Лекции по "Экономике"

ТЕМА 1. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

 

1. Еволюція поглядів на категорію “праця”

З моменту виникнення людини та об’єднання у спільноту  з метою виживання праця стала  не лише основою її життєдіяльності, але й основною сферою її формування та розвитку.

 Сьогодні неможливо заперечити  важливість праці у господарському  поступі. Погляди на роль цього  поняття змінювались ще здавна, впродовж тисячоліть, разом з  еволюцією економічного світогляду.

 Так, людський чинник був  присутній майже в усіх трактатах і повчаннях Стародавнього Сходу, його належно описано у літературі Месопотамії, Індії, Китаю та інших країн. Лейтмотивом багатьох світоглядних концепцій різних народів на початку цивілізації виступала праця як основний засіб існування. Такі погляди висвітлювали мислителі античності, зокрема як Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.), Платон (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.).

 Так, Ксенофонт, вважаючи  рабство нормальним станом, вихваляв  сільськогосподарські роботи, які тренують силу селян, роблять їх прекрасними воїнами, спрямовують їх на шлях взаємодопомоги, забезпечують їх усім необхідним. Аристотель розробив “науку рабства”, згідно з якою рабів сприймали як знаряддя, що вміє говорити. Відстоюючи рабство, мислитель водночас виправдовував позаекономічні методи стимулювання праці. Крім того, як засіб стимуляції він радив використовувати контроль, традиції, звичаї, закони. До того ж Аристотель відстоював поділ праці, розуміючи його ефективність.

 В епоху середньовіччя Фома Аквінський (1225 – 1279) оцінював працю з позиції християнської традиції, праця виступала необхідною умовою життя, зміцнення моралі і т.д.

 Детально досліджував проблеми  праці англійський вчений Г.  Спенсер. Він докладно проаналізував  різні види праці: складну працю, вільну працю, становлення і розвиток капіталу, діяльність робітничих союзів, організацію та оплату праці при капіталістичній кооперації, працю рабів, селян, робітників. За мізерну винагороду люди працювали по 12 – 15 годин на добу, а наукою, мистецтвом могли займатись лише аристократи, діти багатих людей і т.д. Невипадково в багатьох мовах слово “праця”, “робота”, “раб” мають однакові корені. А за дослідженням Аристотеля, “раб” – живе знаряддя, а знаряддя – “неживий раб”.

 Досліджуючи роль праці, відомі мислителі, вчені, філософи, економісти дійшли висновку, що праця – це сутність людини, головна і необхідна умова існування людського суспільства. Вона не залежить від тих чи інших суспільних форм, є вічною природною необхідністю і без неї не був би можливим обмін речовин між людиною і природою, тобто не було б можливе саме людське життя. Впливаючи на навколишнє середовище та змінюючи його, люди змінюють власну людську природу: розвивають здібності до праці; збагачують свої знання та розширюють можливості їх використання; удосконалюють сам процес праці.

 Праця виступає основою для  виникнення таких людських властивостей  як спілкування, свідомість, мова, формування духовних цінностей.  Будучи цілеспрямованою діяльністю, в процесі якої людина впливає  на природу з допомогою засобів праці, праця з самого початку виступає як спільна діяльність, яка передбачає певні форми соціальної організації, завдяки яким досягається необхідна узгодженість індивідуальних і групових дій, скерованих на досягнення життєвих цілей.

 Питання економіки праці,  зокрема проблеми природи й  організації заробітної плати,  почали предметно досліджуватися  представниками класичної буржуазної  політекономії. Проблеми, які формують  предмет економіки праці, проаналізовані  у 1776р. у праці Адама Сміта “Багатство нації”. Дослідник обґрунтував зв’язок між економічним розвитком та процесом поділу праці, показав об’єктивну необхідність існування та розвитку товарних ринків, що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання працівників, проаналізував роль заробітної плати, величина якої визначається на ринковій основі внаслідок взаємодії сторін трудових відносин.

 Проблеми економіки праці  проаналізовані К. Марксом у  “Капіталі” (1867р.). У праці Маркс  дійшов висновку про те, що  розвиток капіталістичної економіки обов’язково супроводжується посиленням експлуатації праці, що є вираженням класових суперечностей. За дослідженнями Маркса ніяка рівність сторін не може приховати факт існування експлуатації найманих працівників, зумовленої підпорядкованістю їх у процесі праці та відсутністю у них власності на засоби виробництва. Згідно з теорією марксизму вирішення всього комплексу проблем праці та економіки може бути досягнуте лише за умови глибинного перетворення основних характеристик трудового процесу, що передбачає знищення капіталістичного устрою [2].

 Предметом наукового дослідження,  праця постала відносно пізно,  лише в ХХ ст. Однак, на сьогоднішній  день, не має жодної наукової  дисципліни, котра б не досліджувала  працю так чи інакше. Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових економічних, соціальних, правових, психологічних дисциплін, зокрема “Економічної теорії”, “Теорії менеджменту”, “Психології та фізіології праці”, “Ринку праці”, “Соціології праці”, “Соціальної політики”, “Наукової організації праці”, “Управління персоналом”, “Економіки підприємств”, “Трудового права”, “Охорони праці” та інших. Важливе місце серед них посідає “Економіка праці й соціально-трудові відносини”. Це функціональна наука, яка досліджує суспільні виробничі відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці і відтворення робочої сили. Вона вивчає конкретні форми і методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва, його матеріального та морального стимулювання, відтворення робочої сили.

 

Праця – це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства  і окремої людини особливо важливу  роль, оскільки саме це поняття є  невіддільним від людського життя. Змінюючи у процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Праця виступає однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини.

