Застосування методики формування резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями

Основоположним моментом в керівництві кредитним портфелем банку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятої позички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь покриття повернення позички і фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманню першого етапу керування кредитним портфелем.

РОЗДІЛ 3.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ ПОРТФЕЛЕМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1. Удосконалення управління ризиком кредитного портфеля банку

Прийняття на себе ризиків за відповідну вина­городу традиційно належить до складу діяльності банків.

Відомий постулат банківської діяльності: чим виший рівень ризику, на який наражається банк, тим вищою має бути прибутковість трансакції.

Адже за ризик операції клієнт має сплачувати банку відповідну премію. Це означає, що при визначенні ціни на банківську послугу доцільно вра­ховувати втрати банку у разі виникнення ризику.

У процесі проведення кредитних операцій бан­ки стикаються з кредитним ризиком, тобто з ризи­ком несплати позичальником основного боргу і про­центів, належних кредитору.

Для кожного виду кредитних операцій харак­терні свої специфічні причини і чинники, що ви­значають ступінь ризику.

Отже, у банківській діяльності йдеться не про те, щоб узагалі уникнути ризику, а в раціональному уп­равлінні банківськими ризиками — це необхідність віднайти оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю.

Управління ризиком включає в себе [21, c.149]:

процес систематичного виявлення джерел ризиків;

визначення чинників ризиків;

класифікацію, прогнозування ризиків;

оцінювання ступеня ризику.

Управління ризиком комерційного банку підпо­рядковується загальній кредитній політиці банку.

Управляти ризиком — чинити дії, спрямовані на підтримання такого рівня ризику, який відповідає поставленим на даний момент цілям управління банку.

Особливе місце в банківському бізнесі посідає кредитний ризик. Ідеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобов'язання згідно з умовами уго­ди, інакше кажучи — про ймовірність збитків у резуль­таті кредитної операції.

Кредитний ризик — ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договори

Сутність стратегії кредитного ризику полягає, зокрема, в тому, що кожного разу, коли банк прагне придбати прибутковий актив (у вигляді кредиту), він бере на себе ризик того, що позичальник може вия­витися неплатоспроможним, тобто не зможе (чи не схоче) своєчасно погасити основну суму боргу й про­центи, і при цьому банку не вдається скористатися забезпеченням кредиту.

Стратегія кредитного ризику комерційного бан­ку підпорядковується чинному законодавству, нор­мативним актам та інструкціям НБУ, спирається на загальні принципи кредитування, а також реалізуєть­ся, враховуючи такі основні засади [30, c. 79]:

Стратегія кредитного ризику має задовольня­ти дві основні вимоги: по-перше, бути в русі загаль­ної ризикової політики (стратегії) банку, зорієнто­ваної на оцінку інтегрованого ризику, яким він обтяжений; по-друге, відповідати цілям кредитної політики, у межах якої здійснюється стратегія кре­дитного ризику банку.

Цілком уникнути ризику можливого несвоє­часного повернення (чи взагалі - неповернення) кредиту практично неможливо. Адже надмірна обе­режність та уникнення кредитних операцій ведуть до ризику невикористаних можливостей.

Основою для управління кредитними ризика­ми є кредитна політика комерційного банку.

Процес управління ризиками — це систематична робота щодо аналізу ризиків, вироблення і впровадження відповідних заходів із його мінімізації.

Цей процес можна поділити на певні етапи (рис. 3.1.) [54, c. 91]

Рис. 3.1. - Процес управління ризиком

Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях, відповідно до причин його виникнення — на рівні кожної окремої кредит­ної операції та на рівні кредитного портфеля в цілому

Зовнішні способи зниження кредитного ризику щодо позичальника свідчать про те, що банк прагне до перерозподілу ризику шляхом перекладення ча­стини ризику на інші суб'єкти.

До зовнішніх відносяться способи забезпечен­ня повернення кредиту.

Внутрішні способи зниження ступеня ризику досить різноманітні й реалізуються адекватними внутрішньобанківськими засобами менеджменту й маркетингу.

