Проблеми та перспективи державного регулювання книговидавничої справи в Україні

Дефіцит української  книги загалом та підручників для середньої і вищої шкіл зокрема – можна вирішити за допомогою таких заходів:

– визначити реальні  потреби в коштах для вирішення  проблеми 100-відсоткового забезпечення школярів підручниками і посібниками, створення програми реалізації проекту  “Український підручник” із залученням як бюджетних, так і приватних або кредитних коштів. Для цього необхідно розробити закон України “Про національний підручник”;

– розробити спільно  із Міністерством освіти і науки  України та громадських організацій нових прозорих і коректних положень та процедур, пов’язаних із наданням грифів та проведення конкурсів на кращий підручник для середньої школи, а також для вищого навчального закладу. Для цього потрібно затвердити Міністерством освіти і науки України нових положень про надання грифів та проведення конкурсів.

В Україні на сьогодні відсутні дослідження запитів аудиторії, щодо попиту на книги, що призводить до того, що українською мовою друкуються книжки, які не мають особливо високого попиту у населення. Тобто вони не потрібні споживачеві. В той же час розмаїття друкованої продукції закордонного виробництва набагато більше ніж вітчизняного, і нерідко дешевше. Тому що головна проблема української книги в тому, що вона дорога. Саме неспроможність через податки та умови виробництва здешевити книгу видавці зтикаються з проблемою низької затребуваності власного продукту.

Одним із способів економії коштів у розвинутих країнах є  використання вторинної сировини –  макулатури. У Японії макулатура купується  і поступає на склади вторинної сировини з супермаркетів, магазинів, підприємств, що випускають продукцію з паперу і картону, домашніх господарств, потім макулатура поступає на целюлозно-паперові підприємства. Збір і транспортування макулатури здійснюють і організовують спеціалізовані пункти. Україні слід подумати про такий самий спосіб отримання паперу, або ж про альтернативний пошук сировини. Використання сировини власного виробництва не тільки підвищує вартість готової продукції, а й негативно впливає на екологію країни.

Щоб наша лiтература була конкурентноспроможною на свiтовому ринку, немало уваги потрiбно придiлити перекладнiй лiтературi. Якiсне видання у хорошому перекладi та в гарному оформленнi, за невисокою цiною, користувалося б попитом за кордоном. Немає дитини, яка не знає „Гаррі Поттера”. З яким нетерпінням чекають кожної наступної книги. І дарма, що це лиш чергова книга-фентезі, яка не має нічого спільного з життям. В першу чергу – це професіонально „розкручена” книга. І що б тепер не писала письменниця, реклама буде звучати так: „Від всесвітньовідомої такої-то, автора книг таких-то. Читайте нову книгу!!!...” 

Рекламу книговидавничої  продукції у нас потрібно розвивати. Як створена вона для ліків та іншої  продукції. Зараз на сторінках періодичних  журналів почали з’являтися рубрики „Книга місяця”, „Що почитати”, „Спроси у Дарьи Донцовой”. Та вони в основному рекламують російські видання і російських письменників. Певний позитивний досвід в розповсюдженні книг мають книжкові клуби. Зокрема „Клуб сімейного дозвілля” у м. Харкові. Вони прагнуть видавати твори українських письменників, співпрацюють з ними. Організовують конкурси на краще запитання до автора. Автори мають власні сайти. „Книжковий клуб” перекладає українською мовою твори зарубіжних авторів. Але як свідчать відгуки читачів на форумах і сайті клубу, рівень перекладу дуже низький.  

Також iснує проблема з  доставкою книг до бiблiотек. Адже та сума коштiв, яку  видiляє  уряд вистачає  тiльки  на доставку книг  до найголовнiших  бiблiотек регiонiв. Для них існує  правило обов’язкового екземпляру книги, яку видають в Україні. На закупівлю і розповсюдження книг серед районних, мiських, сiльських бiблiотек коштiв не вистачає.

Для усунення проблеми –  нерозвиненість і безсистемність книгорозповсюдження  в Україні, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації – можливі такі шляхи та засоби розв’язання.

Перший шлях – включення  до статистичної звітності обласних адміністрацій інформації про кількість  видавництв та книжкових магазинів, встановлення відповідальності за зменшення їх чисельності шляхом встановлення відповідальності керівників регіональних органів виконавчої влади за необґрунтоване зменшення обсягів видань та площ під торгівлю книгами на території регіону.

