Шпоргалка по "Економічна думка"

Малоефективною  виявилась політика Центральної  Ради щодо фінансів та промисловості. Катастрофічно бракувало грошей навіть для виплати зарплатні. Та зачіпати царські банки, які діяли  в Україні всупереч інтересам  Центральної Ради, уряд не ризикував. Не виконувалася також обіцянка встановити державний контроль над промисловістю. Робітники не зрозуміли її суті, а промисловці зустріли взагалі  вороже.

Остаточне банкрутство економічної політики соціалістич¬ної (за переконаннями) Центральної Ради стало очевидним після окупації України німецькими та австро-угорськими військами. Рада виявилася неспроможною гарантувати вико¬нання умов Брестського мирного договору, тобто забезпечити вивезення до Німеччини продовольства. Внаслідок цього та інших причин Центральна Рада перестала існувати.

 

27. Економічна та соціальна політика  ЗУНР

Перед урядом ЗУНР стояли надзвичайно складні соціально-економічні завдання. Адже Галичина впродовж чотирьох років першої світової війни була ареною кровопролитних боїв армій ворогуючих держав. Край був зруйнований і пограбований. Не тільки села, а й повіти (наприклад, Зборівський) майже повністю зникли з лиця землі, люди жили в землянках. Тому найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення населення й армії продуктами харчування, так як у Галичині не вистачало продовольства. Ще гострішою була нестача промислових виробів.

Уряд  Наддніпрянської України надав  допомогу галичанам. У край було надіслано 1000 вагонів продуктів-харчування (в  тому числі 500 вагонів цукру) й асигновано гроші для купівлі продуктів  харчування. Але ця допомога виявилася недостатньою. Тому Секретаріат внутрішніх справ змушений був здійснити радикальні заходи. Усі запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності він зосередив у своїх руках. Було введено два безм'ясних дні на тиждень, заборонено питлювати збіжжя, випікати тісто. До хліба треба було давати четверту частину картоплі. Завдяки цим заходам вдалося врятувати людей від голоду.

За  умов постійної руїни й воєнних дій західноукраїнському урядові вдалося також налагодити адміністрацію краю, уникнути поширення епідемій, забезпечити функціонування шкіл, залізниці, пошти, телеграфу, а почасти й телефону.

Було  проведено земельну реформу. Українська Національна Рада поклала в основу своєї аграрної політики принцип збереження приватної власності на землю. Конфіскації підлягали лише державні землі, землі, що належали членам пануючої династії, землі двірські та церковні, землі, набуті з метою спекуляції, а також ті, які перевершували певну дозволену норму площі. Наділення землею передбачали почати зразу ж після закінчення війни. До того часу землею мали розпоряджатися земельні комітети.

Бойові дії першої світової війни, хаос і дезорганізація, що панували в усіх сферах економічного життя, агресія з боку білої та червоної Росії, Польщі, непослідовність та нерішучість українських національних урядів у проведенні економічних перетворень були найголовнішими причинами поразки національної революції і втрати державності.

 

28. Формування інфраструктури ринку в Україні за роки державної незалежності.

Проголошення  України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного  режиму, корінна перебудова економічних  процесів шляхом здійснення радикальних  реформ, спрямованих на ринкову трансформацію  всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Зміна економічного порядку в Україні, її перехід до ринку пов'язані  з двома найважливішими проблемами: інтеграцією національної економіки  у світову економічну систему  і забезпеченням незалежності та економічної безпеки країни.

Інфраструктура, як вважає більшість науковців, —  це сукупність організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на різноманітних  ринках. Деякі автори виділяють загальну (обслуговує ринкову економіку в  цілому) і спеціалізовану (обслуговує окремі ринки) інфраструктуру.

Отже, на сучасному етапі розвитку економіки  України дуже важливо, щоб керівні  органи, які вирішують долю економічної  стратегії держави і визначають спрямування інвестицій, усвідомили, що без розвиненої РІС не може бути ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки.

Розбудова інфраструктури ринку має відбуватися  випереджаючими темпами порівняно  з іншими складовими національної економіки, оскільки вона створює реальні передумови для розширення меж конкурентного  середовища і динамічного розвитку економіки.

Інвестиції  у розвиток інфраструктуру ринку, у  тому числі державні, економічно виправдані. Тому важливо відповідно скоригувати  пріоритети інвестиційної державної  та регіональної політики.

Можливі варіанти розвитку окремих ланок  ринку інфраструктури загалом відомі. Завдання полягає у тому, щоб на основі єдиного методологічного  підходу системно і обґрунтовано, з урахуванням об'єктивних факторів поєднати їх і ефективно використати. При цьому не слід шукати якогось  свого, особливого шляху. В сучасних умовах, коли процеси глобалізації і регіоналізації охоплюють дедалі більше країн, необхідно активніше використовувати досвід держав, котрі досягли найбільших успіхів у виробленні норм економічної та екологічної поведінки.

 

29. Становлення банківської і податкової системи України за роки державної незалежності.

Формування сучасної банківської  системи України відбувалося в кілька етапів.

І етап (1991-1992рр.): процеси перереєстрації та реорганізації

2 жовтня 1991 року Національний банк  почав перереєстровувати комерційні банки України, зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей період “міністерський” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних державних установ, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств.

