Регіональна економіка-галузь наук. Знань,яка вивчає
розвиток і розміщення продукт.сил,соц..-економ
процесів на території країни та її регіонів
із урахуванням природно-економ. Умов.
Предмет-вивчення закономірностей і принципів
територіальної організації виробництва
у розрізі регіонів країни,ефект. Галузей
народного господарства на різних рівнях.Завдання:
вивчення загальних закономірностей і
територіальних умов відтворення економічного
району,управління регіоном у системі
ринкових відносин,умов і особливостей
ефективності комплексного розвитку.
Методи: системний,економіко-математ.
методи обробки інформації, регіонально-економічного
розвитку, картографічний,програмно-цільовий,методи
експертних оцінок,методи збору первинної
інформації. Продуктивні сили – сукупність
людських,матеріальних та інших силових
елементів, суттєвою властивістю яких
є створююча дія.Елементи продуктивних
сил:засоби і предмети праці, трудові ресурси,
природно-ресурсний,науковий,соціально-культурний
потенціали. Загальноеконом. Закони:сталого
розвитку п.с, зростання продуктивності
праці,територіальний поділ праці,економія
роб часу,концентрація виробництва, попит
і пропозиція,адекватю виробн.. відносин,рівні
розвитку п.с. Фактори розміщення п.с.:
природ-геогр.демографічні,техніко-економ,історико
геополіт,соціально-економ.Глобалізація
соц.-економ. Процесів-тенденція всезростаючої
інтеграції територіальних економ. Систем
в єдиний світовий відтворювально-господаарський
та ринково-інформац. Простір. Регіоналізація-об»єктивна
тенденція все більшого орієнтування
процесів економічного відтворення,а
також обсягів,характеру та територіально-господар.
Пропорцій сусп..виробн. відповідно до
регіональних передумов розвитку та сусп..економ.потреб
регіонал.рівня.Територ орг. Прод сил –просторовий
взаємозв’язок галузевих,міжгалузевих
територ вироб компл, що спираються на
раціональне використання природ,матер
і трудових ресурсів,заощадження витрат
на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні
джерел сировини,палива,місць виробництва
і споживання продукції.Територ. структура-сукупність
стійкиз зв»язків між елементами об»єкта,причому
обов»язковою умовою для їх реалізації
є подолання простору.Форми розм. Продукт
сил-стійкі територ-економм утворення,що
характеризуються різноманітністю,складністю
і взаєморозміщенняям структ компонентів.Промисловий
центр- група пром. Підприємств, взаємопов»язаних
спільними допоміжними підпр,а у багатьох
випадках і спільністю технологічного
процесу,що мають 1 сис-му розселення,обслуговуються
спільною інфраструктурою. Вузол-локальне
виробничо-територ. Сполучення,де підприємства
поєднуються тісними виробничими і виробничо-технологічними
зв»язками,спільністю транспортно-географ.
Розміщення, загал. Систем. Інфраструктури
і поселень для найефективнішого використ
природ-матеріальних і трудових ресурсів.
Виробничий комплекс- поєднання підприємств,
об»єднаних виконанням єдиної господарської
функції та взаємопов»яз тісними вироб
стосунками таким чином, що вилучення
якихось компонентів або поруш зв»язку
знижує ефективність комплексу,ообмежує
обмежує або унеможливлює виконання покладеної
функції. Територіальний поділ праці-процес
виробничої спеціалізації певної території,зумовлений
посиленням міжрегіональних кооперацій,
обміном спеціалізованою продукцією та
послугами.загальний рівень спец. Району
С=Рв/Р коефіцієнт локалізації Кп=Ппр/Ппк.Типи
ТВК: переробної промисловості,гірничо-металургійної
пром.,енергетичної,хімічної, ТВК- сполучення
підприємств,для яких територіальна спорідненість
є додатковим фактором ефективностіПередумови
розміщення продуктивних сил:природні,демографічні,економічні.Природ.приріст
-4,4. Щільність населення-76.Рівень урбанізації
-68%Найвище міське населення-Донецька
90,Дніпропетровська,Луганська,Чернігівська-найменше.Серед.рівень
урбанізації по світу-50,5. Економічні передумови
РПС: історико-економічні,особливості
суспільної організації виробництва,характер
прояву територіального поділу праці,загальний
рівень економічного розвитку регіону.Показники
регіональної статистики:загальноекономічні,структурні,характеризують
ступінь залучення у виробництво природно-ресурсного,соціально-демографічного,виробничого
потенціалів, показники,що характеризують
збалансованість і комплексність соц..економ
розвитку регіону(обсяг витрат і споживання),
показники ефективності регіональної
економіки(продуктивність праці,ресурсна
енергоємність,співвідношення експорту
тв. Імпорту,показники соціального забезпечення
регіону(обсяг споживання на душу населення,зарплата),показники,що
характеризують соціальні процеси регіонального
розвитку,показники економічного стану
регіону,показники науково-технічного
розвитку.Економчний район-географічно
цілісна територіальна частина народного
господарства країни,яка маї свою виробничу
сеціалізацію,міцні внутрішні зв»язки
і нерозривно пов»язана з іншими частинами
суспільним територіальним поділом праці.
