Лекції "Проектний аналіз"

6. Фінансовий аналіз

6.1. Мета і завдання  фінансового аналізу

  Фінансовий  аналіз проекту є, мабуть, найбільш фундаментальною і трудомісткою частиною проектного обґрунтування, який здійснюється для визначення фінансової життєздатності проекту як з точки зору ризику, так і очікуваного прибутку. Фінансовий аналіз має супроводжувати розробку проекту з самого початку, тому фінансовий аналітик повинен бути включений до складу проектної команди на початковому етапі підготовки проекту.

  Межі  та цілі фінансового  аналізу значною мірою визначаються оцінкою вкладень, яких потребує проект, та очікуваною віддачею, в тому числі чистих вигід, виражених у фінансових показниках.

  Фінансова діагностика проекту базується  на:

  впевненості аналітика в якості інформаційної  бази, що використовується, та вірогідності прогнозованих характеристик проекту;

• аналізі структури і величини проектних витрат і доходів,  
  а також рівня їх впливу на здійснюваність проекту;
• визначенні й оцінці щорічних і накопичених фінансових чистих вигід, виражених через показники ефективності проекту;
• врахуванні фактору часу стосовно цін, вартості капіталу та проектних рішень, що приймаються в умовах ризику і невизначеності.

  Процес  інвестування, який розглядається як довгострокове вкладення економічних ресурсів з метою утворення та отримання вигоди, ґрунтується на перетворенні ліквідності власних і залучених коштів інвестора на виробничі активи (основний і чистий оборотний капітал), а також у створенні нової вартості при використанні цих активів.

  Фінансування  проекту включає розробку відповідної фінансової схеми з урахуванням умов, за яких кошти можуть стати доступними, і раціоналізацію цієї схеми з точки зору підприємства та інвесторів.

  Метою фінансового аналізу є ідентифікація всіх фінансових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття рішень про доцільність інвестування та фінансування проекту.

  Таким чином, умовами позитивної оцінки проекту  є його технічна здійснюваність з  фінансової точки зору, можливість реалізації проекту в даному соціально-економічному та екологічному середовищі, а також прийнятність часового періоду для осіб, які приймають рішення про інвестування.

  Аналітична  робота з оцінки фінансових аспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливих альтернатив проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегії управління чи контролю за критичними параметрами проекту. Важливою складовою цього розділу є визначення потоків фінансових ресурсів, необхідних на етапах інвестування, пуску та експлуатації, виявлення фінансових ресурсів, доступних з точки зору вартості та часового горизонту.

Рис. 21. Етапи проведення фінансового аналізу  проекту

  Результати  фінансового аналізу безпосередньо  впливають на проектне рішення кожного  з учасників проекту: замовників, власників, інвесторів, кредиторів, урядових установ. Приватні підприємці чи урядові установи, які інвестують проект, завдяки фінансовому аналізу отримують інформацію про можливості проекту генерувати явні та неявні вигоди. Раціональні власники капіталу при прийнятті інвестиційного рішення повинні бути впевнені у віддачі вкладених грошових коштів. Комерційні кредитні організації вивчають інформацію фінансового аналізу для визначення доцільності фінансування даного проекту, можливості отримання процентних платежів, що забезпечують прибуток, і повернення боргових зобов’язань. Вивчення руху грошових коштів по роках проекту дозволяє обґрунтувати вибір типу фінансової позички та схеми повернення боргу. Організації, що забезпечують пряму та непряму підтримку проектів шляхом надання субсидій, пільгового кредитування, а також стимулюють розвиток регіонів, галузей чи окремих виробництв, використовують фінансовий аналіз для визначення економічної ефективності та привабливості проекту.

  Фінансовий аналіз, як правило, передує економічній оцінці проекту, яка визначає цінність його для суспільства. Тому учасники проекту, які здійснюють його підтримку, отримують з фінансового аналізу інформацію про доцільність і необхідність стимулювання інвестиційного процесу.

  Оцінка  фінансової спроможності проекту базується  на концепціях прийняття інвестиційних  рішень, що потребують знань фінансового  та податкового обліку, управлінського аналізу господарської діяльності, правового поля оподаткування та інших сфер підприємництва.