Другий – встановлення для видавництв та книготорговельних підприємств ставок орендної плати на рівні культурно-освітніх закладів через ухвалення відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Третій – включення  до Державного бюджету України окремим  рядком статті витрат на проведення заходів по пропаганді книг та читання.

Четвертий – розробка чіткого термінологічного апарату  щодо визначення суб’єктів видавничої справи, технологічних видавничих термінів, а також визначення видавництв, поліграфічних  та книготорговельних підприємств  як суб’єктів оподаткування за допомогою розробки, за дорученням Кабінету Міністрів України, Державною науковою установою “Книжкова палата України імені Івана Федорова” спільно з Державною податковою адміністрацією та Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів термінологічного апарату та ініціювання внесення відповідних змін до Закону України “Про видавничу справу”.

П’ятий – розробка державної програми просування української  книги за межі України, включаючи  створення фонду по дотуванню  перекладів українських авторів європейськими мовами через заснування державного Фонду та відкриття його відділень при всіх дипломатичних представництвах України. Мета Фонду – фінансова підтримка перекладів та перевидання творів українських авторів за межами України.

Шостий – законодавче унормування питання про зміну строків реалізації видань українського виробництва за межами держави з 90 до 365 днів шляхом унесення змін до Митного кодексу України.

Сьомий – забезпечення системного представництва України  на престижних міжнародних книжкових виставках за допомогою ухвалення відповідної постанови Кабінету Міністрів України та забезпечення достатнього фінансування участі України у виставкових книжкових заходах за кордоном.

Також варто зазначити, що на сучасному етапі розвитку книговидання в Україні варто звернути увагу на актуальність використання логістики та визначити напрями її впровадження в систему книгорозповсюдження в Україні.

Актуальність логістичного підходу в управлінні ресурсами  полягає в зміні пріоритетів  господарської діяльності. Нині головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку. Базовою для логістики є категорія потоку. Логістика вивчає рух ресурсів (матеріальних, інформаційних, сервісних тощо) фірми в просторі й часі. Оптимізація та раціоналізація економічних потоків є головною метою логістики. Крім того, ефективність оцінюється як відповідність, ступінь задоволення потреб споживачів товарів і послуг. Рух економічних потоків передбачає декілька стадій, а саме: закупівля ресурсів для виробництва (в книжковій індустрії — це рукописи для видавництв); виробництво товарів і послуг (тиражі готової продукції); доведення готової продукції до споживачів та споживання. Важливо відзначити стадії руху потоку в книжковій справі, де він проходить такі етапи: ідея книги, робота автора над рукописом, підготовка видавництвом рукопису до друку, надання оригінал*макета видавництвом для тиражування, який стає частиною видавничого, а потім оптового та роздрібного асортименту, і придбання книги споживачем до власної бібліотеки. Логістика розглядає всі етапи планування, створення, обігу та споживання як єдиний процес руху товарів. Кожний суб'єкт книжкового ринку є ланкою в системі руху книжкового потоку до споживача.

Звернення до логістики  відповідає провідним функціональним напрямам роботи книготорговельних організацій. Раціональна організація процесу руху товарів — одна з найважливіших функцій торгівлі. Від того, наскільки ефективно організований процес руху товарів, значною мірою залежить рівень торговельного обслуговування населення. Раціональна організація процесу руху товарів передбачає проходження товару через мінімальну кількість ланок. З одного боку, існує товарний потік від виробників через торгівлю до споживача, а з іншого — потік інформації від споживача через Соціальні комунікаціїторгівлю до виробника. У підсумку необхідно досягати узгодженості обох потоків. У цьому процесі торгівля відіграє вирішальну роль. Ефективне співробітництво з видавництвами (постачальниками) та споживачами є важливою складовою успіху сучасного книготорговельного підприємства.

Використання логістики  є обов'язковий елемент і в  умовах організації книготорговельних  мереж. Упровадження принципів логістики  дозволяє оптимізувати діяльність підприємства завдяки ефективнішому задоволенню  вимог споживачів.

Необхідність широкого застосування логістики в системі книгорозповсюдження України пояснюється зростанням конкуренції, зумовленої переходом від ринку продавця до ринку споживача. Водночас, актуальність упровадження принципів логістики в роботу книготорговельних підприємств зумовлена такими причинами: зростанням витрат на реалізацію книжкової продукції; відсутністю ефективної стратегії розвитку системи розподілу книжкової продукції; слабким рівнем розвитку сучасних засобів електронної комунікації; незадовільним станом транспортної інфраструктури та нестабільністю транспортних тарифів; низьким рівнем розвитку складського господарства, що пов'язано з відставанням розвитку дистриб'юторської та оптової ланок книжкової торгівлі тощо.

