Аналіз основних елементів оборотного капіталу підприємства та управління ними

    Якщо  Z<0,037, - підприємству загрожує банкрутство.

    Чотирифакторна модель Таффлера:

    Z = 0,03x₁ – 0,13x₂ + 0,18x₃ + 0,16x₄    (10.7)

де x₁ – відношення суми прибутку від реалізації до суми короткострокових зобов’язань підприємства; x₂ – відношення суми оборотних активів підприємства до загальної вартості його зобов’язань; x₃ – відношення суми короткострокових зобов’язань до загальної вартості активів підприємства; x₄ – відношення виручки від реалізації продукції підприємства до загальної вартості його активів.

    Якщо  Z>0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Z<0,2 – є ймовірність його банкрутства.

    До  основних недоліків всіх зазначених моделей прогнозування банкрутства  слід віднести наступні:

• вони не враховують специфіки та реалій економічного життя окремих країн;
• в моделях відсутні фактори, які б враховували вплив галузевої належності підприємства.

    Одним із засобів передбачення і боротьби з банкрутством виступає розрахунок коефіцієнта відтворення (втрати) платоспроможності. Цей коефіцієнт характеризується відношенням розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення, рівного 2.

    Основою для визнання структури балансу  незадовільною, а підприємства –  неплатоспроможним є виконання  однієї з умов: 1) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду  має значення менше 2; 2) коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду менше 0,1. Якщо одна з названих умов не виконується, оцінюється можливість відновлення платоспроможності  підприємства – розраховується коефіцієнт відтворення (втрати) платоспроможності (К_впл) за формулою:

          (10.8)

де К_п1, К_п2 – коефіцієнти поточної ліквідності на початок і кінець періоду відповідно; Y – період відтворення платоспроможності (при розрахунку коефіцієнта відтворення платоспроможності Y = 6 місяців, коефіцієнта втрати платоспроможності – Y = 3 місяці); Т – тривалість звітного періоду (місяців).

    Якщо  коефіцієнт відтворення < 1, то це означає, що у підприємства в найближчі  шість місяців немає реальної можливості відтворити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відтворення > 1, то це означає, що підприємство має  реальну можливість відтворити свою платоспроможність.

    Значення  коефіцієнта втрати платоспроможності  > 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможність протягом найближчих трьох місяців. Його значення < 1 вказує на те, що підприємство в найближчі три місяці може втратити свою платоспроможність.

     ТЕМА 11. КОМПЛЕКСНИЙ ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

     11.1. Сутність, мета, значення  проведення комплексного  фінансового аналізу

     Комплексний фінансовий аналіз повинен дати повну, всебічну характеристику фінансового  стану підприємства. Управління комплексним  фінансовим аналізом підприємства має  на меті підтримання фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності  підприємства і забезпечення конкурентоспроможності у довгостроковому періоді.

     Загалом, комплексна оцінка фінансового стану  підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити  ідентифікацію його місця в економічному середовищі. Оцінка майнового та фінансово-економічного стану підприємства створює необхідну  інформаційну базу для прийняття  різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань купівлі-продажу бізнесу, напрямків  виробничого розвитку, залучення  чи здійснення інвестицій тощо.

     Комплексний фінансовий аналіз використовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного  характеру, менеджерами підприємств  – для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Такий аналіз є складовою інструментарію антикризового управління та методологічною базою провадження справи про  банкрутство. Результативні показники  комплексного аналізу потенційним  інвесторам підприємства необхідні  для розроблення інвестиційних  проектів та прийняття рішень щодо фінансування, кредиторам – для  обґрунтування рішень про надання  кредиту, його обсягів та умов. Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так  і перспективної оцінки фінансового  стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:

     - залучення фінансових ресурсів;

     - пошук високорентабельних проектів;

     - оцінка надійності партнерів;

     - оцінка доцільності інвестування;

     - оптимізація фінансової діяльності  підприємства;

     - комплексне фінансове оздоровлення  суб'єкта господарювання.

     При проведенні комплексного фінансового  аналізу підприємства необхідно  дотримуватись відповідних вимог, серед яких можна виділити такі основні:

     1. Методологічна база комплексного  аналізу повинна базуватись на  методиках, які давали б змогу  в обмежені строки оцінити  фінансовий стан суб'єкта господарювання. Комплексний фінансовий аналіз  протягом двох-трьох тижнів проведення  процедури оцінки фінансового  стану підприємства має не  тільки ідентифікувати проблемні  елементи, а й зробити обґрунтовані  висновки щодо розвитку тенденції  зміни фінансового стану суб'єкта  господарювання в цілому.

