Природно-ресурсний потенціал, його сутність та структура

Столиця визначає і транспортно-географічне  положення району, оскільки до неї  сходяться залізниці, автомагістралі, авіалінії, зв'язуючи її з усіма економічними районами України та іншими країнами. Трубопроводи перетинають територію  району переважно у широтному  напрямку, а судноплавні річкові  шляхи збільшують його економічний  потенціал. Отже, сусідство з країнами приблизно однакового рівня розвитку, столичний фактор, транспортна доступність  території формують вигідне економіко-географічне  положення району.

У Столичному районі у народногосподарському  комплексі зайнято майже 15 % трудових ресурсів України, виробляється понад 13 % товарної промислової продукції  і 15 % валової продукції сільського господарства, близько 17 % товарів народного  споживання. У загальнодержавному поділі праці він виділяється гірничорудною, машинобудівною, легкою, харчовою, деревообробною промисловістю і промисловістю  будівельних матеріалів, а в сільському господарстві — вирощуванням зернових, льонарством, буряківництвом, картоплярством, скотарством і свинарством. Значні площі угідь зайняті під приміським сільськогосподарським виробництвом.

Природні умови і ресурси. У районі є потужний природно-ресурсний  потенціал. Запаси паливних ресурсів мають  переважно місцеве значення. З  них поклади бурого вугілля освоюються на Житомирщині, в основному біля Коростишева, нафти — на Чернігівщині (Прилуцьке, Леляківське та інші родовища). Значні запаси торфу містяться у  поліській зоні, понад 10 % території  якої заболочені. Найбільші запаси торфу сформувалися у басейні  болота Замглай на Чернігівщині.

Значно різноманітніші нерудні  корисні копалини, серед яких переважають  будівельні матеріали. З хімічної сировини розвідано фосфорити (Житомирська  і Чернігівська обл.), у верхів'ї  Київського водосховища, поблизу Чорнобиля  — поклади бурштину, які тепер  з відомих причин не освоюються. На заході й сході району є запаси каоліну.

З будівельних матеріалів у всіх областях є вапняки, скляні піски та вогнетривкі глини. На Київщині розробляють родовища формувальних пісків.

Природні умови в цілому сприятливі для розвитку аграрного сектора. Клімат району помірно-континентальний з достатньою кількістю опадів, теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня —6... —8 °С, липня 18—20 °С. Кількість опадів коливається у межах 500—600 мм, в основному вони випадають у весняно-осінній період, що збігається з періодом вегетації рослин

Основу сільськогосподарського потенціалу території становлять її земельні ресурси. Сільськогосподарське освоєння території Столичного економічного району значно поступається середньому в Україні (відповідно приблизно 55 і 69 %), а орні землі становлять менше  ніж половину площі району. Це спричинено наявністю значних ділянок лісів  і боліт у Поліській зоні. Грунти дерново-підзолисті, сірі лісові, на півдні району чорноземи опідзолені і типові малогумусніРайон виділяється своїми лісовими і водними ресурсами. Лісами вкрито 26 % території, на півночі — ЗО—40 %, у породному складі яких переважають сосна, дуб і граб. Ліси мають в основному водно-регулююче значення.

Район повністю належить до басейну Дніпра — основної водної артерії України. Крім Дніпра (з Київським  і Канівським водосховищами), судноплавними  є Десна, Прип'ять, пониззя Сожу, Сейму  та інших річок. Щодо забезпечення водними  ресурсами, то Лісостеп належить до зони достатнього зволоження, Полісся  — надмірного, У зв'язку з чим  тут діє осушувальна система. Добре забезпечений район і підземними водами.

Для відпочинку та оздоровлення населення найбільше використовуються узбережжя Дніпра, околиці Києва, зокрема санаторії, збудовані у  Кончі-Заспі та Пущі-Водиці, курорт Качанівка у Чернігівській області. Використовуються також мінеральні джерела з радоновими водами (у  Миронівці, Білій Церкві, Кончі-Заспі, Березані, Житомирі, Чернігові та ін.), торфові і сапропелеві лікувальні грязі у поліській зоні.

