Застосування методики формування резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями

Індекс ризику змінного складу визначається за формулою:

Абсолютний розмір зміни рівня ризику визначається за формулою:

де r0,r1 - рівні ризику кредитних операцій по установі банку відповідно в базовому і звітному періодах;

d0, d1 - питома вага обсягів кредитів у цих установі відповідно в загальному обсязі по сукупності установ.

Індекс показав, що в середньому по банку рівень ризику зменшився на 0,62 відсоткових пункти за рахунок всіх факторів. Індекс ризику фіксованого складу визначається за формулою [42, c. 164]:

Індекс показав, що в середньому рівень ризику зменшився на 9,3 % або на 0,94 відсоткових пункти тільки за рахунок зміни рівня ризику в окремих установі банку.

Індекс ризику структурних зрушень визначається за формулою:

Індекс показав, що в середньому по сукупності установ банку рівень ризику зменшився на 0,32 відсоткових пункти тільки за рахунок зміни розподілу обсягів кредитів по установі банку (di). Взаємозв'язок між наведеними показниками:

між індексами - мультиплікативний:

Із.с. = І Ф.С. * І стр.зр.,  або  0,8 = 0,8 * 1,1

між абсолютними змінами - адитивний:

1 + 2 + 3 = - 0,62 = -0,94 +0,32

Результати аналізу свідчать про позитивний результат роботи банку, спрямовані на зменшення рівня кредитного ризику.

Були використані обидва основні напрями: зменшення рівня ризику в окремих установі банку, про що свідчить індекс фіксованого складу менший одиниці і покращання розподілу установ банку за обсягом кредитів, а саме - зниження частки установ з більшим рівнем ризику (індекс структурних зрушень також менше одиниці).

Факторами, які формують динаміку обсягу класифікованих кредитів, а звідки і резервів на покриття ризику є загальний обсяг кредитів та середній рівень ризику. Абсолютний розмір зміни класифікованих кредитів, за рахунок динаміки обсягу кредитів розраховується за формулою [42, c. 165]:

КР кл(КР) = (КР1 – КР0) *r0                                                                       (3.1)

або в цілому по банку

КР кл(КР) =(2400 – 1956) * 0,098 = 43,51

А за рахунок динаміки рівня ризику:

 KPkл(КР) = (r1 – r0) = (0.0261 – 0.0323) * 2400 = -14,88 тис. грн.

Перевірка:

КРкл = КРкл1 – КРкл0                                                                       (3.2)

 КРкл = 173 – 192 = - 19

В свою чергу, факторами, які впливають на рівень ризику кредитної маси є динаміка класифікованих кредитів та загального обсягу кредитів. Динаміка рівня ризику під впливом класифікованих кредитів обчислюється за формулою.

Таким чином, у цілому по банку обсяг класифікованих кредитів зменшився на 19 тис. грн. (173 - 192). Різні чинники по-різному вплинули на цю динаміку.

Зростання загального обсягу кредитів збільшило обсяг класифікованих кредитів на 43,51 тис. грн., що цілком закономірно. Зниження середнього рівня ризику зумовило зменшення класифікованих кредитів на 14,88 тис. грн.

В цілому - результат позитивний.

Для розробки управлінських рішень стосовно рівня кредитного ризику важливо знати, які чинники і в якій мірі впливають на його динаміку. Такими чинниками є обсяги класифікованих кредитів і загального обсягу кредитів. Вплив на динаміку середнього рівня ризику кредитів динаміки класифікованих кредитів розраховується за формулою [42, c. 167]:

r(KPкл) = КРкл1 – КРкл0 / КР1 = 173-192/2400 = - 0,0079,

А вплив загального обсягу кредитів:

r(KP) = (КРкл0 / КР1) – (КРкл0 / КР0) = 192/2400-192/1956 = -0,018

Таким чином, за період, який аналізується, середній рівень ризику зменшився з 0,79 % до 1,8 % або на 1,98 відсоткових пункти, в тому числі за рахунок динаміки обсягів класифікованих кредитів на 0,27 в. п., а загального обсяг кредитів - на 1.71 в п.

