Підприємство  може бути ліквідним в більшій  або меншій мірі, або у нього  взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня  ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності  балансу.

    Для визначення ліквідності балансу  необхідно порівняти підсумки з  кожної групи активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

    А₁ ≥ П₁;   А₂ ≥ П₂;   А₃ ≥ П₃;   А₄ ≤ П₄.

    Якщо  виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання  нерівність. Це означає наявність  у підприємства власних оборотних  коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

    Недотримання  будь-якої із перших трьох нерівностей  означає, що ліквідність балансу  більшою або меншою мірою відрізняється  від абсолютної.

    Зіставлення найбільш ліквідних засобів і  швидко реалізованих активів з найбільш строковими зобов'язаннями і короткостроковими  пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і  платоспроможність.

    Якщо  ступінь ліквідності балансу  настільки великий, що після погашення  найбільш строкових зобов’язань  залишаються надлишкові засоби, то можливо прискорити розрахунки з  банком, постачальниками, іншими контрагентами.

    Перспективну  ліквідність можна визначити  порівнянням повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами.

    Баланси ліквідності за декілька періодів дають  змогу отримати інформацію про тенденції  щодо зміни фінансового стану  підприємства.

    Баланс  ліквідності є одним із джерел інформації для складання фінансового  плану.

 

    7.3. Аналіз показників  ліквідності

    При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:

    Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (К_ал). Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточних зобов'язань підприємства (П1 + П2):

     ,       (7.1)

    В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також  поточних фінансових інвестицій (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 розділу II активу балансу), в знаменнику – підсумок розділу IV пасиву балансу.

    Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм  платоспроможності та ліквідності  підприємства і показує, яку частину  короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або  найближчим часом. Теоретично достатнім  вважається, якщо Кал вище 0,2–0,35. Це означає, що на 20–35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність  вважається нормальною.

    Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

    Коефіцієнт  швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (К_шл). Обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1+А2) до поточних зобов'язань (П1 + П2):

            (7.2)

    В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів (суми ряд. 150–250 розділу II активу балансу), в знаменнику – підсумок розділу IV пасиву балансу.

    Коефіцієнт  швидкої ліквідності допомагає  оцінити можливість погашення підприємством  короткострокових зобов'язань у  випадку його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище – 2.

    Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної платоспроможності). Він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+Аз) до поточних зобов'язань (П1 + П2):

            (7.3)

    В чисельнику знаходиться підсумок розділу  ІІ активу балансу, в знаменнику –  підсумок розділу IV пасиву балансу.

    Він вимірює загальну ліквідність і  показує, якою мірою поточні зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць  поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника 1,5–2,5.

    Орієнтовне  значення показника може встановлювати  і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і залежно від  щоденної потреби підприємства у  вільних грошових ресурсах.

    Якщо  цей показник дуже високий, то це може бути пов’язано із надлишковими виробничими запасами, надплановою завантаженістю готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто із уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

    Наприклад, у підприємства накопичені великі матеріальні  запаси, їх важко реалізувати, але  воно вважається платоспроможним. В  такому разі розраховують коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і затрат до поточних пасивів. В даному випадку до ліквідів відносяться і готова продукція, і відвантажені товари:

           (7.4)

    де; Ккл – коефіцієнт критичної ліквідності;

    ВЗ  – виробничі запаси;

    З – затрати.

    Існує й інший варіант розрахунку цього  коефіцієнта: як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до суми поточних активів, теоретично достатнім вважається Ккл  на рівні 0,7–0,8.

    Якщо  при аналізі таких коефіцієнтів виявлені відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з'ясувати  причини цього.

    При проведенні дослідження ліквідності  підприємства за даними показниками  не слід обмежуватися лише їх розрахунками і порівняннями в динаміці або  з аналогічними підприємствами, тому що аналіз буде неповним. Наведені коефіцієнти  являють собою відносні величини і протягом часу можуть не змінюватись  або змінюватися незначно, тоді як зміни в складових чисельника і знаменника можуть бути суттєвими. Тому таке дослідження доцільно доповнювати  факторним аналізом.