Для збереження ландшафтів та відтворення рослинного і тваринного світу в районі створено густу  мережу об'єктів природно-заповідного  фонду, найвідомішими серед яких є Поліський заповідник, дендропарк "Олександрія" (Біла Церква), Дніпровсько-Тетерівське  і Заліське заповідно-мисливські господарства тощо.

Столичний район найбільше  постраждав від катастрофи на Чорнобильській АЕС: вилучено з користування десятки  тисяч гектарів земель; повністю відселені  міста Прип'ять і Чорнобиль, десятки  сіл; на карті адміністративно-територіального  поділу Київської області ліквідовано  Чорнобильський район.

Населення. Сучасне розселення району склалося історично. Археологічні дослідження свідчать про те, що землі ці були заселені ще кілька тисячоліть тому, зокрема розкопано городища Трипільської, Зарубинецької, Черняхівської доби. Вся територія району згодом належала до Київської Русі. Ще тоді, крім Києва, існували міста Чернігів, Новгород-Сіверський, Васильків, Вишгород та ін.

Густота населення в Київській  області втроє вища, ніж в інших, а частка пенсіонерів від загальної  чисельності.

На території Столичного району проживають представники понад  ста національностей, причому частка українців вища, ніж в цілому в  країні (відповідно 83 і 72 %). У Києві, інших великих містах, а також  на північному сході району живе багато росіян, чисельність яких становить  майже 1 млн. чол. На третьому місці за чисельністю у районі, як і в  Україні, залишається єврейська  нація (понад 100 тис. чол.), хоча ще наприкінці 80-х років лише в самому Києві  проживало 240 тисяч євреїв Громадяни  польської національності (майже 100 тис. чол.) в основному населяють  центральну частину Житомирської області, а білоруси (майже 50 тис. чол.) живуть у Києві та на Поліссі.

У містах і селищах міського типу сконцентровано понад 70 % населення  району, що трохи більше, ніж у  цілому в Україні. Найбільшим містом району і всієї країни як за площею (825 км2), так і за чисельністю населення (понад 2,6 млн. чол.) є Київ.

До великих міст України  належать обласні центри Чернігів і  Житомир, чисельність населення  кожного з яких перевищує 300 тис. чол. У Білій Церкві проживає понад 200 тис. чол., у Бердичеві, Броварах і  Ніжині — майже по 100 тис. чол. Понад 50 тис. чол. мешкають у Прилуках, Коростені, Новограді-Волинському, Фастові та Борисполі.

У різних галузях народного  господарства району зайнято майже 3,4 млн. чол, що становить 14,9 % загальної  кількості зайнятих у народногосподарському  комплексі України, в тому числі  у виробничій сфері майже 2,6 млн. чол. (відповідно 14,8 %). Інакше кажучи, майже 76 % працездатного населення зайнято у сфері матеріального виробництва. Найбільша частка працівників у промисловості, особливо у різних галузях машинобудування. Значний також процент зайнятих у сільському та лісовому господарстві.

Трохи інша структура зайнятості у столиці України. Найбільша  частка економічно активного населення  тут, як і в цілому в районі, працюють на машинобудівних підприємствах. Друге  місце за цим показником посідає  наука. У Києві працюють Президія НАН України, керівні органи понад 20 малих галузевих академій (кількість  їх зростає), 51 науково-дослідна академічна установа, більше 20 вищих навчальних закладів.

Зміни у суспільстві та економіці останніх років призвели до появи класу безробітних, який дедалі збільшується. Служби зайнятості Столичного району станом на початок 1995 р. визнали безробітними понад 17,3 тис. чол., що становить 13,6 % загальної кількості  безробітних в Україні, з них 6,0 тис. чол. у Житомирській області.

Протягом останніх п'ятнадцяти  років відбувалося кілька сплесків міграції як зовнішньої, так і внутрішньої. Після аварії на ЧАЕС усе населення 30-кілометрової зони було відселено  як на південь району, так і за його межі. На початку 90-х років багато сімей військовослужбовців імігрувало з країн СНД. Разом з тим  відбувалося переміщення населення  і в межах району, особливо з  периферії до центру. Значними були і залишаються маятникові міграції. Зокрема, до Києва щодня на роботу добираються майже 240 тис. чол. Це найвищий показник в Україні. Найвіддаленішими містами, з яких щодня добираються  на роботу до Києва, є Малин, Козятин, Яготин, Ніжин. Щоправда, останнім часом  обсяги маятникової міграції дещо зменшилися через складну економічну ситуацію в державі.

