Управління банківськими ризиками (на прикладі ВАТ «Укрексімбанк»)

Ефективним для ВАТ  «Укрексімбанк» може бути використання послуг спеціальних колекторних  фірм, які займаються проблемними  кредитами і є дуже поширеними за кордоном. Вони укладають угоди з банками і працюють із недобросовісними клієнтами. Ці фірми купують у банків проблемні кредити й надалі працюють із боржниками вже за власною методикою. Щоправда, в нас це явище ще не надто поширене, оскільки такі послуги не дуже вигідні для банків (коштують 20–70% боргу), та й це позначається на репутації банку [33].

Та найоптимальнішим, на нашу думку, є створення в Україні  так званої «шестерні», системи спеціалізованих  кредитних бюро, які відіграють важливу  роль у зменшенні ризиків угод. Вивчення світового досвіду показало, що такі бюро створюють для того, щоби кредитор міг отримати інформацію про стан платоспроможності позичальника, порушення з його боку платіжної дисципліни і на її підставі оцінити ступінь ризику майбутньої угоди. Закордонний досвід показує, що розв’язати ці проблеми можна тільки за допомогою кредитних бюро, створених для обміну відомостями про прохачів позик між кредиторами [33].

Кредитне бюро надає  різного роду звіти про кредитні операції залежно від наявності  інформації про потенційного позичальника, виду кредиту, який надають і, що найважливіше, від ступеня деталізування, необхідного кредиторові. Найпростіший звіт містить інформацію про минулі неповернуті та протерміновані кредити – так звані «чорні» («black») або «не-

гативні» («negative») дані. Найдетальніші звіти – «білі» («white») або «позитивні» («positive») містять увесь комплекс інформації про активи й пасиви позичальника, гарантії, структуру заборгованості за термінами і часом погашення, його зайнятості та історії його сім’ї.

Кредитні бюро в тій  або іншій організаційній формі  нині діють практично в усьому світі. У більшості країн дійшли висновку, що ефективний розвиток економіки  неможливий без інформаційної відвертості  та прозорості. Підтвердженням цьому  можуть слугувати дані Центру досліджень у сфері економіки в травні 1999 р. Виділивши низку показників, що характеризують ефективність та обсяги кредитування, і згрупувавши дані 40 країн, фахівці Центру отримали цікаві результати (табл. 1) [33].

Таблиця 3.1.

Взаємозв’язок кредитування і обміну інформацією

Показник обміну інформацією	Банківські кредити/ВВП (%)	Резерви на витрати за кредитами/загальний обсяг кредитів (%)	Кредитний ризик (0-50)
немає	31,10	1,31	15,2
тільки «чорна»	67,57	0,86	5,11
«чорна і біла»	66,42	0,81	7,14

Джерело: складено автором [37]

З’ясовано, що обмін інформацією  стимулює зростання банківських  кредитів щодо ВВП приблизно на 20%. До того ж, значно знижується рівень кредитного ризику і, відповідно, зменшується частка резервів на можливі втрати за кредитами у загальних обсягах кредитування.

Загалом ВАТ «Укрексімбанк» намагається запобігати появі боржників, використовуючи наступні методи: створюють  колекторські компанії та нові моделі скорингу, підвищують розміри штрафів  за протермінування платежів за кредитом, збільшують штат служби безпеки. Але ці методи поки що малоефективні. Наприклад, робота колекторів обмежена на законодавчому рівні: законопроект «Про колекторські компанії», що визначає права та повноваження цих компаній, досі не розглянутий у Верховній Раді України. Чотири кредитні бюро, що діють на території України, також не працюють на повну силу: більшість банків наразі не користуються їхніми послугами [37].

Аналіз зарубіжного  досвіду розв’язання проблем  недоброякісних кредитів банків свідчить, що усунення сумнівної заборгованості з балансів банків – справа складна і потребує виважених підходів. До того ж, досвід ряду країн із перехідною економікою (Чехія, Румунія, Угорщина, Польща), що спромоглися суттєво зменшити обсяги безнадійної заборгованості у банківському секторі, доводить, що ефективна практична реалізація програм із поліпшення якості кредитних вкладень банків відбувалася за значної державної підтримки.

