Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

управління  поточними  активами,  від  того,  який  загальний  обсяг  оборотних 

коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При 

зменшенні  виробничих  запасів  та  зростанні  ліквідних  активів  підприємство

може  отримувати  більший  обсяг  прибутку  за  рахунок  залучення  в  оборот

додаткових  коштів,  однак  разом  із  цим  виникає  ризик  неплатоспроможності 

підприємства.  Оптимізація  управління  поточними  активами  полягає  в  тому,

щоб  забезпечити  достатньо  високий  рівень  прибутковості  активів  при

одночасній  мінімізації  ризику  втрати  платоспроможності,  ліквідності  та

фінансової стійкості.

Другим  за своєю  значущістю  внутрішнім чинником  III рівня  є  стратегія 

управління капіталом –  оптимізація складу та структури джерел фінансування

активів,  власних  фінансових  ресурсів,  а  також  правильний  вибір  політики 

управління  ними.  Зі  збільшенням  обсягу  власних  фінансових  ресурсів  за

рахунок  внутрішніх  джерел  збільшуються також потенційні  можливості

підприємства. Важливим є як загальний  розмір прибутку, так  і структура  його

розподілу, а саме та частка, яка  спрямовується на реінвестиційні цілі.

Таким  чином,  політика  розподілу  та  використання  прибутку  є  одним  із

основних  внутрішніх  деталізуючих  чинників,  що  впливають  на  фінансову 

стійкість підприємства.

На  фінансову  стійкість  підприємства  значний  вплив  мають  кошти,  що

додатково  мобілізуються  на  ринку  позичкового  капіталу.  Збільшення

позикового  капіталу,  з  одного  боку,  приводить  до  зростання  прибутковості

власного капіталу, а з другого  – надмірне зростання частки позикового капіталу

призводить до  зниження фінансової  стійкості підприємства,  зростання  ризику

втрати платоспроможності  та фінансової незалежності. Отже,  у цьому  зв'язку

особливо  важливим  є  чинник  умілого  використання  ефекту  фінансового 

левериджу і забезпечення оптимізації  структури капіталу підприємства.

Вплив  зовнішніх  чинників  III  рівня  на  фінансову  стійкість  особливо

зростає  на  стадії  економіки  кризового  періоду.  З  фінансовою  стійкістю 

підприємства  тісно  пов'язаний  обсяг  платоспроможного  попиту  населення,

оскільки  зростання  обсягу  попиту  є  стимулом  до  розширення  обсягу  його

діяльності.  Останнє  потребує  зростання  активів  підприємства,  що,  у  свою

чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього 

приросту.  Залучення  додаткових  джерел  фінансування  призводить  до

структурних  змін  у  складі  джерел  фінансування  активів,  а  отже,  відповідно

впливає на ступінь фінансової стійкості  підприємства.

Падіння платоспроможного попиту, яке  характерне для кризового періоду 

функціонування  економіки, призводить  до  загострення  конкурентної боротьби

та підвищення рівня конкуренції  на ринках різних типів. Гострота конкурентної

боротьби – не менш важливий зовнішній  чинник фінансової стійкості, оскільки 

така  боротьба  призводить  до  кон'юнктурних  змін  на  товарних,  ресурсних  та

фінансових  ринках,  що,  у  свою  чергу,  є  причиною  змін  цін  на  продукцію

підприємства (що впливає на можливі  обсяги реалізації), на матеріальні  ресурси 

(що  змінює  витрати  на  виробництво  та  реалізацію),  на фінансові  ресурси  (що 

відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Усі ці

зрушення  відразу  відбиваються  позитивно  чи  негативно  –  залежно  від 

характеру  змін  зовнішніх  чинників  на  ступені  фінансової  стійкості 

підприємства.

Зовнішнім фактором III рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень

інфляції. Порівняно зі стабільним етапом розвитку в умовах економічної  кризи 

зростає  вплив  інфляції,  що  негативно  відбивається  на  ступені.  фінансової

стійкості підприємства, оскільки зменшується  обсяг його чистого прибутку. Це

призводить до  зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які  формуються

за  рахунок  внутрішніх  джерел.  Зменшення  власних  фінансових  ресурсів

підприємств  при  стабільній  чи  зростаючій  потребі  в  ресурсах  обумовлює

необхідність їх запозичення у  значно більших обсягах, а це означає, що ціна на

позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання

для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість

капіталу підприємства. Усе це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості

підприємства [4]. 