Фактори формування економ. Районів: сусп.
Територ поділ праці,твк,природні умови,особливості
ЕГП, районоутворюючі центри, форми територіальної
організації виробництва, суспільно-політичний
устрій,адм.-територ поділ країни. Основні
принципи економ районування: економічна
цілісність.територ,чітко визначене егп,одно
масштабність в межах 1 рівня ієрархії,наявність
сформованого виробничого комплексу з
чітко вираженою спеціалізацією, економ
тяжіння до районно формуючого центру,неподільність
меж адм.. територ. Устрою.Типи інтегрального
районування:крупний економічний район-великий
економічний район,що являє собою цілісний
територ-виробн комплекс і об2єднує певні
групи-адміністративно-територіальні
одиниці,середній-підрайон крупного економічного
району,який окрелюється межами адміністративної
області або автономної республіки,малий-господарські
комплекси у низовому адміністрат районі.Основні
функції економ районування :створення
економічної основи територіального управління
господарством регіону,вдосконалення
територіальної структури господарства,формування
та реалізаці дреп,обґрунтування ввибору
доцільних варіантів розміщення продуктивних
сил,підвищення ефективності використання
ресурсного,виробничого і наукового потенціалів,сприяння
прогнозуванню регіон розвитку,Комплексний
розвиток-доцільна технолого-економічна
і соціальна збалансованість розвитку
всіх галузей діяльності людини у відповідності
з умовами та ресурсами регіону потребами.
Формула ефект комплексного розвтку господарств
регіону Кф-Е-І/І*Др/Дк е0вартість продукції,вивезеної
з району,варт ввезеної,споживання продукції
на душу населення,в районі,країні. Післявоєнні
роки: Центральний,пд.-сх,ан-сх,пд.-зх,зх..Перспективи
економ районування:побудова такої системи
2 рівня,де головний держ рівень,теоретико-методологічні
та практичні проблеми виділення економ
району.Регіональна політика-система
заходів організаційного,правового та
економічного характеру,що здійснюються
державою у сфері розвитку країни відповідно
до її поточних і стратегічних цілей.Об»єкт-різні
адміністративно-територіальні утворення
або їх сукупність.Суб»єкт органи виконавчої
влади та місцевого самоврядування,які
безпосередньо виконують функції щодо
соц.-економ. Розвитку регіону. Головна
мета дреп в економічній сфері: досягнення
економічно-доцільного рівня комплексності
народного господарстві або регіона в
цілому,створення економічних передумов
підприємництва та ринкової інфраструктури,удосконалення
економічного районування країни.ДРЕП-система
окремих економічних важелів та організаційно-
економічних засобів,за допомогою яких
здійснюється вплив на просторову організацію
суспільства,вдосконалюється структура
їхнього господарського комплексу,забезпеччується
соц.-економ розвиток регіону.
обєкт |
Проблемні
регіони |
Вся
територія |
предмет |
Соц.-економ
розвиток регіону |
Регіон
в цілому |
Провідні
субекти |
Центральні
органи держ влади |
Місцеві
органи держ влади |
Інші
зацікавлені особи |
відсутні |
Громад
сусп.,ділові кола |
Підстава
формування |
Реакція
на існуючі проблеми |
Попередження
можливих |
Механізм
прийняття рішень |
Централізоване
прийняття |
Консенсусне
рішення за участю партнерів |
Гранична
тривалість дії рішень |
необмежена |
строкова |
Складові ДРЕП: економічна,соц.-економ,науково-технічна,екологічна,демографічна,гуманітарна,національна,зовнішн.економ,управлінська.ДРЕП
2006 підвищення конкурентно спроможності,зміцнення
потенціалу регіонів,розвиток їх ресурсів,розвиток
міжрегіональної співпраці,створення
інституційних умов регіонального розвитку.
З точки зору віднесення МК до певної сфери-
виробничі,невиробничі,змішані. За родом
народн господ та участю в територ поділі
праці-комплекси міжрайонного значення,-районного
значення,-локального характеру-виробничо-промислові
вузли,що розглядаються як опорний карказ
промислових районів. За типами первинної
сировини,яка піддається обробці-мінеральної
орієнт,аграрної,лісової,паливно-енергетичної,море
сировинної,змішаної.З класи МК за їх складністю-МК,в
яких компоненти виступають не лише у
великій сфері модифікаційної діяльності
без поглибленого їх членування,а й інші
сфери виробничої діяльності-родові,МК
утворюють певні сукупності галузі 1 сфери,але
різних секторів-видові,підвидові- представлені
кількома галузями певного сектора економіки.За
основною спеціалізацією-промисслові,агропромислові,лісо
виробничі,екваторіальні Залежно від
просторових масштабів-народно-господарські,котрі
складаються і функціонують як міжгалузеві
утворення в структурі всього народного
господарства країни,територіальні-підсистеми
територ-господар комплексів і в більшості
випадків відповідних їм народних господарських
комплексівСтруктура виробництва-співвідношення
між галузями виробничого комплексу,чке
виражає господарські пропорції та стан
суспільного поділу праці,є складовою
сферою виробництва товарів і послуг,включаючи
види виробничої діяльності,які створюють
матеріальні товарні благи, а також виробну
інфраструктуру.Елементи територіальної
організації виробничого комплексу-промисловий
район-інтегральний район із переважаючим
значенням промислового виробництва як
голо галузі вироб спеціалізації, промисловий
вузол-зосередження на обмеженій території
виробничо-технологічного територіального
поєднання підприємств,що склалися історично
або форм у даний час,агропромисловий
кущ- специфічна локальна форма організації
аграрного виробн.,яка характеризується
компактним розміщенням на території
агропром пунктів і центрів з їх сировин
зонами,пром. Центр-місто або смт,де зосереджені
декілька пром. Підприєм,які складають
спеціалізовану містоутв галузь,пром.
Пункт-поселення із пром. Підприємством,яке
виникло на ньому.Ринкова інфраструктура-складна
організаційно-економічна система підприємств,організацій,установ,організацій
різних організаційно правових форм,що
створюють у соц.-економ середовищі усі
необхідні умови для нормальної діяльності
усіх суб’єктів господарювання.Методологічні
підходи идо класифікації ринкової економіки
за функціон ознакою:торгово-посредницькі,фінансово-кредитні,економіко-інформ,економіко-
правову,зовнішньо-економічну,За галузевою
ознакою-торгівельні,постачальницько-збутові,заготівельні,фінансові,кредитну.страхову,інформ-обччислювальну.За
просторовою ознакою-міжнародну,міжнаціональну,регіональну,міську,районну.Конкуренція
являє собою економічну боротьбу,суперництво
між відособленими виробниками продукції,робіт,послуг
щодо задоволення своїх потреб, пов’язаних
із прол продукції,наданням послуг одним
і тим же споживачам.Основне завдання-завоювати
ринок у боротьбі за споживача,перемогти
конкурентів, забезпечити стабільний
