Цінова політика підприємства

     Розглянемо  приклад ціноутворення юридичної  послуги за методом "затрати плюс" на основі вартості часу і матеріалів.

     Приклад: Підприємство "Юрист" - платник єдиного податку За ставкою 10 % створена для надання юридичних послуг громадянам та юридичним особам. У штаті перебувають 7 юристів-консультантів. Маючи бюджетні (планові) показники на рік (табл.8), підприємство отримало замовлення на надання юридичних послуг. Погоджено, що на надання послуги "піде" 20 годин роботи і матеріальних затрат на 100 грн.

Таблиця 8

Планові показники підприємства “Юрист”  на 2003 рік

 
 

     А. Розрахуємо вартість години юридичної послуги:

50 + (400 000/14 000) + (500 000/14 000) = 114,3 (грн.)

     Б. Розрахуємо ціну замовлення:

     (20 х 114,3) + 100 = 2 386 (грн.).

     Застосування  такого методу ціноутворення послуги  виправдане тільки тоді, коли попит  на такі послуги визначений правильно. Якщо ж попит виявиться нижчим від запланованого, підприємство може понести збитки навіть тоді, коли ціна розрахована вище від собівартості.

     Метод "цільового калькулювання"

     Більш прогресивним методом ціноутворення  на сьогодні є метод "цільового  калькулювання". У чому він полягає?

     Спочатку  на підставі досліджень ринку аналогічних послуг визначається ціна реалізації послуги, а вже потім проектується продукція (у нашому випадку такою продукцією буде послуга), виробництво якої забезпечить рівень затрат, необхідний для досягнення певної мети. Тобто цей метод передбачає розрахунок затрат виходячи із заздалегідь установленої ціни реалізації. Після цього шляхом віднімання від ціни реалізації частини необхідного прибутку визначається величина максимально допустимої собівартості, тобто метод від зворотного:

      Собівартість = Ціна - Прибуток.

      Отже, величину собівартості необхідно спроектувати так, щоб знайти оптимальну комбінацію (співвідношення різних витрат), що дозволяє забезпечити бажаний рівень затрат і якості.

      Приклад : На підставі дослідження ринку цін на юридичні послуги встановлено, що ціна юридичної послуги за годину становить 130 грн. без ПДВ. Підприємство планує, що рентабельність (R) повинна складати 25 %.

      А. Визначимо собівартість (С) послуги за годину.

      Якщо  Ц = С + П,

      П = С х 25/100 = 0,25 З,

      Ц = С + 0,25 С = С (1 + 0,25),

      то  С = Ц/1,25,

      С = 130 грн./1,25 = 104 грн.

      Б. Розрахуємо суму прибутку в ціні послуги за годину:

      П = Ц - С,

      П = 130 грн. - 104грн. = 26 грн.

      Отже, усі затрати, які понесе підприємство на виконання юридичної послуги  за годину, повинні складати не більше 104 грн. Для цього визначаються склад та обсяг затрат, кількість фахівців, обсяг юридичних послуг у годинах за розрахунковий період (наприклад, за місяць) та інші необхідні для розрахунку показники.

      Спробуємо сконструювати склад собівартості послуги, якщо:

• планована кількість фахівців - 5 чол.;
• планований обсяг послуг за місяць - 400 год.;
• плановані витрати (табл. 9):

Таблиця 9

Розрахунок  планових витрат на місяць

 
 

      Використовуючи показники таблиці, розрахуємо повну собівартість послуги за годину:

      44 500/400 = 111,25 грн.

      З розрахунку випливає, що повна собівартість сконструйованої нами послуги більша від необхідної на 7,25 грн. (111,25 - 104). Отже, необхідно буде:

      1) або витрати, що плануються на місяць, скоротити на 2 900 грн. (7,25 х 400 год.),

      2) або збільшити обсяг послуг  за місяць на 28 годин (2 900/104).

      У випадку якщо підприємству не вдасться виконати ці умови, прибуток підприємства в ціні послуги буде меншим на 7,25 грн., тобто прибуток у ціні послуги буде складати 18,75 грн. (26 - 7,25).

5. Особливості ціноутворення у  виробництві друкованої продукції

      Виробництво друкованої продукції багато в чому нагадує будь-який інший бізнес, проте існують певні риси суто видавничого бізнесу.

      Видавничі організації випускають друковану  продукцію, яка має різні економічні та технічні характеристики і параметри: обсяг видання, формат, тираж, художньо-технічне оформлення, розмір винагороди авторам  основного тексту, перекладачам, художникам, верстальникам. Підприємства видавничої сфери мають ряд організаційних, виробничих та технологічних особливостей, які безпосередньо впливають на характер фінансового та податкового обліку.