За умов, коли головними  напрямами роботи системи книгорозповсюдження є посилення уваги до споживача, збільшення частки сервісних послуг, а також розширення асортименту та зниження цін, використання логістики приводить до значної мінімізації витрат на доведення книжкової продукції до споживача. У зв'язку з цим необхідно популяризувати й активізувати застосування логістичного інструментарію для оптимізації функціонування підприємств, що належать до системи книгорозповсюдження. Логістика є одним з найефективніших сучасних інструментів управління товарними потоками.

Оптимізаційний потенціал  логістики в роботі підприємств  системи книгорозповсюдження можна  реалізувати в таких напрямах: визначення книготорговельними підприємствами критеріїв відбору партнерів; розширення системи послуг, що супроводжують книжковий потік і підвищення якості обслуговування покупців; раціональна організація руху книжкових товарів; забезпечення скорочення обсягів складських запасів; створення ефективних ланцюгів і мереж розповсюдження книжкової продукції; зниження сукупних витрат у процесі реалізації книжок тощо. Використання логістики в управлінні процесами на книготорговельному підприємстві дозволить: підвищити ефективність діяльності та його конкурентоспроможність, знизити рівень витрат і зменшити собівартість книжкової продукції, розширити ринок збуту та збільшити кількість споживачів, підвищити якість їх сервісного обслуговування.

Разом з науково-технічним  прогресом у книговидання за останнє  десятиліття прийшли Інтернет, електронні бібліотеки (е-бібліотеки), електронні книги (е-книги) та інші найновіші поняття та явища. Цей вид книговидання активно розвивається сьогодні у всьому світі. Між тим, в Україні воно залишається на початковій стадії. У межах запропонованого механізму для розвитку електронного книговидання та за результатами проведеного дослідження пропонується вжити низку таких заходів:

– прийняти закон „Про розвиток електронного книговидання”, який би регулював розвиток електронного книговидання; а також внести зміни  до таких законів України: „Про видавничу  справу”, „Про обов’язковий примірник документів”, „Про Державний бюджет України”, „Про авторське право та суміжні права”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” „Про інформацію”;

– утворити структурний  підрозділ при органі державного управління видавничою справою, який би опікувався розвитком та функціонуванням електронної книги;

– створити систему ліцензування, патентування, сертифікації та стандартизації електронної книги;

– розробити методологію  прогнозування продажу е-книг за допомогою виявлення загальних цілей; вироблення форм роботи (не лише за якістю, а й за кількістю) між видавництвами та всіма суб’єктами розповсюдження;

– затвердити стандарти  електронного обміну даними.

– забезпечити комп’ютеризацію  вітчизняних бібліотек.

Вирішенню проблеми пов’язаної з відсутністю програми економічного розвитку книговидавництва в Україні шляхом запровадження перспективної комплексної Програми розвитку книговидання в Україні присвячено підрозділ 3.2.

3.2. Вдосконалення державного регулювання шляхом запровадження перспективної комплексної Програми розвитку книговидання в Україні

Державна політика в  галузі книговидання ґрунтується на чіткому баченні владою, керманичами  держави напряму її розвитку, визначення ними тих сфер культурного, економічного і соціального життя країни, які вимагають часткового, значного або докорінного переустрою, реформування.

Саме розуміння цих  стратегічних проблем, а також ретельний  об’єктивний аналіз стану галузі вимагають напрацювання комплексу  заходів (соціальних, економічних, правових, матеріально-технічних та інших), спрямованих на регулювання й управління у сфері книговиробництва, книгорозповсюдження й споживання книги в умовах формування книжкового ринку й інформатизації суспільства, а в остаточному підсумку — на повне й всебічне задоволення суспільних і державних потреб у книжковій продукції. Саме таким перспективним вирішенням всіх цих проблем повинна стати комплексна Программа розвитку книговидання в Україні яка б включала такі основні положення.

1. Збільшення частки замовлення на соціально значущі книги в державному замовленні, відповідно, збільшити фінансування випуску цих книг.

2. Звільнення від оподаткування  коштів, інвестованих з інших  сфер діяльності у вітчизняне  книговидання, а також спонсорських  внесків на розширення асортименту видань. Вирішення проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток вітчизняної книги.