Лекції "Проектний аналіз"

 
3.2. ДИНАМІЧНИЙ АНАЛІЗ  БЕЗЗБИТКОВОСТІ ПРОЕКТУ

3.2.1. Управління структурою витрат за проектом

  Досить  поширеною є думка, що важливим показником проекту є обсяг продажу або  виручка від реалізації. Коли аналізують можливості випуску нового продукту або освоєння нового ринку, дуже важко точно передбачити, який обсяг продукції можна продати. З цієї причини обсяг продажу аналізується ретельніше, ніж інші показники.

  Аналіз  беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для  аналізу співвідношення між обсягом продажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спільну мету: необхідно отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків.

  При обговоренні беззбитковості проекту розуміння різниці між постійними та змінними витратами, а також можливості управління ними є дуже важливим для прийняття проектних рішень.

  За  визначенням змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю, якщо обсяг випуску дорівнює нулю.

  Наприклад, прямі витрати праці та витрати  матеріалів завжди належать до змінних витрат. Це легко пояснити, бо якщо завтра припиниться виробництво, то витрати на працю та матеріали будуть відсутні. Припустимо, що середні змінні витрати (змінні витрати на одиницю продукції) мають постійну величину. Це означає, що загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Інакше кажучи, співвідношення між загальними змінними витратами (VC), витратами на одиницю продукції (n) та кількістю продукції (Q) може бути виражено як:

       ,  (3.2.1)

де  Q — загальна кількість продукції;

  n — змінні витрати на одиницю продукції.

  Постійні  витрати не змінюються протягом певного періоду часу.

  Тобто, на відміну від змінних витрат, вони не залежать від обсягу продукції, яка виробляється протягом певного  періоду часу 
(в усякому разі, від обсягу продажу продукції певного асортименту).

  Наприклад, орендна плата за використання виробничих потужностей або заробітна плата президента компанії належать до постійних витрат (в усякому разі, протягом певного періоду часу).

  Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, скажімо кварталу. За цей час може закінчитися строк дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати. Їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.

  Загальні  витрати (TC) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FC):

        , (3.2.2)

       . (3.2.3)

  Отже, якщо змінні витрати становлять 3 грн. на одиницю продукції, а постійні витрати — 8 000 грн. на рік, тоді наші загальні витрати дорівнюють: TC = Q · 3 + 8 000. Якщо ми виробляємо 6000 одиниць продукції, наші загальні виробничі витрати дорівнюватимуть 3 · 6 000 + 8 000 = 26 000. Для інших обсягів виробництва розрахунок витрат наведено у табл. 28.

  Таблиця 28

РОЗРАХУНОК  ВИТРАТ  ДЛЯ  РІЗНИХ  ОБСЯГІВ  ВИРОБНИЦТВА

   Позначивши ці величини на рис. 15, побачимо, що залежність між кількістю виробленої продукції та загальними витратами  має вигляд прямої. Це свідчить про те, що при нульовому рівні виробництва (0) загальні витрати дорівнюють постійним витратам. Рухаючись праворуч по вісі координат, збільшення обсягу виробництва на одиницю продукції призводить до збільшення загальних витрат на 3 грн., тобто кут нахилу прямої дорівнює 3. Інакше кажучи, граничні витрати виробництва наступної одиниці продукції дорівнюють 3.

Рис. 15. Залежність витрат від обсягу виробництва

  Управлінський підхід до керування раціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології й обсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати витрати. Якщо ринок збуту нестійкий, керувати постійними затратами неможливо. Зниження обсягу виробництва призводить до інфляції середніх постійних витрат, що спричиняє перенесення величини постійних затрат на ціну, тобто на споживача. Таким чином, між обсягом виробництва, величиною затрат і прибутком існує тісний взаємозв’язок. 

3.2.2. Поняття і розрахунок  беззбитковості проекту

  Визначення  точки беззбитковості виробництва є найбільш поширеним методом, який застосовується в аналізі «обсяг — витрати — прибуток». До основних цілей аналізу беззбитковості належать:

  ¨ оцінка структури затрат за проектом та можливість управління цією структурою;

  ¨ визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва;

  ¨ оцінка передбачуваної ціни на проект з тими цінами, які можуть складатися на ринку;

  ¨ визначення запасу фінансової міцності.

  При проведенні аналізу беззбитковості слід враховувати деякі припущення. По-перше, вважається, що обсяг реалізації продукції проекту дорівнює обсягу випуску; по-друге, відпускні ціни на товар постійні, тобто встановлені конкурентним ринком, відсутня цінова дискримінація; по-трете, продукція за проектом належить до одного типу, що дозволяє спростити виробництво до однономенклатурного.

  Точкою  беззбитковості виробництва називають обсяг виробництва (або продажу), при якому компанія не отримує прибутків, але й не несе збитків (чистий прибуток за проектом дорівнює 0).

  Припустимо, що фірма продає у роздріб комп’ютерні  дискети по 5 грн. за штуку. Вона може купувати ці дискети в оптового продавця по 3 грн. за одиницю. Її постійні витрати  становлять 600 грн., амортизація — 300 грн. Скільки дискет необхідно продавати, щоб досягти точки беззбитковості виробництва, тобто ситуації, за якої чистий прибуток дорівнює 0?

