Прямі податки в системі державного регулювання доходів юридичних осіб на прикладі державної податкової служби Волинської області

Гармонізація  податкової системи України відповідно до вимог ЄС є обов’язковим, проте найбільш складним і трудомістким завданням, оскільки у податковій системі України спостерігаються як елементи податкових систем періоду існування соціалістичної системи, так і певні риси, що притаманні країнам з ринковою економікою.

Порівняння  української податкової системи  з її аналогами в країнах-членах ЄС потрібно для визначення конкурентоспроможності нашої країни на світовому ринку товарів та інвестицій та вибору головних векторів реформування податкових відносин. Порівняння необхідне у наступних напрямах [72]:

1. рівня загального податкового навантаження;
2. його розподілу між основними видами податків та групами платників;
3. фіскальної ефективності податкової системи;
4. ефективності регулюючої дії останньої; достовірності розрахунків податкових зобов'язань та інших.

 

Фіскальна ефективність системи оподаткування в Україні є нижчою від країн Євросоюзу практично з усіх видів податків. Маючи більш високі ставки в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян, Україна збирала їх у 2004 році у сумі, що дорівнювала лише 3,8% обсягів ВВП. В країнах же ЄС – 25 частка цих податків складала у 2010 р. 8,8% ВВП. Сума ПДВ, зібраного того ж р. в Україні, становила 4,9% ВВП, в той час як у країнах Євросоюзу – 7,7% ВВП. Тільки з податку з прибутку підприємств фіскальна ефективність української системи може бути порівняна з аналогічними європейськими: цей податок дорівнював в Україні 4,7% ВВП, а у країнах ЄС25 – 3,1%.

Значно  гірше виконується українською  податковою системою й регулятивна функція. У європейських країнах ПДВ справляється за декількома ставками для різних за соціальною й економічною значимістю груп товарів і послуг, що забезпечує відповідну зацікавленість щодо їх виробництва і споживання. В Україні ж, як відомо, застосовується єдина ставка, що позбавляє цей податок регулюючого впливу.

Відсутня  у нашій національній системі  й диференціація ставок оподаткування індивідуальних доходів громадян, натомість у країнах ЄС вона широко застосовується. Значно меншими в наших умовах є й можливості звільнення від оподаткування доходів сімей, що спрямовуються на лікування, освіту, оздоровлення і т. ін.

Відсутня  у нас й диференціація ставок інших податків – з прибутку підприємств, з оподаткування робочої сили (фондів зарплати підприємств), яка в Європі широко застосовується.

Слабкість регулюючої дії в Україні ще одного податку – з прибутку підприємств – обумовлена незастосуванням таких засобів як, наприклад, інвестиційні податкові знижки чи інвестиційний податковий кредит, що широко Використовуються у європейських країнах (Бельгії, Великобританії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших). Такі податкові преференції надаються для малого і середнього бізнесу, при здійсненні інновацій, науково-дослідних робіт, запровадженні енергозберігаючих технологій, капітальних інвестиціях і т.п.

Податкові системи України та ЄС відрізняються  також правилами розрахунків і стягнення податкових зобов'язань. Так, у європейських країнах використовується єдина методологія бухгалтерських і податкових обліків діяльності підприємств і визначення їх фінансових результатів. Відмінності ж між бухгалтерськими і податковими методами обліку, що все ще мають місце в Україні, часто призводить до чисельних викривлень податкової звітності й приховувань прибутків, які підлягають оподаткуванню.

Як можна  зробити висновок з вищенаведеного порівняльного аналізу, податкова система України має суттєві вади і є набагато обтяжливішою як для ведення бізнесу, так і для споживчого попиту порівняно з податковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниження загального податкового навантаження, зміни структури податкових вимог підприємствам, покращення податкового клімату, вдосконалення виконання фіскальної та регулюючої функцій податків, реорганізації самої податково-митної служби і т.ін. Причому орієнтуватися потрібно на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах – нових членах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринках товарів і капіталів.

 

 

3.2 Комплексний підхід до реформування прямого оподаткування.

 

З метою подолання загрозливих явищ в податковій системі та підвищення ефективності податкової політики Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (далі – Програма реформ) та Національним планом дій на 2011 рік щодо впровадження Програми реформ, затвердженим Указом Президента України № 504/2011 (далі – Національний план дій) було визначено перелік заходів, спрямованих на комплексне реформування податкової системи.

