Шпоргалка по "Економічна думка"

 

 

8. Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки.

Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

Надзвичайно сприятливими для  промислового перевороту було географічне розташування Великобританії та природно-економічні умови країни — водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

Зовнішньоекономічні умови  — постійний попит в Європі на англійські вироби, викликаний безперервними війнами, забезпечував їм ринок збуту і теж сприяв здійсненню промислового перевороту. Не останню роль в цьому відіграла і політика протекціонізму та меркантилізму, яку проводив англійський уряд. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів.

Застосування машин прискорило розвиток металургії, вугільної промисловості. Виникло машинобудування, основу якого складали винахід і широке застосування токарного верстата та свердлильної машини. Зростання промислового виробництва зумовило появу нових досконаліших та швидкісніших транспортних засобів. Наявність парової машини зробила можливим її застосування на залізничному і морському транспорті.

Промисловий переворот змінив економічну географію Англії. Виникли  нові промислові райони, які спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів і продуктів. Значно зросли обсяги промислового виробництва. На середину XIX ст. Англія перетворилася у "майстерню" світу, виробляючи близько половини світової промислової продукції, і зайняла виняткове становище в світовому господарстві й міжнародній політиці.

Великі  відкриття і винаходи в науці  й техніці, зроблені в Англії у XVIII ст. — першій половині XIX ст., були результатом  дії досить розвинутої для того часу системи освіти і підготовки фахівців. У XVIII ст. в Англії створюються всі необхідні умови для розвитку винахідницької думки:

1) достатня кількість грошових  коштів, які давали можливість  субсидувати наукові дослідження; 2) досить освічене суспільство, яке сприймало все нове, що появлялось у світі науки; 3) конкуренція з боку інших країн світу; 4) необхідність задоволення потреб зовнішнього й внутрішнього ринку.

9. Особливості та етапи промислового  перевороту у Франції.

Промисловий переворот у  Франції мав свої особливості  і специфіку. Він розпочався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним. На думку деяких вчених велика демократична революція 1789—1794 рр. негативно вплинула на хід економічного розвитку країни. Незважаючи на проголошені свободи, у країні тривалий час панував економічний хаос та дезорганізація, деякі вчені вважали революцію в економічному плані "національною катастрофою".

Континентальна блокада  Англії, яку проводив Наполеон у 1806 р., закрила французький і європейський ринки для англійських промислових товарів, створила великі економічні труднощі для Англії. Вона прискорила становлення і розвиток деяких галузей французької промисловості (суконної, хімічної, металообробної). Проте ті галузі промисловості, які працювали на колоніальній сировині (бавовняна, цукрова), переживали занепад. Сільське господарство Франції страждало через припинення експорту зерна, вин та інших продуктів. Континентальною блокадою були невдоволені союзники Наполеона.

На  другому етапі промислового перевороту (1815—1848 рр.) хід економічного розвитку Франції прискорюється. Зростають темпи механізації виробництва. Розвивається текстильна, металургійна, поліграфічна, керамічна та інші галузі промисловості. У 20-х роках зароджується французьке машинобудування. Однак її технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися низькими. У Франції зберігалися невеликі мануфактури та дрібне кустарне виробництво.

Вже на етапі промислового перевороту у Франції сформувалися фінансова буржуазія, яка відігравала  значну роль в державі, зате мало опікувалася  розвитком промисловості. Вона збагачувалася  за рахунок лихварства, фінансових та біржових спекуляцій. Грошовий капітал  зростав швидше, ніж промисловий.

Третій  етап промислового перевороту у Франції відбувся після революції 1848—1849 рр. і тривав до кінця 60-х років. У цей період фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей промисловості. Збільшилась протяжність залізниць. За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі, ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небувалої сили і значення.

Отже, в результаті промислового перевороту французька економіка остаточно перейшла на шлях індустріального розвитку. Однак на відміну від Англії у господарстві Франції значну роль відігравало лихварство.

10. Особливості промислового перевороту  у Німеччині.

Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку пізніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Найважливішою причиною такого відставання була наявність  феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздробленість країни.

Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю  країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту. Політично роздрібнені німецькі держави будували свою власну економічну політику. Кожна з них мала власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми господарського законодавства, які гальмували створення єдиного національного ринку.

Можна виділити три етапи промислового перевороту в Німеччині:

1) 30—40-ві роки — підготовчий  етап. Переворот відбувався переважно  в текстильній промисловості;

2) 50—60-ті роки — Німеччина переживала  промислове піднесення, пов´язане з широким розвитком важкої промисловості;

3) після утворення у 1871 р. Німецької  імперії спостерігався тісний  взаємозв´язок розвитку фабричної промисловості з формуванням монополій.

Особливістю запізнілого промислового перевороту в Німеччині було те, що він базувався на основі вітчизняного машинобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях. У Німеччині відразу будувалися величезні на той час машинобудівні підприємства, оснащені найновішим обладнанням. Саме це забезпечило небачені у XIX ст. темпи промислового виробництва. Структура німецької фабричної промисловості теж вигідно відрізнялася від англійської та французької. У Німеччині було здійснено ряд винаходів (барвники), внаслідок чого почала успішно розвиватися хімічна промисловість.

