Особливости кредитування пидприемств малого и середньго бизнесу

Слід запровадити наступні заходи:

• скасувати різноманітні податкові пільги та накласти жорсткі бюджетні обмеження на всі підприємства незалежно від форми власності;  
• зменшити кількість різних податків, зборів та обов'язкових платежів, які становлять незначну частку в державних доходах, але які створюють великі труднощі для підприємств щодо обліку цих податків. Різко скоротити частоту змін до ставок податків, меж застосування цих ставок та вимог до звітності. Прийняти новий податковий кодекс, та ввести мораторій на подальші зміни до нього;
• зменшити граничні ставки основних податків (ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян), вивільнивши таким чином більше капіталу для внутрішніх інвестицій;
• поступово об'єднати спрощену та звичайну системи оподаткування. Система спрощеного оподаткування для малих підприємств взагалі виявилась ефективною (хоча б тому, що малі підприємства стикались з меншою кількістю проблем щодо бухгалтерського обліку та звітності), але в недалекій перспективі такий нерівний розподіл може призвести до неефективного використання ресурсів (наприклад, великі високопродуктивні підприємства можуть потерпати від більшого податкового тиску, ніж малі, але менш ефективні підприємства) та зловживань (великі підприємства намагатимуться стати суб'єктами спрощеної системи оподаткування). Спрощена система оподаткування також створюватиме таку ситуацію, при якій малі зростаючі підприємства, які не хочуть втратити свій статус суб'єкта спрощеного оподаткування і переходити на більш високі рівні звичайного оподаткування, будуть вимушені або скорочувати темпи свого зростання, або, що більш імовірно, приховувати свої доходи, отримані понад граничні обсяги, дозволені для спрощеного оподаткування;
• провести реформування пенсійної системи, щоб змінити ставлення до відрахувань до Пенсійного фонду. В даний момент пенсійні відрахування сприймаються як додатковий податок на доходи. Персональні пенсійні рахунки дозволять громадянам ставитись до відрахувань в пенсійний фонд як до власних заощаджень, і, завдяки цьому, обсяги наявного капіталу збільшаться.

2.2. Принципи та умови кредитування

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають  принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість  повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості і  повернення означає, що позика має бути повернена позичальником банку  в заздалегідь обумовлений строк  тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.

Від дотримання принципу строковості  повернення кредиту залежить можливість надання нових позик, оскільки одним  із ресурсів кредитування є повернення позики. Також це пов’язано з  тим, що банку найчастіше не вигідно  кредитувати на короткий термін і  мати від цього маленькі прибутки. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової  заборгованості за позиками у прострочену. При порушені строків повернення і наявності прострочених позик  нові кредити, як правило, не надаються. Тобто погана кредитна історія не дозволить клієнту знов отримати в керування певну суму грошей.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позикових  коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається  позичальнику, як правило, на конкретну  ціль (що фіксується ще на етапі подання  клієнтом заяви про надання кредиту), тобто клієнт повинен заздалегідь  сформувати собі чіткі цілі, щодо використання ресурсів, а не тому що у нього  виникла негайна потреба в  коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позики, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості має  захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності  позичальника. Він означає, що проти  заборгованості за позиками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника має бути певне майно (товари або  цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов’язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

Здійснення кредитних  операцій комерційних банків має  відповідати певним вимогам й  умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є  в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту  в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний  банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями  та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальнику, не можна  перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань  банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Позики надаються всім суб’єктам господарюванням незалежно  від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту  приймаються колегіально (кредитним  комітетом (комісією) банку,  філії) й оформляються протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою  банку, які включають: пріоритетні  напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового  стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо. Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку становить до 30%. Це означає, що банк проводить досить обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення між кредитами і робочими активами більш бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи.

При продуманій кредитній  політиці частка кредитів у робочих  активах перебуває в межах 30—50%. Така політика притаманна стабільним і надійним банкам, які мають достатній досвід кредитної роботи.

    Частка кредитів, що перевищує 50% робочих активів,  свідчить про агресивну кредитну  політику банку. Вона може бути  обґрунтованою тільки над прибутками  і не може бути тривалою. Слід  пам'ятати, що чим більша частка кредитів у робочих активах і триваліший часовий термін її існування, тим вищий ступень ризику.

