Структура та форми цінової політики підприємства

Міністерство  освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Київський Національний Економічний Університет

Імені В. Гетьмана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Структура та форми цінової  політики підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

Зміст 
 

1. Поняття ціни й цінова політика підприємства

2. Методи ціноутворення

3. Цінова система 

Список літератури

     1. Поняття ціни й цінова політика підприємства

     Ціна - грошове вираження вартості товару (продукції, виробів, робіт, послуг), тобто  ту кількість (сума) грошей, яке покупець платить за товар. В умовах ринкової економіки значення ціни величезне, вона визначає структуру і об'єм виробництва, рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси. Ціна впливає на масу прибутку, рентабельність продукції і виробництва та, в кінцевому рахунку, на рівень життя суспільства.

     Ринкова ціна формується під впливом низки  чинників: попиту і пропозиції, витрат виробництва, цін конкурентів і  ін Попит на товар визначає максимальну  ціну, яку можуть встановлювати фірми. Валові витрати виробництва (сума постійних і змінних витрат) визначають мінімальну її величину. Істотний вплив на ціну роблять поводження конкурентів і ціни на їхню продукцію. Найважливішим чинником ціноутворення є також державне регулювання цін. Існують прямі й непрямі способи впливу держави на ціни. Прямі {адміністративні) способи - це встановлення певного порядку ціноутворення, непрямі (економічні) - спрямовані на зміну кон'юнктури ринку, створення певного положення в області фінансів, валютних та податкових операцій, оплати праці.

     Цінова  політика підприємства - це встановлення (визначення) цін, які забезпечують виживання підприємства в ринкових умовах; включає вибір методу ціноутворення, розробку цінової системи підприємства, вибір цінових ринкових стратегій  тощо Існують три основні цілі цінової політики: забезпечення виживаності підприємства, максимізація прибутку і утримання ринку. Забезпечення виживаності підприємства - головна мета фірми, що здійснює свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції, коли на ринку багато виробників з аналогічними товарами. Важливими компонентами даної цінової політики є обсяг збуту (продажу) та частка на ринку. Для захоплення більшої частки ринку і збільшення обсягу збуту використовуються занижені ціни.

     До  максимізації прибутку прагнуть не тільки компанії, що мають стійке положення на ринку, але й не впевнені у своєму майбутньому фірми, що намагаються максимально використовувати вигідну кон'юнктуру ринку. У цих умовах фірма робить оцінку попиту і витрат стосовно до різних рівнів цін і зупиняється на таких цінах, які забезпечують максимальний прибуток. Утримання ринку полягає в збереженні фірмою існуючого положення на ринку або сприятливих умов для своєї діяльності.

     На  систему ціноутворення, а, відповідно, на цінову політику підприємства, має великий вплив стан грошової сфери, а саме: зміна купівельної спроможності рубля і курси іноземних валют до рубля. Зайвий випуск грошей в обіг знижує їхню купівельну спроможність - вони знецінюються. Механізм впливу змін валютного курсу на ціни різноманітний.

     2. Методи ціноутворення

     Методи  ціноутворення - це способи формування цін на товари і послуги. Розрізняють затратні і параметричні методи ціноутворення. Витратні, методи засновані переважно на обліку витрат виробництва і реалізації продукції, параметричні - на обліку техніко-економічних параметрів товарів.

     Витратні  методи. До витратним методам ціноутворення відносяться методи повних, стандартних і прямих витрат. Метод повних витрат - це спосіб формування цін на основі всіх витрат, які незалежно від свого походження списуються на одиницю того або іншого виробу. Основою визначення ціни є реальні витрати виробника на одиницю продукції, до яких додається обгрунтована фірмою прибуток (табл. 20.2). Метод застосовується підприємствами, положення яких близько до монопольного, і збут продукції практично гарантований.

     Метод стандартних витрат дозволяє формувати  ціни на основі розрахунку витрат за нормами  з урахуванням відхилень фактичних  витрат від нормативних (табл. 20.3). Його перевага полягає в можливості управління витратами за відхиленнями від норм, а не за їх повною величиною. Відхилення по кожній статті періодично співвідносяться з фінансовими результатами, що дозволяє контролювати не тільки витрати, але й прибуток. Метод забезпечує безперервне співставлення витрат. Найбільш складним елементом системи стандартних витрат є визначення стандартів витрат. Для формування економічно обгрунтованих стандартів необхідне детальне вивчення методів виробництва, технічних характеристик і цін аналогічної продукції конкурентів, вимог до даних виробів, пропонованих на світовому ринку, і т. п. Метод стандартних витрат, на відміну від простого відображення витрат, дає можливість пофакторного їх аналізу .

