Цінова політика підприємства і методи визначення цін на продукт

                    Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  України

 

                                                                                          Кафедра географії України і  туризму                

 

 

«Цінова політика підприємства

і методи визначення цін на продукт»

( Курсова робота )

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи 

географічного факультету

Науковий керівник:

к. г. н., асис.

 

 

Тернопіль – 2012

 

Зміст

Вступ.……………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.Загаьна характеристика ціни та її види……………………....5

РОЗДІЛ 2. Цінова політика  туристичного підприємства……………..16

2.1 Фактори формування ціни на туристичні послуги ……………. .16

          2.2 Методи визначення цін на тур продукт………………...………...20

2.3. Напрямки  вдосконалення цінової політики  в підприємства....../26

РОЗДІЛ 3. Нормативно – правова  база, ціноутворення в Україні.............................................................................................................29

Висновки……………………………………………………………..36

Список  використаних джерел…………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                     

 

                                          

 

                                       

Вступ

Будь-яке  суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї  життєдіяльності здійснює безліч видів  конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які  спільно виконують ту чи іншу місію  і діють на засаді певних правил і процедур. Процедуру розроблення цінової політики, а відтак і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних чинників, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт.

Об’єктом даної курсової роботи є вивчення характеристики ціни та її видів. Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому перш ніж розробити цінову політику, підприємству необхідно проаналізувати усі чинники, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких чинників належать: попит; цінова політика держави; життєвий цикл товару; модель ринку; канали товарообігу; конкуренція; витрати; методи ціноутворення; маркетингова стратегія підприємства. Цінова політика являє собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари.

Предметом даної курсової роботи є цінова політика туристичного підприємства, вивчення питань сутності  туристичних цін, їх видів. Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.

Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому, що ціноутворення є основним напрямком економічної діяльності підприємств для досягнення основної мети будь-якого підприємства – одержання прибутку. Для розроблення відповідної цінової політики підприємство повинно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу становища підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика ціни та її види

Ціна  – економічне поняття, існування  і важливість якого нікому не треба  пояснювати і доводити. З дитячих  років, як тільки людині доводиться спостерігати або самій брати участь у купівлі,вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє в  житті в цілому. Ціна , як і гроші, є історична категорія, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводилося, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечували еквівалентність обміну. Найдавніші записи цін, які дійшли до нас, являють собою глиняні таблички з піктографічними письменами. Вони були знайдені при розкопках міста Урук, що розташовувалось на території Шумера (південна частина Іраку). Таблички датуються 3300 р. до н.е. – значить, їх вік більше 5300 р.

В економіці  застосовуються десятки мільйонів  цін. Під єдиним поняттям «ціна» розуміється  безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд  інших. Будучи широко вживаними в  економіці будь якого типу (централізованої, ринкової, змішаної), ціни формуються і  діють у різних економіках по-різному. Вони, безсумнівно, являють собою  тонкий, гнучкий інструмент і в  той же час досить могутній важіль управління економікою, хоч їхні реальні  можливості впливу на економіку взагалі  і на рівень життя зокрема набагато менші ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми. У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура,величина, динаміка зміни  і, з іншого – ціноутворення як спосіб,правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами,виступає активно задачею частиною всього цінового механізму.

Воно, власне, і зумовлює величину ціни. Проте  найчастіше ціноутворення від нас  приховане, а ціни ми бачимо наяву. Ціни і ціноутворення складають у  своїй єдності ціновий механізм. Усі діючі в економіці ціни взаємозалежні й утворюють єдину систему, що знаходиться в постійному русі під впливом безлічі ринкових факторів. Ця система складається з окремих блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін. Ціна – це сума коштів, яку сплачує покупець за товар, який він купує, що представлений у вигляді продукту або послуги. Найбільш важливими й основними блоками єдиної системи цін є:

• оптові ціни;
• закупівельні ціни;
• роздрібні ціни.

Основні блоки  цін у свою чергу містять у  собі ряд під блоків. Так, блок оптових цін підрозділяється на два під блока — оптові (відпускні) ціни підприємства й оптові ціни промисловості. В основі взаємозв'язку всіх цін, що утворять єдину систему, лежить принцип «сполучених посудин»: зміна цін в одному з основних блоків даної системи досить швидко передається «по ланцюжку» в усі інші блоки цін.[3;39]

Ведучу і  визначальну роль у всій системі  цін грають ціни на продукцію базових  галузей промисловості. До них відносяться  паливно-енергетичні галузі (вугільна, нафтова, газова, електроенергетика), а  також галузі металургії. Так, зміна  цін на енергоносії знаходить  швидке відображення в рівні цін  усіх без винятку галузей економіки. Великий вплив на ціни в галузях  легкої і харчової промисловості  робить динаміка закупівельних цін  на продукцію галузей сільського господарства.  Різні блоки цін, що входять у систему цін, мають не тільки прямий, але і зворотний зв'язок. Наприклад, підвищення цін у паливному комплексі через визначений час повертається в ці галузі у виді подорожчання матеріально-технічних ресурсів (машин, устаткування, електроенергії й ін.), споживаних ними. Основу характеристики системи цін складають такі показники, як рівень цін, структура цін, динаміка цін.

