Проект антикризового управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ «Хімрезерв-Дніпро»

У відповідності з обраною стратегією формується каталог внутрішніх санаційних заходів (без втручання зовнішніх дій) направлених на підвищення платоспроможності, ліквідності підприємства. Санаційні заходи направлені на збільшення вхідних грошових потоків (збільшення виторгу від реалізації продукції та реалізації певної частини основних засобів), рефінансування дебіторської заборгованості, зменшення вихідних грошових потоків (зменшення витрат, що відносяться на собівартість продукції чи на покриття витрат за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві).

Для здійснення санації підприємства проводиться класифікація внутрішніх джерел бо вона є основною для розробки методів мобілізації санаційного капіталу. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємства може бути представлена за схемою.

Рис. 3.1. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємства

Для санації підприємства можуть бути направлені, як внутрішні та і зовнішні джерела: виторг від реалізації основної продукції; надходження у вигляді інших доходів; доходи від інвестиційної діяльності; кошти залучені в результаті емісії корпоративних прав (інвесторів); кошти, залучені на умовах позики (кредиторів); державні дотації чи субсидії.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України. 

Отже, змістом державного регулювання у сфері підприємницької діяльності є діяльність із реалізації функцій держави щодо забезпечення господарського порядку, здійснювана у встановлених правом  формах і відповідними методами.

Завдання і функції державного регулювання реалізуються у конкретних діях органів і посадових осіб, що здійснюють вплив на суб’єктів господарювання.

Із 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України № 1160 “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, який став головним елементом у системі законодавства з питань державного регулювання у сфері підприємництва і розпочав процес впровадження регуляторної реформи в Україні. Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державного регулювання у сфері господарської діяльності з урахуванням практики застосування Указів Президента “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”, “Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва” та інші нормативно-правових актів, що входять до системи нормативно-правових актів, які регулюють цей напрям державної політики.

Реалізація конституційного права на підприємницьку діяльність неможлива без активної участі держави, проте її ж органи у процесі виконання своїх управлінських функцій створюють перешкоди, які стримують розвиток підприємництва в Україні. Тому необхідно задіяти увесь комплекс юридичних засобів щодо забезпечення цими органами необхідних умов для ефективної реалізації належних приватним особам прав, свобод і охоронюваних законом інтересів [63; c. 106].

Основними напрямками здійснення впливу чинника економічної влади на функціонування окремого суб'єкта підприємницької діяльності є, по-перше, зворотній вплив як на функціонування інших суб'єктів підприємницької діяльності, так і на умови існування самого загального ринкового середовища, і по-друге, збільшення економічної ваги самого даного суб'єкта підприємницької діяльності.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи [63; c. 146-147]:  податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій; державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем [21].

Таким чином, процес формування суб'єкта підприємницької діяльності віддзеркалює, по-перше, соціально-економічний результат дії об'єктивних процесів функціонування суб'єктів підприємницької діяльності і, по-друге, видозмінюється під впливом розвитку економічних та соціально-економічних процесів взаємодії, взаємовпливу та взаємозв'язку, що виникають під час утворення та існування тих чи інших форм суб'єктів підприємницької діяльності в межах даного інституціонального середовища.

Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п.  

У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємин є «змішана» економіка, у якій взаємодіють її суспільний та приватний сектори.

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює «правила гри» на ринку [63; c. 111].

Отже, в процесі своєї господарської діяльності ТОВ “Хімрезерв-Дніпро” тісно взаємодіє з державою через такі її органи як Податкова державна адміністрація – сплата податків до державного бюджету України та до місцевих бюджетів, місцеві органи влади – взаємодія з пожежною охороною,  з  Міністерством економіки – дозвільна документація на ведення діяльності, а також інформаційне забезпечення функціонування підприємства ТОВ “Хімрезерв-Дніпро”, Державний департамент харчової промисловості та продовольчого ринку та інші державні органи.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється: Міністерством праці України та його органами; фінансовими органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Таким чином, державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути продуманим і збалансованим. Співвідношення публічних і приватних інтересів при державному регулюванні підприємницької діяльності повинне виражатися в такому державному впливові, що надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби й інтереси.

1)                             Аналіз тенденцій та перспектив розвитку українського ринку лакокрасочних виробів дозволяє зробити висновок, що ця ринкова ніша одна з найбільш, динамічних та рентабельних, а, отже, і найбільш перспективних. Тому першочергове завдання держави полягає у створенні законодавчої бази, яка б забезпечувала умови для ефективної діяльності  підприємств, створення конкурентного середовища у галузі та захист споживачів від неякісної лакокрасочних виробів. Із прийняттям нового Цивільного кодексу України [3] й Господарського кодексу України [2] процес створення і діяльності товариства з обмеженою відповідальністю (саме в цій формі функціонує досліджуване в роботі ТОВ “Хімрезерв-Дніпро”) дещо змінився. Не можна сказати, що ці зміни мають революційний характер, але їх потрібно знати і враховувати в подальшій діяльності  товариства.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” контролюючим органoм діяльності товариства з обмеженою відповідальністю є ревізійна комісія. Стаття 146 ЦК України містить нове положення про те, що на вимогу будь-якого учасника може проводитись аудиторська перевірка річної фінансової звітності ТОВ із залученням професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з ТОВ чи його учасниками. За загальним правилом, витрати на проведення такої перевірки покладаються на учасника, який її ініціює. Але статут ТОВ може встановлювати й інший порядок оплати.

Далі розглянемо нормативно-правове регулювання діяльності ТОВ “Хімрезерв-Дніпро”. Отже, в процесі своєї діяльності товариство керується Конституцією України [1], Законів України “Про власність” [9], “Про зовнішньоекономічну діяльність” [5], “Про господарські товариства в Україні” [4], Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними документами, що регулюються діяльність сучасного підприємства.

Так відповідно до Закону України „Про господарські товариства” [4] - товариство з обмеженою відповідальністю визнається, як таке, що засноване одним або декількома особами, статутний капітал якого розділений на частки, визначений установчими документами, учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язання і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю суспільства в межах розмірів (коштів) внесених ними попередньо. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості внесків його учасників. ТОВ не несе публічної відповідальності.

Досліджуване в дипломному проекті підприємство також здійснює постачання своєї продукції за кордон. Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємство керується Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Відповідно до цього законодавчого акту підприємство здійснює операції на зовнішніх ринках, укладає угоди тощо. Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, ТОВ „Хімрезерв-Дніпро” вступає в стосунки з різного роду підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, а також фізичними особами іноземних країн відповідно до мети і предмету діяльності товариства і діє в межах встановлених законодавством.

Що стосується нормативно-правового забезпечення ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на досліджуваному підприємстві, то воно регламентується Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [11]. Даний закон поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Законом передбачено: державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності; застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам; розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних стандартів відповідно до галузевих особливостей; напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Для регулювання питань оплати праці на ТОВ „Хімрезерв-Дніпро” використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України: Закон України „Про оплату праці” [12] визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. Закон України «Про відпустки». встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Досліджуване в роботі підприємство є платником прямих і непрямих податків до державного бюджету України та до місцевих бюджетів. Даний аспект діяльності підприємства регулюється Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом  України "Про місцеві платежі та збори”, а також Законом України «Про систему оподаткування» тощо.