Особливости кредитування пидприемств малого и середньго бизнесу

 Наступною послугою, що  може запропонувати комерційний  банк для малих та середніх  підприємств є аудиторсько-консалтингове  обслуговування.

Легально працююче підприємство сьогодні змушене витрачати на       утримання головного бухгалтера з урахуванням нарахувань на заробітну  плату, хвороби, відпустки і т.д. значні суми, У той же час підприємець  може доручити цю роботу спеціалізованим  аудиторським фірмам або спеціалізованим  службам баку. Використовуючи ефект  масштабу і високу кваліфікацію свого  персоналу, такі фірми або служби встановлюють плату за свої послуги  на рівні середньої заробітної плати  бухгалтера малого підприємства плюс ПДВ. Таким чином, підприємець виграє визначений відсоток існуючих нарахувань на зарплату бухгалтера.

У цивілізованих країнах  держава стимулює і підприємців, і аудиторів, і банки до такого роду взаємодій, надаючи пільги по оподатковуванню  і тим, і іншим. Це дозволяє аудиторсько-консалтинговій фірмі або певному відділу банку, що нараховує 20 співробітників, обслуговувати до 2000 малих підприємств. При цьому:

• податковий інспектор не розшукує по горищах і підвалам малих підприємців, а перевіряє всю документацію в аудиторській фірмі чи банку, що, до того ж несе відповідальність за вірогідність обліку;
• підприємець спокійно займається своїм бізнесом і є позбавленим від державного рекету;
• банк або аудиторська фірма має пільги і стійку клієнтуру .

Іншим видом банківських  послуг, яка мають непогані, на мою  думку, перспективи розвитку на ринку  України, є венчурне фінансування малого і середнього бізнесу.

Механізм венчурного фінансування будується на звичайній ризиковій  схемі, що припускає, що хоча б частина, як правило, інноваційних проектів, що інвестуються, буде мати настільки  високу прибутковість, що вона покриє збитки невдалої реалізації інших проектів. Якщо припустити, що не більше 20 % усіх проектів, що фінансуються, забезпечують таку високу прибутковість, а інші проекти, принаймні, не приносять збитків, то для отримання хоча б середнього доходу по всіх проектах на рівні ставки рефінансування НБУ (7 %) необхідно, щоб  рентабельність високоприбуткових  проектів у 5 разів перевищувала цю ставку рефінансування. У нашому випадку  — це 35 % річних! Однак варто пам'ятати, що така рентабельність спостерігається  лише в 10 % випадків. Державна підтримка  такого роду проектів повинна будуватись на механізмах співфінансуванні і забезпеченні гарантій авторських прав і безпеки  проекту.

Розглянуті вище фінансові  механізми носять базовий характер. На їхній основі можна побудувати більш складні схеми, засновані  на комбінаціях простих механізмів з додаванням організаційних форм, які прямо не пов’язані   з малим чи середнім бізнесом, але вдало вписуються в систему державної, банківської і комерційної підтримки малого перед підприємництва.

Самі по собі малі та середні  підприємства не є сьогодні привабливими клієнтами для банків і інших  комерційних структур. Однак у  тих випадках, коли суб'єкти підприємницької  діяльності одночасно користаються послугами аудиторських, консалтингових, юридичних, маркетингових, навчальних, страхових, лізингових компаній, то за рахунок комплексного обслуговування знижуються витрати по контролі за діяльністю малого підприємства, а  саме підприємство одержує знижки на послуги, надані комплексом перерахованих  фірм. Розрахунки показують, що такий  бізнес проходить межу беззбитковості при обслуговуванні 150 малих підприємств, що одержують комплекс таких послуг. Госпрозрахункова ефективність дозволяє не створювати нові державні структури  підтримки підприємництва, а сконцентрувати увагу на налагодженні конструктивних договірних взаємин між вже існуючими  і тими, що довели   свою життєздатність на ринку послуг для малого та середнього бізнесу.

У другій половині ХХ століття активно почала розвиватись діяльність банків і небанківських фінансових установ по наданню невеликих  за розміром кредитів малому та середньому бізнесу, що отримала назву “мікрокредитування”. Розглянемо детальніше суть даного процесу, механізм і практику його застосування як закордоном, так і в Україні  у наступному розділі.

3.3 Досвід із провадження  кредитної політики комерційних  банків щодо малого та середнього  бізнесу

Досліджуючи закордонну практику, ми можемо побачити, що світовим досвідом було розроблено ряд моделей реалізації процесу кредитування малого та середнього бізнесу. Як було вже наведено вище, найбільш суттєвих результатів у  даній сфері досягли країни Латинської Америки та Карибського басейну. Розглянемо моделі, що застосовуються банківській практиці цих країн.

