Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

напрями використання коштів.

За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є

основними.  Однак  характеристика  фінансової  стійкості  за  допомогою  таких 

показників буде не повною. Важливо  не тільки знати, звідки залучено кошти, а 

й куди їх вкладено, яка структура  вкладень.

Більш  повним  і  з  економічного  погляду  більш  виправданим  є  другий

підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства слід здійснювати  з 

використанням  як  коефіцієнтів,  розрахованих  за  даними  пасиву  балансу,  так  і 

коефіцієнтів,  що  відображують  взаємозв'язок  між  джерелами  формування

коштів підприємства і структурою вкладень.

Усі  відносні  показники,  що  характеризують  фінансову  стійкість 

підприємства можна умовно об’єднати  в декілька груп (Додаток Е). 

a)  показники  структури   капіталу,  які  характеризують  фінансову

незалежність від зовнішніх  позикових коштів, а саме:

      1) коефіцієнт фінансової  незалежності (коефіцієнт автономії)  – одна з  

найважливіших  характеристик  стійкості фінансового  стану  підприємства, його

незалежності  від  позикових  джерел. Показує  питому  вагу  власного  капіталу  в

загальній сумі засобів, авансованих  у його діяльність Мінімальне  (нормативне)

значення  коефіцієнта  автономії  –  більше  0,5. Ця  величина показника  дозволяє

припустити, що  всі  зобов'язання  підприємства можуть  бути  покриті  власними

коштами. Збільшення коефіцієнта автономії  свідчить про зростання фінансової

незалежності, підвищення гарантій погашення  підприємством своїх зобов'язань.

Отже,  чим  вище  значення  коефіцієнта,  тим  кращий  фінансовий  стан

підприємства;

      2)  коефіцієнт  фінансової  стійкості  (Кф.с.)  показує  питому  вагу  в 

загальній  вартості  майна  всіх  джерел  коштів,  які  підприємство  може

використати без втрат для кредиторів;

      3)  коефіцієнт  фінансової  залежності  (Кф.з.)  –  характеризує  залежність

діяльності  підприємства  від  позикового  капіталу  і  розраховується  як

відношення позикового капіталу до загального;

       4)  коефіцієнт  фінансового  ризику  (фінансування)  –  це  відношення 

позикового  капіталу  до  власного.  Цей  показник  свідчить  про  фінансову

незалежність  підприємства  від  залучення  позикових  коштів,  показує  скільки 

позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. 

Оптимальне  значення  цього  коефіцієнту  знаходиться  в межах від 0,3  до

0,5,  критичне  значення  –  1,  хоча  деякі   економісти  вважають, що  при   високих 

показниках  оборотності  оборотних  коштів  воно  може  перевищувати  одиницю 

без істотних наслідків для ринкової стійкості.

б)  показники, що характеризують стан оборотних коштів:

     1)   коефіцієнт маневрування  власного оборотного капіталу  (Км.в.к.), що 

розраховується  як відношення власного оборотного капіталу до загальної суми

власного  капіталу.  Рекомендоване  значення  коефіцієнта  становить  0,5,  проте 

його розмір в значній мірі залежить від специфіки  галузі та виробництва. Так у 

фондомістких  виробництвах  він  буде  нижчим,  аніж  у  матеріаломістких,

оскільки  в таких виробництвах знана частка інвестується в основні фонди;

      2)    коефіцієнт  забезпечення  власними  оборотними  коштами  (Кз.в.к.).

Рівень  цього коефіцієнта оцінюється залежно від того, в якому стані матеріальні

запаси. Якщо  підприємство має  запаси  сировини, матеріалів,  напівфабрикатів,

які  значною  мірою  перевищують  нормальні  потреби  виробництва,  то  власний 

оборотний капітал не може покрити  їх повністю. У цьому разі коефіцієнт буде

менший  від  одиниці.  Якщо  ж  підприємство  відчуває  нестачу  виробничих

запасів  для  здійснення  нормального  виробничого  процесу,  коефіцієнт  буде

вищий за одиницю.

в)  показники, які характеризують стан основних засобів:

Окрему  групу показників,  які  також характеризують фінансову  стійкість 

підприємства, становлять:

1) коефіцієнт ефективності використання  фінансових ресурсів  (Кеф.ф.р.)

– це  відношення  валового  прибутку  підприємства  до  валюти  балансу. Він  дає

можливість  визначити,  за  який  період  часу  прибуток,  отриманий 

підприємством, може компенсувати вартість майна.

