Характеристика економічних районів України

     1.3. Науково-технічний  потенціал. В районі функціонує потужний потенціал академічної, вузівської та галузевої науки. В академічному секторі зосереджено понад 7% наукових працівників. Найбільшим сектором науки є вузівський сектор, з метою удосконалення управління наукою створено 6 наукових центрів. Мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань. Проблемою є – недостатнє фінансування державою.

     В районі Вишгороду (Київська обл.) організується  технопарк «Промислово-технологічний парк «Київщина» на площі 200 га з обсягом інвестицій у 1,5 млрд. дол., де 50-70 промислових компаній створять 12–15 тис. робочих місць.

     Корпорація "Богдан" побудує "Технопарк" для забезпечення логістики нового автомобільного заводу в Черкасах. Інвестиції орієнтовно складуть 65 млн. євро. "Технопарк" буде займатися прийомом і обробкою вантажів, що прибувають на завод. На даний момент корпорацією "Богдан" виготовляються легкові автомобілі ВАЗ, Hyundai, Kia, автобуси усіх класів, а також вантажівки.

     Під Києвом створена спеціальна економічна зона «Славутич». Суб’єктами спеціальної економічної зони є 26 підприємств з інвестиційними проектами загальною кошторисною вартістю 83,4 млн. дол., реалізація яких передбачає створення 1434 нових робочих місць. Основний обсяг інвестицій направлений на розвиток таких високотехнологічних галузей промисловості як транспорт і зв’язок; будівництво; деревообробна промисловість; легка промисловість. Для зазначених галузей характерна висока частка виробництва продукції інноваційного спрямування.

     1.4. Стан природного середовища. Нинішня екологічна ситуація району характеризується як кризова, що формувалась протягом тривалого часу. Значна кількість об’єктів з питомою вагою матеріаломістких та енергомістких технологій спричинила  виникнення надзвичайної ситуації. Промислові і транспортні викиди в атмосферу та водойми, накопичення шкідливих та токсичних речовин в ґрунті призвели до деградації довкілля. Негативно на навколишнє середовище впливає Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками.

     Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) розташована  поблизу міста Прип’ять, у 18 км від міста Чорнобиль, у 16 км від кордону з Білорусією і у 110 км від Києва. Чорнобильська АЕС стала третьою станцією з реакторами типа РБМК-1000 після Ленінградської і Курської АЕС, пущених у 1973 і 1976 рр. До часу аварії на станції функціонували чотири реактори. На етапі будівництва знаходилася третя черга з двома аналогічними реакторами. Всього на ЧАЕС планувалося ввести 12 реакторів.

     У березні 2004 року Європейський банк реконструкції  і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем тендеру була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES.

     Чорнобильська АЕС уклала контракт на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного об'єкту "Укриття". Вартість контракту - 505 млн. дол., термін реалізації - п'ять років. Новий об'єкт "Укриття" буде зібрано на майданчику ЧАЕС і "насунено" на існуючий об'єкт по рейках. Він буде споруджений у вигляді напівкруглої конструкції арочної форми шириною 257 м, заввишки 105 і завдовжки 150 м. Важити конструкція буде 20 тис.т. Планується, що цей об'єкт простоїть мінімум 100 років.

     ГСП "ЧАЕС" уклало з компанією Holtec International (США) контракт на завершення будівництва  другого сховища відпрацьованого  ядерного палива. Вартість контракту  складає 200 млн. доларів, термін реалізації – 52 місяці. Це необхідно для вивантаження і тривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива з реакторів і приреакторних басейнів першого, другого і третього енергоблоків Чорнобильської АЕС, а також першого сховища.

     1.5. Оцінка трудового  потенціал. Чисельність населення району складає 5791,9 тис. осіб (12,6% населення країни). Щільність населення – 116,5 осіб/км², (максимум – м. Київ – 3333 особи/км²). Питома вага міського населення - 78,1%.

     Демографічна  ситуація складна. Коефіцієнт природного приросту - 10,7%о – найнижчий серед районів України. Трудові ресурси  становлять 2674,4 тис. осіб (13,2% трудових ресурсів країни) (табл. 2). 

     Таблиця 2

Очікувана чисельність наявного населення

на 1 січня 2009 року та середня за 2008 рік

(тис. осіб)
	На 1 січня 2009 року			Середня чисельність за 2008 рік
	все на- селення	міське	сільське	все на- селення	міське	сільське
Україна	46129,0	31571,4	14557,6	46250,8	31620,1	14630,7
Київська	1727,8	1049,4	678,4	1732,5	1049,1	683,4
Черкаська	1304,8	727,2	577,6	1310,2	728,6	581,6
м.Київ	2759,3	2759,3	х	2749,8	2749,8	х
Загальна  чисельність по району	5791,9	4535,9	1256,0	5792,5	4527,5	1265,0
% від населення  України	12,56	14,37	8,63	12,52	14,32	8,65

 

       Джерело: [27]

     2. Зовнішні фактори  розвитку

     2.1. Геоекономічний та геополітичний стан. Вигідне геоекономічне положення, розміщення в районі столиці України – культурного, політичного та промислового центру сприяє розвитку типового та інноваційного виробництва. Центральне положення району формує розвинутий транспортний комплекс, який включає в себе густу мережу залізниць, автодоріг, трубопроводів. Добре функціонує річковий транспорт. Район має авіаційний зв’язок з багатьма країнами світу. Вагоме значення мають чотири міжнародних транспортних коридори.