Характерно, що тут комерційний  приватний сектор бере участь у кредитуванні малого та середнього підприємництва через систему офіційних кредитних  інститутів, які створюються на базі, кредитних портфелів неприбуткових  організацій (досить часто цей процес називають “upgrading”), або завдяки  виходу комерційних банків і фінансових компаній на ринок мікрофінансування (модель "downscaling"). Розглянемо ці моделі більш детально.

Модель “upgrading”. Неурядові  організації здійснюють кредитування мікропідприємств у більшості країн  Латинської Америки з початку 70-х  років. Хоча тривалий час вони діяли  фактично за рамками банківського регулятивного  середовища, в останні роки деякі  з них трансформувалися в "нормальні" фінансові інститути, що вкладають  інвестиції в приватний сектор. Частина  їх стали акціонерами, що володіють  контрольними пакетами акцій у нових  банках чи фінансових компаніях, що спеціалізуються  на мікрокредитуванні. Цей процес очолив болівійський Banco Sol, за яким пішли Caja de Los Andes (Болівія), Financiera Calpia (Сальвадор), Finansol (зараз — Finamercia, Колумбія) і  ряд інших інститутів у Перу, Венесуелі, Домініканській Республіці і на Гаїті.

Не всі трансформації  неурядових організацій (non-governmental organization — NGO), однак, були успішними. Благополучні “інститути, що займаються мікрокредитуванням” (Microfinance Institutions — MFIs) регіону проходять  сьогодні серйозну перевірку на міцність в умовах економічного спаду. Так, наприклад, у випадку з Finansol, фінансовою компанією, сформованою неурядовою організацією, зайнятою мікрокредитуванням у Колумбії, швидкий ріст кредитного портфеля маскує ті серйозні труднощі, що компанія переживає в даний час. Finansol запустила в реалізацію свої амбіційні нові продукти, використовуючи при цьому неперевірені методики і пропонуючи в деяких випадках одному клієнту два чи три види кредитів. Крім того, Finansol представила у вищестоящі регулятивні органи перекручені дані про темпи росту своїх активів, підготовлені на базі спірних методів ведення бухгалтерського обліку.

Терміном “downscaling” називають  зазвичай операції комерційних банків, що вийшли на ринки кредитування малого та середнього бізнесу. Деякі комерційні банки, зокрема, Banco del Pacifico (Еквадор), Caja Social (Колумбія) і Banco del Desarrollo (Чилі), почали операції, не несучи ніякої соціальної відповідальності. Інші, наприклад Banco Weise в Перу, пропонували позики неурядовим організаціям, що потім надавали їх малим та середнім підприємствам, а  зараз самі такі організації проводять  експерименти з реалізацією власних  продуктів мікрокредитування. Деякі  банки і фінансові компанії, зокрема, Banco del Desarrollo  (Чилі) і Financiera Vision (Парагвай), розширюють свою діяльність у секторі  кредитування малого та середнього бізнесу  на базі накопиченого досвіду й асортименту  банківських продуктів. Поряд з  цим, структура витрат і корпоративна культура комерційних банків створюють  визначені труднощі для мікрокредитування, тому розробка спеціалізованих продуктів, кредитних технологій, інформаційних  систем і наявність професійно підготовлених  фахівців з надання мікропозик можуть сприяти ліквідації цих бар'єрів.

Існує також ряд і проміжних  моделей. Для подолання проблем  управлінського характеру, властивому виходу на ринок кредитування малих  та середніх підприємств, деякі банки  налагоджують співробітництво з  неурядовими організаціями чи абсорбують їхні портфелі мікрокредитів, щоб прискорити своє проникнення на цей ринок. Як приклад можна привести венесуельський банк Bangente (Ваnсо de la Gente Empresarial — "банк для підприємців" у перекладі з іспанського), що утворився в результаті партнерства між великим комерційним банком Ваnсо del Caribe і трьома неурядовими фондами, що приймають участь в кредитуванні малого та середнього бізнесу — Fundacion Mendoza, Grupo Social CESAP і Fundcion para la Vivienda Popular. Банк Bangente, як дочірнє підприємство Ваnсо del Caribe, буде приймати депозити і видавати мікрокредити. Він планує проводити ці операції в співробітництві з партнерами — неурядовими фондами, що мають значний досвід у мікрофінансуванні. Клієнти кредитного портфеля NGO повинні бути переведені в новий банк, а фонди потім почнуть спеціалізуватися на нефінансовому обслуговуванні цих і інших споживачів. На початковій стадії проекту виплата кредитів та інкасування будуть здійснюватися агентством Ваnсо del Caribe в Каракасі, а підготовка кредитів і їхнє наступне обслуговування ляже на неурядові організації.