На зниження рівня ризику позитивно вплинули обидва чинники.

Кредитний менеджмент розглядається насамперед з позиції зменшення загроз від кредитного ризику. Мета кредитного менеджменту, на нашу думку, полягає у збільшенні обсягів активних операцій банку при зменшенні втрат від ризиків, пов’язаних з кредитною діяльністю.

Тому вдосконалення саме кредитного ризик-менеджменту дає змогу спрямувати цей напрям управлінської діяльності на першочергове забезпечення захисту кредитного портфеля від ризикової загрози, бо кредитна функція комерційного банку завжди пов’язана з ризиками, що визначено та проаналізовано на практичних матеріалах. Актуальність впровадження кредитного ризик-менеджменту підтверджена й тим, що зараз у більшості банків подібного майже не існує, є лише окремі документи, що впорядковують деякі аспекти кредитної діяльності. Тому запропоновано як типове Положення із здійснення кредитного ризик-менеджменту в відділенні № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ, в якому регламентуються етапи, процедури здійснення ризик-менеджменту та їх методичне забезпечення.

В основу кредитного ризик-менеджменту покладено передусім визначення процедур відбору кредитних проектів для формування тактичного кредитного портфеля належної якості. Важливий кредитний проект (або його бізнес-план) як основний документ, що визначає цільову спрямованість позички, містить у певній послідовності і з певним рівнем обґрунтування основні характеристики та фінансові показники проекту, пов’язані з його виконанням. Чим вище професійний рівень розробки проекту, тим менша ймовірність виникнення ризикової події під час його реалізації. Спираючись на наукові розробки вітчизняних учених щодо оцінки економічної ефективності проектів, надана методика порівняльної оцінки проектів з розрахунком певних показників, що ґрунтується на додержанні таких основних принципів [24, c. 165]:

зіставлення обсягів витрат, з одного боку, і сум за строками повернення капіталу, — з іншого, тобто зіставлення прямих і зворотних потоків капіталу;

встановлення повної суми витрат, пов’язаних з кредитним проектом, включаючи витрати, які мають місце на стадії підготовки проекту, формування ресурсів, контролю тощо;

оцінка повернення капіталу з використанням показника “чистого грошового потоку”, тобто з урахуванням сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Цей показник може розраховуватися як середньорічний або диференційований за періодами реалізації проекту;

для оцінки показників суми  витрат на проект і чистого грошового потоку  приводяться до теперішньої вартості з урахуванням диференціації ставок дисконтування, різного рівня ризику та ліквідності проекту. При порівнянні різних проектів вища ставка дисконтування (розмір премії за ризик) застосовується до проекту, який має вищий рівень ризику. Розмір ставки відсотка для дисконтування визначається з урахуванням очікуваного рівня інфляції, ринкової ставки депозитів і кредитів, рівня прибутковості діяльності тощо.

У подальшому аналіз кредитного проекту має здійснюватися за такими форматами:

організаційний рівень підприємства і проекту;

маркетингова позиція підприємства і проекту.

Об’єктом аналізу виступають організаційна схема і система управління підприємством, розподіл відповідальності, надійність управління кредитним проектом і його забезпечення трудовими ресурсами, кошторис управлінських витрат, у т. ч. на управління проектом, а також розгорнутий план реалізації проекту (джерела і строки одержання сировини, матеріалів тощо, строки здійснення пусконалагоджувальних робіт та ін.). Загальна ймовірність виникнення будь-яких перешкод у здійсненні кредитного проекту значною мірою залежить від фахового рівня юридичної служби позичальника, яка повинна забезпечити захист його інтересів у договорах, угодах, контрактах, що супроводжують господарську діяльність.

