Лекции по "Экономике"

 

Час оперативної роботи Топ — це найпродуктивніша частина  робочої зміни, пов'язана з досягненням мети трудового процесу, тобто із безпосереднім виконанням змінного завдання. Складається з двох частин: часу виконання основних То та допоміжних трудових прийомів Тд.

 

Час виконання основних трудових прийомів або основний час  То витрачається працівником на дії, що безпосередньо спрямовані на перетворення предмета праці.

 

Час виконання допоміжних трудових прийомів або допоміжний час  Тд витрачається на: встановлення предмета праці на верстат або стіл для  оброблювання, зняття його звідти; управління обладнанням та переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірювання предметів праці під час роботи.

 

Час обслуговування робочого місця Тоб складається з двох частин: часу організаційного обслуговування Торг та часу технічного обслуговування Ттех.

 

 

 

 

Рис. 7.2. Структура нормованого і ненормованого робочого часу

Час організаційного  обслуговування Торг витрачається на до- гляд робочого місця, що пов'язаний з виконанням змінного завдання в  цілому (огляд робочого місця та його впорядкування, поліпшення внутрішнього планування, розкладання інструменту на початку та прибирання наприкінці зміни, чищення та змащування обладнання).

 

Час технічного обслуговування Ттех витрачається на догляд обладнання у процесі виконання даної  конкретної роботи (підналадка обладнання, прибирання стружки, заміна зношеного інструменту тощо).

 

Час обслуговування робочого місця (особливо технічного) можна скоротити  шляхом передачі деяких функцій допоміжним робітникам (наладникам, заточувальникам, мастильникам, прибиральникам).

 

Усі перелічені види затрат робочого часу є об'єктивно необхідними, отже, повинні враховуватися при  визначенні норми часу на конкретну  роботу. З цієї сукупності вирізняється час основної роботи тим, що він, по-перше, має найбільшу питому вагу в загальній тривалості робочої зміни, а по-друге, тим, що витрачається безпосередньо на продуктивну роботу. Чим більша питома вага основного часу, тим продуктивнішою буде праця даного робітника.

 

Одне із завдань організації  праці полягає саме у збільшенні питомої ваги основного часу. На обробних (машинних, автоматизованих та апаратурних) процесах протягом основного часу працюють здебільшого машини, автомати, апарати, а людина є вільною, веде активне або пасивне спостереження за ходом технологічного процесу. Такий основний час називають машинним і він відрізняється від ручного, то основні прийоми в ручному виконувалися робітником вручну.

 

Протягом машинного  часу робітник вільний і може виконувати деякі елементи підготовчо-завершальної роботи та обслуговування робочого місця.

 

Це означає, що паралельно з роботою машин (автоматів, апаратів), тобто одночасно, робітник виконує  елементи підготовчо-завершальної роботи та обслуговування робочого місця. Таким  чином, частина підготовчо-завершального  часу та часу обслуговування перекривається основним (машинним) часом і не вводиться до складу штучної норми часу на виготовлення конкретного виробу чи виконання операції. Час, що перекривається основним часом, називають перекривним.

 

Чим вищий рівень автоматизації  праці, тим меншим є час активного спостереження, коли робітник повинен пильно слідкувати за роботою машини, контролювати й регулювати технологічний процес. Це призводить до збільшення періоду пасивного спостереження, коли робітник не зобов'язаний слідкувати за роботою машини, може виконувати інші функції на своєму робочому місці або розширити зону обслуговування.

 

Час перерв у роботі Тп — загальна тривалість часу, протягом якого робітник не працює незалежно  від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих та нерегламентованих перерв.

 

Час регламентованих  перерв Тпр — це час, коли робітник не працює з причин заздалегідь передбачених, об'єктивно необхідних. Це можуть бути особливі умови плину технологічного процесу з певними паузами, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для заміни інструменту та підналадки. До часу регламентованих перерв так само належать час перерв, зумовлених трудовим Законодавством Тзак (наприклад, для обігрівання будівель у зимовий час), а також час на відпочинок  та особисті потреби Твоп. Останній складається з двох частин: часу  відпочинку Тв та часу особистих потреб Тос.