Як інший приклад подібного  роду можна привести діяльність еквадорської Ваnсо Solidario — фінансової компанії, що сформувалася при технічному сприянні неурядових організацій, зайнятих кредитуванням  малого та середнього підприємництва. Сьогодні Ваnсо Solidario  пропонує консультаційні послуги таким же організаціям, що прагнуть обновити свої банківські технології і поліпшити якість послуг по наданню  мікрокредитів власним клієнтам. У випадку з Ваnсо del Comercio в Коста-Риці ми маємо справу з іншою моделлю. Це комерційний банк, що викупив  у неурядової організації портфель мікрокредитів і створив на цій  основі новий бізнес, більш прибутковий, чим традиційні корпоративні фінансові  операції Ваnсо del Comercio.

На мою думку, для України  досить актуальним є питання використання у процесі надання кредитів малим  та середнім підприємствам  ресурсів закордонних фінансово-кредитних  організацій, таких як: Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, фонд "Євразія", Німецький  банк реконструкції (КfW). При цьому  прибутки від кредитних операцій в значній частині репатріюються  за кордон. На основі вищенаведених  даних ми можемо побачити, що країни Латинської Америки та Карибського басейну знайшли внутрішні джерела коштів для проведення мікрокредитування. Я вважаю, що практика цих країн заслуговує на увагу українських економістів, при цьому після відповідного аналізу може з’явитись можливість імпортувати не тільки прибуткові  банківські продукти, але й ряд продуктів неприбуткових в країнах, де їх винайшли, але для яких існують чудові умови на українському ринку.

На ринку мікрокредитування  діють і приватні фонди, що мають  найчастіше соціальну і релігійну  спрямованість і виступаючі, головним чином, акціонерами “інститутів, що займаються мікрокредитуванням” (Microfinance Institutions — MFIs). До них відноситься, наприклад, Fundacion Social — приватний фонд, що базується  в Боготі (Колумбія) і контрольований єзуїтами. З моменту свого утворення  в 1911 році він сформував консолідовані  фонди на загальну суму 1,3 млрд. дол. Fundacion Social вийшов на ринок кредитування малого та середнього бізнесу в 1991 році, відкривши відділення свого банку Caja Social de Ahoros в самих бідних районах  країни. Сьогодні цей банк — один із самих прибуткових у Латинській Америці — має біля мільйона депозитних рахунків (кожний, у середньому, на 200 дол.), а близько 75 % його кредитного портфеля складають позики, кожний з який, у середньому, не перевищує 3 тис. дол..

На сьогоднішній день державні банки, що ще продовжують функціонувати  в деяких країнах, досить повільно виходять на ринок мікрофінансування. Єдине  помітне виключення — це Banco del Estado в Чілі, який, вивчивши досвід кредитування малого та середнього підприємництва чілійського банку Ваnсо del Desarrollo, в даний час створює власні мікрофінансові продукти і розвивається в цьому напрямку досить швидкими темпами. У Banco del Estado міцна база дрібних  вкладників з числа осіб з низькими і середніми доходами, що займаються, як сказали б у нас, індивідуальною трудовою діяльністю. Можливо, він створить на цій основі прибутковий портфель мікрокредитів, як це удалося зробити, наприклад, банку Саjа Social у Колумбії.

Муніципальні ощадні банки  в Перу, що належать місцевій владі, являють собою ще один цікавий  тип “інститутів, що займаються мікрокредитуванням”. Вони націлені на обслуговування багатих  клієнтів і муніципальних урядів як потенційних вкладників, з одного боку, а, з іншої, видають підприємцям  з низьким рівнем доходів короткострокові  мікрокредити по високих процентних ставках. Деякі з них мають  прекрасні фінансові показники, наприклад банк Caja Municipal de Arequipa.

Небанківські фінансові  посередники в особі фінансових компаній і інших кредиторів, що діють у різному регулятивному  й управлінському середовищі, можуть в остаточному підсумку стати  самими важливими гравцями на ринку  комерційного мікрофінансування як Латинської Америки, так і в країнах  інших регіонів. Ними пропонуються продукти, дуже схожі на мікрокредити за умовами оформлення й оплати, однак, при цьому вони приймають  до уваги дохід позичальника, для  того щоб прорахувати його можливості по погашенню позички (тобто вони намагаються застосовувати такий  метод как забезпечення кредиту). У Болівії, Чилі, Парагваї і Перу є чимало прикладів компаній споживчого фінансування, що розробляють нові методи оцінки і управління ризиком  кредитування позичальників, у яких немає регулярної зарплати. По оцінках  експертів, їхня чисельність у Латинській Америці та загалом в світі буде і далі рости.