Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних осіб на прикладі державної податкової служби Волинської області

 

Інвестиційний податковий кредит

Податкові канікули

Міжнародні  договори про усунення

подвійного  оподаткування

Податкова амністія

Податкові відрахування

Відстрочка податкового  платежу

 

Використовуються  в безпосередній

взаємодії з  методами бюджетного регулювання

Система

пільг

Система

санкцій

Відміна авансових платежів

Відстрочка платежу за замовленням

Додавання податкових зобов’язань

Зменшення податкового  зобов’язання в зв’язку з направленням прибутку (доходу) платника на благодійність  та інші аналогічні цілі

Штрафи

Пеня

Донарахування податків

Адміністративні витрати

 

 

Фінансові

Рис. 1.6.  Важелі податкового регулювання [86]

 

Ефективність  методів державного впливу на економіку  ставить високі вимоги до регулюючої функції прямих податків. Хоча виробництво  домінує над іншими фазами відтворення, розподіл слід враховувати як один з визначальних факторів економічного розвитку суспільства. Стрімке зростання ролі розподільчих відносин у суспільному відтворенні прямо впливає на мотиви підприємницької діяльності, стабільність, економічне зростання, величину національного багатства. Недостатнє використання регулюючого потенціалу окремих складових системи розподільчих відносин пояснює (поряд з іншими чинниками) недостатню ефективність трансформаційних процесів в Україні.

Оподаткування виступає одним із найдієвіших важелів  регулювання різних аспектів економічного стану розвитку (доходів, витрат, інвестицій, інновацій тощо). Важливу регулюючу  роль виконує сама система оподаткування, вибрана державою. Так, зниження ставок корпоративного податку може призвести  до збільшення обсягу чистого прибутку, а отже – посилення стимулів господарської  діяльності, зростання капітальних  інвестицій, попиту, зайнятості. Урешті-решт це призводить до пожвавлення господарської  кон’юнктури, але зменшує державні доходи. І навпаки, підвищення податкових ставок і скасування податкових пільг – традиційний спосі боротьби з так званим «перегрівом» економіки. Маніпулюючи податковими ставками, держава стимулює або дестмулює певний напрям економічної поведінки платників.

За допомогою  прямих податків можна регулювати :

• вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу(АТ,ТОВ, і т. д.);
• напрямок розподілення прибутку (накопичення чи споживання);
• вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і кредитні кошти);
• розподілення трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;
• розподіл і перерозподіл ВВП;
• темпи економічного зростання на макрорівні.

Вважається, що регулюючий механізм прямих податків реалізується, зокрема, через диференціацію  ставок і пільг в оподаткуванні [88]. По-перше, встановлюючи різний рівень ставок оподаткування доходів різних платників, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом накопичення. По-друге, запроваджуючи пільги в оподаткуванні, влада стимулює або дестимулює певну економічну поведінку платників. Через прямі податки здійснюється тісний зв’язок між державою та юридичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів.

Про ефективність податкового регулювання доходів  юридичних осіб свідчить рівень податкового  навантаження, який в найбільш загальному вигляді визначається як співвідношення податкових вилучень (або надходжень) до отриманого прибутку.

Отже, прямі  податки як один з інструментів державного розподілу та перерозподілу сукупності виробничих, фінансових ресурсів належать до однієї з найбільш важливих складових  системи перерозподілу доходів. За їх допомогою провадиться перерозподіл вартості створеного валового національного  продукту між державою, юридичними і фізичними особами. У цьому  розумінні податкова система  перетворюється в структуроформуючу  частину цілісної системи управління економікою.

 

Висновки до розділу  І.

Згідно  чинного законодавства України, податком   є   обов'язковий,   безумовний   платіж    до відповідного   бюджету,   що   справляється  з  платників  податку відповідно до Податкового кодексу.

Податковий  кодекс не містить поділу податків на прямі та непрямі, проте Коментар до Податкового кодексу передбачає можливість такої класифікації податків залежно від форми оподаткування. Поділ податків на прямі та непрямі існує також в офіційних документах впливових міжнародних організацій, словниках, довідниках і енциклопедіях фінансово-економічного спрямування, в документах  СОТ та ЄС.

Прямі (прибутково-майнові) податки – це податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування та включаються  в ціну товару й сплачуються виробником або власником: особисті – податки, що сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; реальні (від англ. real – майно) – податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід.

В Україні  спрявляються наступні прямі податки: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; плата за землю; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата; плата за користування надрами та ін.

Порівняно з непрямими прямі податки  більш справедливі, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме на стадії отримання доходу. Прямі  податки виступають дійовим фінансовим регулятором доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання тощо. Отже, прямі податки об’єктивно більшою мірою володіють стимулюючими можливостями щодо безпосередніх товаровиробників. Їх вплив на відтворювальні процеси здійснюється безпосередньо, через зменшення чи збільшення прибутку (доходу), який залишається в розпорядженні платників податків. З точки зору макроекономіки, регулюється як інвестиційний, так і споживчий попит та пропозиція.

На сьогодні в Україні чинне податкове  законодавство залишається певною мірою  неврегульованим, хоча з прийняттям податкового Кодексу знижено податкове навантаження на прибуток підприємств; вітчизняний податок на прибуток мало пов’язаний з фінансовими результатами діяльності підприємств, і його основні функції - стимулююча і регулююча – спрацьовують недостатньо; залишається актуальним питання податкових преференцій для виробничих підприємств.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

 

2.1. Наповнення Державного та місцевих бюджетів в Україні за рахунок прямих податків

 

Відновлення економіки України  у 2010-12р.р. відбувається в умовах збільшення обсягів світової торгівлі та розгортання інвестиційної активності у реальному секторі. Макроекономічне середовище характеризується зростанням цін на світових товарних ринках, зокрема на нафту, метали та продовольство, активізацією фінансових ринків та продовженням депресії на ринках нерухомості.

