на підприємствах  здійснюють і перспективний аналіз грошових потоків. Результати такого аналізу  дають змогу формувати стратегію  управління цими активами. Методика розрахунку фінансової потреби підприємства полягає  у визначенні мінімальної суми грошових коштів, необхідної для продовження  операцій підприємства і своєчасного  вибору методів фінансування. Тобто, перспективний аналіз грошових потоків зводиться до обчислення можливих джерел надходження та витрачання грошових коштів. Він виконується в кілька етапів (рис. 5.1).

 

    

 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 5.1. Етапи розрахунку фінансової потреби  підприємства

    При розрахунку обсягу можливих грошових надходжень враховується те, що основним джерелом надходження грошових коштів підприємства є виручка від реалізації продукції. За допомогою балансового  методу розраховується величина грошових потоків і зміна дебіторської заборгованості. Отримуємо рівняння:

    V_дз0 + V_вр = V_дз1 + ГН     (5.8)

де V_дз0, V_дз1  – дебіторська заборгованість на початок і кінець періоду відповідно; V_вр – виручка від реалізації продукції; ГН – грошові надходження за період.

    Основними складовими елементами витрачання грошових коштів підприємства є погашення  кредиторської заборгованості, виплата  заробітної плати, адміністративні  витрати, капітальні вкладення, сплата податків, виплати дивідендів.

ТЕМА 6. Аналіз фінансової стійкості підприємства

 

6.1. Значення фінансової  стійкості

    Аналіз  фінансової стійкості підприємства – одна з найважливіших характеристик  його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат  його поточного, інвестиціного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями і нарощувати економічний потенціал. В ринковій економіці фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням.