Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

в додатку В.

Проведення аналізу фінансової стійкості підприємств на основі вказаних

принципів  може  істотно  збільшити  ефективність  і  позитивні  результати  їх

діяльності.  Виходячи  з  періодичності  проведення,  аналіз  фінансової  стійкості 

підприємств  може  класифікуватися  як  щоденний,  щотижневий,  місячний,

квартальний, річний.

Залежно  від  спектра  досліджуваних  питань  аналіз  фінансової  стійкості 

підприємств можна підрозділити на два види:

−  повний,  коли  вивчаються  всі  аспекти  діяльності  підприємства,  тобто

зовнішні і внутрішні його зв'язки;

−  тематичний,  коли  розглядається  тільки  вузьке  коло  питань,  що  дає 

змогу  виявити  можливості  поліпшення  окремих  напрямів  діяльності

підприємства.

За  суб'єктами  (користувачами)  аналіз  фінансової  стійкості  підприємств

розрізняють  на  внутрішній,  тобто  для  внутрішнього  користування  (результати

аналізу являють собою комерційну таємницю),  і зовнішній, що проводиться  на

підставі  фінансової  і  статистичної  звітності  органами  державного  нагляду,

акціонерами, інвесторами, аудиторами.

Розрізняють окремі види аналізу фінансової стійкості, класифікація яких

наведена в додатоку Г.

У  процесі  аналізу  фінансової  стійкості  слід  використовувати  таку

методику,  яка  найбільшою  мірою сприятиме його  ефективності.  Методика

проведення будь8якого аналізу  може включати способи, правила  і  заходи щодо

найбільш доцільного виконання  роботи. В аналізі фінансової стійкості  методика

являє  собою  сукупність  аналітичних  способів  і правил дослідження діяльності

підприємства,  спрямованих  на  вивчення  різних  об'єктів  аналізу,  які 

допомагають  одержати  найбільш  повну  оцінку  фінансової  стійкості  і 

прибутковості підприємства.

До  основних  завдань,  які  комплексно  розв’язуються  у  процесі  оцінки

фінансової стійкості підприємства, відносяться наступні два завдання:

а)  встановлення  позиції  підприємства  за  розробленими  фінансовими 

показниками,  що  зводиться  до  виявлення  забезпеченості  підприємства

оборотними  засобами,  правильності  утворення  запасів  товарно8матеріальних

цінностей,  встановлення  оптимального  рівня  заборгованості,  виявлення 

економічних  і фінансових результатів. Правильна  оцінка позиції підприємства 

за фінансовими показниками  може бути здійснена на основі їхнього системного

і взаємозалежного аналізу;

б)  виявлення шляхів  і  можливостей  подальшого  поліпшення  фінансової

діяльності,  тобто  встановлення  в  процесі  оцінки  відхилень  показників

фінансової  стійкості  підприємства  від  критичних  значень.  Виявлення  причин

цих відхилень і розробка відповідних  рекомендацій сприяють поліпшенню всієї 

виробничої діяльності підприємства.

Основними  джерелами  інформації  для  аналізу  фінансової  стійкості  і 

фінансового  стану  в цілому  є фінансова  звітність,  яка  являє  собою  сукупність

форм  звітності,  складених  на  основі  даних  фінансового  обліку  з  метою 

представлення користувачам узагальненої  інформації про фінансове становище 

і діяльність підприємства для  прийняття ними визначених ділових рішень.

Вивчення  фінансової  стійкості  дозволяє  оцінити  можливості  організації 

забезпечувати  безперебійний  процес  фінансово8господарської  діяльності  та

ступінь покриття коштів, вкладених  у активи власними джерелами. 

Фінансовий стан підприємства, його стійкість  і стабільність  залежать від 

результатів  його  виробничої,  комерційної  та  фінансової  діяльності.  Якщо

виробничий і фінансовий плани  успішно виконуються, то це позитивно  впливає 

на  фінансовий стан  підприємства.  Навпаки,  в наслідок  спаду обсягів

виробництва  і  продажів  відбувається  підвищення  її  собівартості,  зменшення 

виручки  і  суми  прибутку  і  як  наслідок  погіршення  фінансового  стану 

підприємства  і  його  платоспроможності.  Отже,  стійкий  фінансовий  стан  є

підсумком  грамотного,  умілого  керування  всім  комплексом  факторів,  що

визначають результати господарської  діяльності підприємства. 

