Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних осіб на прикладі державної податкової служби Волинської області

*Джерело: Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік

 

Як видно  з таблиці, нині системи прямого  і непрямого оподаткування забезпечують приблизно рівні обсяги податкових надходжень, хоча раніше домінуючою була частка непрямого оподаткування. Частка прямих податків з юридичних осіб в останні роки зростає, і в 2011р. становила близько 18%.

Проаналізуємо динаміку надходжень основних прямих податків.

В 2011р. до державного бюджету надійшло 54,7 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 14,8 млрд. грн., або на 37,0 %, більше відповідного показника 2010р. Таке зростання відбулося попри зменшення ставки податку на 2 в. п. (з 25 % до 23 %) з 1 січня 2011 року. Річний плановий показник податку на прибуток виконано на 115,1 %.

Щомісячна динаміка надходжень податку на прибуток підприємств у цілому повторює тенденції попередніх років.

 

Рис. 2.2. Динаміка щомісячних надходжень податку на прибуток підприємств до державного бюджету у 2006-2011 роках [81]

 

Податок на прибуток підприємств зріс у 2011 році передусім за рахунок збільшення надходжень податку з підприємств  і організацій приватного сектору  на 12,8 млрд. грн., або більш як у 1,5 раза. Крім того, збільшилися надходження податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3,0 млрд. грн., або на 37,8 %. Водночас надходження податку з державного сектору скоротилося на 95,7 млн. грн. (див. табл.2.3, рис.2.3)

Таблиця 2.3.

Надходження податку на прибуток підприємств  різних форм власності у 2011 році [54]

Податок на прибуток підприємств	54 739 ,436
Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності	8 091, 293
Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів	9 107, 387
Податок на прибуток від казино, відеосалонів, гральних автоматів, концертно-видовищних заходів	0, 081
Податок на прибуток іноземних юридичних  осіб	1 678, 169
Податок на прибуток банківських організацій	843,202
Податок на прибуток страхових організацій	591, 639
Податок на прибуток організацій і  підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань	72,855
Податок на прибуток приватних підприємств	34 307, 836
Інші платники податку на прибуток	7 ,525

Найбільшу частку надходжень податку на прибуток забезпечують приватні підприємства, причому їх частка в 2011 році суттєво зросла в порівнянні з попереднім роком (з 21,5 до 34, 3%). Дещо збільшилась також частка надходжень від підприємств з іноземним капіталом (7,8 до 10, 8%).

Рис. 2.3.Надходження податку на прибуток підприємств різних форм власності у 2010-2011 роках [1]

 

Серед реальних податків найпоширенішим є земельний  податок, який є одним із найдавніших у світі. Земля з давніх-давен розглядалась як головне джерело багатства і тому найперше стала об'єктом оподаткування. Спочатку податок сплачувався у натуральному вигляді, а потім поступово з розвитком товарно-грошових відносин став сплачуватися грішми. Можуть застосовуватися різноманітні форми виділення об'єкта оподаткування й обчислення цього податку. Головною, яка застосовується і в Україні, є встановлення об'єктом оподаткування площі земельної ділянки і диференціація ставок залежно від родючості ґрунту і місця знаходження ділянки. Можливий варіант погодження земельного податку з розміром доходу, що його отримує власник землі або той, хто її використовує на умовах оренди чи інших підставах.