2) коефіцієнт ефективності власного  капіталу (Кеф.в.к.),   становить 

інтерес  для  власників  підприємств,  оскільки  дає  узагальнюючу  оцінку

ефективності  вкладень  коштів  у  дане  підприємство. Наведені  вище показники 

дозволяють  з  певним  ступенем  об’єктивності  оцінити  фінансовий  стан

підприємства.  При  цьому  фінансовий  стан  вважається  незадовільним,  якщо

значення коефіцієнтів нижче або вище нормативних  (рекомендованих) значень

(в залежності від показника) [44]. 

Одним із способів оцінки фінансової стійкості є інтегральний підхід, який 

дає  змогу  дати  інтегровану  оцінку  ступеню  фінансової  стійкості. Його  можна

застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної  сис8

теми, коли  господарські  зв'язки підприємства, що  існували раніше, порушені  і 

відбувається  процес  налагодження  ним  нових  зв'язків  з  партнерами,

зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.

Показники  фінансової  стійкості  за  цього  підходу  характеризують  стан  і 

структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Склад,  суть  та  алгоритм  розрахунку  кожного  показника  фінансової

стійкості при використанні інтегрального  підходу наведені в додатку Ж. 

Цей підхід цікавий тим, що на відміну  від усіх охарактеризованих вище, у 

процесі  його  здійснення  кожний  з  показників  розглядається  у  взаємозв'язку  з 

іншими показниками. Крім того, для загальної оцінки фінансового стану за цим

підходом використовують узагальнюючий  показник  зміни фінансової стійкості 

підприємства:

 

1

) 1 2 1(

) 1 2 1(

−

+ + ÷ + + +

+ + ÷ + + +

=

Êïà Êðâ  Êíç Çâîê Êäï

Êïà Êðâ  Êíç Çâîê Êäï

Ôñ                           (1.13)

 

Критерії оцінки цього показника  такі:

−  якщо  Фс  >  0,  то  це  свідчить  про  збільшення  фінансової  стійкості 

підприємства;

−  якщо  Фс  <  0,  то  це  свідчить  про  зниження  фінансової  стійкості 

підприємства.

Отже,  велика  кількість підходів  до  визначення  фінансової  стійкості

підприємства свідчить про багатогранність  цього поняття.

Фінансова  стійкість  –  це  спроможність  підприємства  забезпечувати 

пропорційний  розвиток  при  збереженні  достатнього  рівня  плато8  та

кредитоспроможності.

У  зв'язку  з  цим  вважаємо  цікавим  дослідження,  яке  ґрунтується  на

інтегрованому поєднанні двох підходів:

−  з використанням узагальнюючого показника зміни фінансової стійкості 

підприємства  (Фс), що дає змогу оцінити загальну динаміку фінансового стану

та зміни фінансової стійкості  підприємства потягом певного періоду  часу;

−  підходу, в основні якого  покладено виділення чотирьох типів  поточної

фінансової стійкості  (абсолютна  та нормальна фінансова  стійкість, нестійкий  і

кризовий фінансовий стан підприємства). 

За  допомогою  такого  підходу  можна  визначити,  до  якого  саме  типу

належать певні підприємства,  а  також  зробити прогностичні  розрахунки щодо

перспектив розвитку підприємств  у разі зміни фінансової стійкості [4].

Таким чином варто зазначити, що оцінка фінансової стійкості не повинна 

вестись  тільки  по  запропонованим  методикам.  Багато  залежить  від  галузі,

ринкової ситуації та репутації  підприємства (неплатежів, порушення  фінансової

дисципліни).  Загальною  вимогою  з  боку  кредиторів  є  обережність  стосовно

збільшення  частки  позикового  капіталу  підприємств;  вони  віддають  перевагу

тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки,

схильні  підвищувати  частку  позикових  коштів,  але  в  межах  припустимого

ризику,  щоб  не  втратити  фінансової  стійкості.  Для  цього  доцільно  також 

проводити  аналіз  впливу  фінансового  важеля  на  рентабельність  власного

капіталу  підприємства.

 

 

1.3     Політика управління фінансової  стійкістю підприємства 

 

 

Виходячи  з  визначення  фінансової  стійкості  підприємства  як    головної

компоненти  загальної  стійкості  підприємства,  що  є  об'єктом  фінансового 

управління,  його  господарською  діяльністю  та  характеризує  стан  фінансових

ресурсів  як  забезпеченість  пропорційного,  збалансованого  розвитку  при 

збереженні  платоспроможності,  кредитоспроможності  в  умовах  припустимого 

рівня  ризику,  можна  стверджувати,  що  управління  фінансовою  стійкістю

підприємства  є  системою  принципів  та  методів  розроблення  і  реалізації

управлінських  рішень,  пов'язаних  із  забезпеченням  постійного  зростання 

прибутку,  збереженням  платоспроможності  і  кредитоспроможності,

підтриманням фінансової рівноваги.