Визначення ринкової позиції проектів як ознаки для їх включення до тактичного кредитного портфеля банку. По-перше, оцінці підлягає маркетингова концепція проектів. На нашу думку, кредитні проекти повинні мати не менше, ніж дві концепції маркетингу:

Вхідна маркетингова концепція щодо забезпечення виконання проекту товарами, сировиною, матеріалами тощо.

Вихідна маркетингова концепція щодо просування на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), яка буде одержана в результаті реалізації кредитного проекту [26, c. 48].

Об’єктом аналізу визначено і загальну маркетингову концепцію підприємства, яка відображає його ринкову позицію незалежно від кредитного проекту. Аналіз і оцінка цієї концепції дозволяють вибрати такий проект, позитивний фінансовий результат якого для позичальника буде забезпечено не тільки за рахунок реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), одержаних у результаті впровадження кредитного проекту, а й незалежно від цього. Таке ставлення, на нашу думку, дасть змогу мати додаткові гарантії надійності кредитного проекту щодо формування джерел повернення кредитних коштів. Зіставлення якості маркетингу різних кредитних проектів, що зараз не проводиться майже жодним банком, на нашу думку, дозволяє вибрати менш загрозливий варіант щодо ймовірності виникнення кон’юнктурного ризику.

Аналіз і оцінка системного і форс-мажорного ризикових середовищ потенційних позичальників здійснюється за допомогою запропонованого групування проектів відповідно до рівня прояву цих ризиків у регіональному і галузевому аспектах, ознак привабливості проектів з метою формування тактичного кредитного портфеля належної якості. На цьому етапі повинна здійснюватися діагностика суб’єктного ризикового середовища претендентів на одержання позички, що має на меті на переддоговірному етапі забезпечити відбір проектів, реалізація яких буде пов’язана з мінімальним ризиком [26, c. 49].

Необхідно використовувати підходи до кількісної та якісної оцінки проектів та формування ознак їх привабливості. Наприклад, методика оцінки суб’єктного ризику позичальника (і/або суб’єктів його аудиторії) за їх станом на відповідному ринку, в якій враховані такі характеристики і показники, як термін роботи підприємства у секторі бізнесу, фаховий рівень керівництва (досвід роботи), професійний рівень кадрів (процентне співвідношення співробітників, які працюють за набутою спеціальністю, до загальної кількості), плинність кадрів (процентне співвідношення середньозваженого строку роботи всіх працівників до строку роботи підприємства), перспектива розвитку бізнесу (наявність стратегічного бізнес-плану та його реалізація), розмір сплаченого статутного капіталу, результати перевірок податкової інспекції тощо. Зіставлення результатів між претендентами на участь у кредитному проекті, і що вкрай необхідно — з урахуванням рівня суб’єктного ризику їх аудиторії, на нашу думку, дозволить обрати найменш загрозливий варіант кредитного проекту.

Суттєвими складовими першого етапу кредитного ризик-менеджменту є аналіз і оцінка фінансового стану позичальника та його партнерів, тобто суб’єктів господарювання, у взаємовідносинах з якими він має намір реалізовувати кредитний проект, що є необхідним для якомога повної діагностики кредитного ризику. Враховуючи, що цій роботі (за винятком аудиторії позичальника) зараз приділяє увагу і НБУ, і банки, відібрано основні показники для використання методів порівнювального фінансового аналізу (коефіцієнти оцінки фінансової сталості, платоспроможності (ліквідності), оборотності активів, прибутковості капіталу, активів тощо). Запропоновано методику зіставлення показників, які розраховуються у розрізі підприємств – суб’єктів кредиту для вибору найприйнятнішого варіанта проекту.