     2. При практичному проведенні комплексного  фінансового аналізу необхідно  використовувати такий ефективний  прийом організації аналізу фінансових  звітів як порівняльний аналіз. Він являє собою внутрішньогосподарський аналіз зведених показників фінансової звітності за окремими напрямками діяльності самого підприємства та його дочірніх підприємств або міжгосподарський аналіз показників даної фірми у порівнянні з відповідними показниками конкурентів, середньогалузевими чи середніми показниками. Залежно від поставленого завдання щодо організації комплексного фінансового аналізу конкретного об'єкта – підприємства – необхідно насамперед визначитись з оптимальною базою для порівняння значень аналітичних індикаторів – значень фінансових показників. Базою для забезпечення порівняльного аналізу можуть слугувати такі дані:

     • середньогалузеві значення показників;

     • показники фінансово-господарської  діяльності підприємств, що є лідерами у галузі, до якої належить об'єкт  дослідження;

     • певні нормативні значення фінансових показників відповідно до законодавчих та/або внутрішніх нормативних документів, рекомендацій науковців;

     • цільові значення фінансових показників, визначені потенційними інвесторами  або замовниками дослідження;

     • оптимальні та/або критичні значення фінансових показників, розраховані  аналітиками для підприємства, яке  аналізується, враховуючи специфіку  та особливості його фінансово-господарської  діяльності;

     • усереднені за часом значення фінансових показників, обчислені за даними фінансово-господарської  діяльності підприємства у найбільш сприятливі періоди його функціонування.

     3. Для здійснення комплексного  аналізу необхідно забезпечити  формування групи показників, які  б у своїй сукупності відповідали  вимогам комплексної характеристики  поточного стану підприємства  та перспектив його подальшого  розвитку. При цьому слід пам'ятати,  що використання надлишкової  кількості фінансових коефіцієнтів  може спричинити втрату часу  на математичне та аналітичне  забезпечення дослідження функціонально  взаємозалежних між собою показників. Це, у свою чергу, значно знизить  оперативність комплексного аналізу,  яка є критичною характеристикою  його ефективності. Наповненість  цільової сукупності тими чи  іншими фінансовими показниками  залежатиме від завдань, які  поставлені перед аналізом його  замовниками у кожному конкретному  випадку. Серед таких вимог,  що висуваються до потенційних  показників, можна виділити невелику  сукупність критичних значень.

     4. Ефективність комплексного аналізу  значною мірою залежить від  можливості побудови адекватної  системи однозначності інтерпретації  результатів математичної та  аналітичної обробки визначеної  групи цільових показників з  метою попередження та уникнення  двозначності висновків, протиріч  у поглядах окремих експертів  щодо ідентифікації становища  об'єкта дослідження.

     У сучасній практиці фінансового аналізу  поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розроблення системи  ранжування, відповідно до якої кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним підприємством за результатами аналізу, слугує підставою для однозначної характеристики його фінансово-економічного становища, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Таким чином, відособлена оцінка окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства на основі математичного моделювання органічно компонується в єдиному інтегральному фінансовому показнику. Отриманий у результаті комплексного аналізу інтегральний показник є характеристикою об'єкта аналізу – підприємства – щодо його відповідності поточним ринковим умовам. Наступні висновки є інформаційною основою для виконання поставленого управлінського завдання та дають змогу зробити обгрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому.

     Поряд із процесом організації комплексного аналізу, певним критеріям має відповідати і його інформаційна база. Вхідні дані, на основі яких у результаті математичної та аналітичної обробки буде визначено абсолютне значення цільового інтегрального показника, мають відповідати сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується такими правилами:

     • проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до обраної методики оцінки фінансового  стану об'єкта дослідження;

     • вхідна інформація щодо фінансово-господарської  діяльності підприємства, що надається  для подальшої її обробки, має  бути повною та достовірною;

     • цільові показники обраної методики, як і вхідна фінансова інформація, повинні бути приведені до зіставних  одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної математичної та аналітичної  обробки;

     • кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка закладається в інформаційну основу моделювання  цільового фінансового показника, має бути максимально інформативним;

     • обгрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою адекватної консолідації вхідних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільового показника системи комплексного фінансового аналізу;

     • формування цілісної картини фінансового  стану підприємства на основі визначення цільового фінансового показника  як результуючого відносно усталеної  сукупності відособлених фінансових показників, які характеризують окремі сторони  фінансово-господарської діяльності підприємства — об'єкта дослідження;

     • здійснення порівняльного аналізу  системи інтегральних показників, отриманих  у результаті математичної та аналітичної  обробки первинної вхідної інформації в динаміці, а також порівняння з іншими показниками, прийнятими за орієнтири.

     Процес  проведення комплексного фінансового  аналізу складається з опрацювання  системи проблемних питань, які можна  об'єднати й узагальнити за такими напрямками:

     • особливості побудови моделі обробки  вхідної інформаційної бази відповідно до специфіки об'єкта дослідження;