 

Перерва на обід не входить  до фонду робочого часу. Трудовий розпорядок лише окреслює початок і кінець цієї перерви, що дає право працівникам використовувати цей час на власний розсуд.

 

Час нерегламентованих  перерв Тпн охоплює остановки, в  роботі, що не є об'єктивно необхідними, тобто небажані. Це час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва, час перерв зумовлених порушеннями трудової дисципліни, та час відпусток з дозволу адміністрації.

 

До часу перерв, зумовлених недоліками у технології та організації  виробництва Тпнт відносять перерви, що сталися через несправність устаткування, відсутність у належний час заготовок, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, технологічної оснастки, перебої у постачанні електроенергії тощо.

 

Час перерв, зумовлених порушеннями  трудової дисципліни Тптд, складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об'єктивними причинами зволікання початку робочої зміни, передчасного завершення зміни, часу запізнень з обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т.под.

 

Час відпусток з дозволу адміністрації  Тпв включає сумарний час відсутності працівника на робочому місці з дозволу його безпосереднього керівника, викликаний особистими потребами, сімейними та іншими обставинами.

 

В окремих випадках ініціатором  відпустки працівника з дозволу  адміністрації може виступати сама адміністрація, коли вона не може забезпечити людей роботою через аварії, перебої в постачанні електроенергії, зриви у постачанні матеріально-сировинних ресурсів тощо.

 

Для об'єктивної оцінки трудових затрат дуже важливо знати, які з них  об'єктивно необхідні, отже, підлягають обов'язковому нормуванню, а які є зайвими, непотрібними.

 

Нормуванню, а відповідно і включенню  до складу норми, підлягають усі затрати  часу, що об'єктивно потрібні для  виконання конкретного завдання: підготовчо-заключний, оперативної роботи, обслуговування робочого місця, регламентованих перерв.

 

Не підлягає нормуванню, тобто не включається до складу норми  час непродуктивної роботи, перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва, порушень трудової дисципліни та відпусток з дозволу адміністрації (рис. 7.2).

 

Під час складання  фактичного балансу робочого часу до нього включають усі фактичні затрати, тобто як нормовані, так  і ненормовані. Нормативний баланс змінного робочого часу охоплює лише нормовані затрати часу.

 

У виробничому процесі  дедалі ширше знаходять застосування засоби виробництва (верстати, машини, апарати, автоматичні лінії тощо). Продуктивність праці робітників значною мірою залежить від інтенсивності використання техніки, від співвідношення та узгодженості функціонування робочої сили та засобів виробництва. Цим зумовлена необхідність ретельного аналізу завантаження устаткування, для чого потрібно знати класифікацію часу його використання (рис. 7.3).

 

Час роботи устаткування — це час, протягом якого воно перебуває  в експлуатації незалежно від  того, використовується за прямим призначенням чи ні.

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.3. Структура часу використання устаткування

 

Завантаження  устаткування  може бути  ефективним,  коли  його

потенційна  (паспортна)  продуктивність  (потужність,  технологічні можливості) використовується повністю або недостатньо ефективно. Причин недостатньої чи низької ефективності роботи устаткування може бути декілька. Головні з них — це недосконала структура устаткування, коли, наприклад, на великих могутніх верстатах обробляють дрібні деталі; свідоме чи вимушене заниження технологічних режимів роботи устаткування, наприклад у зв'язку з поганою якістю металорізального інструменту; виконання зайвої роботи, непередбаченої технологією, якщо розміри заготовок відхиляються від необхідних (збільшуються).

Час простоїв устаткування — це такі періоди протягом зміни (або ціла зміна), коли справна техніка  не виконує ніякої роботи.

Простої можуть залежати від конкретного працівника і  не залежати від нього.

Працівник може спричинити простої у зв'язку з перервою на відпочинок та для особистих потреб; порушеннями трудової дисципліни; поломкою устаткування внаслідок недбалого або не-кваліфікованого обслуговування.