прибуток.Позитивна роль конкуренції
:охоплює всі зв»язки виробництва із споживачами,є
єдиним можливим засобом досягнення збалансованості
між попитом і пропозицією,між сусп. Потребами
і виробництвом.Найважливіші функції:
узгодження і захист інтересів регіону
всередині країни і закордоном,посилення
конкурентних позицій регіону завдяки
науковій обґрунтованості терит залучення
інвесторів,створюються умови,що сприяли
б розвитку в регіоні малого і середнього
бізнесу,ств пільг і гарантій для діяльності
підприємств,нарощування зовн-економ
потенціалу, розширення торгово-економ
зв»язків регіону.Зміцнення конкурентних
позицій регіонального рівня забезпечує:зміцнення
становища регіону в територ. Поділі праці,залучення
вітчизн та іноземних інвесторів для здійснення
рпс,розвиток виробн. Інфраструктури як
важливої умови схем руху товарів, обороту
матеріальних речовин, ресурсів у процесі
відтворенняЮздійснення фінансово-кредитної
та бюджетної систем регіону,формування
і розвиток систем регіональних ринків
та створення умов для їх надійного функціонування.Чинники:екстремальні
умови виробництва.складна екологічна
ситуація,низький рівень виробництва
товарів і послуг,віддаленість від економічно-розвинутих
регіонів країни,низька якість продукції,високе
економічне напруження,недостатній розвитот
соц.. інфраструктури. Постійне підтвердження
конкурентних позицій,удосконалення відпов.
Змін:маркетинговий рівень діяльн. підприємства,
науково-інформ база,фінансова стабільність,кредитоспроможність,якість
витрачених товарів і послуг,надійні поставки
сировини,стійкість коопераційних зв»язків,
відповідність технологічного і тех. Рівняя
підприємстваТипи інноваційних змін-продуктові
нововведення,технічні,організаційні,економічні,управлінські,політичні,соціальні,юридичні.Запорука
надійної конкурентної можливості: об»активні
суперечності між ринком і виробн.,попитом
і пропозицією.
ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОНРайон
складається з Київської, Чернігівської,
Черкаської, Житомирської й Кіровоградської
областей. За територією (136,2 тис. км2, або
22,6% загальноукраїнського показника) він
поступається лише Західноукраїнському,
а за кількістю населення (9,9 млн чол.) —
Донецько-Придні-провському й Західноукраїнському.
му машинобудуванні, сільгоспмашинобудуванні,
хімічній промисловості, особливо хімії
органічного синтезу, харчовій, легкій
промисловості; велике значення в економіці
району мають сільське та лісове господарство
На півдні й південному заході розташувався
Дніпровський буровугільний басейн (головні
родовища — Олександрійське, Ватутінське,
Коростишевське). З Дніпровсько-До-нецькою
западиною пов'язані родовища нафти (Леляків-ське,
Гнідинцівське) та газу (Талалаївське)
в Чернігівській області. Полісся багате
на поклади торфу (Бучманське, Замглайське
тощо).На півдні району є родовища уранових
руд . ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ
ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОНДо складу району входять
Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська,
Тернопільська, Вінницька, Хмельницька,
Закарпатська та Чернівецька області.
Це — найбільший район в Україні за площею
(158 км2, або 26,1% території України) і другий
за кількістю населення (13,2 мільйони чоловік,
або 26,0%) після Донецько-Придніпров-ського
веде перед в Україні за валовим обсягом
продукції сільського господарства (30%),
в першу чергу — за виробництвом цукрового
буряку (43%);за виробництвом товарів народного
споживання в легкій промисловості (28%),
особливо тканин (39%). Питома
вага Західноукраїнського району в валовому
продукті країни становить 18,3% львів-волин
вуг басейн ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ
ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОНСкладається з Донецької,
Луганської, Дніпропетровської й Запорізької
областей. Територія району — 112,3 тис.