 Працю слід розглядати як  свідому цілеспрямовану діяльність; докладання людиною розумових  та фізичних зусиль для одержання  корисного результату у задоволенні  своїх матеріальних та духовних  потреб; як процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага; як вияв людської особистості.

 У процесі праці люди вступають  у певні соціальні відносини,  взаємодіючи один з одним. Соціальна  взаємодія у сфері праці –  це форма соціальних зв’язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії. Об’єктивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їх інтересів, близькість або віддаленість цілей, поглядів. Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні та духовні блага.

 Соціальні відносини – це  відносини між соціальними групами  (спільностями) та окремими індивідами  з приводу їх суспільного становища,  способу й укладу життя, з  приводу умов формування й  розвитку особистості, соціальних спільностей. Вони проявляються у становищі окремих груп працівників у трудовому процесі, комунікаційних зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією для впливу на поведінку та результати діяльності інших, а також для оцінки власного положення, що впливає на формування інтересів й поведінки цих груп.

 Ці відносини нерозривно  пов’язані з трудовими відносинами.  Наприклад, у трудову організацію  (діяльність) працівники включаються,  адаптуються з об’єктивних потреб  і таким чином вступають у  трудові відносини незалежно від того, хто буде працювати поруч, хто керівник, який у нього стиль діяльності. Однак, згодом кожен працівник по-своєму проявляє себе у взаємовідносинах з іншими працівниками, керівництвом, у ставленні до праці, до порядку розподілу робіт та ін. Відповідно, на основі об’єктивних відносин починаються складатися соціально-психологічні відносини, які характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей та взаємовідносинами у трудовому колективі, атмосферою у ньому.

 Термін „соціально-трудові  відносини” використовується порівняно  недавно. Включення цього терміна  в систему понять та категорій  економіки праці обумовлено:

- по-перше, розвитком  наукових й прикладних уявлень  про роль людей у розвитку  економіки;

- по-друге, тим фактором, що вирішення важливих завдань соціально-економічної реформи в Україні (зокрема, стабілізація соціально-економічної та політичної обстановки в країні, становлення і розвиток виробництва технологічного рівня, значне зниження інфляції й підвищення життєвого рівня населення) можливе, перш за все, на основі співробітництва всіх сил суспільства у проведенні узгодженої політики у сфері соціально-трудових відносин та формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників соціально-трудових відносин;

- по-третє, становлення  соціально-орієнтованої ринкової  економіки в нашій країні, забезпечення  її нормального функціонування  можливе за умови її інтеграції  в світове господарство, що передбачає  оформленість соціально-трудових  відносин в країні, вироблення механізму їх розвитку й ефективного регулювання та інтеграцію національної системи соціально-трудових відносин в систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством.

У зв’язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

 Головною метою  вивчення курсу є формування  у студентів системи теоретичних  і практичних знань про категорії,  поняття, механізми забезпечення  ефективної зайнятості населення  та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

 Завдання курсу:

- вивчення економічних  законів, що регулюють розподільчі  відносини в ринковій економіці;

- оволодіння методами  вивчення витрат робочого часу, нормування праці;

- з’ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;

- дослідження механізму  соціального партнерства;

- надання студентам  ґрунтових знань з питань оплати  праці й регулювання заробітної  плати;

- вивчення механізму  функціонування системи соціально-трудових відносин;

- з’ясування механізму  регулювання ринку праці та  дослідження процесу відтворення  робочої сили;

- з’ясування місця  і ролі Міжнародної організації  праці у врегулюванні соціально-трудових  відносин;

- навчити студентів  використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;

- підвищити на цій  основі адаптованість студентів  до ринку праці, допомогти їм  ефективно включитися в систему нових соціально-трудових відносин.

 Об’єкт вивчення  дисципліни “Економіка праці  і соціально-трудові відносини”  система соціально-економічних,  організаційно-правових відносин  між людьми з приводу відтворення  й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

 Предмет вивчення  дисципліни “Економіка праці  і соціально-трудові відносини”  сукупність теоретичних і практичних  проблем формування людського  потенціалу, забезпечення ефективного  використання його у сфері  праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

 

Запитання для самоконтролю

1. Коли праця стала  предметом наукового дослідження?

2. Поясніть підходи  філософів до дослідження трудових проблем.

3. Що вивчає дисципліна  “Економіка праці та соціально-трудові  відносини”?

4. Об’єктом дослідження  яких наук є різноманітні проблеми  трудової діяльності людей?

5. Якими чинниками  обумовлено включення терміна  “соціально-трудові відносини” у систему понять та категорій економіки праці?

6. Що є об’єктом  і предметом вивчення дисципліни  “Економіка праці та соціально-трудові  відносини”?

7. Обґрунтуйте мету  та завдання дисципліни “Економіка  праці та соціально-трудові відносини”.

 

Література

1. Богиня Д.П., Грішнова  О. А. Основи економіки праці.  – К.: “Знання-Прес”, 2000.- 313с.- вступ,  с. 13-28.

2. Грішнова О.А. Економіка  праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004. – 535с.-Глава  І, с. 16-46.

3. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.- Розділ І, с.3-9.

4. Колот А.М. Соціально-трудові  відносини: теорія і практика  регулювання: Монографія.– К.: КНЕУ, 2003.– 230 с.-Розділ І, с.7-15.

 

ТЕМА 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

 

 

 2.1. Населення як демоекономічна категорія

Людські ресурси –  це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси  – це працівники, що мають певні  професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал.