Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних осіб на прикладі державної податкової служби Волинської області

- Онтологічної  – (від гр. оn – “рід ”, ontos – “сутність ” і  logia) –розділ філософії як вчення про буття, в якому досліджуються загальні основи, принципи,  структура та закономірності розвитку явищ і процесів [73];

Таким чином, оподаткування прибутку підприємств  є:

– процесом, що передбачає такі стадії: встановлення ставок оподаткування та нормативно-правових меж, що визначають умови оподаткування підприємств у кожній конкретній країні, безпосередньо процедури стягнення обов’язкових платежів на користь держави та механізми контролю за дотриманням повноти відображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

– явищем установлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів із приватного (фізичні та юридичні особи) сектора в державний;

– засобом фінансової політики для впливу на розміщення ресурсів, розподіл багатств і суспільний вибір;

– інструментом фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб [2];

– відносинами, які виникають між державою і фізичними особами в зв’язку з примусовим відчуженням частини доходів з метою поповнення бюджету, що є необхідним для покриття державних і суспільних видатків.

отже, метою оподаткування прибутку підприємств є сплата на користь держави обов’язкових платежів шляхом трансферту фінансових ресурсів із приватного сектора в державний для фінансування суспільних благ і послуг з метою впливу на розміщення ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір, покращення становища та достатку малозабезпечених громадян, урівноваження соціального добробуту.

Для досягнення вказаної мети потрібно дотримуватись  таких принципів: нейтральності, обов’язковості, рівнозначності та пропорційності, соціальної справедливості, стабільності, економічної  обґрунтованості, доступності, рівномірності  сплати, єдності підходів.

Класифікація податків

 

1. Закріплені

Регульовані

Залежно від каналу надходження

1. Податки з юридичних осіб
2. Податки з фізичних осіб
3. Змішані:
1. податки, які визначаються наявністю певних матеріальних благ
2. податки, які визначаються діяльністю платників

 

Залежно від платника

 

 

Залежно від форми оподаткування

1. Прямі (прибутково-майнові)
1. особисті
2. реальні
2. Непрямі (на споживання)

 

Залежно від каналу надходження

  Залежно від каналу надходження

  Залежно від каналу надходження

 

 

Залежно від способу стягнення

1. Пайові (кількісні)
2. Репартиаційні

 

Залежно від характеру використання

4. Загального призначення
5. Цільові податки

 

1. Разові

Систематичні

Залежно від періодичності стягнення

 

 

Рис. 1.1. Класифікація податків [44]

 

Важливим, з точки зору визначення економічної  сутності, є аналіз різноманітних  форм податків. Для з’ясування місця  та ролі кожного з них в суспільному  виробництві важливою є класифікація, здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей їх окремих  груп.

Існує декілька підходів до класифікації податків. Основні  критерії – це форма оподаткування, економічний зміст об’єкта оподаткування, рівень державних структур, які встановлюють податки, та спосіб стягнення (рис. 1.1).

Подібні критерії класифікації мають або певне теоретичне значення, або лише запроваджуються до чинного податкового законодавства України, або стосуються іншого законодавства (наприклад, бюджетного – коли йдеться про розподілення податків згідно з каналами надходження до певних видів бюджетів). Такий поділ свого часу застосовувався на практиці при законодавчому затвердженні доходів від прямих та непрямих податків з подальшим їх розподілом на доходи від кожного податку, що входить в ту чи іншу групу. Це було основою для оперативного реагування на фінансові труднощі в особливих ситуаціях для забезпечення фіскальних потреб держави [44].

У сучасній бюджетно-податковій практиці цей поділ не використовується. В Податковому кодексі законодавцем визначений практично єдиний критерій класифікації податків та зборів – залежно від компетенції органу, що вводить дію податкові платежі на відповідній території: а) загальнодержавні – податки і збори, що встановлені Верховною Радою України та вводяться винятково законами України і діють на всій території України; б) місцеві – податки і збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України, уводяться в дію місцевими радами та діють на території відповідних територіальних громад В Україні.

 Однак  у Коментарі до податкового  кодексу відзначається, що залежно від форми оподаткування  можна виділити: а) прямі (прибутково-майнові) податки – це податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування та включаються в ціну товару й сплачуються виробником або власником: особисті – податки, що сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; реальні (від англ. real – майно) – податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід; б) непрямі (на споживання) – податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишку до ціни виробництва товару й сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем товару (робіт, послуг). Останній же являє собою платника реального. Саме критерій збігу юридичного й фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі й непрямі. При прямому оподаткуванні юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – ні.

Поділ податків на прямі та непрямі існує також в офіційних документах впливових міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана з оподаткуванням, та в наукових публікаціях на фіскальну тематику, а також у словниках, довідниках і енциклопедіях фінансово-економічного спрямування. Поняття «пряме оподаткування» («direct taxation») , «прямі податки» («direct tax»)   фігурують в документах  СОТ, які «підтверджують традиційне розмежування між прямими і непрямими податками у сфері міжнародної торгівлі» [25]

Повні права  поняття прямих податків збережено  в документах ЄС, де податкова політика має дві складові. Якщо відповідальність за політику в сфері прямого оподаткування  покладено на уряди країн-членів ЄС, то для забезпечення вільного руху товарів та надання послуг непряме  оподаткування значною мірою  гармонізоване на міжнародному рівні. Щодо прямих податків держави ЄС обходяться координацією зусиль по боротьбі з  ухиленням від податків та запобігання подвійного оподаткування. Співробітництво в сфері прямих податків набагато ширше.