Стале  фінансове  становище,  у  свою  чергу,  робить  позитивний  вплив  на

виконання виробничих планів  і  забезпечення потреб виробництва необхідними 

ресурсами.  Тому  фінансова  діяльність  як  складова  частина  господарської 

діяльності  повинна  бути  спрямована  на  забезпечення  планомірного надходження  і  витрачання  грошових  ресурсів,  виконання  розрахункової

дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу

і найбільш ефективне його використання. 

Визначення  меж  фінансової  стійкості  підприємства  належить  до  числа 

найбільш  важливих  економічних  проблем  в  умовах  переходу  до  ринку,  бо

безпосередня  фінансова  стійкість  може  призвести  до  неплатоспроможності 

підприємства  і  відсутності  у  нього  коштів  для  розширення  виробництва,  а 

надлишкова – буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи  витрати підприємства

зайвими запасами і резервами.  

Фактори,  які  впливають  на  фінансову  стійкість  підприємства,

класифікуються  за  такими  ознаками:  за  місцем  виникнення  (зовнішні,

внутрішні)  (рис.  1.2);  за  важливістю  результату  (основні,  другорядні);  за

структурою (прості, складні); за часом  дії (постійні, тимчасові).

В процесі аналізу фінансової стійкості  підприємства особливу увагу слід

приділяти  внутрішнім факторам, які  залежать від діяльності підприємства  і на

які воно має можливість впливати та якими управляти.

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Фактори впливу на фінансову стійкість підприємства за 

місцем виникнення

Галузева 

належність 

Структура послуг,

їх частка в 

загальному 

платоспроможному 

попиті

Стан майна і 

фінансових 

ресурсів 

Структура та

динаміка 

витрат 

Розмір 

статутного 

капіталу 

Внутрішні фактори 

Зовнішні фактори 

Зовнішньо8

економічні звязки

Рівень 

платоспроможного 

попиту,

конкуренція

Економічні умови 

господарювання 

Податкова,

кредитно8

фінансова,

облікова,

інвестиційна 

Фінансова стійкість підприємства Залежно  від  впливу  означених  вище факторів можна  виділити  такі  види

фінансової  стійкості  підприємства:  поточна  (на  момент  проведення  аналізу)  і 

потенційна (перспектива нарощувати обсяги діяльності протягом певного часу і

вихід  на  новий  рівень  фінансової  рівноваги).  Тобто  фінансова  стійкість 

підприємства у короткостроковому  періоді означає досягнення стану  рівноваги,

у довгостроковому періоді  –  трансформування чинників стабілізації у фактори

розвитку підприємства. 

На  фінансову  стійкість  підприємства  впливає  ціла  низка  чинників.  З 

метою  управління  окремими  з  них,  посилення  чи  послаблення  їх  впливу  на

фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня

виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють  внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня  їх значущості виділяють чинники  І рівня  (базові), II

рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Оскільки  з  різних  причин  виникають  чинники,  що  впливають  на

фінансову  стійкість,  то  при  виборі  методів  управління  ними  необхідно  це

врахувати.  Якщо  зовнішні  чинники,  що  впливають  на  фінансову  стійкість,

викликані  дією  об'єктивних  економічних  законів  і  майже  не  залежать  від

діяльності  підприємства,  то  внутрішнім  чинникам  властивий  високий  ступінь 

керованості, а характер  їх зміни  безпосередньо залежить від організації  роботи

самого  підприємства.  Отже,  вплив  внутрішніх  і  зовнішніх  чинників  на

фінансову стійкість підприємства може бути різним,  яким потрібно  і можливо 

управляти  в  певних  межах.  За  складом  та  ступенем  значущості  чинники, що

впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.

Чинники  І  рівня  –  це  узагальнюючі  (базові)  чинники,  які  є  результатом 

впливу  чинників  II  і  III  рівнів  і  водночас  виступають  генератором  взаємодії 

більш дрібних чинників.

