Проблеми та перспективи державного регулювання книговидавничої справи в Україні

Проаналізувавши стан книговидання в Україні нами виявлено низку  проблем, котрі гальмують розвиток книговидання в Україні. На нашу думку, до основних проблем у книговидавничій справі варто віднести:

• абсолютно індиферентне ставлення влади до книги як головного  фактора впливу на рівень розвитку суспільства;
• перевага імпортованої продукції на українському книжковому ринку;
• зубожіння фондів бібліотек;
• економічна та фінансова неспроможність суб’єктів видавничої справи;
• недостатнє застосування інформаційних технологій;
• дефіцит вітчизняної книги загалом і підручників зокрема;
• нерозвиненість та безсистемність книгорозповсюдження в Україні, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації;
• відсутність цільових видавничих проектів та загальнодержавних програм розвитку та підтримки українського книговидання.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Дослідження історії виникнення книговидання в Україні є вкрай важливим, оскільки тут воно поширилося в одній із перших країн слов’янського світу. Проаналізувавши розвиток книговидавництва в Україні на нашу думку його можна поділити на чотири періоди:

• кінець XV ст. – середина XVII ст. – період розквіту книговидання в Україні;
• середина XVII ст. – до 1922 р. – період знищення української книги, внаслідок ведення антиукраїнської політики царською Росією;
• 1922 р. – 1991р. – період умовного відновлення розквіту книговидання, коли в СРСР воно характеризувалось величезними накладами зі сміховинними цінами, але лише пропагандистських видань, а хороша і цікава література була недоступною для читачів;
• 1991 р. – до сьогодні – період незалежності України і прийняття великої кількості законодавчих актів для розвитку книговидавничої справи.

З початку існування незалежної України органами державної влади було прийнято низку законодавчих актів, котрі мали сприяти розвитку книговидавничої діяльності. Попри велику кількість нормативних документів, що регулюють книговидання, вони не дали очікуваного результату, оскільки носили несистемний та епізодичний характер.

Внаслідок недосконалої законодавчої бази книговидавничої  справи, починаючи з 1994 року і до сьогодні обсяги видання вітчизняної  книги різко знизились і коливаються  в межах одного примірника на жителя країни.

Результатом критичної  ситуації в діяльності книговидавничої  справи стала низка проблем, котрі  потребують негайного втручання з боку держави, а саме:

• абсолютно індиферентне ставлення влади до книги як головного  фактора впливу на рівень розвитку суспільства;
• перевага імпортованої продукції на українському книжковому ринку;
• зубожіння фондів бібліотек;
• економічна та фінансова неспроможність суб’єктів видавничої справи;
• недостатнє застосування інформаційних технологій;
• дефіцит вітчизняної книги загалом і підручників зокрема;
• нерозвиненість та безсистемність книгорозповсюдження в Україні, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації;
• відсутність цільових видавничих проектів та загальнодержавних програм розвитку та підтримки українського книговидання.

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 

КНИГОВИДАННЯ  В УКРАЇНІ

3.1. Основні шляхи вирішення проблем сучасного стану книговидання в Україні

Наявність зазначених, і  не тільки, проблем негативно вплинула на розвиток книговидання в нашій країні, звузила ареал поширення вітчизняної книги на її території й призвела фактично до самоізоляції українського книговидання в системі світових інформаційних потоків.

Щоб "вписатися" в  сучасні глобальні інформаційні потоки, Україна повинна сформувати чітку державну політику, спрямовану на розвиток вітчизняного книговидання з метою задоволення культурно-освітніх, наукових, інтелектуальних і виробничих потреб суспільства; забезпечення захисту національного інформаційного простору; конкурентоспроможності української книги як культурно-мистецького продукту на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Для розв’язання цих  зазначених проблем книговидавничої  галузі держава повинна вжити  низку масштабних заходів у цій  галузі.