Підкреслюється, що привабливість проекту не означає, що він майже безризиковий. Тому у подальшому для кредитного ризик-менеджменту визначаються конкретні методи фінансування ризиків. Це важливий етап, на якому розробляються пропозиції щодо покриття можливих збитків від настання тієї чи іншої ризикової події, враховуючи напрями, встановлені у кредитній політиці банку. Це означає, що в усіх випадках має визначатися не тільки саме ризик, а й сторона, яка буде “розраховуватися” за нього. Розглянуто різні методи фінансування можливих втрат від ризиків шляхом розподілу і перерозподілу в межах і поза межами суб’єктів кредиту. Надано рекомендації щодо ефективного використання цих методів, обґрунтовано доцільність передачі (за плату) ризиків страховику – третій стороні, яка спеціалізується на цьому виді діяльності, завдяки чому має необхідні фахові і фінансові можливості. Запропоновано докладні рекомендації стосовно використання страхування суб’єктами кредитних відносин з урахуванням особливостей цільової спрямованості та умов реалізації кредитних проектів. Практична значущість їх підтверджується тим, що зараз страхування кредитних ризиків здійснюється у вузькому колі ризикового середовища, з обмеженою пропозицією страхових продуктів, що не дозволяє забезпечити надійне фінансування ризиків кредитного портфеля банку [26, c. 50]. 

Крім того, для зниження ризикової складової кредитного портфеля запропоновано підходи до використання вітчизняною банківською системою гнучких кредитних інструментів, а також трансформації неліквідних активів у ліквідні цінні папери, що здійснено на основі вивчення й узагальнення досвіду закордонних банків, які працюють за умов розвинутої конкуренції. Наведено різноманітні варіанти впровадження кредитних ліній, структурування кредитних угод, гнучких умов забезпечення і погашення кредитів, а також методику розрахунку мінімальної процентної ставки за кредит з урахуванням ризикової складової, нормативів обов’язкового резервування, вартості та обсягів власної ресурсної бази, витрат банку на залучення ресурсів і надання кредиту, індикатора інфляційної складової тощо. Застосування плаваючих процентних ставок рекомендовано з метою максимального наближення ціни кредиту до змін ринкової кон’юнктури [71, c. 36].

Сек’юритизація активів банків з урахуванням тих вагомих переваг, які одержують банки, тобто продаж позичок дає змогу: поліпшувати структуру активів банку; збільшувати його ліквідність; перекладати ризик (і кредитний, і процентний) на інвестора; збільшувати надходження за послуги. При рекомендації нових інструментів і методів сек’юритизації активів враховувалися особливості кредитної діяльності вітчизняних банків, рівень розвитку фондового ринку, рівень адекватності законодавчого й податкового полів щодо сприйняття досвіду закордонних банків. На нашу думку, у разі прояву об’єктивних стримуючих факторів їх слід вважати тимчасовими у зв’язку з активною політикою держави щодо входження до європейського й світового економічного співтовариства. За таких умов підвищення рівня обізнаності фахівців банків сприятиме прискореному використанню сучасних методів і інструментів зниження ризикованості кредитного портфеля і у поточному періоді (тобто впроваджуючи те, що зараз не тільки необхідне, а й можливе), і в перспективі.  

Головна мета оптимізації управління кредитним портфелем у відділенні № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ полягає в реалізації теоретичних напрацювань елементів MPT (Modern Portfolio Theory – сучасна портфельна теорія) при управлінні кредитним портфелем комерційного банку на практиці за допомогою імітаційного моделювання. Зокрема, нами було доведено можливість та доцільність застосування моделей Г. Марковіца і У. Шарпа (САРМ) для управління кредитним портфелем банку.

На основі статистичної інформації про квартальну дохідність кредитного портфеля відділення № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ та ринку кредитів України розроблено декілька лінійних регресивних моделей. Так, побудовані ринкові моделі кредитного портфеля банку “Відділення № 4 Філіалу ВАТ КБ «Надра» ЛРУ розраховані як у динаміці, так і фактично, як через середні значення так і через загальні суми (табл. 3.3). Знайдено значення кредитних портфелів з мінімальною дисперсією (ризиком) та оптимальні кредитні портфелі. При побудові моделей активно використовувались ЕОМ.