Промисловість. У Столичному районі сформувався індустріально-аграрний комплекс, що спеціалізується на обробній промисловості. Частка промисловості  у сукупній продукції промисловості  та сільського господарства перевищує 60 %.

Базою розвитку обробної галузі є паливно-енергетичний комплекс, основу якого становить електроенергетика. В районі працюють Чорнобильська  АЕС, Трипільська ДРЕС, Київські ГЕС, ГАЕС, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Білоцерківська, Житомирська, Бердичівська і Чернігівська ТЕЦ, а  також менші станції місцевого  значення у сільськогосподарських  районах. Район споживає вугілля  Донбасу, нафту як місцеву, так і  привізну із Росії, газ — зі сходу  України та Туркменістану.

На машинобудування, легку  і харчову промисловість припадає понад 90 % товарної продукції промисловості  району. Підприємства машинобудівного  комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Бахмач, Київ, Коростень, Фастів), пожежні машини (Ладан), екскаватори (Бородянка, Київ), верстати (Бердичів, Київ, Житомир), шляхові машини і  комунальне устаткування (Коростень), оптичні прилади (Київ), радіо-, електроприлади та електроустаткування (Васильків, Житомир, Київ, Коростишів, Ставище, Чернігів), сільськогосподарські машини (Біла Церква, Ніжин, Новоград-Волинський, Прилуки), запчастини до тракторів (Малин, Олевськ), автозапчастини (Житомир, Чернігів), літаки, річкові судна, мотоцикли (Київ) та ін.

Підприємства хімічної і  нафтохімічної промисловості зосереджені  у великих містах. Хімічні волокна  виробляють у Житомирі, Києві, Чернігові, пластмаси — у Броварах, Києві, Прилуках, Фастові. Заводи гумотехнічних  виробів розміщені у Білій  Церкві та Ніжині, шиноремонтний —  у Броварах. Лаки і фарби виробляє Київське виробниче об'єднання "Укрлакофарби". Заводи побутової хімії діють  у Києві та Ніжині, азбестовий —  у Білій Церкві. На місцевій сировині працює Гнідинцівський завод стабілізації нафти і виробництва зріджених  газів.

Розвивається в районі мікробіологічна промисловість. Зокрема, у Київській області працюють Немішаївський завод біохімічних  препаратів, Трипільський і Плахтянський біохімічні заводи.

На місцевій і довізній сировині сформувався лісопромисловий  комплекс. У районі працюють понад 20 лісгоспзагів, які виробляють пиломатеріали, щитовий паркет, деревно-стружкові  плити, товари культурно-побутового і  господарського призначення. Серед  галузей деревообробної промисловості  найбільшого розвитку набула меблева, основні підприємства якої розташовані  у Броварах, Білій Церкві, Житомирі, Києві, Корюківці, Ніжині, Прилуках, Фастові, Чернігові, Щорсі та інших містах. Виробництво паперу налагоджено  у Житомирі, Коростишеві, Малині, картонову  — у Києві, Обухові та Чернігові. Фабрики технічних паперів і  поліграфічна є у Корюківці. Лісохімічна  промисловість розвинена у Коростені.

У Столичному районі сформувалася промисловість будівельних матеріалів. З місцевої сировини налагоджено  виробництво вапна, асфальту, цегли  у Білій Церкві, Борисполі, Броварах, Бердичеві, Києві, Малині, Ніжині, Новгороді-Сіверському, Житомирі, Прилуках, Чернігові та ін. Заводи залізобетонних виробів, домобудівні  комбінати зосереджені у всіх великих містах. Виробництво алюмінієвих  будівельних конструкцій налагоджено  у Броварах. До підприємств скляної  промисловості належать Бучанський, Гостомельський, Мар'янівський, Романівський та інші скляні заводи, а також Житомирська дзеркальна фабрика. Баранівський фарфоровий завод — найбільше підприємство фарфоро-фаянсової промисловості в Україні. На заході району видобувають облицювальний камінь: бутовий камінь, лабрадорит, габро, червоний і сірий граніт — поблизу Володарська-Волинського, Коростишева, Коростеня, Малина, Овруча, граніт також поблизу Білої Церкви, Богуслава, Рокитного, мармур — біля Радомишля.