Першою і  найважливішою ознакою класифікації цін є залежність від того, на якій стадії товароруху вони формуються. Звичайно масовий товар проходить  три стадії товароруху:

• підприємство — оптова торгівля;
• оптова торгівля — роздрібна торгівля;
• роздрібна торгівля — споживачі.

Цим стадіям  товароруху відповідають три види цін:

• оптова ціна підприємства (відпускна ціна);
• оптова ціна промисловості;
• роздрібна ціна.

Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) — ціна виготовлювача продукції, по якій підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. В умовах переходу до ринку ці ціни покликані забезпечувати можливість подальшої господарської діяльності підприємствам і організаціям. Іншими словами, реалізуючи свою продукцію за оптовими цінами, підприємство повинне відшкодувати свої витрати виробництва і реалізації й одержати такий розмір прибутку, який би дозволив їм вижити в умовах ринку. Прибуток є найважливішим елементом ціни. Одержання прибутку — головний спонукальний мотив будь-якої форми підприємництва. В умовах ринкової економіки, конкуренції існує об'єктивна тенденція до одержання максимального прибутку. Необхідний розмір прибутку для підприємства визначається потребами його розвитку і не може бути менше мінімально припустимого рівня, що забезпечує нормальний процес відтворення. На основі оптових цін підприємства (відпускних цін) здійснюється планування, аналіз і розрахунок вартісних показників роботи підприємства. Оптова (відпускна) ціна підприємства складається із собівартості (витрат виробництва і реалізації), прибутку, акцизу (по підакцизних товарах) і ПДВ. Ціна виготовлювача продукції звернена до виробництва, тісно пов'язана з ним. Ціни при оптових поставках визначаються, як правило, контрактними умовами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії контракту чи до моменту його виконання. У залежності від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін.

Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price) встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії. У контрактах із тривалими термінами постачання звичайно робиться цінове застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».

Змінна ціна (flexible price) — зафіксована при підписанні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, в залежності від підвищення чи зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди. Звичайно в контракті обмовляється припустимий мінімум, наприклад, відхилення ринкової ціни (market fluctuation) у межах 2—5% щодо ціни, прийнятої в контракті. У даних межах змін ознаки перегляд контрактної ціни не відбувається. При встановленні рухливої ціни в контракті обов'язково має бути зазначене офіційне джерело статистичних даних, по якому варто судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються по довгострокових контрактах. Розрахунки в такому випадку ведуться за поточними цінами (current price) — цінам, що діють на даний період.

Плинна ціна (sliding price) — ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що виникли в період виконання контракту. Якщо контрактом передбачаються часткові постачання, змінна ціна розраховується окремо на кожне постачання. Змінні ціни застосовуються в контрактах на продукцію, що вимагає тривалого терміну виготовлення. Під час підписання контракту сторони встановлюють базисну ціну і включають застереження про її структуру, тобто частковий розклад складових ціни у відсотках постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування й інші), витрат на сировину і матеріали, а також витрат на заробітну плату. У додатках до контракту крім протоколів узгодження договірних цін може приводитися погоджений сторонами метод розрахунку змінної ціни. При встановленні змінної ціни в інтересах імпортера в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. Зокрема, може бути встановлена у відсотках до договірної ціни межа, в рамках якої перегляд ціни не відбувається, а також межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10% від загальної вартості замовлення), що називають лімітом зміни (limit of escalation). У контракті може бути передбачено, що зміни поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на визначені елементи з указівкою їхньої величини у відсотках від загальної вартості замовлення. Змінна ціна може застосовуватися не на весь термін дії контракту, а на більш короткий період, наприклад, на перші кілька місяців від дати укладання контракту чи на період постачання визначеної кількості товару.[7;199]

Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту (регульована, гнучка), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед постачанням кожної партії товару (при довгострокових контрактах) — щорічно перед початком чергового господарських/фінансового року. Покупцю може бути надане пільгове право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди з вказанням джерела інформації про ціни. У контракті в цьому випадку обмовляються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни (price level).При постачанні товарів застосовують застереження про коливання ціни в залежності від ринкових цін. Наприклад, застереження «підвищення» — будь-яке підвищення ринкової ціни спричиняє підвищення ціни товару. Застереження «зниження» спричиняє зниження ціни в залежності від зниження ринкових цін. Застереження «підвищення/зниження» дозволяє встановлювати будь-як коливання ціни, як зниження, так і підвищення, у залежності від стану ринкових цін. Таке застереження застосовується в основному до товарів, що котуються на біржах. Так, при угодах на біржові товари застережується, по котируваннях якої біржі і по якій рубриці котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються онкольними (call transaction).