Вважаємо, що найбільш точне визначення прямих податків дають А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко, а саме:  прямі податки (Direct Taxes) – податки, що стягуються безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян [21].

Таким чином, кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє  майном.

За найзагальнішим визначенням - це закономірне об’єктивно-суб’єктивне  явище, система соціально-економічних  та організаційно-правових відносин, які  складаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу  мобілізації до бюджету держави  частини вартості ВВП з метою  фінансового забезпечення виконання  державою її функцій [18].

Прямими податками є обов’язкові платежі, що не мають конкретного цільового  призначення і стягуються державою безпосередньо з доходів чи майна  платників податків – власників  цих доходів або майна. Тобто  розмір прямих податків для окремого платника визначається величиною його доходів. Порівняно з непрямими  прямі податки більш справедливі, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме на стадії отримання  доходу. Прямі податки виступають дійовим фінансовим регулятором  доходів платників, інвестицій, нагромадження  капіталу, ділової активності, сукупного  споживання тощо. При цьому вони справляють значний вплив на саму державу, яка повинна забезпечити  умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають і надходження  до бюджету [19].

Окрім того, пряме оподаткування вимагає  відпрацювання механізму попередження ухилень від оподаткування, а  також складного механізму стягнення  податків, оскільки виникають проблеми в обліку об’єкта оподаткування.

Зважаючи  на об’єкт дослідження даної дипломної роботи, класифікація податків за критерієм форми оподаткування викликає особливий інтерес. Вона вміщує всю їх сукупність, і на її основі найкраще розкриваються сутність та зміст цієї економічної категорії (рис. 1.2).

Податки

Прямі

Непрямі

Особисті

Подушний

Реальні

Фіскальні монополії

Акцизи

Зрівнювальне

Преференційне

Протекціоністське

Фіскальне

Статистичне

Мито

Прибутковий

Земельний

На додану вартість

З обороту

З продажів

Універсальні

Специфічні

Майновий

На грошовий капітал

Промисловий

Домовий

На спадщину і дарування

Рис. 1.2 Класифікація прямих та непрямих податків [44]

Об’єктивні труднощі при визначенні критеріїв такої класифікації стримують масштаби її практичного використання. Поділ податків на прямі і непрямі пов’язують з методом їх встановлення [47]. В той же час, до сьогодні не існує чітких критеріїв такого розмежування. Так, наприклад, Л.І. Якобсон вважає, що прямі податки безпосередньо пов’язані з характеристиками платника: ними обкладаються фізичні та юридичні особи, а також їх доходи, а непрямі – з діяльністю, якою займається платник податків, тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги [87].

У той  же час С.М. Нікітін, М.П. Степанова, Є.С. Глазова підкреслюють принципову відмінність  прямих податків, які орієнтовані  на обкладення доходів підприємництва чи населення, від непрямих, які спрямовані на кінцеве споживання [51]. Найбільш поширеною є думка, що в основі розподілу податків на прямі та непрямі лежить теоретична можливість їх перекладення на споживачів. Кінцевим платником прямих податків виступає той, хто отримує прибуток чи є власником майна, а непрямих – споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни. Але це лише теоретичне припущення, як стверджує Д.Г. Чернік, оскільки на практиці справа може обернутися інакше [47]. Прямі податки за певних умов можуть також перекладатися на споживача. Так, прямий за визначенням податок на прибуток, за умови перекладення його на ціни, стає непрямим. У свою чергу, непрямі податки також не завжди можуть бути перекладені на споживача, оскільки ринок не обов’язково у повному обсязі прийме товар за завищеними цінами.

Тобто межа між прямими та непрямими податками  нерідко буває умовною. Зважаючи на цю умовність, в економічній літературі окремі автори     пропонують відмінити такий поділ, а в  якості критерію класифікації податків прийняти принцип, який дозволяє оцінити  вплив кожного з них на мотиви економічної поведінки виробника [68]. Не піддаючи сумніву необхідність та важливість такої класифікації податків, слід зазначити, що вона має право на існування не замість, а поряд з класифікацією на прямі та непрямі. З точки зору фіскальної спрямованості оподаткування, що має неперехідне значення, поділ податків на прямі та непрямі не втрачає своєї актуальності. 

Саме  тому досить поширені пошуки додаткових критеріїв поділу податків на прямі  та непрямі. Зокрема, В.М. Федосов, В.М., Опарін, Г.О., П’ятаченко  доповнюють цей поділ критерієм урахування платоспроможності платника [59]. Дійсно, такий підхід дозволяє більш чітко визначити їх відмінності. Та все ж згадана умовність продовжує мати місце, а отже, потребує зваженого ставлення до рекомендацій, особливо категоричних, які зустрічаються в економічній літературі, наприклад, щодо повної відміни непрямих податків.

Як було зазначено вище, розвиток податкової системи пов’язаний з наявністю  диференціації, яка набуває характеру  закономірності [74].

Це співвідношення між прямими  і непрямими податками змінюється у процесі еволюції оподаткування. Статистичні дані (табл. 1.1.) свідчать, що наприкінці XIX — на початку XX ст. в більшості країн переважали непрямі податки.

Таблиця 1.1.

Співвідношення прямих і непрямих податків, %