Фінансовий аналіз

Мети аналізу досягаються  в результаті рішення визначеного  взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором, у кінцевому рахунку, є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Щоб приймати рішення  по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень  керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідних питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації, необхідно аналітичне прочитання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і керування.

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до частки, але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності.

Уведення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм  бухгалтерської звітності в більшу відповідність з вимогами міжнародних стандартів викликає необхідність використання нової методики фінансового аналізу, що відповідає умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обґрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стійкості підприємства, оцінки ділової активності й ефективності підприємницької діяльності.

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність, що стала публічної. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства. 

У визначених випадках для  реалізації цілей фінансового аналізу  буває недостатньо використовувати лише бухгалтерську звітність. Окремі групи користувачів, наприклад керівництво й аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку). Проте, найчастіше річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.

Методика фінансового  аналізу складається з трьох  взаємозалежних блоків:

1) аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;

2) аналізу фінансового  стану;

3) аналізу ефективності  фінансово-господарської діяльності.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану  служить бухгалтерський баланс підприємства (форма N1 річної і квартальної звітності). Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма N 2 річної і квартальної звітності). Джерелом додаткової інформації для кожного з блоків фінансового аналізу служить додаток до балансу (форма N 5 річної звітності).

 

1.2. Методи  і прийоми аналізу  фінансового стану

 

 

Під методом фінансового  аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні і розвитку.

До характерних рис  методу відносяться: використання системи  показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.

У процесі фінансового  аналізу застосовується ряд спеціальних  способів і прийомів.

Способи застосування фінансового  аналізу можна умовно підрозділити на двох груп: традиційні і математичні.

До першої групи відносяться: використання абсолютних, відносних  і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок.

Прийом порівняння полягає  в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.

Прийом зведення й  угруповання полягає в об'єднанні  інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.

Прийом ланцюгових підстановок  застосовується для розрахунків  величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів коштовних підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник.

Основні методи аналізу  фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції  з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з поруч  попередніх періодів і визначення тренда. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між  окремими позиціями звіту або  позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.

Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підрозділів, цехів, дочірніх фірм і т.п., і міжгосподарський аналіз підприємства в порівнянні з даними  конкурентів, зі средньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів дослідження.

Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто  синтез - з'єднання окремих елементів у загальний результативний показник.

Багато математичних методів: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, і ін., ввійшли в коло  аналітичних розробок значно пізніше.

Методи економічної  кібернетики й оптимального програмування, економічні методи, методи дослідження  операцій і теорії ухвалення рішення, безумовно, можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу.

Усі перераховані вище методи аналізу відносяться до формалізованих методів аналізу. Однак існують і неформалізовані методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні і т.п., вони засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні.

В даний час практично  неможливо відокремити прийоми  і методи якої-небудь науки як властиві винятково їй. Так і у фінансовому  аналізі застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому.

Основна мета аналізу  фінансового стану — це не тільки оцінка поточний стан підприємства, але і відстеження тих або інших тенденцій у зміні основних фінансових показників, виявлення слабких позицій, проведення цілеспрямованої роботи на поліпшення цих показників.

При  дослідженні застосовуються основні статистичні методи: угруповань, середніх і відносних величин, графічний, індексний, а також метод зіставлення.

Головна мета аналізу  фінансового стану — простежити динаміку і структуру змін фінансового  стану підприємства за допомогою оцінки зміни основних фінансових показників.

При цьому використовуються наступні методи статистичного дослідження:

• побудова динамічних рядів, як фактичних показників, так і в порівнянних (відносних) показниках;
• розрахунок показників динамічних рядів;
• побудова трендових і регресійних моделей;
• розрахунок індексів.

 Чільне місце при  аналізі фінансового стану займає:

1) вивчення структури  того або іншого показника;

2) характеристика динаміки  показника;

3) оцінка і дослідження  факторів, що впливають на зміни основних показників, їхній склад і динаміку зміни.

Останнім часом, у зв'язку з повсюдним впровадженням обчислювальної техніки процес  аналізу фінансового становища комерційного підприємства значно спростився. Любою грамотний економіст використовує стандартні електронні таблиці й у стані написати програми розрахунку фінансових показників і тим самим позбавить себе від монотонної розрахункової частини і зосередиться безпосередньо на аналізі і прогнозі.

Тут слід зазначити, що успіх  аналізу і прогнозу в значній мірі залежить від повноти і вірогідності інформації.

Методика аналізу фінансового  стану призначена для забезпечення керування фінансовим станом підприємства й оцінки фінансової стійкості його ділових партнерів в умовах ринкової економіки. Вона включає елементи, загальні як для зовнішнього, так і внутрішнього аналізу.

Методика включає наступні блоки аналізу: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ліквідності балансу, аналіз ділової активності і платоспроможності підприємства.

Оцінка фінансового  стану і його зміни за звітний  період по порівняльному аналітичному балансі, а також аналіз показників фінансової стійкості складають вихідний пункт, з якого повинний логічно розвиватися заключний блок аналізу фінансового стану. Аналіз ліквідності балансу повинний оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливості збереження фінансової рівноваги і платоспроможності в майбутньому. Порівняльний аналітичний баланс і показники фінансової стійкості відбивають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу характеризує зовнішні прояви фінансового стану, що обумовлені його сутністю. Поглиблення аналізу на основі даних обліку приводить до задач, що відноситься переважно до внутрішнього аналізу. Так, дослідження факторів фінансової стійкості викликає необхідність внутрішнього аналізу запасів і витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу виробляється за допомогою внутрішнього аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованості.

У ході аналізу для  характеристики різних аспектів фінансового  стану застосовуються як абсолютні  показники, так і фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового стану. Останні  розраховуються у виді відносин абсолютних показників фінансового стану або їхніх лінійних комбінацій.

Коефіцієнти розподілу  застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину  той або інший абсолютний показник фінансового стану складає від  підсумку його групи абсолютних показників, що включає. Коефіцієнти розподілу і їхньої зміни за звітний період, як буде показано нижче, відіграють велику роль у ході попереднього ознайомлення з фінансовим станом по порівняльному аналітичному нетто.

Коефіцієнти координації  використовуються для вираження відносин різних власне кажучи абсолютних показників фінансового стану або їхніх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їхньому  значенні з базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за ряд років. Як базисні величини використовуються усереднені по тимчасовому ряді значення показників даного підприємства, що відносяться до минулого сприятливого з погляду фінансового стану періоду, средньогалузеві значення показників, значення показників, розраховані за даними звітності найбільш щасливого конкурента. Крім того, як базу порівняння можуть служити теоретично обґрунтовану або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальної або критичні з погляду стійкості фінансового стану значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методики їхнього розрахунку в залежності, наприклад, від галузі виробництва поки не створено, оскільки в даний час не устоявся і тому позбавлено повноцінної системної упорядкованості набір відносних показників, застосовуваних для аналізу фінансового стану підприємства. Найчастіше пропонується надлишкова кількість показників. Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства і тенденцій його зміни досить порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожний з цих показників відбивав найбільш істотні сторони фінансового стану.

Практика фінансового аналізу уже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

• горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної  позиції звітності з попереднім періодом;
• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів  і визначення тренда, т.ч. основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення  показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
• порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, зі средньогалузевих і середніми господарськими даними;
• факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник  за допомогою детермінованих або стохастичних  прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.