До чинників І рівня відносять: 

−  фазу економічного розвитку системи;

−  стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза  економічного  циклу  розвитку  економічної  системи  є  базовим 

зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно 

від  фази  економічного  розвитку  системи  будуть  різними  темпи  реалізації

продукції,  виробництва,  їх  співвідношення,  рівень  інвестицій  підприємства  у 

товарні  запаси,  доходів  підприємства  та  населення. Так,  у  період  економічної 

кризи  темпи  реалізації  продукції  відстають  від  темпів  її  виробництва,

зменшуються  інвестиції  в  товарні  запаси, що,  у  свою  чергу,  призводить  до ще

більшого  скорочення  збуту  за  одночасного  зменшення  доходів  підприємств  і 

рівня  доходів  населення.  Отже,  знижується  ліквідність  підприємств  та  їх

платоспроможність,  що  неодмінно  негативно  відбивається  на  ступені 

фінансової стійкості підприємства.

Другим  базовим  чинником  І  рівня  виступає  стадія  життєвого  циклу 

підприємства.  Вона  є  основоположним  чинником  при  визначенні

загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть

спрямовані  всі  інші  його  стратегії  (стратегія  управління  обсягами  діяльності,

стратегія управління власним та позиковим  капіталом, фінансова стратегія). На

рівні  підприємства  необхідно  велику  увагу  приділяти  з'ясуванню  специфіки 

кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої  стадії

розвитку підприємства буде визначати  також потенційні його можливості щодо

забезпечення  обсягів  діяльності,  а  отже,  величини  прибутку,  формування

приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема 

власними  фінансовими  ресурсами  в  необхідному  обсязі  з  метою 

самофінансування, і разом із цим опосередковано формуватиме певний ступінь

фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники  II  рівня  –  похідні.  Вони  є  результатом  дії  основоположних

(базових)  чинників  (фази  економічного  розвитку  системи  та  стадії життєвого 

циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

−  середній рівень доходів населення;

−  демографічна ситуація;

−  соціальна політика держави;

−  податкова політика держави;

−  грошово8кредитна політика;

− амортизаційна політика;

−  загальний рівень стабільності;

−  стратегія управління обсягами діяльності;

−  стратегія управління активами;

−  стратегія управління капіталом;

−  стратегія управління грошовими  потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні  чинники  –  це  такі,  вплив  яких  пов'язаний  з  характером

державного  регулювання  (податкова,  грошово8кредитна,  амортизаційна,

соціальна,  демографічна  політика  тощо).  Від  ступеня  відповідності  видів,

напрямів,  методів  цього  регулювання  і  фази  економічного  циклу  залежатиме

характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До  внутрішніх  похідній  чинників  II  рівня,  що  забезпечують  фінансову 

стійкість,  належать  стратегія  управління  обсягами  діяльності  підприємства,

політика  управління  його  активами,  власним  і  позиковим  капіталом.

Розроблена  стратегія  передбачає  загальну  потребу  в  активах,  їх  оптимальну

структуру  при  одночасному  визначенні  джерел  фінансування  цієї  потреби  та

оптимізації  структури  капіталу,  що,  у  свою  чергу,  є  гарантом  досягнення

ефективної  пропорційності  між  коефіцієнтом  фінансової  прибутковості  та

коефіцієнтом  фінансової  стійкості  підприємства.  Досягнення  необхідної

пропорційності  між  коефіцієнтом  прибутковості  та  коефіцієнтом  фінансової 

стійкості  має  бути  основною  метою  підприємства,  оскільки  це  один  із

чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники  III  рівня  –  є  деталізуючими.  За  допомогою  їх  з'ясовують  і

деталізують  механізм  впливу  на  фінансовий  стан  підприємства  похідних

чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

−  рівень конкуренції;

−  рівень інфляції;

−  склад та структуру активів;

−  стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим 

капіталом;

−  стратегію управління ризиком.

Вплив  чинників  III  рівня  на  фінансову  стійкість  є  різним.  Тому  за  їх

значимістю одним із найважливіших  внутрішніх чинників фінансової стійкості

є оптимізація складу та структури  активів підприємства. Аналогічним  за своїм 

впливом  є  також  правильний  вибір  стратегії  управління  активами.  Значною 

мірою  фінансова  стійкість  підприємства  залежить  від  якості  політики