 В  Програмі реформ зазначається, що  податкова реформа здійснюється  з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів. Таким чином, податкова реформа в Україні покликана реалізувати два основних завдання: по-перше, в умовах глибокого розбалансування системи державних фінансів необхідно збільшити доходи бюджету; по-друге, з метою стимулювання швидкого відновлення економіки потрібно створити сприятливий фіскальний простір для бізнесу та інвестицій.

В програмі передбачена необхідність підвищення фіскальної ефективності всієї податкової системи, в першу чергу – прямих податків з юридичних осіб. Цього вимагає гострий дефіцит фінансових ресурсів бюджету. З метою збільшення доходів бюджету в Податковому кодексі запроваджені такі заходи:

- підвищення ставки ренти за видобування газу, нафти та газового конденсату;

- підвищення розміру плати за землю;

- запровадження податку на нерухомість;

- розширення бази оподаткування  податку на доходи юридичних осіб

 Названі  заходи не створюють додаткового  фіскального тиску на бізнес, не зменшують доходи підприємств і малозабезпечених громадян, тому є цілком обґрунтованими і такими, що не заважають реалізації завдань стимулювання економічної активності та згладжування нерівності доходів різних верств населення. Крім того, в кодексі обґрунтовано зроблено акцент на боротьбі з мінімізацією і ухилянням від сплати податків як головному напрямі збільшення доходів бюджету.

 Розглянувши проаналізовані в 2 розділі дипломної роботи показники наповнення бюджету, можемо констатувати, що в рамках цього завдання було досягнуто певного прогресу. При помірній інфляції та відносно стриманих показниках зростання економіки за 2011 рік податкові надходження до держбюджету зросли на 70,6 млрд грн (до 261,6 млрд грн), або на 72,1 % (без врахування у 2010 році погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП в обсязі 16,4 млрд грн порівняно з минулим роком надходження зросли на 47,3 %). Підвищення фіскальної ефективності вдалося досягти по основних податках (рис.3.1. ).

 

Рис.3.1. Надходження основних податків до Державного бюджету України

у січні-липні 2011 року

 

Досягти такого результату вдалося, передусім, за рахунок наведення порядку  в сфері відшкодування ПДВ, перекриття схем звуження бази оподаткування податку  на прибуток, активізації боротьби з ухилянням від сплати податків. Разом з тим, існує низка вад, які дещо знижують результативність цих досягнень.

 По-перше,  значний внесок в зростання  доходів бюджету забезпечило  підвищення податкового навантаження на економіку, зокрема звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зерна (в результаті чого підприємства втратили право на відшкодування ПДВ), скасування податкових пільг для технопарків, тиск на платників єдиного податку з метою «стимулювання» їх до переходу на загальну систему оподаткування. Загалом, як відображено на рис.3.2, в поточному році податковий тиск на економіку відчутно підвищився. Уряд прогнозує, що тенденція до посилення фіскального навантаження зміниться в наступному році.

 

 

Рис. 3.2. Фіскальне навантаження на економіку (обсяг мобілізованих податків до ВВП), %

 

По-друге, фактичні доходи бюджету відчутно завищені за рахунок маніпулювання обсягами відшкодування ПДВ та надмірно сплаченими податками (рис.3.3). Така політика формує загрози для економічної активності корпоративного сектору.

 

Рис.3.3. Обсяги відшкодування ПДВ та надмірно сплачених податків до бюджету, млрд грн

 

Важливим  завданням реформування податкової системи є стимулювання економічної активності.  Реалізації цього завдання повинні сприяти:

1. Зниження ставок основних  податків. В 2014 році ставка ПДВ  має знизитися до 17 %, а ставка  податку на прибуток – до 16 %. В кінцевому підсумку в Україні  будуть найнижчі номінальні ставки  цих податків в Європі.

2. Скорочення кількості податків  та зборів. Податковий кодекс  України зменшив кількість податків  та зборів – замість 29 загальнодержавних  та 14 місцевих обов’язкових платежів  запроваджено відповідно 18 та 5 платежів.

3. Скорочення кількості контролюючих  органів та зменшення тривалості податкових перевірок. Податковим кодексом визначено, що контролюючими органами є лише органи митної та податкової служби, а органами стягнення – виключно органи податкової служби. Виїзні перевірки стали коротшими.