Гірничодобувна промисловість  постачає нафту (на сході району), торф (на Поліссі), вогнетривкі динасові кварцити (поблизу Овруча), титановий  ільменіт (з Іршанського гірничо-збагачувального  комбінату). Видобуток самоцвітів налагоджено  біля Володарська-Волинського.

Галузями спеціалізації  району є легка і харчова промисловість.

Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна. Лляна  промисловість майже повністю забезпечує себе місцевою сировиною. Діють Житомирський льонокомбінат, Коростенський, Козелецький, Городнянський, Коропський, Новгород-Сіверський та інші льонообробні заводи. Серед  підприємств бавовняної промисловості  виділяють бавовняно-ткацькі фабрики  у Новгород-Сіверському, Острі, ватно-ткацька  фабрика — у Києві, ткацькі  фабрики — у Коростишеві і  Радомишлі. Вовняна промисловість  — одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. У Чернігові  діє фабрика первинної обробки  вовни, а також камвольно-суконний комбінат; суконні фабрики — у  Богуславі і Березані. Шовкова  промисловість району зосереджена  у Києві (Київський і Дарницький шовкові комбінати), де виробляють як тканини з натурального шовку (у  Києві), так і з штучного та синтетичного волокон (у Дарниці). Найбільшими  підприємствами трикотажної промисловості  є Київські трикотажні об'єднання "Киянка" та ім. Р. Люксембург. До інших підприємств  галузі належать трикотажні фабрики у Білій Церкві, Брова-рах, Прилуках, Сквирі, а також панчішна фабрика — у Житомирі.

Швейна промисловість  розвинена у багатьох містах, найбільшими  підприємствами якої є швейні об'єднання "Україна" і "Каштан" (у Києві), швейні фабрики у Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині, Ніжині, Новоград-Волинському, Переяславі-Хмельницькому, Поліському, Прилуках, Сквирі, Фастові, Чернігові  та ін.

Шкіряно-взуттєва промисловість  представлена такими підприємствами, як шкіряне об'єднання ім. М. В. Фрунзе (Київ), шкіргалантерейні фабрики є  у Києві та Прилуках, шкіряно-взуттєві — у Баришівці, Бердичеві, Білій  Церкві, Василькові, Житомирі, взуттєве виробниче об'єднання "Київ", взуттєві фабрики у Прилуках, Семенівці, Чернігові.

Підприємства поліграфічної  промисловості розташовані у  Києві та Корюківці.

У районі діють фабрики  музичних інструментів (Житомир, Чернігів), головних уборів (Прилуки). Виробництво  художньої кераміки започатковане  у Василькові та Вишневому. Народні  художні промисли — вишивання  і ткацтво — на промислову основу поставлено у Богуславі, Ічні, Ніжині, Прилуках, Переяславі-Хмельницькому, Чернігові  та інших населених пунктах району.

Найгустіша в районі мережа підприємств харчової промисловості. У лісостеповій зоні добре розвинена  цукрова промисловість (у Бобровиці, Андрушівці, Бердичеві, Іванополі, Миронівці, Носівці, Рокитному, Яготині та ін.). Єдиний в Україні солодовий завод  працює у Бердичеві. Потужні підприємства м'ясної промисловості зосереджено  у Бахмачі, Бердичеві, Білій Церкві, Вишневому, Києві, Новгороді-Сіверському, Прилуках, Чернігові. Територіально  розосереджена молочна і маслосироробна промисловість, головні підприємства якої розташовані у Білій Церкві, Борисполі, Броварах, Бобровиці, Житомирі, Києві, Коростені, Ніжині, Новгороді-Сіверському, Прилуках, Чернігові. Серед головних підприємств інших галузей необхідно виділити: плодоовочеконсервну (Бердичів, Біла Церква, Житомир, Київ, Ніжин), спиртову (Київ, Чернігів), крохмале-патокову (Гостомель, Семенівка), кондитерську (Київ, Чернігів) . У Прилуках працюють ефіроолійний комбінат і тютюнова фабрика.