Простої техніки, що не залежать від операторів, мають організаційно-технічний  характер. Несвоєчасне забезпечення робочих місць усім необхідним, відсутність електроенергії, випадкові поломки, часті переналадки верстатів, малий обсяг партій виробів — усе це помітно зменшує корисний фонд часу роботи устаткування.

Коли аналізується тривалість виробничого процесу, всі затрати часу групуються таким чином, щоб повніше розкривався характер їх змісту

Тривалість виробничих процесів може виходити за межі змінного робочого часу. Вона складається з  тривалості технологічних, облікових, складських, пакувальних, вантажних, транспортних та контрольних процесів, міжопераційних перерв та пролежувань предметів праці у технологічних нагромаджувачах.

Виходячи із завдань  та змісту нормування праці, у цій  класифікації не розглядаються час  міжзмінних, міжцехових перерв та перебування предметів праці у виробничих запасах, бо це не впливає на тривалість виконання виробничих операцій — основного об'єкта нормування праці. Щодо внутрішньоопераційних перерв, які часом трапляються внаслідок недостатньої кваліфікації чи помилок робітників, вони аналізуються під час проведення хронометражних спостережень. Метою даної класифікації є з'ясування чинників, що найбільше впливають на тривалість виробничого процесу.

Загальна тривалість усіх технологічно необхідних механізованих  і ручних операцій, а також час на відпочинок та особисті потреби працівника утворюють регламентований час перебігу виробничого процесу, отже, підлягають виявленню під час його аналізу й оцінки ступеня раціональності.

 

Рис.3.4. Структура загального часу тривалості виробничого процесу

 

 

 

ТЕМА 8. НОРМАТИВИ І НОРМИ  ЗАТРАТ ПРАЦІ

8.1. Системи норм і нормативів праці.

 

В даний час на підприємствах  використовують системи норм праці, які відображають різні сторони  трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, управляємості, нормовані завдання.

Норма часу – визначає необхідні затрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці  роботи (продукції). Вимірюється в  людино-годинах (людино-хвилинах).

Норма виробітку – визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виконана одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

Норма обслуговування визначає необхідну кількість станків, робочих  місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування одним працівником чи бригадою.

Норма чисельності визначає чисельність робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Норма керованості визначає кількість робітників, яка повинна бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним  працівником чи бригадою за даний  відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

Всі названі види норм встановлюються виходячи з необхідних затрат часу на здійснення елементів  виробничого процесу. Але робота по встановленню норм праці не зводиться  лише до норм праці.

В загальному вигляді  нормування праці – це вид діяльності по управлінню виробництвом, направлений  на встановлення необхідних затрат і  результатів праці, а також необхідним співвідношення між чисельністю  працівників різних груп і кількістю  одиниць обладнання. Отже, названі види норм праці не терплять всіх характеристик трудового процесу, регламентація яких об'єктивно необхідна. При аналізі таких характеристик слід передусім виходити з оцінки трудового процесу по його ефективності, тобто по співвідношенню між затратами і результатами праці. Об'єктивно існує дві форми затрат праці: затрати робочого часу і норми затрат енергії працівників.

Норми затрат робочого часу встановлюють час для виконання  одиниці чи певного обсягу роботи одним чи декількома працівниками. До норм затрат робочого часу відносяться: норми подовженості і трудоємкості робіт і норми чисельності. Норми подовженості визначають час, за який може бути виконано одиницю роботи на одному станку чи робочому місці.

Норма трудоємкості операцій визначає необхідні затрати часу одного чи кількох робітників на виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції по даній операції.

Норми затрат фізичної і  нервової енергії досліджень мало. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм затрат енергії працюючих в найбільшій степені підходять норми важкості праці. Під важкістю праці розуміється сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини. До норм результатів праці відносяться норми виробки і нормування завдання, але до них слід також віднести норми використання обладнання і виробничої потужності.