Макроекономічні  чинники,  що  впливають  на  досягнення  стабілізації

економічної  системи  та  опосередковано  на  стабільність  фінансового  стану 

підприємств, класифікують за певними ознаками, які наведені в додатоку Д.

Таким  чином,  фінансова  стійкість  є  найважливішою  характеристикою 

фінансово8економічної  діяльності  підприємства  в  умовах  ринкової  економіки.

Якщо  підприємство  фінансово  стійке,  то  воно  має  перевагу  перед  іншими

підприємствами того ж профілю  та залучень інвестицій, в отриманні  кредитів, у 

виборі постачальників і в підборі  кваліфікованих кадрів.  

1.2   Показники фінансової  стійкості підприємства та їх  характеристика 

 

 

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового

стану  суб’єкта  господарювання.  В  Україні  використовують  різні  методики

оцінки  фінансового  стану  підприємств.  Різні  системи  показників  оцінки

фінансового стану  і стали причиною  існування кількох підходів до визначення

та оцінки фінансової стійкості.

Для характеристики фінансової  стійкості  підприємства  використовується

система  абсолютних  і  відносних  показників.  Найбільш  узагальнюючими

абсолютними  показниками  фінансової  стійкості  є  відповідність  або

невідповідність  джерел  коштів  для  формування  запсів  і  затрат,  тобто  різниця 

між сумою джерел коштів і сумою  запасів і витрат.

Для  оцінки  стану  запасів  і  витрат  використовують  дані  групи  статей

“Запаси” II розділу активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних

показники. 

а)  наявність  власних  обігових  коштів  (ВОК)  –  визначається  як  різниця 

між  капіталом  і  резервами  та  необоротними  активами.  Цей показник

характеризує  чистий  оборотний  капітал.  Його  збільшення  порівняно  з 

попереднім  періодом  свідчить  про  подальший  розвиток  діяльності

підприємства.  У  формалізованому  вигляді  наявність  обігових  коштів  можна 

записати:

 

                                   ВОК = КіР – ПА = П1 – А1          (1.1)

 

     де  КіР – сума  капіталу і резервів;

 ПА – позаобігові активи; 

 П1  – перший розділ пасиву  балансу; 

 А1  – перший розділ активу  балансу. 

 

б)  наявність  власних  і  довгострокових  позикових  джерел  формування

запасів і витрат (ВД) – визначається шляхом збільшення значення попереднього

показника на суму довгострокових пасивів: 

 

                                      ВД = ВОК + ДП = П1 + П3 – А1              (1.2)

 

      де  ДП – довгострокові  зобов’язання;

         П3  –  третій розділ пасиву балансу. 

 

в)  загальний  розмір  основних  джерел  формування  запасів  і  витрат  (ЗВ)

визначається  шляхом  збільшення  попереднього  показника  на  суму

короткострокових позичкових коштів:

 

                                             ЗВ = ВД + КПК                                               (1.3)

 

де КПК – короткострокові  позикові кошти.

 

Цим  трьом  показникам  наявності  джерел  формування  запасів 

відповідають  три  показники  забезпеченості  запасів  джерелами  їхнього

формування:

а)  надлишок (+) або нестача (–) власних  обігових коштів (*ВОК):

 

*ВОК =  ВОК – З                                       (1.4)

 

де З – запаси. 

б)  надлишок  (+)  або  нестача  (–)  власних та  довгострокових  джерел

формування запасів (*ВД):

 

*ВД  = ВД – 3                                              (1.5)

 

в)  надлишок  (+)  або  нестача  (–)  загальної  величини  основних  джерел

формування запасів (*ЗВ):

 

        *ЗВ  = ЗВ – 3                                            (1.6)

 

Виокремлення  трьох  показників  забезпеченості  запасів  і  витрат

джерелами  їх  формування  дозволяє  класифікувати  фінансові  ситуації  на

підприємтвах за ступенем їх стійкості. 