Земельний податок відіграє відчутну роль у  суспільстві та у фінансовій політиці. За відсутності суттєвих недоліків  він має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому планах. По-перше, при стягненні земельного податку майже не існує можливості ухилення від сплати. Земельну ділянку  неможливо сховати. Як об'єкт оподаткування  вона порівняно легко піддається чіткому обліку. По-друге в земельному податку досить чітко реалізується принципом соціальної справедливості. При варіанті сплати пропорційно  до розміру ділянки і родючості  ґрунтів кожен платить залежно  від того природного потенціалу, яким він володіє. Результати ж господарювання не впливають на суми податку, і тому існує прямий стимул працювати якомога  краще. По-третє, земельний податок  є засобом вилучення диференційної  земельної ренти, що надає усім платникам  рівні можливості. По-четверте, цей  податок виступає важливим економічним  інструментом у руках держави. Насамперед, з одного боку, він сприяє ефективному  використанню основного природного багатства. Сама платність і механізм цієї платності змушують землевласника  чи землекористувача отримувати доход  від землі. Безплатне землекористування  ніколи не було ефективним, про що свідчить, зокрема, недавній досвід планового господарювання з переданням землі колгоспам. З іншого боку, земельний податок є інструментом регулювання розміщення продуктивних сил на території країни. Встановлюючи диференційовані ставки не тільки залежно від родючості ґрунтів, а й від місця знаходження; земельної ділянки, держава регулює розподіл суспільного капіталу. Для регіонів, які потребують додаткового розвитку, встановлюються пільгові понижені ставки або застосовується звільнення від оплати земельного податку. Навпаки, в індустріальне перенасичених регіонах необхідно вдаватися до підвищених ставок.

В 2011 р. до бюджету надійшло 10,7 млрд. грн. плати за землю, що на 12,2 % більше за відповідний показник минулого року (рис.2.4.)

Рис. 2.4. Динаміка надходжень плати за землю в 2006-2011р.р.[1]

 

У структурі  плати за землю щорічно відбуваються зміни за рахунок більш динамічного  нарощування орендної плати та повільнішого зростання надходжень земельного податку (рис.2.5.).

Рис. 2.5. Динаміка надходжень земельного податку та орендної плати в 2006-2011р.р.[1]

 

Крім  податку на прибуток та земельного, до прямих податків з юридичних осіб відносять збори та плату за спеціальне використання природних ресурсів, які включають у себе: збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування; збори за спеціальне використання води; плату за користування надрами.

Рис.2.6. Надходження зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів у 2011 р. [54]

В 2011р. до бюджетів та фондів різних рівнів надійшло 1 907,375 млн. грн  зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів (рис.2.6.)

Великі  надії покладає держава на введений в 2011р. екологічний податок, який включає  надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; надходження від розміщення відходів; екологічний податок, який справляється за утворення радіоактивних відходів; надходження від здійснення торгівлі на митній території України паливом; надходження від ввезення палива на митну територію України податковими агентами; збір за забруднення навколишнього природного середовища; надходження коштів від енергопідприємств та інші збори за забруднення навколишнього природного середовища.

В 2011р. надходження  від екологічного оподаткування  становили 1 085,384 млн.грн.(рис.2.7.)

Рис. 2.7. Надходження від екологічного оподаткування в 2011р.[54]

 

 

2.2. Оцінка ефективності  регулюючої функції прямих податків  в сучасних умовах України

 

У створенні і функціонуванні суб’єктів  господарювання велика роль відводиться  державній політиці щодо підтримки  та регулювання їх доходів. Якщо у  системі державної підтримки  діяльності юридичних осіб найважливішим  елементом для суб’єктів господарювання є державна фінансово-кредитна підтримка, то у системі державного регулювання  підприємництва таке місце займають податки.

Податкове регулювання – це заходи впливу на економіку та соціальні  процеси через зміну податків, податкових ставок, податкових пільг, зниження чи підвищення загального рівня  оподаткування, відрахувань до бюджету [45].

Податки є найефективнішим інструментом регулювання економічних процесів. Державне регулювання економіки  через використання податкових важелів, за сучасних умов, має бути спрямованим  на забезпечення і підтримку збалансованого економічного зростання, ефективного  використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької  діяльності. Податки можуть  як сприяти  економічній активності, так і  пригнічувати її. Відповідно, помилки  у розробці податкової системи держави  обходяться економіці досить дорого та мають досить небезпечні наслідки.

В контексті  дослідження ефективності регулюючої функції оподаткування юридичних  осіб особливу увагу необхідно приділити  податковому навантаженню і податковим пільгам.

