Управління банківськими ризиками (на прикладі ВАТ «Укрексімбанк»)

Джерело: Складено автором на підставі фінансової та бухгалтерської звітності

Таким чином, можна зробити  висновок: масштаб операцій та розмір можливого прийняття валютного  ризику повинно обґрунтовуватися на загальній якості управління ризиками та станом ринку країни та країн банків – контрагентів.

Знання, опит, точність інформації та ефективність встановлених лімітів  ризику є головними елементами процесу  оцінки та управління валютним ризиком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Державний експортно-імпортний  банк України засновано 3 січня 1992 року відповідно до Указу Президента України.

Сьогодні АТ «Укрексімбанк» – це публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі  в особі Кабінету Міністрів. Структура  АТ «Укрексімбанк» складається з  Головного банку, 29 філій та 97 відділень (станом на 01.12.2011) і охоплює практично всю територію України. За кордоном працює 2 представництва Банку – у Лондоні та Нью-Йорку. Облікова чисельність штатних працівників на кінець дня 31 грудня  2011 року склала 4 788 чоловік і у порівнянні з кінцем дня 31 грудня 2010 року збільшилась на 256 чоловік.

Діяльність банку, спрямована, перш за все, на кредитування базових  та перспективних галузей економіки  України, в першу чергу, експортованих, які мають стабільні показники  зростання, а також галузей, продукція яких є імпортозамінюючої або мають платоспроможний постійний попит в Україну, а саме: машинобудування, фармацевтична, харчова, легка, поліграфічна тощо.

Управління ризиками поєднує процеси ідентифікації, виміру та управління ризиками, що постійно виникають у бізнес-середовищі. «ВАТ Укрексімбанк» успішно використовує знання про особливості грошово-кредитного та фінансового ринків України та кращий європейський досвід управління ризиками материнського банку.

Основні принципи управління ризиками в ВАТ «Укрексімбанк»:

1. Повне та всеохоплююче  вимірювання

2. Інтегроване управління

3. Своєчасність інформації для  прийняття рішень

Діяльність Банку протягом 2011 року здійснювалася відповідно до обраної стратегії і характеризувалась стабільним розвитком. Основні стратегічні цілі Банку передбачали подальший розвиток бізнесу Банку, підвищення рівня його капіталізації, удосконалення системи управління ризиками, розширення переліку й обсягів наданих Банком послуг, підтримку репутації і конкурентоспроможності, збереження й зміцнення позицій Банку як одного з лідерів на національному банківському ринку.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року статутний капітал  АТ «Укрексімбанк» становив 16 413,5 млн. грн., а загалом власний капітал Банку становив 17 735,9 млн. грн.

Активи АТ «Укрексімбанк» на кінець дня 31 грудня 2011 року становили 75 098,2 млн. грн., збільшившись з початку 2011 року на 2,6% або на 1 937,6 млн. грн.

Сума кредитів, наданих Банком клієнтам, збільшилася з початку року на 1,3% або на 658,4 млн. грн. і станом на кінець дня 31 грудня 2011 року становила 52 752,7 млн. грн. (без урахування сформованих резервів).

Понад половини усіх кредитів надано Банком у національній валюті, питома вага яких складає 50,4% від загального обсягу кредитування.

Обсяги вкладень у  цінні папери з початку року збільшилися  на 48,5% або на 5 302,8 млн. грн. і станом на кінець дня 31 грудня 2011 року становили 16 243,4 млн. грн. У структурі портфеля цінних паперів переважають облігації внутрішньої державної позики.

Сума коштів, залучених  від банків та міжнародних фінансових організацій, з початку року зменшилась на 8,6% або на 2 075,3 млн. грн. і станом на кінець дня 31 грудня 2011 року склала 21 963,9 млн. грн. Обсяги залучених коштів клієнтів зросли на 15,9% або на 4 349,2 млн. грн. і станом на кінець дня 31 грудня 2011 склали 31 681,7 млн. грн.

За 2011 рік Банк отримав 88,1 млн. грн. чистого прибутку.

Функція управління ризиками у Банку здійснюється відносно фінансових ризиків (кредитного, ринкового, географічного, валютного, ризику ліквідності і ризику відсоткової ставки), а також операційних і юридичних ризиків. Основними цілями управління фінансовими ризиками є визначення лімітів ризику та контроль над тим, щоб ці ліміти не перевищувалися.

