Застосування методики формування резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями

Рис. 1.1. Категорії позичальників за їх фінансовим станом

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу юридичною особою є (табл. 1.1.) [39, c. 386]:

Таблиця 1.1. - Оцінка стану обслуговування боргу юридичною особою

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу фізичною особою є (табл. 1.2.) [68, c. 195]:

Таблиця 1.2. - Оцінка стану обслуговування боргу юридичною особою

Продовження таблиці 1.2.

Відповідно до перелічених вище критеріїв кре­дитний портфель банків класифікують за такими категоріями кредитних операцій (табл. 1.3.) [18, c.13]

Таблиця 1.3 - Порядок визначення категорії кредитної операції

У процесі кредитної діяльності комерційні бан­ки, надаючи клієнтам кредити, формують свої кре­дитні портфелі.

Кредитний портфель являє собою сукупність заборгованості за кредитними операціями банку ста­ном на певну дату та характеризує величину коштів, укладених банком у кредитні операції.

Кредитний портфель включає в себе агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі й прострочених та сумнівних щодо повернення.

Особливу увагу приділяють якості кредитного портфеля, його захищеності від кредитного ризику (рис. 1.2.). [13, c.218]

Рис. 1.2. - Схема якісного аналізу кредитного портфеля комерційного банку

Стан кредитного портфеля банку впливає на рівень його ліквідності.

Зв'язок між ліквідністю банку та його кредитним портфелем можна виразити так [13, c. 237]:

L È КР                                                                                    (1.1)

де L – ліквідність банку;

КР – кредитний портфель банку.

На рівень банківської ліквідності впливає як об'єм та якісний стан окремого кредиту, так і об'єм і якість кредитного портфеля банку в цілому. Розгля­даючи дану залежність, можна навести залежність рівня ліквідності банку від об'єму та якості його кре­дитного портфеля.

Якщо ризик кредитного портфеля буде зменшу­ватися, то це автоматично призведе до поліпшення його якості, що спричинить зростання рівня ліквідності, а зростання кредитного ризику призве­де до погіршення стану ліквідності банку і спричи­нить появу вже ризику ліквідності.

Щодо строковості, то перевага короткостроко­вих кредитів у складі кредитного портфеля - знижує кредитний ризик портфеля, але збільшує рівень оборотності кредитних коштів, що в свою чергу доб­ре впливає на рівень ліквідності. Натомість велика кількість довгострокових кредитів дозволяє спрогнозувати структуру кредитного портфеля у майбутньому, але при цьому збільшується кредитний ри­зик, що призводить до погіршення ліквідності.

При розгляді кредитного портфеля з точки зору його вартості, можна зазначити два основних аспекти: по-перше, зниження процентних ставок за кре­дитами веде до збільшення обсягу кредитного портфеля, тобто й до збільшення суми відповідних ак­тивів, що при відповідному збільшенні суми депо­зитного портфеля банку призведе до зміцнення рівня ліквідності банку; по-друге, зростання ставок за кредитами призводить до зменшення обсягу кре­дитного портфеля і, відповідно, до погіршення рівня ліквідності.

Рівень ліквідності банку може знижуватися при зростанні ризику кредитного портфеля банку, за на­явності переваги довгострокових кредитів над корот­костроковими, при збільшенні процентних ставок за кредитами та при погіршенні загального рівня забез­печеності кредитів [22, c. 116].

Покращити рівень банківської ліквідності мож­на за рахунок зміни якісного стану кредитного пор­тфеля, шляхом зниження ризику кредитного порт­феля, збільшення питомої ваги короткострокових кредитів у складі кредитного портфеля, шляхом зни­ження вартості кредитів та шляхом покращення рівня їх забезпечення.

Досвід роботи багатьох банків свідчить, що оп­тимальним можна вважати кредитний портфель, у якому консолідована заборгованість за кредитами розподілена так:

«Стандартні» кредити – 22%;

Кредити «Під контролем» – 38  %;

«Субстандартні» кредити – 30%;

«Сумнівні» кредити –  5%;

«Безнадійні» кредити – 5%.

Фактори ризику, які впливають на якість кре­дитного портфеля, характеризує рис. 1.3. [52, c.53]

Рис. 1.3. - Оптимальна структура кредитного портфелю

При аналізі ризикованості кредитного важливо оцінити можливість (ймовірність) непогашення погашення оцінити можливість (ймовірність) неповернення (несвоєчасність повернення) суми креди­ту.

Індикатором такої ймовірності (ризику) є прострочені кредити.

Управління кредитним портфелем — це склад­ний процес, пов'язаний [77, c. 93]:

з упровадженням у практику сучасних методів контролю кредитних операцій, що дає змогу обирати найнадійніших клієнтів;

з постійним аналізом стану кредитного портфеля банку та його динамікою;

із з’ясуванням різних методів щодо підвищення його доходності та зниження ризиковості;

з визначенням пріоритетів у роботі з проблемними та безнадійними кредитами;

з вирішенням інших супутних питань.

Головна мета управління кредитним портфелем комерційного банку полягає в забезпеченні макси­мальної доходності за певного рівня ризику.

Існуюча методика контролю кредитного порт­феля дає змогу своєчасно прогнозувати погіршення фінансового стану позичальника і вчасно вживати необхідних заходів до повернення кредитів й пога­шення заборгованості (рис. 1.4) [35, c. 26].

Рис. 1.4. - Елементи організації та управління кредитним портфелем