6.2. Особливості підготовки  фінансового  
обґрунтування проекту

  Фінансовий  аналітик, розробляючи проект, керується  методологією, в основі якої лежать концепції проектних вигід і витрат, зміни вартості грошей у часі, альтернативної вартості, грошового потоку.

  Фінансовий  план проекту є квінтесенцією  роботи фінансового аналітика, яка  починається зі збору інформації стосовно техніко-технологічних аспектів реалізації проекту, вивчення комерційних  елементів його здійснення. Зібрані  дані є основою фінансових прогнозів, що базуються на встановленій обліковій та податковій політиці тієї країни, де реалізується проект. Підготовка прогнозного балансу і звіту про прибутки необхідна для оцінки рівня прибутковості проекту, величини витрат з виплати податків та погашення зобов’язань. Ці дані дозволяють акціонерам, інвесторам і фінансовим організаціям отримати необхідні відомості для прийняття рішення щодо участі у проекті.

  Аналітики, які готують фінансове обґрунтування  проекту, мають виокремити аналіз фінансової спроможності проекту від умов його фінансування. Це необхідно для визначення фінансової ефективності проекту без податкових знижок, пільгових умов фінансування, які зроблять його привабливим для підтримки приватними інвесторами, банківськими організаціями чи урядовими фінансовими агенціями. Слід пам’ятати, що досить часто проект виглядає фінансово привабливим тільки завдяки можливості залучення пільгового фінансування, надання інвестиційного чи податкового кредиту, субсидій чи субвенцій. Такі проекти, як правило, не створюють нових вигід, а перерозподіляють існуючі вигоди від фінансових установ до інвесторів.

  Одним з найбільш важливих завдань фінансового аналізу є розрахунок майбутніх грошових потоків, необхідних для здійснення проекту. Потрібно враховувати, що учасників проекту більш цікавить величина грошових потоків, а не прибуток чи дохід, який принесе проект. Інформація про очікувані потоки готівки з урахуванням усіх виплат та оподаткування повинна бути представлена у вигляді різниці між грошовими потоками з проектом і без нього. Ключ до прийняття вірного проектного рішення — аналіз фінансової ситуації з урахуванням реалізації інвестиційного проекту та без його здійснення. Тому фінансові аналітики повинні показати можливий приріст грошових коштів завдяки реалізації проекту.

  Прогноз грошового потоку проекту базується  на прогнозі звіту про прибутки, який, у свою чергу, починається з прогнозування продажу та розрахунку витрат за проектом. Відповідно до основних правил визначення витрат за проектом при підготовці його фінансового обґрунтування необхідно:

• ігнорувати попередні витрати, оскільки аналітик оцінює тільки додаткові витрати і прибуток, отримані від проекту, а покриття попередніх витрат не береться до уваги у процесі визначення фінансової спроможності проекту;
• вартість ресурсів проекту розраховувати на основі витрат втрачених можливостей, якщо ці ресурси можуть бути використані будь-яким іншим, відмінним від проектного, способом. Наприклад, коли компанія розглядає можливість використання будівлі, що на цей час не експлуатується, але яку можна продати за 10 тис. грн. Вартість цієї будівлі слід оцінити як величину першочергових витрат за проектом.

  При прогнозуванні звіту про прибутки та чистого потоку грошових коштів слід враховувати такі фактори, які впливають на їх величину:

  метод нарахування амортизації;

• вплив ліквідаційної вартості;
• потребу в оборотному капіталі та його облік;
• використання номінальних і постійних цін.

  У процесі розрахунку чистого потоку грошових коштів у результаті прийняття проекту ключовою складовою є амортизація та величина податкової економії, яка виникає при зменшенні оподатковуваного прибутку на суму амортизації. Тому метод нарахування амортизації може значною мірою вплинути на величину грошового потоку. У випадку, коли період амортизації менше за строк експлуатації активів проекту, податкове прикриття діє тільки при нарахуванні амортизації, після чого повна сума грошових накопичень підлягає оподаткуванню. Це явище позитивно впливає на поточну вартість грошових потоків і робить цей метод більш привабливим порівняно з методом рівномірної амортизації.