Згідно проведено аналізу  можна сказати, що перше місце  серед всіх ризиків банку займає кредитний ризик.

Однак кредитний ризик  не можна розглядати відірвано від  інших ризиків банківської діяльності, так як вони переплітаються і корелюються між собою, утворюючи системний ризик банку. При врахуванні кредитного ризику слід обов’язково звертати увагу на його зв’язок із валютним ризиком, бо в умовах коливання курсу валют значним джерелом проблемних кредитів є саме сфера кредитування ексортно-імпортних операцій суб’єктів господарської діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ У ВАТ «УКРЕКСІМБАНК»

 

 

3.1. Застосування світового досвіду управління кредитним ризиком і можливості його використання в у ВАТ «Укрексімбанк»

 

Банківська сфера як жодна інша пов’язана з високою  ризиковістю.

Оскільки кредити є  найприбутковішими банківськими активами, то ризик, особливо кредитний, – це складова частина діяльності ВАТ «Укрексімбанк». Ризикованість кредитування обумовлена природою кредитної угоди й тим, що кредитні операції займають значне місце в загальному обсязі активних операцій усіх банків. У зв’язку з цим актуальними, за сучасних тенденцій розвитку банківського сектору, є аналіз і управління кредитним ризиком для зниження його рівня та використання зарубіжного досвіду управління кредитним ризиком у банківській практиці.

Нині проблема оптимізації  управління кредитними ризиками банківської  діяльності з урахуванням світового досвіду залишається недостатньо вивченою і потребує глибшого наукового аналізу.

Кредитний ризик є  історично першим серед фінансових ризиків банку й за обсягом  і можливими наслідками дуже масштабний. Так, за результатами експертних оцінок (проаналізовано 100 банків, на частку яких припадає 90% загальних активів банківської системи України), структура потенційних втрат має такий вигляд (рис. 1) [32].

Рис. 3.1. Структура ризиків  банківської діяльності.

Джерело: складено автором на основі даних НБУ[37]

Розвиток банківської  системи України впродовж останніх років характерний динамічним зростанням обсягів кредитного портфеля, що об’єктивно спричиняє зростання рівня ризику банківського кредитування.

Зокрема, протягом 2007–2011 рр. обсяг кредитного портфеля зріс майже на 46% (рис. 3.2) [37].

Рис. 3.2. Динаміка обсягів  кредитного портфеля банків України  за 2007–2011 рр.

Джерело: складено автором на основі даних НБУ [37]

Проте практика показує, що зростання обсягів кредитування супроводжується не менш активним підвищенням іншого показника, а саме обсягів неповернень кредитів, оскільки кредитування супроводжується високим рівнем ризиковості. Показниками рівня кредитних ризиків є обсяги проблемних (протермінованих та сумнівних) кредитів і величина резервів, сформованих під кредитні ризики банків, динаміка яких із 2007 до 2011 р. відображена на рисунку 3.3.

Рис. 3.3. Динаміка обсягів  проблемної заборгованості та резервів, сформованих під кредитні ризики банків України за 2007–2011 рр.

Джерело: складено автором за даними НБУ [37]

Отже, поряд із динамічним зростанням обсягів кредитування з 73442 млн грн. на початок 2007 р. до 485507 млн  грн. на початок 2011 р., що видно на рисунку 2, можна відстежити високий темп збільшення проблемних кредитів. На початок 2007 р. їх обсяг становив 2500 млн грн., а на початок 2011 р. зріс у 2,5 раза і досягнув 6357 млн грн.

За даними НБУ, частка протермінованих або погашених шляхом відчуження майна боргів у загальному кредитному портфелі банків – 1,44% (за станом на 1 лютого 2011 р.). Наприкінці грудня 2009-го вона була на рівні 1,31% кредитного портфеля всієї банківської системи. А ось за даними міжнародної агенції Standard & Poor’s, ризик неповернення мають 75% усіх позик. [37]

Основні причини зростання  поганих кредитів в Україні –  низький рівень розвитку скорингової  системи в банках (оцінює платоспроможність  та ризики дефолту позичальників), бум  кредитування фізосіб і бажання банків отримувати надприбутки [33].

Кредитування в розвинутих країнах також пов’язане з  істотним кредитним ризиком, але  в дещо інших масштабах. Для зарубіжних банків прийнятними вважають такі значення показників: питома вага списаних кредитів у загальному обсязі виданих – 0,25–0,75%; питома вага протер-мінованих кредитів (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих – 0,5–3%.