     Метод прямих витрат - спосіб формування цін  на основі визначення прямих витрат виходячи з кон'юнктури ринку, очікуваних цін продажу. Практично все умовно-змінні витрати залежать від обсягу випущеної продукції і розглядаються як прямі. Решта витрати відносяться на фінансові результати. Тому даний метод називають також методом формування цін але скороченим витрат.

     Основна перевага методу полягає в можливості виявлення найбільш вигідних видів  продукції. Передбачається, що непрямі витрати практично не змінюються ні при заміні одного виробу іншим, ні при зміні в певних межах масштабу виробництва. Тому чим більша різниця між ціною виробу і скороченими витратами, тим вище валовий прибуток (покриття), а відповідно і рентабельність. Таким чином, непрямі витрати не розподіляються на конкретні вироби, в цілому по підприємству вони повинні бути покриті за рахунок валового прибутку.

     Різновидом  методу прямих витрат є метод стандартних  прямих витрат, що суміщає переваги методів стандартних і прямих витрат. Цей метод дозволяє управляти скороченими витратами за відхиленнями і вимагає проведення аналізу скороченою номенклатури витрат, на основі якого можна визначити «вузькі місця» виробництва і вжити необхідних заходів щодо підвищення його рентабельності.

     Параметричні  методи. Параметричні методи ціноутворення грунтуються на обліку техніко-економічних параметрів товарів. До них відносяться методи питомої ціни, балів і регресії. Метод питомої ціни використовується лише для орієнтовних оцінок щоб уникнути грубих помилок. Метод балів доцільно застосовувати при формуванні цін на товари, параметри яких різноманітні і не «піддаються безпосередньому кількісному порівняння (зручність, дизайн, потужність, колір, запах, смак і т. д.). Метод регресії дозволяє моделювати зміну цін в залежності від сукупності їх параметрів, суворо визначати аналітичну форму зв'язку, а також використовувати рівняння регресії для визначення цін товарів, що входять в даний параметричний ряд. У результаті формується взаємопов'язана система цін на товари.

     Обгрунтування цін в умовах ринку спирається на використання всієї сукупності цінових методів.

     Таблиця 1.

     Параметричні  методи ціноутворення

     3. Цінова система

     Цінова  система - це єдина, упорядкована сукупність різних видів цін, які обслуговують і регулюють економічні відносини між різними учасниками національного та світового ринків (рис. 20.2). Ціни диференціюються по ряду ознак.

     Диференціація цін по галузях і сферах обслуговування економіки. Будується на основі врахування особливостей окремих галузей національного господарства і включає такі види цін:

     оптові  ціни на продукцію промисловості - ціни, за якими промислова продукція реалізується усім категоріям споживачів (незалежно  від форми власності);

     закупівельні  ціни на продукцію сільського господарства - ціни, за якими реалізується сільськогосподарська продукція колгоспами, радгоспами, фермами та населенням (продукція особистих підсобних господарств);

     ціни  на будівельну продукцію - являють собою  або кошторисну вартість об'єкта (граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта), або усереднену кошторисну вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (за 1 м ² житлової площі, 1 м ² малярних робіт і т.д.) ;

     тарифи  вантажного і пасажирського транспорту - плата за переміщення вантажів і пасажирів, яка стягується транспортними організаціями з відправників вантажів і населення;

     ціни  на споживчі товари - використовуються для реалізації товарів у роздрібній торговельній мережі населенню, підприємствам  і організаціям;

     зовнішньоторговельні  ціни - це ціни, за якими здійснюється експорт вітчизняних та імпорт зарубіжних товарів і послуг. Формування цін цієї групи принципово відрізняється від визначення національних цін. Зовнішньоторговельні ціни поділяються на експортні та імпортні. Експортні ціни - ціни, по яких російські виробники або зовнішньоторговельні організації продають вітчизняні товари (послуги) на світовому ринку. Імпортні ціни - ціни, по яких російські фірми закуповують товари (послуги) за кордоном. Ціни на імпортовану продукцію встановлюються на базі митної вартості імпортного товару з урахуванням митних мит, валютного курсу, витрат на реалізацію даного товару всередині країни. При цьому в структурі імпортних цін значне місце займають непрямі податки (акциз і податок на додану вартість).