Першою у нашому переліку виявлених проблем у розвитку книговидання в Україні є проблема ставлення влади до книги. На протязі багатьох століть цивілізація не винайшла ефективнішого шляху для удосконалення людини і розвитку держави, ніж через знання, які дає саме книга. Тому розраховувати на те, що розбудова нашої держави можлива без розвитку власного книговидання, не варто. Більше того, у більшості вчених є тверде переконання, що значною мірою кризові явища, від яких нині жорстко потерпають економіка України, її культурна і соціальна сфера, освіта та наука, є наслідком фактичного нехтування усіма без винятку вищими керівниками України упродовж усіх двадцяти років її незалежності книгою як головним стратегічним інструментом творення людини, нації та держави. Варто зауважити, що протягом періоду, який розглядається, жодних дій з боку владних інституцій з метою зупинення процесів деградації національного книговидання не спостерігалося. Більше того, було згорнуто навіть роботу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, яка працювала, хоча й нерегулярно, при віце-прем'єрах з гуманітарних питань починаючи з 2002 року.

Саме тому першим кроком до підтримки книговидання в Україні  повинно бути визначення книговидавничої  галузі України національним стратегічним пріоритетом з розробленням механізмів взаємодії і координації зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування з книговидавничими організаціями та громадськими фаховими об’єднаннями щодо розвитку вітчизняної книги.

Проблема переваги імпортованої продукції на українському книговидавничому ринку на сьогоднішній день є вкрай важливою і потребує термінового вирішення з боку держави. А відтак, створення спеціалізованого відомства (органу центральної влади) з широкими повноваженнями щодо вирішення питань, пов’язаних з організацією життєдіяльності видавничого сектора національної економіки, а також регіональних представництв цього органу в усіх областях шляхом підписання Президентом України указу про створення відповідного органу з повноваженнями і функціями. Також потрібно здійснювати більш жорсткий контроль за ввезенням в Україну книжкової продукції з паралельним упровадженням систем відслідковування товарних потоків. Надати преференції видавництвам і виготівникам, які працюють над закупівлею прав на видання творів зарубіжних авторів в Україні з поступовим обмеженням завезення на її територію готової книги через розробку проекту Закону України про сприяння придбанню прав на видання в Україні творів зарубіжних авторів з поступовим обмеженням завезення готової книжкової продукції на території країни. Окрім цього, без маркетингу вітчизняна книга просто не зможе знайти свого читача. Український читач з труднощами пригадує прізвища сучасних українських письменників, зате відразу може назвати десяток російських та зарубіжних. Хоча багато книг цих розкручених авторів просто тижневі бестселери, написані нашвидкуруч на замовлення маркетингових відділів видавництв. Таким чином, ми перебуваємо у ситуації, коли навіть вітчизняний читач надає перевагу іноземному виданню.

В Україні ця тенденція  має ще одну особливість: більшість  книгорозповсюджувальних мереж  пов’язана з інтересами російських видавництв. Альтернативи їм вітчизняні видавці з багатьох причин не створили, неспроможні вони це зробити і  тепер, а вітчизняний капітал місця для себе тут не бачить. Наслідок цього — структурна несформованість, неконкурентоспроможність галузі, незв’язність і розбалансованість її підсистем, хаотичність і некерованість структуротвірних процесів у ній, катастрофічно низька культура роботи з книгою і клієнтами.

Міністерством економіки  спільно з Державним комітетом  телебачення і радіомовлення  та Державним агентством з авторських та суміжних прав потрібно розробити  чіткі механізми щодо купівлі  авторських прав на видання творів зарубіжних авторів в Україні та розрахунків за них шляхом прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Зубожіння фондів бібліотек  в Україні є вкрай важливим питанням на сьогодні, оскільки в кризових умовах доходи населення України  є вкрай низькими, а відтак значна частка населення не має можливості купівлі книг, то бібліотека є єдиним джерелом розвитку особистості. Якщо у міських та обласних бібліотеках ці проблеми ще якось вирішуються, то про поповнення основних фондів бібліотек у селах вже давно не йдеться.

Питання формування та збереження бібліотечних фондів - це питання життєдіяльності  кожної бібліотеки незалежно від  профілю та відомчого підпорядкування. Збереження бібліотечного фонду означає цілість та незмінність фізичного стану документів, їх утримання у спеціально обладнаних приміщеннях в умовах оптимального фізико-хімічного та біологічного режиму, дотримання правил їх видачі та приймання, а також забезпечення їх охорони.