Для розвитку аграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносин, яка затягнулася до 80-х років XIX ст. Індустріалізація сільського господарства тут також відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стримували цей процес, були обезземелення і малоземелля більшості селян, їхня низька купівельна спроможність, висока земельна рента, заборгованість.

Господарському піднесенню та прискоренню промислового перевороту сприяв також митний союз німецьких  держав (1867 р.), який очолювали союзна митна рада і митний парламент. Ця господарська організація значною мірою спричинила пізніше політичне об'єднання держави.

Важливою  умовою промислового перевороту в Німеччині  стала ліквідація економічної роздробленості. У 1818 р. ухвалили митний закон, за яким на всій території Прусської держави  ліквідували митні застави, збір акцизів та внутрішніх мит. Уперше в  Німеччині утворився великий  господарський район. Тариф 1818 р. захистив територію Пруссії від конкуренції  інших німецьких держав, однак  не міг протистояти тиску Англії та Росії, які були заінтересовані в  безперешкодному збуті в Пруссії  промислових товарів і зерна. У 1833 р. Пруссія домоглася організації  Митного союзу, що об´єднав 18 держав Північної Німеччини, територія яких становила 77 тис. кв. км і на якій проживало 23 млн осіб. Усі митні застави, збір акцизів та внутрішніх мит на кордонах між цими державами було відмінено.     Недостатній розвиток транспортного машинобудування був слабким місцем німецької промисловості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Економічне піднесення США  та Німеччині у кінці ХІХ  – на початку ХХ ст..

США. У кінці XIX ст. високими темпами розвивалася економіка  США. Вони вийшли на перше місце у  світі за обсягом промислової  продукції, обігнали Великобританію, яка  втратила роль "фабрики світу". Прискорений розвиток США пояснюється  рядом факторів, серед яких важливе  місце займають політичні, соціальні, географічно-кліматичні, природні.

Науково-технічна революція  знайшла добрий ґрунт на американській  землі. Тут активно впроваджувалися  власні та європейські винаходи. У  зв'язку із запізненням промислового перевороту, в США використовувалися  найновіші досягнення інженерії, застарілого  обладнання практично не було. Після  Громадянської війни в країні сформувався широкий внутрішній ринок, розширювалася географічна  спеціалізація.

Економічному зростанню  сприяли зовнішня політика держави  — високі митні тарифи на ввіз готової  продукції і повна свобода  для ввозу іноземних капіталів, яка підтримувалася високою нормою прибутків. Це приваблювало європейські, в першу чергу англійські, капітали.

Важливе значення в економічному розвитку США мало залізничне будівництво. Довжина залізниць країни збільшилася  у 8 разів. Будівництво залізниць  стимулювало ріст виробництва у  металургійній, металообробній та вуглевидобувній  галузях промисловості, сприяло  освоєнню родючих земель західних штатів, зміцнило економічну єдність країни. Кардинальні зміни відбулися  в галузевій структурі промисловості  — значно збільшилася частка важкої промисловості, яка розвивалася  надзвичайно високими темпами.

Легка та харчова галузі промисловості переходять на виробництво  стандартизованої продукції, чого не було ще в інших країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне виробництво, при якому застосовувались раціональні  методи організації виробництва.

У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися якісно нові зміни  в управлінні виробництвом, викликані  ростом концентрації виробництва і  централізації капіталу. Почали виникати акціонерні товариства, монополістичні об'єднання.

Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — початку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприяло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870—1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єднання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роздрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього ринку країни.

Як і в США, економічному піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промислового перевороту та індустріалізації у промисловості  запроваджувалися найновіші науково-технічні досягнення. Інженерно-технічна думка  Німеччини в кінці XIX — на початку XX ст. за кількістю та якістю впроваджень  та нових розробок поступалася лише американській.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений  розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси у значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво  стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася  лише американській, важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву  двигунів внутрішнього згоряння. Успішно  розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

У процесі індустріалізації змінилася структура господарства Німеччини: промисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні першої світової війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зайнятого у промисловості. Темпи економічного зростання були найвищими у Європі.

Монополізація економіки  Німеччини теж мала свої особливості. На відміну від США процес монополізації  відбувався тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло  у вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та військовій галузях  промисловості.

 

 

 

 

 

13. Зміст та особливості реалізації  плану Чарльза Дауеса.

Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів країн Антанти. Саме тому СИТА, Франція, Англія вирішили допомогти  в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те, що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки економіка США  невпинно зростала, країна стала процвітаючою. З 1924 р. успішно розвивається господарство Англії та Франції.

Новий репараційний план для Німеччини  був розроблений міжнародним  комітетом експертів під головуванням Чарльза Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у першій світовій війні і прийнятий Німеччиною.

Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині  позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. Виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть інші. Передбачав, що основна маса німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину в Німеччину.