км2 (18,6% території країни), населення —
13,6 млн чол. (26,9%). За кількістю населення
він посідає перше місце серед макрорайонів
України.Донецько-Придніпровський район
— індустріальне серце України. Його частка
у виробництві промислової продукції
країни становить майже 53%. На нього припадає
майже 90% видобутку кам'яного вугілля,
переважна частина видобутку залізної
й 100% марганцевої руди, майже вся виплавка
сталі, переважна більшість виплавки чавуну
й виготовлення прокату. Район дає значну
частину металомісткого устаткування,
в першу чергу, металургійного й гірничошахтного;
тут виробляють автомобілі, локомотиви,
верстати. Важка промисловість визначає
профіль економіки району.Легка, харчова
промисловості, сільське господарство
перебувають у "затінку" важкої індустрії,Міжгалузеві
комплекси формуються на основі галузей,
що виступають як комплексоутворюючі
і здійснюють головні економічні і соціальні
функції. У комплексоутворенні беруть
участь галузі виробничого і невиробничого
призначення, тобто ті, що виготовляють
безпосередньо певний продукт, і ті, що
обслуговують головні виробничі процеси.Найважливішими
ознаками формування міжгалузевих територіальних
комплексів більшість дослідників вважають
виробничу (економічну) і територіальну
(географічну). Під виробничою ознакою
розуміють спеціалізацію (функцію) і структуру
міжгалузевих комплексів, під територіальною
- територіальну організацію їх продуктивних
сил.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………3
1. Розділ 1
1.1. Природно-ресурсний потенціал,
його сутність та структура……………….4
1.2. Паливно - енергетичні
природні ресурси
1.3. Рудні природні ресурси……………………………………………………….12
1.4. Нерудні природні ресурси…………………………………………………….13
2. Розділ 2
2.1 Методи оцінки природно-ресурсного
потенціалу…………………………...14
3. Розділ 3
3.1. Причини виникнення кризи
у природокористуванні……………………….17
3.2.Раціональне природокористування…………………………………………...20
3.3. Закони про охорону природи………………………………………………....22
Висновки……………………………………………………………………………24
Список використаних джерел……………………………………………………..25
Вступ
Ступінь цивілізації вимірюється
не лише кількістю кіловат, що їх виробляють
енергоустановки. Вона вимірюється
також низкою моральних і духовних
критеріїв, мудрістю людей, які просувають
уперед цивілізацію, намагаються забезпечити
їй довговічність у найсприятливішому
для її процвітання середовищі, у цілковитій
гармонії із законами природи, від яких
людина ніколи не звільниться.
Ж. Дорст
На всіх етапах розвитку
виробництво матеріальних благ є
процесом взаємодії людей і природи.
В умовах науково–технічного прогресу
очевидним є її посилення. Подальший
розвиток продуктивних сил неминуче
пов’язаний із включенням у господарський
обіг дедалі більшої кількості природних
ресурсів та збільшенням навантаження
на навколишнє середовище. Використання
природних багатств повністю залежить
від рівня розвитку продуктивних
сил і, навпаки, наявні природні умови
й ресурси істотно впливають на розвиток
продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи
його. [1]
За минулі роки в країні
досягнуто значних успіхів у
вивченні природних ресурсів, нагромаджено
велику фактичну інформацію про обсяги,
розміщення та властивості окремих
їх видів та родовищ, узагальнено
досвід господарського використання,
досліджено закономірності їх територіальної
організації. Однак ще не повністю розв’язані
методологічні й методичні проблеми кількісної
та якісної оцінки природних ресурсів.
Питання природно–ресурсного
потенціалу України вивчали відомі
вітчизняні вчені – М.М.Паламарчук,
О.Т.Діброва, А.Н.Алимов, Ф.Д.Заставний,
С.А.Генсірук, О.М.Маринич, П.Г.Шищенко,
І.О.Горленко, М.Г.Ігнатенко. Нині особливо
актуальними є наукові дослідження
необхідності формування дієвого економічного
механізму використання природних
ресурсів. Найчіткіше визначення природних
умов і ресурсів дав О.О.Мінц. На його
думку, природні умови (у вузькому розумінні)
– це тіла й сили природи, які за певного
рівня розвитку продуктивних сил є істотними
для життя та діяльності людського суспільства
у виробничій і невиробничій сферах. Принципова
відмінність між природними умовами і
ресурсами полягає в тому, що перші розглядаються
як сукупність властивостей, які полегшують
або ускладнюють розвиток виробництва,
а другі – беруть участь у процесі виробництва
і відповідно виступають предметами праці. [2]
Розділ 1
1.1. Природно-ресурсний потенціал,
його сутність та структура
Природно-ресурсний потенціал
— сукупність усіх природних засобів,
запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані,
використанні для досягнення певної мети.