  З кожної проданої дискети фірма отримає 5 – 3 = 2 грн. для покриття інших витрат. Необхідно покрити витрати у сумі 
600 + 300 = 900 грн., а для цього фірмі необхідно продати 
900 : 2 = 450 дискет. Можна перевірити отриманий результат, виконавши такі підрахунки: при рівні продажу 450 одиниць виручка дорівнює 5 · 450 = 2250 грн., а змінні витрати при цьому становлять 3 · 450 = 1350. Звіт про фінансові результати матиме такий вигляд:

  Виручка від реалізації продукції 2250

  Змінні  витрати на випуск продукції 1350

  Постійні  витрати  600

  Амортизація  300

  Прибуток  до відрахування податків та

  процентів по кредитах 0

  Податки 0

  Чистий  прибуток 0

  При розгляді нового проекту розрахунок чистого прибутку або грошового потоку проекту здійснюється з урахуванням амортизації, навіть якщо амортизація і не є витратами, однак витрати по виплаті процентів не включають у розрахунок. Такий метод обчислення точки беззбитковості дозволяє отримати бухгалтерську точку беззбитковості.

  Слід  пам’ятати, коли чистий прибуток дорівнює нулю, неоподатковуваний прибуток також  дорівнює нулю, і податки так само, як правило, дорівнюють нулю. Проілюструємо  це графічно на рис. 16.

  Вищенаведені  розрахунки свідчать, що фірма не отримує ні прибутків, ні збитків, оскільки загальна виручка дорівнює загальним витратам. Крива виручки перетинає криву загальних витрат у точці, яка відповідає випуску продукції на рівні 450 одиниць. Як показано на рисунку, при будь-якому обсязі випуску менше 450 одиниць фірма отримує негативний прибуток (збитки), а при будь-якому обсязі виробництва більше 450 одиниць прибуток є величиною позитивною.

  У наведеному прикладі точку беззбитковості виробництва визначають як суму постійних витрат та амортизації, поділену на різницю ціни та змінних витрат. Це загальновідоме правило. Для того, щоб з’ясувати, чому це так, введемо такі позначення:

  P — ціна продажу одиниці продукції;

  TR — виручка від реалізації продукції;

  n — змінні витрати на одиницю продукції;

  Q — загальна кількість проданої продукції;

  FC — постійні витрати;

  D — амортизація;

  Т — ставка податку.

Рис. 16. Бухгалтерська точка беззбитковості

  Прибуток  від проекту дорівнює:

  Прибуток = (виручка від реалізації продукції – змінні

  витрати – постійні витрати – амортизація) · (1 – Т) =

                = (TR – VC – FC – D) · (1 – T).  (3.2.4)

  Звідси  легко визначити точку беззбитковості виробництва. Якщо ми прирівняємо чистий прибуток до нуля, то отримаємо:

Чистий  прибуток = 0 = (TR – VC – FC – D) · (1 – T).

  Поділимо  ліву та праву частини рівняння на (1 – T):

TR – VC – FC – D = 0.

  Як  ми вже зазначали, це свідчить про  те, що коли чистий прибуток дорівнює нулю, прибуток до оподаткування також  дорівнює нулю. Якщо згадати, що TR = P · Q, а VC = v · Q, і підставити ці значення у формулу, рівень беззбитковості виробництва можна визначити як:

      TR – VC = FC + D,  (3.2.5)

      P · Q – v · Q = FC + D,  (3.2.6)

      (P – v) · Q = FC + D,  (3.2.7)

      Q = (FC + D) / (P – v).  (3.2.8)

  Для ілюстрації використання даних розрахунків розглянемо фірму, яка є вузькопрофільним виробником морозива і постачає його тільки на місцеві ринки. На основі розрахунків грошових потоків аналітики визначили, що розширення виробництва має позитивну NPV. Але успіх цього проекту залежатиме від обсягу продажу продукції, оскільки аналітики фірми напевно знають, за якою ціною можна продавати морозиво, і з досить високим ступенем точності можуть розрахувати витрати на виготовлення і продаж продукції.

  Знаючи  витрати та ціну продажу, можна відразу ж обчислити точку беззбитковості виробництва. Її розрахунок показав, що для покриття витрат фірмі необхідно захопити 30% ринку. Якщо за прогнозами це нереально (фірма, наприклад, володіє тільки 10% даного ринку), то звідси прогноз NPV сумнівний і більш ймовірно, що NPV проекту буде негативною. З іншого боку, можлива ситуація, коли фірма має підтверджену угоду з покупцями щодо продажу того обсягу продукції, яка забезпечить фірмі беззбитковість, тобто вона майже впевнена, що зможе продати більше. У цьому разі прогнозний ризик набагато менший, і фірма має більшу впевненість у своїх підрахунках.

  Існує ще кілька причин, з яких знання точки  беззбитковості є корисним. По-перше, точка беззбитковості та період окупності  дуже близькі за суттю вимірники беззбитковості виробництва. Тому аналогічно періоду окупності, точку беззбитковості відносно просто розрахувати та пояснити.