II етап (1992-1993 роки): поява банків “другої хвилі”

На засадах різних бюджетних  та позабюджетних фондів, диверсифікації пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих кредитів) виникає ціла низка нових комерційних банків. На цьому ж етапі спостерігалося масове утворення дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який часто не перевищував вартості трикімнатної квартири. Ці банки непогано зростали на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей зовнішній, незалежний від них фактор.

III етап (1994-1996 роки): перші банкрутства

Активна побудова Національним банком України чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі із призупиненням інфляційних процесів, що стали, як уже зазначалося, основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку, до управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися на межі банкрутства.

Важливим аспектом діяльності банківської системи на цьому етапі була зміна складу акціонерів, власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько 70 банків. Вони переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.

IV етап (1996-1998рр.):  стабілізація банків та впровадження національної валюти – гривні

Протягом перших п’яти років  існування незалежної держави в Україні:

• створено основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);
• пройдено перший етап реформування грошової системи країни, введено проміжну валюту — український карбованець;
• створено національну платіжну систему, запроваджено нові прогресивні технології перерахування коштів на основі електронних платежів, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкіснішою в Європі;
• введено в дію потужності з друкування банкнот та карбування монет;
• розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках;
• НБУ напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду; вдосконалено інструменти регулювання банківської системи;
• завдяки зусиллям НБУ, його монетарній політиці подолано гіперінфляцію, керованими стали інфляційні процеси.

Принципи, покладені в основу програми реформування та розвитку банківської системи в Україні на цьому етапі, такі:

• Макроекономічну політику слід спрямувати на забезпечення стабільних умов для ділової діяльності.
• Необхідно відновити життєздатність (платоспроможність) фінансових інститутів.
• Слід розбудовувати фінансову інфраструктуру, яка б налічувала інформаційні, правові системи та банківський нагляд.
• Витрати фінансового посередництва необхідно скоротити.

На цьому етапі сформувалися групи провідних банків, які вже  завоювали певне місце на ринку, визначився напрям менеджменту, розподілено клієнтів та ринок пасивів.

 

 Державні податкові інспекції почали працювати з другого півріччя 1990 року. Законом від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування" визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори, (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників податків.

Докорінна соціально-економічна перебудова суспільства, суттєві перетворення у сфері  народного господарства, запровадження  ринкових відносин, політика роздержавлення і поява нових форм власності  вплинули на всі без виключення аспекти  суспільного життя. Зазнала відповідних  змін і злочинність, у структурі  якої почала швидко зростати питома вага економічних правопорушень і  злочинів.

Державна  податкова адміністрація України  стала центральним органом виконавчої влади, а державні податкові адміністрації  в областях, районах, містах і районах  у містах - самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій.

У складі Державної податкової адміністрації  України було створено податкову  поліцію, яка з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією.

У лютому 1998 року Верховна Рада України  схвалила нову редакцію Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закон України "Про  внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших  законодавчих актів України у  зв'язку з утворенням податкової міліції", до складу якої ввійшли: Головне управління податкової міліції, слідче управління податкової міліції, управління по боротьбі з корупцією в органах ДПС  України.

Таким чином, було створено якісно нову систему  органів ДПС України, до складу якої ввійшли:

• Державна податкова адміністрація України;
• державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
• державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.

 

Податки -- обов'язкові нормовані платежі  до державного і місце-вих бюджетів, які вносять окремі особи, підприємства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види податків:

-- для підприємств: податок на  дохід (прибуток) і на додану  вартість; обов'язкові платежі до  Фонду соціального страхування,  Чорнобильського фонду, Фонду  стабілізації і зайнятості, а  також на спорудження шляхів  сполучення;

-- для населення: прибутковий податок.

 

30. Монетарна політика в Україні за роки державної незалежності.

Монетаризм в Україні. Часто можна прочитати, що причиною невдач реформ в Україні є помилковий монетаристський шлях перетворень. Проте важко уявити, що настільки авторитетна, глибоко розроблена і широко сприйнята економічна доктрина могла б стати науковим фундаментом для абсолютно провальної господарської політики. Досвід і практичні результати економічного розвитку України ставлять запитання; чи насправді ця концепція позбавлена життя, чи можливо це лише її оболонка, яка неспроможна активізувати економіку? Для того щоб відповісти на ці запитання, звернемося безпосередньо до теорії. Основним її змістом є з´ясування чинників, котрі визначають рух попиту на гроші. В Україні ж за монетаризм видають якесь теоретизування з приводу пропозиції грошей, хоча навіть можливість існування такої економічної теорії науковий монетаризм відкидає. Така зміна акценту невипадкова, адже питання про попит на гроші — це питання про фундаментальні фактори господарської системи та її інституціональної структури, її цільової функції і функціонального механізму, тобто питання природи системи. Завдання "реформаторів" полягає в тому, щоб обійти всі ці чинники, особливо в сучасних складних умовах реформування економіки України, і звести проблему макроекономічної стабільності до обмеження пропозиції грошей та уповільнення зростання цін.

Якщо  звернутися до наукового монетаризму, який базується на аналізі попиту, то стабілізація цін означає стабілізацію всієї господарської системи. Рецепти ж фальсифікованого монетаризму, який ігнорує аналіз чинників попиту на гроші, не могли не призвести до загальноекономічної дестабілізації, наслідком якої стало скорочення валового внутрішнього продукту з 1990 по 1999 р. на 59 %.