      Так, відповідно до Закону про видавничу  справу складовими видавничої справи є:

• видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
• виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
• розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так й іншими способами.

      Важливе значення для постановки обліку витрат та калькулювання собівартості мають і розміри видавничого підприємства. У книжково-журнальних та газетних видавництвах затрати на виробництво друкованої продукції, на думку автора, доцільно обліковувати за замовленнями, оскільки така система обліку затрат та калькулювання собівартості застосовується на тих виробництвах, де затрати матеріалів на технологічні цілі, виплату основної зарплати виробничим працівникам та загальновиробничі витрати можна легко співвіднести з випуском конкретної продукції та виконанням конкретних послуг. Хоча редакціям, що займаються випуском лише одного або двох видань, зручніше використовувати попроцесний облік затрат та списання запасів на основі методу ідентифікованої собівартості.

      Підставою для обрання методу за замовленнями є відповідність видавничого процесу таким умовам:

• кожне видання чи група ідентичних видань легко відокремлюються відповідно від інших видань або партій видань, що характеризує його(їх) індивідуальність (унікальність) у виробничому процесі;
• кожне видання або групи ідентичних видань виконуються за технічним замовленням або за завданням замовника, що дає змогу отримати інформацію не про середню, а про індивідуальну собівартість одиниці продукції;
• випускається відносно невелика кількість продукції;
• виготовлення кожного видання або групи ідентичних видань потребує значних затрат.

      Багато  витрат видавця (адміністрування, оренда, електроенергія, телефонні послуги, перевезення, зберігання та ін.) здійснюється для виробництва всіх продуктів. Завдання фінансової служби підприємства - знайти певний спосіб доцільного розподілу цих загальних витрат між витратами на виробництво кожного видання.

      Однак кожне видання має свої спеціальні витрати, які потребують точного  підрахунку. До них відносяться: авторський гонорар, ціна паперу на дане видання, оплата праці та матеріалів друкарні, маркетингові та рекламні витрати. Просте складання перелічених витрат не дасть видавцеві інформації про реальні прибутки або збитки кожного конкретного видання. Тому доцільно в бухгалтеріях видавництв застосовувати так звану бухгалтерію заголовків - тобто підрахунок витрат та прибутків для кожного видання окремо.

      У зв'язку із цим для обліку прямих затрат (авторський гонорар, вартість паперу, картону, палітурних та інших  матеріалів, витрати на виготовлення оригінал-макетів, поліграфічне виконання  тощо) пропонується розробити електронну картотеку або реєстраційний  журнал, де кожна окрема картка є узагальненою інформацією по кожному виданню у розрізі калькуляційних статей. Картка повинна містити повну інформацію про сутність, структуру та затратомісткість кожного видання (прізвище автора, назва видання, видавничий номер, найменування друкарні, у якій виконуватиметься поліграфічне замовлення, обсяг видання, його тираж та інші реквізити).

      Така  картка служитиме основою для  обліку прямих затрат на випуск даного видання, у ній підраховуються результати по вертикалі та горизонталі за місяць, а також з моменту відкриття замовлення. Це необхідно для внутрішнього контролю за використанням ресурсів підприємства Та оцінки ефективності їх використання (включаючи трудові ресурси). З одного боку, детально заповнена картка є основним інформаційним джерелом нормування замовлень за трудовими та матеріальними затратами. З іншого - така процедура формування картки має виробничу Спрямованість, оскільки підвищує якість розробки технологічного маршруту проходження матеріалу.

      Видавництва можуть одночасно здійснювати декілька видів видавничої справи (тобто займатися видавничою діяльністю, виробництвом видавничої продукції та її розповсюдженням) і поруч із цим вести додаткову діяльність (це може бути надання замовникам друкованої інформації рекламних площ (тобто реалізація реклами), надання інформаційних та аналітичних послуг, виготовлення одноразових замовлень незначним тиражем тощо).

      Розглянемо  калькулювання собівартості видань та облік готової продукції на комплексному прикладі господарської  діяльності видавництва.

      Приклад: Видавництво займається виготовленням  двох періодичних друкованих видань: часопису - з періодичністю випуску 1 раз на місяць та журналу - з періодичністю  випуску 1 раз на квартал.

      Також видавництво додатково надає  площі для розміщення рекламної інформації, приймає одноразові замовлення на виготовлення друкованих видань незначним тиражем - плакатів, листівок та ін., а також надає інформаційно-аналітичні послуги зі збирання та розповсюдження масової інформації.

      Для калькулювання за замовленнями може використовуватися картка (відомість) обліку витрат, у якій будуть накопичуватися всі конкретні витрати.

Калькуляційна картка часопису N 1`2002 (тираж - 4 000 прим.)