 

 

2. Ризики у сучасній  банківській діяльності та шляхи  їх зниження на прикладі ВАТ  «Укрексімбанк»

 

В умовах ринкових перетворень  рівень розвитку грошової системи та її основного елемента – банківського сектора значною мірою визначають реальні можливості української  економіки. Тому суспільство зацікавлене  у стабільній роботі банків, а також  у дотриманні ними певного рівня ризиків, притаманних банківській діяльності.

У процесі діяльності кожна банківська установа незалежно  від своєї спеціалізації стикається із різноманітними ризиками, що можуть як позитивно, так і негативно  впливати на результати її роботи. Більшість фахівців розглядають ризик як об'єктивно-суб'єктивну категорію діяльності, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору, відображає міру сподіваного результату і в економічному контексті є не тільки негативним, а й позитивним явищем [34].

З погляду діяльності банків на ринку фінансових послуг, під банківським ризиком більшість  фахівців розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання  запланованих доходів, а також потенційну можливість отримати додатковий прибуток у разі реалізації певних, прийнятних для банку, фінансових ризиків [34].

Основними причинами  виникнення ризиків у сучасній банківській  діяльності є:

● невизначеність цілей банку чи їхньої пріоритетності, суперечливість окремих стратегічних завдань;

● моменти випадковості у діяльності банку або відсутність аналізу закономірностей розвитку явищ;

● обмеженість у часі для об'єктивної оцінки ситуації, в якій перебуває той чи інший банк;

● наявність неповної інформації щодо тенденцій розвитку діяльності банку чи можливих змін фінансового стану його клієнтів.

Тобто ризики банківської  діяльності можуть бути зумовлені як неправильно обраною стратегією чи незадовільним рівнем керівництва, так і неефективністю внутрішньобанківського контролю за здійсненням операцій, недостатнім рівнем підготовки банківських фахівців. Важливим джерелом банківських ризиків є ще й так звані "зони конкуренції", тобто можливі сфери зіткнення інтересів банку з іншими контрагентами на ринку.

Про необхідність вдосконалення сучасних методів управління банківськими ризиками засвідчують окремі результати діяльності вітчизняних банків за 2006-2011 рр.

Таблиця 3.2.

Основні результати впливу чинників ризику на діяльність банківських  установ в Україні за 2005-2011 рр.

Показники	Значення показників станом на:
	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Кіл-ть діючих банків	181	186	193	198	198	197	194
Кількість банків банкрутів	4	1	6	1	7	6	6

Продовження таблиці 3.2.

Кількість банків, що перебувають  у стані ліквідації	20	20	19	19	13	14	18
Кількість збиткових банків	6	8	6	0	4	62	34
Частка збиткових банків, %	3,3	4,3	3,1	0	2,0	31,5	17,5
Сума збитків, тис. грн	92277	176656	117118	0	183982	34632828	13000000

Джерело: складено автором на основі даних НБУ [37]

Графічну інтерпретацію динаміки збитковості банків України за 2005-2011рр. представимо на рис.

Рис. 3.3.Динаміка збитковості  банків України за 2005-2010 рр.

Джерело: складено автором на основі даних НБУ [37]

Згідно із статистичними даними, представленими в табл. 1, за останні чотири роки зменшилась загальна кількість банків, що діють в Україні. Зросла кількість банків-банкрутів та тих, що перебувають на стадії ліквідації. Збитковими були 62 банки у 2010 р. та 34 банків – у 2011 р., що відповідно становило 31,5 % та 17,5 % від їх загальної кількості. Загальна сума збитків банківської системи України становили за 2010 р. – 13 млрд грн [37].

