Характеристика економічних районів України

     Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття. Зближує області, які входять до складу району, спільність їх геополітичного положення. Район межує з п`ятьма країнами Східної Європи: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Раніше через закритість української економіки для загальноєвропейського ринку рейтинг району був дуже низький. У незалежній Україні саме фактори прикордонного розміщення (на стику України та інших країн Європи) перетворили його в одного з лідерів у міждержавному співробітництві України. Це призвело до активізації міжнародних економічних, наукових і культурних контактів.

     Важливим  районоутворюючим фактором є розташування в усіх чотирьох областях Карпатської складчастої системи. Її присутність визначила суттєві особливості господарського освоєння території, своєрідність способу життя та господарювання у гірській місцевості, спільність структури природно-ресурсного потенціалу тощо. Це зумовило і спільність багатьох проблем розвитку областей району.

     Район виділяється теплим, помірно вологим  кліматом, тут не буває посухи. Ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові ґрунти та опідзолені чорноземи (на Волино-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат).

     Район характеризується багатством і різноманітністю  природно-ресурсного потенціалу. Він  представлений усіма відомими видами ресурсів: земельними, мінеральними, рекреаційними, лісовими, водними.

     Рівень  інтенсивності використання земельних  ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найнижчою є сільськогосподарська освоєність гірських територій.

     Водні ресурси району - це поверхневі води річок, озер, водосховищ і підземні води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, які використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах - Теребля - Ріцька, на Дністрі - Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).

     Підземні  води району: прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні (м. Мукачеве в Закарпатті); мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с. Черче Івано-Франківської обл.). Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових, унікальністю  (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого розвитку Карпатського району.

     Лісові  ресурси - це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Вони дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. Головним сировинним продуктом користування лісовими ресурсами є деревина, тобто промислова  сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохімічної промисловості, виготовлення різноманітних конструктивних матеріалів, палива тощо. Україна відноситься до країн з порівняно невисоко забезпеченістю лісом. Найвищим є рівень лісистості (43,2%) в Івано-Франківській області (при середньої по Україні – 15,6%).

     Основні запаси деревини зосереджені в Карпатах, де лісопокрита площа становить понад 60%. В них переважають дуб, граб, бук, ялиця. Видовий склад лісу змінюється за рахунок скорочення площ під буком і ялицею і розширення площ під смерекою, на яку тепер припадає 16% запасу деревини.На хвойні ліси припадає 54% загального запасу деревини: сосна - 35%, ялина - 16, ялиця - 3%.

     Майже 40% запасів деревини становлять твердолистяні породи: дуб високостовбурний - 18%, дуб низькостовбурний - 4, бук - 13, граб - 2%.

     Мінерально-сировинні  ресурси. Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів (посідає третє місце в країні). У Прикарпатті розташовані значні поклади сірки, калійної і кам`яної солі, які мають державне значення, мінеральні води (у Карпатах), деякі мінеральні будівельні матеріали. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам`яне вугілля, природний газ.

     Мінерально-сировинна база стала фундаментом для формування вугільної, нафтохімічної промисловості. Важливим джерелом енергоносіїв у районі є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Через низьку якість вугілля і незначні запаси, Львівсько-Волинський басейн має районне значення і вугілля застосовується переважно як енергетичне паливо.

     Промислові  родовища бурого вугілля відомі в  Закарпатському буровугільному районі (Ільницьке, Горбаківське), запаси їх невеликі, собівартість видобутку більша, ніж кам`яного вугілля Донбасу.

     На  території району розташована Карпатська нафтогазоносна провінція. Глибина залягання нафти становить 1000 – 4500 м, газу 800 – 1800м. Найбільшими є нафтові Орів-Уличнянське, Волинське, Битків-Бабценське та Північно-Долинське нофтогазоконденсатні родовища. Відомі також Стрельбицьке, Попельське, Бориславське, Східницьке, Спаське, Нижньострутинське та інші родовища. Найперспективнішими є Семиногівське та Стинавське. Лише розробка останнього дасть змогу збільшити видобуток нафти у 5-6 разів. Нафта Карпатської провінції належить до метанових і метанонафтових. Вона характеризується високим вмістом смол.

     Природний газ складається на 95 – 98% з метану. Основні родовища розташовані у Львівській області (Угерське, Хідновицьке, Рудківське, Більче-Волинське). Більша частина основних нафтових і газових родовищ вироблена частково або повністю. Збільшення видобутку нафти і газу залежить від обсягів експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння.

     Найбільші поклади торфу у північній  частині району, серед них Великомостівське, Стоянівське,  Радехівське і Львівське. Проте видобуток торфу в якості палива скорочується, оскільки він є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості. Як ресурси палива низької якості або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть використовуватись менілітові сланці Карпат. Площа їх залягання більше 30 тис. км². Вони містять 8 – 25% органічної речовини. Але на сьогодні запаси їх не використовуються. Як паливо для побутових потреб широко застосовуються дрова.

     З родовищ металів у Карпатському районі перспективними для освоєння можуть бути Брегівське і Біганське родовища поліметалевих руд, а також поклади Мужиївського золотоносного родовища на Закарпатті. Розвідані також поклади глиноземної сировини (алуніти). Алуніти Закарпаття можна розглядати як перспективну сировину базу алюмінієвої промисловості.

     У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі  для розвідки й подальшого видобутку  ртуті відкрито в Закарпатті, в  районі Торуня. Незначними, але перспективними є поклади марганцю, виявлені в Бурштинському родовищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах.

     Територія Львівської та Івано-Франківської областей багата покладами самородної сірки, які повністю забезпечують потреби України. Тут розвідано близько 20 родовищ. Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Порожнянське, методом підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища на базі яких функціонують Яворівські і Роздольське виробничі об`єднання “Сірка”.

     Запаси  калійних солей зосереджені на території Львівської та Івано-Франківської областей. Найбільші родовища – Стебниківське, Калуш-Голинське і Бориславське. На двох перших функціонують Стебниківський комбінат і Калушське виробниче об`єднання „Хлорвініл”.

     На  території Карпатського району розробляються родовища кам`яної солі Солотвинське (Закарпатська обл.), Болехівське і Долинське (Івано-Франківська обл.), Дрогобицьке (Львівська обл.). Після збагачення отримують мелену і брикетовану сіль для потреб харчової, хімічної промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське, Тереблянське, Вуликовецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовища.

     В районі є поклади різноманітних  будівельних матеріалів: скляних  пісків – Велико-Глібовицьке (Львівська  обл.), мармурового вапняку та мармуру – Діловецьке, Малий Розис, Довгорунь (Закарпатська обл.), цементної сировини – Добрянське, Розвадівське (Львівська обл.).

     В межах Карпатського економічного району знаходиться Карпатський рекреаційний регіон загальнодержавного значення, що займає територію Українських Карпат.  Мінеральні води, особливо унікальна „Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належить також лікувальні грязі (с. Черче, Івано-Франківської обл.).

     Рекреаційні центри Карпатського економічного району – Трускавець, Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір`я та інші; курортні місцевості – Східниця, Комчин і Гірська Тиса; гірськолижні території – Славське, Подобець, Ворохта, Ясеня, Рахів.

     1.2. Економічний потенціал. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічного, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.

     Найбільш  розвинені в Карпатському економічному районі машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.

     До  паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива - кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.

     Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований  у Львівсько-Волинському басейні. За рік тут видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Більше ніж половина кам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті  (с. Ільниця Іршавського району).

     Традиційними  галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку і акумуляції природного довізного газу - Дашава, Рудка, Угерське, Більче (Львівська обл.).

     Провідна  галузь комплексу - електроенергетика, представлена Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротворською (660 тис. кВт), малими ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському районі. На кордоні Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГАЕС, у Карпатах – Теребле – Ріцька. 

     Машинобудівний  комплекс - це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, радіоелектронної, медичної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу та наукову інфраструктуру Львова і зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв'язки з іншими районами і зарубіжними країнами.

     Комплекс  хімічної індустрії - це переважно галузі гірничої хімії (видобуток сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка ґрунтується на місцевій і довізній сировині, належить виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних добрив (Калуш і Стебник).

     Розвивається  хімія органічного синтезу - виробництво штучних волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення поліетилену надходить до Калуша етиленопроводом з Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі).

     Комплекс  хімічної індустрії поєднує деякі  виробництва з іншими МТК: агропромисловим (виробництво міндобрив), лісопромисловим (лісохімія), індустріально-будівельним (виробництво лаків, фарб). У перспективі можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної та основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення виробництва побутової хімії, хіміко-фармацевтичної та мінеральних добрив.

     Лісовиробничий  комплекс спеціалізується в основному на виробництві меблів. З цією галуззю тісно пов'язані лісопильне виробництво, виготовлення меблів, фанери, деревностружкових і волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол, фурнітури.