4. Запровадження комплексу податкових  пільг.

До позитивів Податкового кодексу України в питаннях стимулювання інвестиційної активності варто віднести також значну кількість локальних нововведень:

– зближення бухгалтерської та податкової звітності (особливо в питанні нарахування  податку на прибуток);

– врахування у складі витрат сум, що пов’язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів, у тому числі орендованих;

– запровадження механізму автоматичного  відшкодування ПДВ тощо спрощення  процедури адміністративного оскарження рішень податкової служби.

 

Окрім прийняття Податкового кодексу, на сприятливість фіскального простору для діяльності юридичних осіб вплинули реформи і зміни в інших складових системи державних фінансів. Зокрема, пенсійна реформа передбачає певні позитивні кроки у питанні зменшення навантаження на роботодавців, що має покращити сприятливість вітчизняного бізнес-середовища. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачає, що після досягнення збалансованості Пенсійного фонду України стартує другий етап реформи, який включає запровадження Накопичувального пенсійного фонду. Внески до останнього будуть покладені на робітників і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду в таких розмірах: у рік запровадження перерахування – 2 % бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановленого для таких учасників, кожного наступного року – у розмірі, збільшеному на 1 %, до досягнення 7 %. Паралельно, на відповідний відсоток зменшується розмір внеску до Пенсійного фонду України з боку роботодавців, тобто в кінцевому підсумку він зменшиться з 33,2 % до 26,2 %. Такий показник відповідатиме середньому навантаженню на фонд оплати праці для роботодавців в країнах ЄС.

 

Таблиця 3.1

Інвестиційний ресурс від надання  преференцій суб’єктам господарювання

Преференція	Обсяг ресурсу, млрд грн
Звільнення від сплати ПДВ окремих  операцій	21,9
Створення страхових резервів банківськими установами, що відносяться на витрати	11,0
Зниження ставки податку на прибуток з 23 % до 21 %	4,3
Урахування у складі витрат сум  ремонтів та поліпшення основних засобів	2,0
Механізм прискореної амортизації  виробничого обладнання	2,0
Запровадження нульової ставки оподаткування  рентною платою додаткових обсягів  видобування вуглеводнів із родовищ, що мають важковидобувні умови, або  виснажені	1,0
«Податкові канікули» для малого бізнесу у вигляді нульової ставки податку на прибуток	0,5
Звільнення від сплати податку  на прибуток підприємств окремих галузей	0,4

 

Разом з  тим, позитивні законодавчі новації  досить часто втрачають ефективність на практиці. Зокрема, попри відносно широкий перелік фіскальних стимулів, в дійсності вони мають досить обмежену дію. За розрахунками уряду, в наступному році завдяки фіскальним стимулам в економіку буде спрямовано інвестиційний ресурс в розмірі 47 млрд грн (табл.3.1).

Разом з  тим, не всі названі заходи здатні позитивно вплинути на стимулювання економічної активності. Назвемо низку причин, які нівелюють інвестиційний потенціал названих стимулів:

– пільги з ПДВ та податку на прибуток можуть застосовувати підприємства лише окремих галузей (авіабудування, суднобудування, альтернативна енергетика, переробка сільськогосподарської продукції, готельний бізнес та низка інших);

– зниження ставки податку на прибуток з 23 % до 21 % не гарантує, що вивільнений фінансовий ресурс буде спрямований в інвестиції чи поповнення обігових коштів – при несприятливій макроекономічній чи політичний ситуації він буде виведений з економіки країни;

– застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів – як-то механізм прискореної амортизації виробничого  обладнання, «податкові канікули» та низка інших – є суттєво  обмеженим, як наслідок, вивільняється надто незначний обсяг фінансових ресурсів.

 Таким  чином, в ході реалізації Програми  економічних реформ на 200‑2014 роки в частині реформи податкової системи було досягнуто певного прогресу. Разом з тим, мусимо констатувати, в межах виконання двох ключових завдань існує значний резерв, який можна використати для покращення результатів.  Зокрема, в межах завдання підвищення фіскальної ефективності податкової системи необхідно запровадити додаткові заходи щодо збільшення доходів бюджету, уникнувши при  цьому посилення фіскального навантаження на високотехнологічні галузі економіки. На наш погляд, додаткові бюджетні ресурси можна забезпечити за рахунок: