Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних осіб на прикладі державної податкової служби Волинської області

Прибуток, одержаний корпорацією, підлягає подвійному оподаткуванню: перший раз як дохід  корпоративної господарської одиниці, другий раз – як прибуток після  сплати корпоративного податку, що підлягає розподілу між акціонерами. В  результаті сукупний тягар обох податків може сягати і навіть перевищувати 60% [27].

Крім  цього, у США справляється так званий альтернативний мінімальний податок (АМП), який був запроваджений у 1969 р. з метою запобігання зменшення платниками з високим рівнем доходів податкових зобов’язань шляхом зловживання пільгами, знижками і кредитами, передбаченими для податку на прибуток корпорацій (тобто легалізованого ухилення від податків). Для АМП кількість пільг значно скорочена. Отже, АМП – реакція на можливість такої комбінації пільг і знижок, що здатна звести податкові зобов’язання нанівець. Якщо АМП, нарахований однаково на дохід корпорації чи фізичної особи, перевищує суми звичайних зобов’язань по корпораційному й індивідуальному прибуткових податках, то платник має сплатити саме альтернативний податок. Ставки АМП: 26% для фізичних осіб, доходи яких не перевищують 175 тис. дол., і 28% на суму перевищення 175 тис.; для корпорацій – 20%.

Прямий  податок на спадщину і дарування  – податок на майно, яке переходить до спадкоємців (посмертний податок) і/або  роздаровується при житті. Лише 2% громадян США підпадають під дію даного податку, оскільки майно вартістю менше 675 тис. дол. не оподатковується. Дарування, вартість яких не перевищує 10 тис. дол. на рік, також звільнені від оподаткування. Тому не дивно, що надходження податку на спадщину і дарування складають 1,5% доходів федерального бюджету (близько 28 млрд. дол.). Податок справляється за прогресивною шкалою при мінімальній ставці 18% і максимальній – 55%.

Як і в інших країнах з розвинутою економікою, в законах про прибутковий податок США є низка регуляторних норм для малих підприємств, які дають можливість спростити процедуру обліку і звітності, стимулюючи й полегшуючи таким чином інвестиції в сферу малого бізнесу.

В США  компанії, що мають незначні прибутки, сплачують прибутковий податок  за нижчими ставками. При річному  оподатковуваному прибутку до 50 тисяч  доларів США використовується податкова  ставка на рівні 15%, при прибутку 50-70 тисяч доларів США - 25%, при прибутку від 75 тисяч до 10 млн. доларів США - 34%, при прибутку понад 10 млн. доларів - 35%. Існує також шкала ставок прибуткового податку і з фізичних осіб - від 15 до 39,6%. Деякі дрібні платники (юридичні та фізичні особи, які займаються: сільськогосподарським виробництвом і мають незначний валовий дохід) податку можуть використовувати касовий метод обліку замість обліку методом нарахування, що зазвичай використовується для декларування доходів підприємств [86].

За діючим законодавством особи, що продають частки юридичних осіб, зобов'язані включати до оподатковуваного доходу будь-які  доходи, отримані в результаті такого продажу. Що стосується інших подібних доходів, то окремі особи сплачують  податок за більш низькими ставками – 20%, якщо продані активи перебували у власності платника податку  більше 18 місяців, і 18% – у випадку  володіння ними понад 5 років. Американські підприємці мають можливість трактувати корпорацію як товариство і таким  чином уникати подвійного оподаткування  прибутку. За законодавством податки  стягуються один раз тоді, коли корпорація отримує прибуток, і вдруге - коли виплачує дивіденди. Якщо такий вибір  зроблено, власники невеликих корпорацій підлягають безпосередньому оподаткуванню, тобто податок стягується з їх відповідної частки в оподатковуваному прибутку корпорації. Як правило, корпорація не сплачує федеральний прибутковий  податок. Пізніше, коли корпорація починає  сплачувати дивіденди своїм власникам, вони, як правило, не обкладаються податком.

В американській  традиції організації державних  фінансів відсутнє поняття зведеного  або консолідованого бюджету  як предмету законодавчих актів, фінансово-економічного аналізу чи показника офіційної статистики. Всі ланки бюджетної системи США автономні, формально незалежні одна від одної. Ця традиція походить із двох джерел: американської історії та національної ментальності.

Основу  доходної бази бюджетів штатів складають  прямі прибуткові податки з громадян і корпорацій, а також непрямий податок із продаж. Ставки прямого прибуткового податку диференційовані в залежності від штату в діапазоні від 2 до 15%. Реальну автономію штатів відображає також порядок визначення оподатковуваного доходу та справляння індивідуального прибуткового податку, що кожен із штатів робить посвоєму. Так, одні оподатковують лише доходи громадян свого штату, незалежно від місця походження доходів. Інші обмежуються доходами, одержаними в межах даного штату. Треті враховують всі доходи, незалежно від території їх походження. Подібний різнобій створює умови для так званої міграції податків із штату в штат, і, звичайно, породжує серйозні труднощі в адмініструванні податків. Крім того, штати мають право установлювати власний неоподатковуваний мінімум.

Серед місцевих податків найперше фіскальне значення має прямий податок на нерухоме і  рухоме майно. В загальній сумі місцевих податків доля майнового податку  в окремі роки перевищує 80%. До нерухомого майна відносять землю, будинки, будівлі та споруди різного призначення. Під рухомим майном розуміють власність «осязаему и неосязаемую». До першої належать виробниче обладнання, товарні запаси, худоба, а також деякі предмети особистого користування та побутового призначення (витвори мистецтва, антикваріат, коштовності); до другої – цінні папери (акції, облігації), договори і патенти, що засвідчують право їх власника на певний дохід.

Ставка  податку на нерухоме майно (землю  і будівлі) сягає 6,75% від 1/3 їх оціночної вартості, але в середньому по країні складає 1,4%.

 Податкова система  Канади [40]

При вивченні податкової системи Канади слід прийняти до уваги загальний  економічний і фінансовий стан держави. В Канаді найвищий у світі життєвий рівень населення, бездефіцитний в  останні роки державний бюджет і  разом із тим найбільший серед  розвинених країн Заходу зовнішній  борг (40% валового внутрішнього продукту). Канада дає приклад непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин (фіскального федералізму) в країні, що більше нагадує конфедерацію, ніж федерацію.

Канадська податкова система функціонує на федеральному, провінційному, місцевому  рівнях. У відповідних бюджетах зосереджується 48%, 42% і 10% податкових надходжень.

Податок на прибуток корпорацій є федеральним податком, база якого складається з валового доходу фірми з усіх джерел за мінусом витрат, понесених в процесі одержання доходу (заробітна плата; вартість використовуваних у виробництві матеріалів, енергії і т.д.; процентів на позичений капітал; вартість основних фондів за мінусом амортизації). Ставки податку на доходи корпорацій диференційовані в залежності від статусу і категорії платника. Загальна ставка – 28% чистого доходу (прибутку); ставка для виробничих підприємств – 24%; для дрібних корпорацій, які знаходяться у власності канадців, – 12%. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі 0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, запасів, позик, облігацій, векселів, закладних). Податок на корпорації сплачується щомісячно.

Канадський уряд використовує режим  оподаткування доходу корпорацій як засіб фіскальної політики стимулювання інвестицій, зайнятості, розвитку регіонів за допомогою таких заходів: інвестиційного податкового кредиту; податкового  кредиту на витрати науково-дослідного характеру; прискореного списання амортизації; скидок на виснаження надр; податкових пільг для корпорацій, які створюють робочі місця в фармацевтичній, комп’ютерній, телекомунікаційній, аерокосмічній галузях промисловості.

Під назвою прямі прибуткові податки  в канадській податковій системі  фігурують по суті цільові внески на фінансування соціальних програм (пенсійного фонду та фонду зайнятості), що стягуються з працюючих і роботодавців у  залежності відповідно від величини окремого заробітку або фонду  заробітної плати по підприємству в  цілому. Величина внесків корегується  по мірі змін соціального законодавства. За останніми даними внески у фонд зайнятості складали для працюючих 2,25 дол. із кожних 100 дол. тижневого заробітку, але не більше 635 дол.; внески роботодавців – 3,15 дол. із кожних 100 дол. фонду заробітної плати. Фінансування пенсійного фонду здійснюється за рахунок рівних відрахувань (по 2%) від працюючих і роботодавців, для працюючих – не більше 574 дол. на рік. Не працюючі за наймом (фермери, адвокати, лікарі, письменники, художники і т. п.) вносять 4,4% заробітку, але не більше 1148 дол.

Зважаючи на євроінтеграційні прагнення  України, варто звернути увагу на особливості оподаткування прямими податками в країнах Європейського союзу.

Національні податкові системи  країн-членів ЄС дуже диференційовані  і відрізняються за багатьма параметрами. Основні відмінності: податкова  база, ставка податку і його тип. Стратегія інституційних органів  Євросоюзу полягає у сприянні забезпеченню однакових умов конкуренції  для господарських агентів країн-учасниць, що передбачає усунення податкових кордонів, заходи щодо об'єднання та уніфікації єдиного внутрішнього ринку як основного  рушія інтеграційних процесів у  регіоні.

Прийняті  або запропоновані до розгляду Ради ЄС заходи стосуються тільки принципів системи оподаткування і податкової бази, процентну ж ставку як найбільш гнучкий інструмент визначає національна влада. 

Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямах:  
1) гармонізації ставок податку на додану вартість і введенні акцизних зборів;  
2) уніфікації податків на прибутки

Що стосується непрямих податків, то в ЄС ПДВ нараховується  за єдиною системою, хоч зберігається значна диференціація за кількістю  і рівнями ставок. Значно більші розходження існують в акцизах. Все це спричиняє помітні відхилення цін на один і той самий товар у різних країнах, зловживання, і обмеження конкуренції. Виходячи з цього, Європейська Комісія запропонувала комплекс заходів, спрямованих на зближення ставок ПДВ і акцизів країн-учасниць у межах програми створення єдиного ринку.

Не менш важливий вплив на діяльність суб‘єктів господарювання справляє і регулювання прямих податків, а саме: оподаткування прибутку від депозитів у банківських установах і дивідендів на цінні папери, а також прибутків корпорацій. Ця проблема безпосередньо пов‘язана з лібералізацією руху капіталів у межах ЄС, створенням єдиного фінансового простору, який охоплює сферу діяльності банків та інших фінансових установ. Це передбачає цілковиту свободу обміну фінансовими послугами, вибору розміщення фінансових структур, вкладення капіталу або отримання кредиту у будь-якій валюті ЄС, без чого нормальне функціонування господарських суб‘єктів на єдиному ринку неможливе.

Бракує  гармонійності і в оподаткуванні корпорацій у різних країнах: значно відрізняються не тільки системи оподаткування, а й рівні ставок. Відсутність єдиного підходу з цього питання часто призводить до подвійного оподаткування компаній на території країн ЄС. Таким чином, транснаціональні фірми опинилися у гіршому, ніж національні, становищі, що суперечить меті єдиного ринку ЄС. Для зміни ситуації, яка склалася, в ЄС були прийняті важливі рішення щодо усунення податкових бар‘єрів на шляху транснаціональної діяльності західноєвропейських компаній: директива "Про єдину систему оподаткування материнських фірм та їх філіалів" і Конвенція "Про усунення подвійного оподаткування прибутку асоційованих підприємств". Згідно з цими документами національні податкові відомства повинні або звільняти від оподаткування величину прибутку, яка перераховується іноземним компаніям, розташованим на їх території філіалами, або враховувати сплачені цими філіалами податки при оподаткуванні материнської компанії. Компанії можуть за необхідності звертатися до арбітражних органів ЄС.

Іноді проблеми виникають через невідповідність  методик розрахунку обсягів оподаткованого прибутку. Країни-учасниці у своїх  національних законодавствах по-різному  трактують поняття амортизації, капіталізації прибутків, збитків, резервів і запасів, оцінюють активи і пасиви, що так чи інакше впливає  на обсяг чистого прибутку.

Для виправлення  ситуації Єврокомісія розглядає ідею реформування корпоративного оподаткування в ЄС. Метою реформи є посилення прозорості оподаткування. Як вважають європейські дипломати, крім цього Єврокомісія має намір змусити ряд країн з найнижчими податками їх підвищити. "Ми очікуємо, що країни з низькими податками в довгостроковій перспективі будуть змушені привести їх у відповідність з податками в інших країнах", - сказав один з дипломатів з податків Єврокомісії. У результаті реформи завдяки прозорості системи і приблизно однакового розміру відрахувань компанії зможуть платити податок у повному обсязі в тій країні, де знаходяться їхні підприємства. Зараз найчастіше фірми організовують свої штаб-квартири в країні з низькими податками, ведучи свій бізнес в інших країнах ЄС. Очікується, що після реформи компанії стануть платити податки саме в тій країні, де вони ведуть бізнес. 

На даний  момент найнижчий корпоративний  податок серед країн ЄС існує  на Кіпрі - усього 10%.

Для порівняння, в Німеччині податок на компанії може перевищувати 30%. Багато європейських фірм користуються цим і відкривають  головні офіси в середземноморській країні. За словами партнера і члена  правління кіпрській компанії PricewaterhouseCoopers Панікос Ціаліса, в середньому реєстрація фірми займає кілька днів. Велика частка іноземних компаній, що значаться на Кіпрі, має тут тільки директора (найчастіше юриста або бухгалтера за професією) і секретаря у фіктивному або маленькому офісі. І лише 2-3% закордонних компаній з офісами на Кіпрі дійсно займаються на острові бізнесом.  
Крім Кіпру підвищення може відбутися в Люксембурзі, Чехії та Ірландії, де корпоративні податки поки що нижче, ніж у європейських сусідів. У результаті реформування оподаткування держбюджети країн з високими податками поповняться на мільярди євро щорічно. Поки що єврокомісар А.Семетей намагається заручитися підтримкою інших членів ЄС. Втім, як повідомили джерела у відомстві, якщо не всі 27 країн підтримають ідею реформування оподаткування, Єврокомісія спробує провести його в зоні євро.  
Ще одне нововведення, яке має намір запропонувати Єврокомісія, - введення єдиного податку на ряд компаній, який буде надходити безпосередньо до бюджету ЄС. Зараз скарбниця ЄС поповнюється за рахунок надходжень від країн-членів. Згідно з ініціативою,  міжнародні компанії, такі як Siemens та Volkswagen, отримають статус компаній ЄС і будуть платити податки безпосередньо до бюджету ЄС.