Відповідно  до  показника  забезпечення  запасів  і  витрат  власними  та

позиковими  коштами  можна  назвати  такі  типи  фінансової  стійкості

підприємства:

a)   абсолютна стійкість фінансового  стану S = (1;1;1) – для забеспечення 

запасів  достатньо  обігових  коштів,  платоспроможність  підприємства

гарантована. Більше того,  її навряд чи можна розглядати як  ідеальну, оскільки

це означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості

використовувати  зовнішні  джерела  коштів  для  операційної  діяльності.    В 

нинішніх  умовах  розвитку  економіки  України  зустрічається  доволі  рідко,

задається умовою:

 

З < ВОК + К             (1.7)

                           

де К – кредити банківських  установ, а також кредиторська заборгованість

за товари.

 

б)   нормальна стійкість фінансового  стану підприємства S = (0;1;1)  –  для 

забезпечення запасів крім власних  обігових коштів  залучаються довгострокові

кредити  та  позики.  Гарантія  платоспроможностіь  підприємства,  відповідає

наступній умові:

 

З = ВОК + К                                                 (1.8)

 

в)   нестійкий фінансовий стан S = (0;0;1) – для забезпечення запасів крім

власних  обігових  коштів  та  довгострокових  кредтів  та  позик  залучаються 

короткострокові  кредити  та  позики.  Характеризується  порушеною 

платоспроможністі, при якій зберігається можливість відновлення рівноваги  за

рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

 

З = ВОК + К + ДПФН                               (1.9)

 

де ДПФН – джерела, що послаблюють  фінансову напруженість.

 

Відсутність  фінансової  стійкості  вважається  припустимою,  якщо  вико8

нуються такі умови:

–  виробничі  запаси  (ВЗ)  і  готова  продукція  (ГП)  дорівнюють  сумі

короткострокових  кредитів  і  позикових  коштів  (ККПК),  що  беруть  участь  у 

формуванні запасів, або перевищують  її:

 

ВЗ + ГП > ККПК                                           (1.10) 

 

–  незавершене  виробництво  (НВ)  і  витрати  майбутніх  періодів  (ВМП)

дорівнюють величині власного оборотного капіталу або менші від неї:

 

НВ + ВМП < ВОК                                          (1.11)

 

У  цій  ситуації існує можливість  відновлення рівноваги за  рахунок

поповнення  джерел  власних  коштів,  скорочення  дебіторської  заборгованості,

прискорення оборотності запасів.

г)  кризовий  фінансовий  стан  S  =  (0;0;0)  –  для  забезпечення  запасів  не

вистачає  «нормальних»  джерел  іх  формування.  Підприємство  знаходиться  на

межі  банкрутства,  тому  що  грошові  кошти,  короткострокові  цінні  папери  і 

дебіторська  заборгованість  не  покривають  навіть  його  кредиторської 

заборгованості і прострочених позик:

 

З > ВОК + К                                               (1.12)

 

Ці  показниками  фінансової  стійкості  характеризують  ступінь 

забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Таким  чином  знаходяться  три  показники  забезпеченості  запасів

джерелами  їхнього  формування  (Фі),  за  допомогою  яких  визначається

трикомпонентний показник типу фінансового  становища: 

−  Si = 1, при Фi > 0, тобто Фвок > 0, Фвд > 0, Фзв > 0, => S = (1;1;1);

−  Si = 0, при Фi < 0, тобто Фвок < 0, Фвд < 0, Фзв < 0, => S = (0;0;0).

Крім  абсолютних  показників  оцінки  фінансової  стійкості  підприємства

застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. 

Суть  коефіцієнтного  підходу  оцінки  фінансової  стійкості  підприємства 

полягає  в  обчисленні  та  аналізі  низки  фінансових  коефіцієнтів. Методичний

підхід  до  визначення  фінансової  стійкості  за  допомогою  фінансових

коефіцієнтів є найбільш поширеним. 

Єдиного  загальновизнаного  підходу  використання  інформації  для

кількісного  визначення фінансової  стійкості  та  її оцінки немає. Виділяють  два 

основних  підходи  до  визначення  фінансової  стійкості,  відповідно  до  яких

диференційованою є інформаційна база аналізу .

За  першого  підходу  при  оцінці фінансового  стану  і фінансової  стійкості

підприємства  орієнтуються  винятково  на  дані  Балансу  про  джерела 

фінансування,  тобто  на  капітал.  У  цьому  разі  оцінку  фінансової  стійкості 

підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу.

За  другого  підходу  для  оцінки  фінансової  стійкості  підприємства

аналізують  взаємозв'язок  між  активом  і  пасивом  Балансу,  тобто  простежують