  Профіль грошового потоку зміниться на краще, якщо активи мають ліквідаційну вартість в кінці строку експлуатації проекту. Оскільки до того часу об’єкт буде повністю замортизований, дохід від реалізації підлягає оподаткуванню за звичайною ставкою. Ліквідаційна вартість збільшує потік грошових коштів та підвищує привабливість проекту.

  Крім  інвестицій в основний капітал, необхідно  мати у розпорядженні додаткові  грошові кошти для формування оборотного капіталу. Інвестування в оборотний капітал відбувається, як правило, у нульовий рік проекту, а його відшкодування — після його реалізації. Через різницю у часі витрати на оборотний капітал зменшують величину дисконтованого грошового потоку (наприклад, 20 тис. грн., вкладені в оборотні кошти в перший рік проекту, не тотожні 20 тис. грн. після відшкодування на 10-му році реалізації проекту).

  Між проектними аналітиками не припиняється дискусія з приводу того, в яких цінах прогнозувати грошові потоки: постійних чи номінальних. Постійні ціни дозволяють ігнорувати інфляцію при визначенні умов оплати, а номінальні враховують інфляційні очікування учасників проекту. Аргументація на користь використання постійних (чи дійсних) цін базується на твердженнях, що зміни в рівні цін не впливають на вартість, тому існує можливість ігнорування інфляції, оскільки всі показники проекту можна оцінити за дійсною вартістю. Такий підхід дозволяє зберегти рівень валюти проекту протягом усього періоду функціонування, що значно полегшує кореспондування потоків грошових коштів по роках проекту.

  Разом з тим існує ряд ситуацій, коли використання постійних цін у  проекті може призвести до серйозних  ускладнень. Це пов’язано передусім з умовами фінансування проектів. Як правило, кредитне фінансування передбачає встановлення процента виплат боргу в номінальному обчисленні, що може призвести до неузгодження планової величини відшкодування боргу (якщо проект розраховано у постійних цінах) і дійсної суми його покриття кредиторам (визначеної за номінальною ставкою). Найбільш поширеною ситуацією, пов’язаною зі зміною рівня цін, є необхідність збільшення витрат при здійсненні проектних закупівель. Це може позначитися на перевитраті бюджету, появі необхідності пошуку додаткових фінансових ресурсів.

  Очікувані зміни рівня цін не впливають  на амортизаційні відрахування по існуючих активах. Їх обсяг визначається при  придбанні активів і є величиною, що не підлягає інфляції. Тому грошовий потік, що включає податкову економію за рахунок амортизації, завжди відповідає номінальній величині, встановленій у початковому періоді. У випадку, коли всі інші припливи та відтоки коштів розраховуються у постійних цінах, їх підсумок з амортизаційними відрахуваннями може призвести до серйозних огріхів.

  При використанні постійних цін передбачається, що їх зміна на сировину та матеріали  буде аналогічною зростанню цін  на готову продукцію і відповідною  рівню інфляції. Однак, як свідчить практика, ціни на ресурси (газ, електроенергію, капітал, розмір заробітної плати) контролюються державою і підвищуються значно повільніше, ніж ціни на товари і послуги, та не відповідають рівню інфляції. Такі інфляційні сценарії призводять до того, що грошові припливи збільшуються за рахунок зростання цін і відбувається це значно швидше, ніж грошові відтоки.

  Проектний аналітик завжди обмежений у часі, який йому необхідно присвятити оцінці проекту. Досвід підготовки проектів показує, що найбільш ретельно аналітики працюють над визначенням величини витрат — як першочергових, так і поточних — і практично не залишають часу на детальне обґрунтування прогнозу майбутніх прибутків.

  Прогноз річного прибутку — дуже важлива частина фінансового аналізу, оскільки прибуток є найбільш суттєвою статтею припливу грошових коштів і має серйозний вплив на вартість проекту. Головна мета цієї частини прогнозу — визначення величини доходу, який компанія одержить, а потім утримає у виробництві для реінвестування протягом планового періоду. Процедури розрахунків планового прибутку, грошового потоку, бухгалтерського балансу були детально розглянуті у першій частині книги.