Політика  управління  фінансовою  стійкістю  –  це  сукупність  дій 

управлінського  персоналу  підприємства,  яка  полягає  у  забезпеченні  стійкості 

фінансивого  стану  підприємства  у  довгостроковій  перспективі  за  рахунок

високої частки власного капіталу у  загальній сумі джерел фінансових ресурсів

підприємства. 

Управління  фінансовою  стійкістю  підприємства  орієнтоване  сьогодні

переважно  на  розв'язання  короткострокових  проблем.  У  цих  умовах

поширеними  є  зміни  завдань, пріоритетів діяльності, рішень, наслідком чого  є

недосконалість  структури  показників  фінансової  стійкості,  зниження  її  рівня.

Тому  на  підприємстві  має  здійснюватися  стратегічне  управління  фінансовою

стійкістю.

На  нашу  думку,  процес  стратегічного  управління  фінансовою  стійкістю 

необхідно розглядати на основі економічних  принципів, що адекватні умовам та

особливостям  на  різних  рівнях  господарської  діяльності.  Враховуючи

економічні  можливості  підприємств  в  умовах  ринкового  середовища,  можна

виділити  принципи  стратегічного  управління  фінансовою  стійкістю  суб'єкта

господарювання (Додаток И).

З  врахуванням  сутності  та  принципів  управління  фінансовою  стійкістю 

підприємств  формуються  його  стратегічні  цілі.  Зокрема,  стратегічні  цілі

управління  фінансовою  стійкістю  належать  більшою  мірою  до  напряму 

зміцнення  становища  підприємства  в  галузі,  збереження  і  підвищення  її

довгострокових конкурентних позицій  на ринку. 

До основних цілей управління фінансовою стійкістю можна віднести: 

−   збалансування  активів  і  пасивів  (забезпечення  достатності  власного

капіталу, гнучкої структури капіталу, організації руху капіталу);

−   збалансованість  доходів  і  витрат  (забезпечення  достатнього  рівня

рентабельності,  зміна  структури  витратомісткості  господарського  процесу,

збільшення обсягу товарообороту);

−   збалансованість грошових потоків (забезпечення платоспроможності  та

самофінансування,  зниження  дебіторської  заборгованості,  забезпеченість

кредитоспроможності.

Доцільно  відзначити,  що  у  системі  управління  фінансовою  стійкістю 

важливу  роль  відіграє  визначення  головної  мети,  адже  саме  вона  визначає

концепцію розвитку підприємства, основні напрями його ділової активності та

служить орієнтиром у середовищі ринкових перетворень.

Думки  науковців    з    приводу  головної  мети  управління  фінансовою

стійкістю наведені в додатку К.

На  нашу  думку,  головною  метою  управління  фінансовою  стійкістю

підприємства  є  забезпечення  фінансової  безпеки  та  стабільності

функціонування  і розвитку підприємства у довгостроковій перспективі в межах 

допустимого рівня ризику. Відповідно, забезпечення високого рівня фінансової

стійкості підприємства  в процесі його  розвитку  та  функціонування

забезпечується  формуванням  оптимальної  та  гнучкої  структури  капіталу,

забезпеченням  постійної  платоспроможності  та  ліквідності,  збалансуванням

грошових  потоків,  забезпеченням  кредитоспроможності,  забезпеченням

оптимальної  структури  активів  та  постійним  стабільним  перевищення  доходів 

над витратами [45].

Головною  проблемою  ефективного управління фінансовою  стійкістю, на

нашу  думку,  є  оптимальне  розміщення  капіталу  підприємства.  Від  того,  які

асигнування вкладені  в основні  та обігові  кошти, скільки  їх перебуває у  сфері 

виробництва  і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою 

залежать  результати  виробничо8фінансової  діяльності  й,  відповідно,  вся

фінансова стійкість підприємства.

У сучасних умовах господарювання співвідношення власного капіталу та

зобов'язань  є  тим  фактором,  який  безпосередньо  впливає  на  фінансовий  стан

підприємства.  Підприємство,  діяльність  якого  фінансується  в основному за

рахунок  власного  капіталу,  є  фінансово  стійким,  незалежним,