Якщо останній показник сягає 7%, то становище банку оцінюють як кризове. Для вітчизняної банківської  системи значення аналогічних показників коливаються в широкому діапазоні: від 2 до 30% [33].

Англійські клірингові банки здійснюють оцінку потенційного ризику неплатежу по кредиту із використанням  методик «РARSEL» і «САМРARI».

Методика «РАRSEL» включає: Р (Реrson) — інформація про персону потенційного позичальника, його репутація; А (Аmount) — обґрунтування суми затребуваного кредиту; R(Repayment) — можливість погашення; S (Security) - оцінка забезпечення; Е (Ехреdiensly) - доцільність кредиту; R (Remuneration) – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту. Методика «САМРАRI» більш розширена в системі оцінки: С (Сharacter) — репутація позичальника; А (Аbility) - оцінка бізнесу позичальника; М (Меаns) — аналіз необхідності звертання за позичкою; Р (Риrpose) — ціль кредиту; А (Аmount) - обґрунтування мети кредиту; R(Repaiment) - можливість погашення; I (Іnsurance) — спосіб страхування кредитного ризику. [33]

У практиці американських  банків використовують «правило п'ятьох  сі»:

1 С (customer`s character — характер  позичальника) - репутація позичальника, ступінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг;

2 С (сарасіtу tо рау  - фінансові можливості) - припускає  ретельний аналіз доходів і  витрат позичальника і перспективи їхнього розвитку в майбутньому;

3 С (саріtal) — капітал, майно;

4 С (соllateral) — забезпечення  позики, достатність, якість і  ступінь реалізовуваної застави у випадку непогашений позички;

5 С (сurrent business conditions and goodwill — загальні економічні умови)  — визначають діловий клімат у країні і впливають на становище банку і позичальника.

Перераховані критерії «сі» іноді доповнюють шостим критерієм - 6 С (соntrol) — моніторинг законодавчих основ діяльності позичальника і  відповідність його стандартам банку.

Оптимально використовуючи дані методики, зарубіжні банки мінімізують кредитний ризик, чітко організовують кредитний процес, домагаючись найкращої якості кредитного портфеля.

Загалом за кордоном поширені такі методи управління ризиком, як продаж кредитів, сек’юритизація, скоринг, використання послуг колекторних фірм та кредитних бюро.

Корисною практикою  у ВАТ «Укрексімбанк» може бути продаж кредитів. Банк на основі оцінки кредитного портфеля, що він здійснив, може передати певну частку наданих кредитів іншим  інвесторам. За рахунок цієї операції банк має змогу повернути кошти, що були спрямовані у кредитні вкладення. Процедуру викупу проблемних кредитів можуть здійснювати безпосередньо центральний банк (Чилі, Угорщина, Польща) або Аґенція з реструктуризації (Чехія, США, Мексика, Південна Корея).

Варто звернути увагу  і на такий метод, як сек’юритизація кредитів (наприклад, Трастова корпорація з регулювання США) – продажу  банками своїх кредитних вкладень. У такому випадку утворювали пул  однорідних кредитів, який потім передавали трастовому фондові для випуску сертифікатів, забезпечених цим пулом грошових коштів. Така операція дає банкові змогу вивести з балансу частину ризикованих активів. У міру того, як позичальники сплачують ці активи, потік доходів спрямовують до власників цінних паперів. Варто зазначити, що в умовах становлення вітчизняного ринку іпотечних кредитів (із прийняттям законів «Про іпотеку» і «Про іпотечні цінні папери») використання саме цього способу засвідчує потенційні можливості держави щодо сприяння його розвитку.

Можливим є створення в нашій державі спеціалізованих фірм, що за відповідну плату надають необхідну інформацію, в т. ч. конфіденційну. Наприклад, у світовій практиці одним із найвідоміших джерел даних про кредитоспроможність є фірма «Ден енд Бредстріт», яка збирає інформацію про близько 3 млн. фірм США і Канади.

У США і Західній Європі при кредитуванні широко використовують скоринг – як один із методів  оцінки кредитного ризику – автоматизовані системи на основі математичних і  статистичних методів. Початковим матеріалом для скорингу служить різноманітна інформація про минулих клієнтів, на основі якої за допомогою різних статистичних і нестатистичних методів класифікації прогнозують кредитоспроможність майбутніх позичальників. Серед переваг скорингових систем західні банкіри відзначають, насамперед, зниження рівня неповернення кредиту.