На практиці комерційні банки використовують не окремі способи зниження ступеня кредитного ризику, а їх раціональну комбінацію (суперпозицію), використовуючи економіко-математичні моделі та методи, спираючись на власний досвід та інтуїцію фахівців:

диверсифікація кредитних вкладень;

забезпечення кредитів;

нагляд за кредитом (моніторинг).

Кожний суб'єкт управління (кредитний менед­жер, кредитний комітет) обирає конкретний спосіб (суперпозицію способів) зниження кредитного ри­зику щодо позичальника залежно від специфіки своєї кредитної діяльності, визначеної кредитної політики.

Обираючи певний спосіб зниження кредитного ризику щодо позичальника, кредитний менеджер повинен керуватися такими основними принципами:

недоцільно ризикувати більшим заради мен­шого;

недоцільно ризикувати більше, ніж це дозво­ляють власні кошти (капітал) банку;

необхідно заздалегідь піклуватися про можливі наслідки ризику.

Під управлінням кредитним ризиком розуміють здатність банку правильно оцінити в будь-який мо­мент часу взятий на себе ризик і підтримувати його рівень у запланованих рамках, а також при необхід­ності змінювати їх.

Знати про існування кредитного ризику, іден­тифікувати його джерела та провести кількісну оцін­ку необхідно, але недостатньо.

Кінцевим етапом реалізації стратегії кредитно­го ризику в банківській діяльності має стати система підтримки прийняття рішення про надання кредиту з урахуванням кредитного ризику [64, c. 20].

Зазначена система реалізується декількома по­слідовними кроками.

Крок 1. Здійснюється градація ймовірностей впливу чинників кредитного ризику на несприятли­вий результат кредитної угоди та визначається мак­симально допустиме значення кожної ймовірності.

Крок 2. Встановлюються максимально допустимі значення сукупного кредитного ризику щодо кредит­ної угоди та портфельного кредитного ризику.

Крок 3. Дані щодо потенційного позичальника порівнюються з критеріальними значеннями і на підставі цього порівняння приймається відповідне рішення (надати кредит позичальнику чи відмовити йому в цьому).

Вихідними даними для оцінки кредитного ризику виступають:

ступінь ризику (ri), який диференціюється в розподілі за ступенем ризику;

обсяги кредитів в цьому розподілі - КРі.

На основі цих показників розраховуються обсяги класифікованих кредитів або кредитів з врахуванням ступеня ризику (КРК1) за формулою [44, c. 118]:

                                                                                                                (3.1)

Вихідні дані для розрахунку наведені в таблиці 3.1.

Обсяги класифікованих кредитів є базою для визначення обсягу резервів на покриття ризиків по кредитних операціях.

На основі наведених даних здійснюється аналіз рівня ризику по окремих регіональних установі банку. Для цього розраховуються середні рівні ризику по окремих установі, а також по банку в середньому за формулою:

                                                                                                                (3.2)

Таблиця 3.1. - Розрахунок обсягу класифікованих кредитів Відділення № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ

Розрахунок обсягу класифікованих кредитів (КРкл) та рівня ризику (r) по установі банку наведений в таблиці 3.1. Згідно з даними таблиці по відділенню № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ.

КРкл = 1396*0.02+293*0.05+117*0.2+99*0.5+78*1.0=192 тис. грн.

r = 192 / 1956 = 9,8%

Чим більше значення r, тим більш ризиковою є кредитна діяльність. Вище наведені дані про ризики кредитних операцій за один період. Одночасно банк мусить знайти тенденції ризику, для чого здійснюється моніторинг відповідного динамічного ряду. Зокрема, при цьому велике значення має аналіз впливу динаміки ризику по окремих установі банку на відповідний показник в середньому по банку. Для цього використовуються індекси рівня ризику змінного, фіксованого складу та структурних зрушень [40, c. 97].

Вихідні дані розрахунку індексів наведені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2. - Вихідні дані розрахунку індексів