За методикою НБУ кредитний  портфель комерційного банку розрізняється на такі кредити: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Дуже важливим заходом, спрямованим  на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і  спеціального резервів. Частина цих  резервів формується одночасно з  наданням кредиту, а частина —  при виникненні проблемних позик.

Основним видом плати  за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом  банки встановлюють комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує  додаткову роботу, пов'язану з  оформленням позики і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Мікрофінансовий банк бере 1% відсоток за оформлення кредиту, куди може  входити:

Оцінка потенційних предметів  застави; реєстрація предметів застави  в Державному Реєстрі Застав (за необхідністю); Техніко-Економічне Обґрунтування  кредиту (ТЕО), це аналіз фінансової діяльності бізнесу; Відкриття та ведення рахунків клієнта.

Загалом рівень процентної ставки залежить від наступних факторів:

— облікова ставка центрального банку; рівень інфляції; строк позики; ціна сформованих ресурсів; ризик; розмір позики; попит на банківські позики; якість застави; зміст заходів, що кредитуються; витрати на оформлення позики і контроль; ставка банку-конкурента; характер відносин між банком і клієнтом; норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позиками є взаємозв’язаним, тому важко  визначити кількісне значення кожного  з них, але враховувати їх у  сукупності доцільно.

Такий показник як інфляція впливає як на облікову ставку Центрального банку, так і на ставки процента за позиками комерційних банків. Незважаючи на те, що Центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто  з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний  фактор. Річ у тім, що облікова ставка Центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами  і при інфляційній активності у комерційних банків виникає  потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

Фактор терміну кредиту  прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позиками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є  кредит. Така залежність обумовлена двома  причинами. По-перше, при тривалішому  терміні позики більшим є ризик  втрат від неповернення боргу  і від знецінення коштів, переданих  у позику у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ризик — є невід'ємним  атрибутом кредитування. Тут виникають  кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позики і від порядку сплати процентів. Ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від повноти і верифікації застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша вірогідність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів по ньому.

Розмір позики зворотно впливає  на рівень процентної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позиках, оскільки відносні витрати, пов'язані  з кредитною послугою, тут нижчі. Крім того, великі позики надаються  великим клієнтам, котрі, як правило, менше схильні до ризику банкрутства. Але з такого правила можуть бути і винятки. Банк може не зменшувати процентної ставки за великими кредитами, коли за його розрахунками це може призвести  до підвищення ризику у зв'язку з  погіршенням структури кредитного портфеля внаслідок порушення правила  диверсифікації активів.

Попит на позики прямо впливає  на рівень процентної ставки. Зростання  попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позиками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове  правило. Вони можуть не підвищувати  рівень процентних ставок при зростанні  попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами  дадуть змогу залучити більшу кількість  клієнтів і завоювати конкурентні  переваги.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позикою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава  зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позики за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом  спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі  забезпечують ефект, пов'язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позики і контроль прямо впливають на рівень  процента за позикою. Іноді  витрати, пов'язані з кредитним  процесом, не включаються у процентну  ставку, а компенсуються шляхом стягнення  з позичальника комісійних платежів.

2.3. Програма мікрокредитування  в Україні

В листопаді 1998р. Європейський Банк Реконструкції та Розвитку розпочав Програму мікрокредитування в Україні. Ця Програма є розширенням кредитної  лінії для малих та середніх підприємств, що існує в Україні з 1995р. і  складає за обсягом 120 млн. доларів  США. Програма мікрокредитування має  на меті підтримку розвитку мікро  та малих підприємств, шляхом створення  сприятливих умов для отримання  банківських кредитів. Особлива увага  приділяється тим бізнес-групам, які  зазвичай не отримують належної уваги  і, часом, мають навіть “сумнівну” репутацію: малі підприємці, які займаються дрібною торгівлею на місцевих ринках.

На ринку мікрокредитування  очікується значна лібералізація.

Головна зміна - в умовах кредитування. Німецька процедура надання  кредитів, що її декларує новий ЗАТ  “Мікрофінансовий банк”, має призвести  до скорочення терміну отримання  грошей.

Частина вітчизняних банкірів вже сказала своє “так” західній процедурі кредитів. Приватбанк, ВА Банк, банк “Київ-Приват”, “Форум”  тощо, вже працюють по-новому, надаючи  за спрощеною схемою кредити за лініями  ЄБРР. Сьогодні менеджери цих фінансових установ відокремлюють три переваги цього ноу-хау.