     Розвиток міжнародних транспортних коридорів (МТК). Виділяють чотири стратегічних напрямки: Центральна Європа - країни СНД; Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД; Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія; Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

     Через територію України ще в давні часи пролягав шлях "із варяг у греки", проходив "Великий шовковий шлях", що з’єднував міста Західної Європи з Центральною Азією, Монголією та Китаєм.

     Для забезпечення функціонування транспортних коридорів, а саме для переробки контейнерних, контрейлерних та інших вантажів створюються транспортно-складські комплекси (ТСК), що мають наступну класифікацію: сухопутні прикордонні - Ковель, Франко-транс - Рава-Руська (Жовква) - Мостиська + Чоп, Харків, Луганськ, Донецьк, Чернігів; сухопутні по території України - Київ, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Дніпропетровськ, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь, Мелітополь, Одеса, Хмельницький, Тернопіль, Рівне, Львів, Івано-Франківськ; водні - Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Октябрськ, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ.

     2.2. Вплив зовнішньоекономічної ситуації на розвиток регіону. На зовнішньоекономічну ситуацію  позитивно впливає центральне транспортно-географічне положення району. Розташування в районі столиці України концентрує в місті Києві представництва багатьох країн та відділень світових організацій, що сприяє розвитку культурних, політичних, економічних міжнародних зв’язків.

     Для подальшого успішного розвитку областей, що входять до складу Центрального і Східного економічних районів  необхідна реалізація ринкових механізмів и принципів державної економічної  політики:

     - реалізація Регіональних програм розвитку експортного потенціалу областей;

     - підтримка на регіональному рівні інноваційно-інвестиційних конкурентоспроможних проектів, спрямованих на розвиток експортного потенціалу областей;

     - розвиток інформаційної інфраструктури областей, створення нових інформаційних баз даних, електронної торгівлі з використанням мережі Інтернет з метою просування нових видів товарів та послуг;

     - підвищення інвестиційного іміджу регіонів за рахунок створення дієвої інфраструктури інформаційного, консалтингового, маркетингового забезпечення, проведення презентаційно-іміджевих міжнародних виставкових заходів;

     - створення сприятливих умов для співпраці з прикордонними з Харківською, Сумською і Полтавською областями регіонами в рамках "Єврорегіону Слобожанщина", відповідно до Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва з Російською Федерацією;

     - проведення громадських слухань з питань вступу України до СОТ, метою яких є висвітлення процесу вступу, інформування учасників економічних відносин щодо норм і принципів систем угод, функцій та діяльності органів СОТ;

     - удосконалення міжрегіонального співробітництва між областями та регіонами країн-партнерів на базі двосторонніх угод про партнерські зв’язки;

     - впровадження механізмів експортного кредитування та експортного страхування; запровадження відповідних механізмів регіональної підтримки експорту;

     - сприяння залученню підприємств областей до участі у міжнародних проектах;

     - надання інформаційної підтримки підприємствам-експортерам  областей у пошуку потенційних партнерів;

     - вирішення проблемних питань співробітництва з країнами СНД, розвиток договірно-правової бази та реалізація програм економічного співробітництва.

Донецький економічний район

 

     1. Внутрішні фактори розвитку

     1.1. Природно-ресурсний  потенціал. Донецький економічний район, до складу якого входять Донецька і Луганська області, знаходиться на південному сході України. Площа району становить 53,2 тис. км² або 9 % території країни. За розмірами він перевищує ряд країн Західної Європи (Бельгія, Нідерланди, Данія, Швеція). Район має державний кордон з Російською Федерацією, а також межує зі Східним та Придніпровським економічними районами. На півдні - має вихід до Азовського моря. Північна частина - полого-хвиляста  рівнина, південніше річки Сіверський Донець -  Донецька височина. Тут знаходиться найвища точка всієї Лівобережної України - гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Південний захід займає Приазовська височина. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар'єри, кургани.

     Клімат  району помірно континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами. Кількість опадів у районі варіює від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжу і зменшується до

450 мм у Приазов’ї.

     Головне багатство надр Донецького економічного району - кам'яне вугілля. Геологічні запаси його становлять близько 240 млрд т, з них балансові - 41 млрд т. Запаси коксового вугілля (марки К, ПС, ПЖ) становлять 13%, їх частка у видобутку - 40%. Основні запаси - у районах Старого Донбасу (так звана «Гірничопромислова зона»). Поклади вугілля є в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька область), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська область). За запасами антрацитів Донбас посідає перше місце у світі.

     Окрім вугілля у районі виявлено родовища природного газу:  Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське, а також 21 газоперспективну площу. Виявлені запаси ртуті, бурих залізняків, мідних руд та родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло). Поклади кам'яної солі залягають в Артемівському, Слов'янському, Новокарфагенівському родовищах (9 млрд. т). Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької області: Оленівське й Новотроїцьке, в районі Старобешева. Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки біля Слов'янська, а також біля Краматорська, Артемівська та в інших місцях.

     Значні поклади вогнетривких глин та підприємства з виробництва вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійську, Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі, Микитівці. Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. У районі є значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків. Всього розвідано близько 50 видів корисних копалин, з них 30 видів використовуються в народному господарстві.

     Відкрито родовища цирконію та рідкісних металів світового значення. Виявлено кімберлітові (алмазоносні) трубки, родовища танталу, ніобію, літію, цезію, нових нетрадиційних видів мінеральної сировини.

     Наявні  водні ресурси не забезпечують потреб району. Води каналів Дніпро - Донбас та Сіверський Донець - Донбас не вирішують повністю проблему. Ґрунти - здебільшого чорноземи, від звичайних до південних. Велике значення для підвищення врожайності за умов недостатнього зволоження має зрошення.