Згортання інвестиційної активності під час кризи, спричинене політичною нестабільністю, невизначеністю ринкового середовища, незадовільним фінансовим станом суб’єктів господарювання та нестачею фінансових ресурсів, стримувало розвиток економіки та її модернізацію. Як наслідок, не всі учасники ринку можуть повною мірою реалізувати свій потенціал.

В цих  умовах реформування системи оподаткування  і встановлення реального податкового навантаження на підприємства стає суттєвою складовою наповнення бюджету та забезпечення економічного розвитку.

Дані  про податкові надходження в  системі макроекономічних показників за 2004-2010р.р. подано у табл. 2.1.

З даних  таблиці видно, що протягом 2001-2003, 2005 та 2008р.р. податкове навантаження на економіку посилювалося (іншими словами, частка податкових надходжень у ВВП  зростала). Загалом частка податкових надходжень у ВВП коливається у межах 18,3-23,9%. Максимальне значення податкового навантаження на економіку (23,9%) зафіксовано у 2008р.

 

Таблиця 2.1

Динаміка податкових надходжень в  Україні у 2003-2011 р.р. у контексті макроекономічного розвитку*

Показники	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
ВВП, млрд. грн.	345,1	441,5	537,7	712,9	949,9	914,7	1094,6	1314,0
Зростання номінального ВВП, % до попереднього року	129,1	127,9	155,8	132,6	133,2	96,2	119,7	120,04
Індекс ВВП, % до попереднього року	112,1	102,7	107,1	107,6	102,1	84,9	104,2	105,1
Доходи зведеного бюджету, млрд. грн	91,5	134,2	171,8	219,9	297,8	273,0	314,5	334,7
Зростання доходів зведеного бюджету, % до попереднього року	121,6	146,6	128,0	128,0	135,4	91,6	115,2	116,7
Податкові надходження, млрд. грн	63,2	98,1	125,7	161,3	227,2	208,1	234,4	261,6
Зростання податкових надходжень, %	116,3	155,3	128,1	128,3	140,9	91,6	112,6	111,6
Частка податкових надходжень у ВВП, %	18,3	22,2	23,3	22,6	23,9	22,8	21,4	19,9
Частка податкових надходжень у доходах  зведеного бюджету,%	69,0	73,1	73,2	73,3	76,3	76,2	74,5	84,0

* Джерело:  Складено за даними Держкомстату. Розрахунки автора.

Частка  податкових надходжень у доходах  зведеного бюджету збільшувалася  у 2002, 2005, 2008 та 2011р.р., зменшувалась у 2009 та 2010р.р., що свідчить про нестабільність бюджетної політики. Збільшення податкових надходжень в структурі доходів зведеного бюджету в 2001 р. спричинене віднесенням надходжень рентної плати та зборів на паливно-енергетичні ресурси до категорії податків.

Порівнявши  темпи зростання номінального ВВП, доходів зведеного бюджету та податкових надходжень (рис.2.1), можна зробити висновок, що темп зростання податкових надходжень слабо залежить від темпів зростання номінального ВВП.

Рис.2.1. Темпи зростання ВВП, доходів зведеного бюджету та податкових надходжень*

Джерело: Складено за даними табл.2.1.

 

Такі  результати можна пояснити, по-перше, нестабільністю податкової політики, по-друге, наявністю тіньового сектора, по-третє, недоліками системи планування  податкових надходжень, і, як наслідок, неправильною постановкою завдань щодо надходжень прямих податків. Разом з тим варто відмітити, що зростання податкових надходжень спостерігається щороку (за виключенням кризового 2009 р.). Вже в наступному за кризовим 2010 році абсолютне значення податкових  надходжень перевищило докризовий рівень, хоча темпи зростання залишилмсь значно нижчими, ніж були до кризи.

Проаналізуємо податкові надходження до Зведеного та Державного бюджетів у розрізі окремих податків.

 

Таблиця 2.2

Структура доходів Зведеного та Державного бюджетів України

у 2009-2011 роках (%)*

Доходи	Зведений бюджет			Державний бюджет
	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Податкові надходження, у т.ч.:	72,1	74,6	84,0	68,4	71,4	83,9
податок з доходів фізичних осіб	15,4	16,2	15,1	-	-	-
податок на прибуток підприємств	11,5	12,8	13,8	14,9	17,1	17,5
збори за спеціальне використання природних ресурсів, із них:	3,9	4,0	3,7	1,2	1,3	0,6
плата за землю	2,9	3,0	2,7	-	-	-
податок на додану вартість	29,3	27,5	32,7	38,9	36,9	41,7
акцизний збір	7,5	9,0	2,0	9,8	11,8	10,6
податки на МТ та ЗО	2,4	2,9	2,9	3,2	3,9	3,8
інші податкові надходження	2,1	2,2	13,8	0,4	0,4	9,7
Неподаткові надходження, у т.ч.:	25,6	23,4	15,0	30,5	27,8	15,6
доходи від власності та підприємницької діяльності	11,3	9,7	4,4	14,6	12,7	5,5
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	0,9	0,8	1,2	0,8	0,7	0,8
власні надходження бюджетних установ	9,0	9,1	7,8	9,4	9,4	7,4
інші неподаткові надходження	4,4	3,8	1,6	5,7	5,0	1,9
Цільові фонди	0,8	0,9	0,3	0,3	0,5	0,1
Інші надходження	0,2	0,1	0,1	0,3	0,1	0,2