Місцеві податки та збори

На відміну від Податкового кодексу України, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», збір за припаркування автотранспорту сплачувався паркувальнику водіями готівкою за кожне місце парковки. При цьому підприємство, яке організовувало паркування автомобілів, перераховувало даний збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування – один раз на місяць або квартал. Однак зарахування місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів у такий спосіб аж ніяк неприйнятний.[7,51]

Згідно з Податковим кодексом платниками збору за паркування транспортних засобів є:

        юридичні особи, їх філії (відділення, представництва) – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку

        фізичні особи-підприємці – громадяни, які здійснюють своє  право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації.

Ці особи, відповідно до рішення місцевої ради, організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування або спеціально відведених автостоянках.

Об’єкт та базою оподаткування збором за паркування транспортних засобів є спеціально відведена земельна ділянка та площа земельної ділянки, комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, побудованих за рахунок коштів місцевого бюджету.

Щоправда, не відноситься до бази оподаткування площа земельних ділянок, відведених для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зокрема, у ній зазначено, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити першочергове виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

Ставки даного збору встановлюють сільські, селищні та міські ради в розмірі від 0,03 до 0,15 % мінімальної заробітної плати за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспорту в гривнях за 1 м2 площі земельної ділянки.

Даний збір є не обов’язковим для встановлення за наявності об’єктів оподаткування, а його ставки та порядок сплати визначають сільські, селищні та міські ради. Це дає змогу органам місцевого самоврядування провадити власну фіскальну політику на місцевому рівні, визначаючи її пріоритетні напрями.

Зокрема, даний збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа кожного місяця за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Натомість остаточна сума збору за паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал, сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду – до 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. У цілому порядок обчислення та строки сплати збору за паркування транспортних засобів покликані значною мірою впорядкувати розміщення місць парковки автомобілів, законодавчо врегулювати платні види послуг у цій сфері, забезпечити стабільні обсяги податкових надходжень до місцевих бюджетів, що в кінцевому підсумку сприятиме якісному вирішенню проблем соціально-економічного розвитку регіонів.

Рішенням Кіровоградської міської ради №117 від 27.01.2011 року передбачено встановлення збору за місця паркування автотранспорту. Ставка даного збору встановлена в мінімально допустимому значення, а саме 0,03% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня. В Додатку 1 наведено детальний перелік місцезнаходження паркувальних зон та їхня відповідна площа. Якщо зробити елементарні підрахунки то загальна площа для паркування автотранспорту складає 2197,50 кв. м., навіть з урахуванням мінімальної ставки податку, що в грошовому еквіваленті складає 0,2823 грн. за 1 кв. м. за кожен день, справляння податку з площі спеціально відведена земельна ділянка повинно забезпечити надходження до бюджету міста в розмірі приблизно 223,0 тис. грн. за рік (для порівняння в 2010 році надходження від збору за парковку склали лише 55,0 тис. грн., що відповідно в 4 рази менше). [51]

Отже запровадження даного збору є економічно виправданим для нашого міста.

Ще одним місцевими податком є збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності – це сума коштів, яка сплачується суб’єктом господарювання за провадження певного виду підприємницької діяльності.

Його введення обумовлене необхідністю нормативно-правового регулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

Платниками даного збору є суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в його межа. До них належать юридичні особи (підприємства, установи, організації, створені та зареєстровані у встановленому законом порядку) та фізичні особи-підприємці (громадяни, які здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації), які отримують в установленому порядку торгові патенти і відповідно провадять діяльність з роздрібної торгівлі, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

Види діяльності, які потребують придбання торгового патенту й сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності перелічені в таблиці 3.1.

Без придбання торгового патенту суб’єкти підприємницької діяльності або їх структурні підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджоло-інвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню. Крім того, не потребує патентування: реалізація суб’єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта; діяльність суб’єктів підприємницької діяльності із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки); діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних  закладах. При цьому в Податковому кодексі України встановлено, що збір за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг не сплачується також такими суб’єктами господарювання:

      аптеками, що перебувають у державній та комунальній власності;

      розташованими у селах, селищах і містах районного значення підприємствами й організаціями споживчої кооперації та торгово- виробничими державними підприємствами робітничого постачання;

      фізичними особами-підприємцями, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

      фізичними особами-підприємцями, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

      фізичними  особами-підприємцями, які  сплачують державне  мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік.

      суб’єктами господарювання, утвореними громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю  виключно  продовольчими товарами  вітчизняного  виробництва  і продукцією, виготовленою на підприємствах «Українське товариство сліпих» й  «Українське товариство глухих». Натомість платниками даного збору з придбанням пільгового торгового патенту є суб’єкти господарювання, які реалізують товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

      суб’єктами господарювання, які провадять комп’ютерні та відеоігри.

Платники збору за провадження деяких видів торговельної діяльності можуть придбавати пільговий торговий патент. Зокрема, під ним розуміється патент на право провадження торговельної діяльності, під час придбання якого вноситься даний збір за весь строк його дії. До таких платників належать:

− суб’єкти господарювання, які реалізують: товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні й інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових і квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники; термометри й індивідуальні діагностичні прилади;

− суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів вітчизняного виробництва, а саме: поштових марок, листівок, конвертів, ящиків, коробок, мішків, сумок й іншої тари, виготовленої з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв’язку, і фурнітури до них; товарів народних промислів; готових лікарських засобів, вітамінів для населення, тампонів, інших видів санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарних препаратів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічних й інших засобів реабілітації інвалідів; зубної пасти та порошку, косметичних серветок, дитячих пелюшок, туалетного паперу, господарського мила; вугілля, вугільних брикетів, побутового  палива,  освітлювального  гаcу,   паливного  торфу, дров для продажу населенню, скрапленого газу в балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та нежитлових приміщеннях; проїзних квитків; зошитів;

− суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами-резидентами України. При цьому дані суб’єкти можуть одночасно здійснювати продаж такої супутньої продукції: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники і закріплювачі для малювання та  живопису, полотно, багети, рамки і підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив’язані до мінімальної заробітної плати.

Щоб придати торговий патент для провадження підприємницької діяльності суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити наступні відомості:

1.             найменування суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім’я, по батькові суб’єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

2.             юридична адреса (місцезнаходження) суб’єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди);

3.             вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;вид торгового патенту;

4.             найменування документа про повну або часткову сплату збору;

5.             назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення "виїзна торгівля";

6.             назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);

7.             період, на який придбається торговий патент.

Після звірення відомостей торговий патент видається у триденний термін з дня подання заявки.

У таблиці 3.1. (Дод. Б) подано порівняльну характеристику ставок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності та розмір торгового патенту встановленого Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»