Серед заходів, що забезпечують збереження книжкових фондів, особливе місце займає переоблік фондів або інакше кажучи перевірка.У процесі перевірки встановлюють фактичну кількість книг, виявляють втрати, визначають стан обліку і правильність складання облікових документів. Перевірка фонду до деякої міри допомагає і в боротьбі із затримкою книг читачами, під час перевірки часто відшукуються книги, які вважалися загубленими, тощо. Переоблік фонду - складна справа, але дуже необхідна і важлива.

Для покращення роботи бібліотек  та оновлення основних фондів державі, на нашу думку, варто вжити таких заходів:

– заборонити примусове  переведення бібліотекарів на неповну  ставку і позбавлення пільг. Для цього необхідна підготовка та ініціювання Кабінетом Міністрів України до розгляду Верховною Радою України проекту закону України “Про відродження бібліотечної справи в Україні”;

– розробити Державною  науковою установою “Книжкова палата України імені Івана Федорова”  спільно з Українською бібліотечною асоціацією та Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів  відповідних бібліотечних стандартів та врахувати як окреме фінансування в Законі України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”;

– установити обов’язкові  фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю  різножанрової літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек шляхом урахування в Законі України „Про відродження бібліотечної справи в Україні”;

– збільшити заробітну  платню працівникам бібліотечної справи та пропагандувати професію бібліотекаря в ЗМІ шляхом урахування в Законі України “Про відродження бібліотечної справи в Україні”.

В умовах економічної  кризи, котра вплинула на всі економічні процеси і в Україні, не оминувши і до того часу вкрай хитке економічне та фінансове становище суб’єктів видавничої справи, воно стало катастрофічним і потребує термінового втручання з боку держави. В цих умовах в Україні можливі такі шляхи покращення становища.

Перший – визначення на конкурентній основі з числа комерційних банків декількох, яким буде надано Національним банком України кредитні ресурси за зниженою обліковою ставкою для кредитування програм суб’єктів видавничої справи, пов’язаних з підготовкою та друком видань освітнього, наукового та культурного характеру, художньої літератури шляхом розробки Кабінетом Міністрів України та Національним банком України спільної постанови, яка б враховувала зазначені варіанти ліквідації причин, що породжують цю проблему.

Другий – виділення  коштів для розвитку системної гуртової та роздрібної книжкової торгівлі, збільшення розмірів площ та кількості суб’єктів книжкової торгівлі по продажу вітчизняної книги за допомогою розробки Кабінетом Міністрів України комплексу заходів по розвитку гуртової та роздрібної торгівлі українською книгою.

Третій – розробка механізмів поступового переходу від  бюджетного дотування виробника до бюджетного дотування споживача та залучення кредитних ресурсів до виконання програм видання навчальної та соціально значущої літератури за допомогою розробки проекту Закону України “Про національний підручник”.

Четвертий – звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у видавничу  справу, а також спонсорських внесків  на розширення асортиментної бази вітчизняних  видань. Невирішеність проблеми по оподаткуванню меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток видавничої справи через розробку Закону України “Про меценатську та спонсорську діяльність”.

П’ятий – установлення пільгових ставок орендної плати  за займані площі та тарифів на комунальні послуги та послуги пошти за доставку книг шляхом ухвалення постанови Кабінету Міністрів України “Про ставки орендної плати для суб’єктів видавничої справи, що мають відносини по оренді площ у будівлях загальнодержавної та комунальної власності”.

Для покращення якості друку  та застосування новітніх інформаційних  технологій у виконанні вітчизняної  книги органами державної влади  варто – створити фонд підтримки  модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України шляхом розробки постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”; створити програму державної підтримки наукових досліджень у сфері розробки вітчизняних матеріалів для друку книг і врахувати її як розділ постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”; розробити систему організації проходження практики студентами поліграфічних і видавничих спеціальностей на підприємствах, що належать до книговидавничого сектора економіки і врахувати як розділ постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”.