Ресурси — це запаси, цінність, можливості,
засоби. Природно-ресурсний потенціал
— важливий фактор розміщення продуктивних
сил, який включає природні ресурси і природні
умови. Відповідно до найбільш поширеного
трактування під природними ресурсами
розуміють тіла й сили природи, які за
певного рівня розвитку продуктивних
сил можуть бути використані для задоволення
потреб людського суспільства. Природні
умови — це тіла й сили природи, які мають
істотне значення для життя і діяльності
суспільства, але не беруть безпосередньої
участі у виробничій і невиробничій діяльності
людей. Такий поділ є до певної міри умовним,
оскільки окремі компоненти можуть виступати
і як ресурси, і як умови. До основних характеристик
природно-ресурсного потенціалу відносять:
географічне положення, кліматичні умови,
особливості рельєфу та розміщення ресурсного
потенціалу. Розрізняють компонентну,
функціональну, територіальну і організаційну
структури природно-ресурсного потенціалу.
Компонентна структура характеризує внутрішні
та міжвидові співвідношення природних
ресурсів (земельних, водних, лісових тощо);
територіальна — різні форми просторової
дислокації природно-ресурсних комплексів;
організаційна — можливості відтворення
та ефективної експлуатації природних
ресурсів. Функціональна структура природноресурсного
потенціалу відображає вплив природних
ресурсів на формування спеціалізації
територій та певних господарських комплексів.
Природно-ресурсний потенціал
є багатокомпонентним. Виділяють
такі його складові: мінеральні, земельні,
водні, лісові, біологічні, рекреаційні,
кліматичні та космічні ресурси. За ознакою
вичерпності природних ресурсів,
яку нерідко називають екологічною
класифікацією, вони поділяються на
групи: невичерпні, до яких належать сонячна
радіація, енергія води, вітру тощо;
вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив,
водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне
паливо тощо; вичерпні невідновлювані:
мінеральна сировина, природні будівельні
матеріали. [3]
В основі економічної класифікації
природних ресурсів лежить їх поділ
на ресурси виробничого й невиробничого,
промислового й сільськогосподарського,
галузевого й міжгалузевого, одноцільового
та багатоцільового призначення.
1.2. Паливно - енергетичні природні
ресурси
Паливно-енергетичний комплекс
— це сукупність галузей промислового
виробництва, які здійснюють видобуток
палива, виробництво електроенергії, їх
транспортування та використання. До складу
паливно-енергетичного комплексу входять
галузі паливної промисловості (вугільна,
нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та
електроенергетика, що включає теплові,
гідро- та атомні електростанції, а також
трубопровідний транспорт і лінії електропередач.
ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна
система, складова частина єдиного господарського
комплексу країни; це базовий комплекс
важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування
— надійне забезпечення потреб населення
та всього господарського комплексу в
паливі та електроенергії.
Запаси вугілля на території
України зосередженні в основному
в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському
та. В загальних запасах вугілля
в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома
вага належить Донецькому басейну —
87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському
та Дніпровському — відповідно 2,0%
(2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т), крім того,
запаси вугілля є на території
Харківської і Полтавської областей
— 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної
площі — 0,2 млрд. т.
Основні запаси вугілля
Таблиця 1 на території України на 01.01.2010
p.
Показники |
По Мінвуглепрому |
Донецький басейн |
Львівсько-Волинський |
Дніпровський |
Розроблювані і підготовлені до
освоєння запаси, млрд. т |
23,3
|
21,5
|
0,7
|
0,8 |
Середня потужність розроблюваних
пластів, м |
1,18
|
1,06
|
1,24
|
3,27 |
Максимальна глибина розробки, м |
1400
|
1400
|
550
|
100 |
Мінімальна глибина розробки, м |
24
|
123
|
345
|
24 |
Середня глибина розробки, м |
651
|
692 |
456 |
77 |