Значна роль відводиться  аналізу діяльності банку, за допомогою  якого обґрунтовуються стратегія і тактика його розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові можливості та резерви, оцінюються результати діяльності управлінського персоналу, окремих підрозділів і банку в цілому. Макроекономічна ситуація, кон’юнктура зовнішнього ринку, особливості законодавчої та нормативної бази були і поки ще залишаються факторами, які значною мірою впливають на функціонування банківської системи України, обумовлюють надзвичайно високий рівень ризику банківського бізнесу.

Однією з головних умов успішного функціонування ВАТ  «Укрексімбанк» є його спроможність ефективно управляти своїми активами, зобов'язаннями і капіталом у  певному економічному середовищі та в межах існуючої нормативно-законодавчої бази. Основними цілями управління активами та пасивами є максимізація прибутку та мінімізація (обмеження) ризиків банківських операцій. [35]

Сьогодні на міжнародному рівні визнається, що питання забезпечення безпечної діяльності ВАТ «Укрексімбанк» не можуть бути вирішені тільки шляхом встановлення нормативних вимог щодо достатності капіталу та контролю за їх виконанням. Банк повинен мати таку систему управління ризиками, яка забезпечувала б рівень достатності капіталу, адекватний рівню ризиків, а також внутрішню систему кредитних рейтингів. Саме сукупність цих напрямків розглядається як стратегія, що дозволить підвищити надійність і стабільність банку, та банківської системи в цілому.

Макроекономічні фактори, висока волатильність ринків, передусім  фінансового, і, разом з тим, обмежені можливості для диверсифікації активів, ускладнення банківських операцій і технологій, загострення конкуренції у сфері залучення й розміщення банківських ресурсів значною мірою обумовлюють ризики і невизначеність результатів діяльності банку. Банк вважає, що за цих умов забезпечити фінансову стійкість, збільшення доходів і капіталу банку, зміцнення його конкурентних позицій на банківському ринку можливо завдяки, насамперед, високоякісному менеджменту, розширенню та оптимізації портфеля банківських продуктів і послуг, проведенню гнучкої та виваженої політики ціноутворення, удосконаленню методів управління ризиками. Стратегія управління ризиками визначає основні принципи і практичні підходи до прийняття, контролю та оптимізації ризиків, на які наражається банк, і розглядається як найважливіша складова загальної політики банку, спрямованої на виконання його стратегічних завдань.

Стратегія управління ризиками поширюється на всі операції банку, пов’язані з ризиками, які за певних обставин можуть спричинити небажані зміни в обсягах, дохідності, вартості та структури активів і пасивів. Головний принцип управління активами та пасивами полягає в ефективному управлінні банківськими ризиками, внаслідок чого надходження від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності банку мають бути достатніми для покриття витрат банку на утримання залучених банком грошових коштів, витрат, пов'язаних з діяльністю банку, а також отримання прибутку в розмірі, достатньому для збереження і зростання капіталу банку, що є головною стратегічною ціллю діяльності банку.

Розглянемо позицію  ВАТ «Укрексімбанк» (табл.3.3.) за відношенням  активів до власного капіталу у структурі  першої групи банків України.

Таблиця 3.3.

Позиція ВАТ «Укрексімбанк» за відношенням активів до власного капіталу

Назва банку	Усього активів (у)	Власний капітал (а)	у/а
Приват банк	145118473	16746978	8,67
Укрексімбанк	75103435	17729041	4,24
Ощадбанк	73968478	17646979	4,19
Райфайзен банк аваль	51347408	6471861	7,93
Укрсоцбанк	40206926	6607773	6,08
Промінвестбанк	38160931	5081888	7,51
ВТБ банк	37067206	4056647	9,14
Перший міжнародний Укр.банк	34866052	4029920	8,65
Укрсіббанк	32868231	1258927	26,11
Альфа-Банк	27964574	4075070	6,86
«НАДРА»	26739232	4028916	6,64
Дельта Банк	23216416	1449536	16,02
ОТП Банк	22784720	3426980	6,65
«Фінанси та кредит»	22006642	1778833	12,37
Брокбізнесбанк	18940271	2381875	7,95
Укргазбанк	18157477	2804104	6,48
Дочірній сбербанк Росії	16932522	221481	7,65