    Дослідження вказаних вище показників в динаміці можуть бути використані для визначення перспективної платоспроможності.

    Для поглибленого аналізу широкого застосування набуло дослідження відношення виручки  від реалізації продукції (робіт, послуг) до середніх поточних пасивів: в чисельнику можна взяти дебетовий оборот за розрахунковим рахунком за аналізований період, у знаменнику – середні  залишки поточних пасивів за цей  же період (середня арифметична).

    У теорії і практиці ринкової економіки  використовуються й інші показники  – коефіцієнти самофінансування, достатності грошових коштів, капіталізації  грошових коштів.

    Для оцінювання перспективної платоспроможності  вивчається також структура капіталу – джерел формування засобів підприємства.

ТЕМА 8. Аналіз ділової  активності підприємства

    Ділова  активність в широкому розумінні  – це весь комплекс зусиль, що спрямовує  підприємство на ринках продукції, праці, капіталу. Тобто, це виробнича та комерційна діяльність підприємства.

    Якісними  критеріями ділової активності можуть бути наступні: широта ринків збуту  продукції підприємства; наявність  унікальної продукції; висока репутація  підприємства; стійкість зв’язків з партнерами підприємства; наявність  у підприємства продукції на експорт; популярність продукції серед споживачів тощо. Кількісна оцінка ділової активності підприємства може здійснюватись за ступенем виконання плану за основними  показниками або за рівнем ефективності використання ресурсів.

    Оцінюючи  динаміку основних показників, необхідно  зіставити темпи їх зміни. Оптимальним  вважається таке співвідношення:

    Т^ПР > Т^ОР > Т^К > 100%      (8.1)

де Т^ПР – темп зміни прибутку; Т^ОР – темп зміни обсягів реалізації продукції; Т^К – темп зміни суми активів (сукупного капіталу) підприємства.

    Ця  формула означає наступне: економічний  потенціал підприємства зростає (розширюються масштаби його діяльності); обсяг реалізації підвищується вищими темпами в порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу (ресурси підприємства використовуються ефективніше); прибуток підприємства зростає  випереджаючими темпами (що свідчить про  відносне зниження витрат виробництва  й обігу).

    Ділова  активність підприємства у фінансовому  аспекті проявляється передусім  у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні  рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є  відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта.

    Загальна  оберненість усіх засобів складається  з часткових показників оберненості  окремих елементів цих засобів.

    Розглянемо  показники, що характеризують ділову активність.

    1. Коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Кзок) обчислюється як відношення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

            (8.2)

    Цей показник відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання  означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання  цін (у випадках пониження рентабельності підприємства та рентабельності необоротних  активів).

    2. Коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Ком) – відношення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) по балансу (МобК):

             (8.3)

    Даний коефіцієнт показує швидкість обороту  всіх мобільних (як матеріальних, так  і нематеріальних) засобів підприємства. Зростання цього показника характеризується позитивно, якщо він збігається із зростанням коефіцієнта оберненості матеріальних оборотних засобів, і негативно, якщо коефіцієнт оберненості мобільних  засобів зменшується.

    3. Коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) – відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів і затрат по балансу (МЗ):

     .       (8.4)

    Коефіцієнт  оберненості мобільних засобів  відображає число оборотів запасів  і затрат господарюючого су'єкта за аналізований період. Зниження цього коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення оберненості готової продукції).

    4. Коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції (ГП):

             (8.5)

    Цей показник відображає швидкість обороту  готової продукції. Його зростання  свідчить про підвищення попиту на продукцію підприємства, а зниження — про збільшення залишків готової  продукції у зв'язку із зниженням  попиту.

    5. Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) – відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

             (8.6)

    Даний показник свідчить про розширення або  зниження комерційного кредиту, що надає  підприємство. Зростання коефіцієнта  оберненості дебіторської заборгованості означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення  продажу в кредит. Зниження цього  показника означає збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто  зростання купівлі продукції  в кредит покупцями.