Базова ставка податку на прибуток розміром 25 %, яка діяла в Україні до 1 квітня 2011 р., створювала відчутне податкове навантаження. І все ж, такий показник не можна кваліфікувати як один з найвищих у світі. Навпаки, у більшості країн світу податок на прибуток корпорацій змінює в межах 20- 30 %. Щоправда, останнім часом чітко спостерігається тенденція до зниження базової ставки. Так, на початку 2000-х років у ЄС середній розмір податку на прибуток становив у середньому 30-40 %. А вже наприкінці 2000-х років впав до 25 %. Особливо активну роль у зменшенні оподаткування прибутку підприємств відіграли ініціативи країн Центральної та Східної Європи. Така політика пояснювалась бажанням зацікавити великі корпорації світу вкладати свої інвестиції в держави колишнього "соціалістичного табору".

Табл. 2.4

ВВП та показники для визначення податкового навантаження в Україні за 2001-2010 рр. [37]

Роки	Надходження з податку на прибуток підприємств до ЗБУ, млн грн	ВВП, млн грн	База оподат- кування за податковою звітністю, млн грн	Втрати бюджету від надання пільг із податку на прибуток підприємств, млн грн	Фінансові результати підприємств і організацій до оподаткування, млн грн	Ставка оподаткування, %
2001	8 280,0	204 190,0	27 600,0	1 528,0	39 803,4	30
2002	9 398,3	225 810,0	31 327,6	1 491,4	37 410,7	30
2003	13 237,2	267 344,0	44 124,1	1 155,2	45 817,0	30
2004	16 161,7	345 113,0	64 649,9	1 075,5	73 694,7	25
2005	23 464,0	441 452,0	93 856,0	425,4	89 165,1	25
2006	25 863,1	544 153,0	103 452,3	740,4	110 648,6	25
2007	33 964,0	720 731,0	135 855,9	1 056,3	182 994,4	25
2008	47 456,3	948 056,0	189 825,4	1 674,9	193 700,0	25
2009	32 569,8	914 720,0	130 279,2	1 995,6	144 100,0	25
2010	43 500,0	1 083 100,0	174 000,0	1 954,6	174 200,0	25

 

За даними табл. можна визначити рівень податкового навантаження податку на прибуток на економіку та коефіцієнт податкового навантаження [37]:

1) рівень податкового навантаження податку на прибуток на економіку, розрахунок якого полягає у співвідношенні податкових надходжень з податку на прибуток до ВВП:

Рпн = ПнП / ВВП, (1)

де: Рпн – рівень податкового навантаження на економіку; ПнП – податок на

прибуток; ВВП – валовий внутрішній продукт;

2) коефіцієнт податкового навантаження, розрахунок якого полягає у співвідношенні податкових надходжень з податку на прибуток до валових

доходів підприємств:

Кпн = ПнП / ВД, (2)

де: Кпн – коефіцієнт податкового навантаження; ПнП – податок на прибуток;

ВД – валовий дохід.

Табл. 2.5

 Динаміка податкового навантаження податку на прибуток в Україні за 2001-2010 роки*

Роки	Показники
	Рпнп	Кпн
2001	4,06	20,80
2002	4,16	25,12
2003	4,95	28,89
2004	4,68	21,93
2005	5,32	26,32
2006	4,75	23,37
2007	4,71	18,56
2008	5,01	24,50
2009	3,56	22,6
2010	4,02	24,97

*Розраховано за даними таблиці 2.4.

 

За розрахунками можна побачити, що рівень податкового навантаження податку на прибуток найвищим був у 2005 р., а потім у 2008 р. Проте коефіцієнт податкового навантаження показує, що у 2003 р. він сягнув найвищої позначки (додаток В).

Це пояснюється тим, що українська влада вирішила йти у фарватері світових фіскальних тенденцій. Було обрано шлях поступового зменшення ставки податку на прибуток.

Диспропорції  в прямому оподаткуванні України мають довгу історію. По-суті, вона ніколи не виконувала функції інвестиційного стимулювання, а радше слугувала механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки, непрозорих правил гри, надмірного податкового тиску для більшості, і незро-зумілих преференцій для меншості. Однією з головних ознак недосконалого оподаткування є надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та Зведеного бюджету України. Як свідчить статистика останнього десятиліття, його загальні обсяги, акумульовані в бюджет України, фактично дорівнюють податку з доходів фізичних осіб.