Характеристика економічних районів України

     Виняткове народногосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти - Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички), найбільший вилов якої в Керченській протоці, коли восени вона йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море - одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє розмноженню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філлофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.

     Земельні ресурси: ґрунти району різноманітні. Розміщення ґрунтів має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні ґрунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними ґрунтами. На Південному березі Криму ґрунти червоноземного типу.

     Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму - у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району – степова.

       Лісові ресурси: лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. У балках і ярах трапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів – бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина для виробництва целюлози.

     Мінерально-сировинні ресурси: у районі значні родовища корисних копалин, які становлять основу для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сиваша, різні види будівельних матеріалів (граніт, вапняки, мергелисті глини тощо). Найбільше значення має залізна руда, виявлена в багатьох пунктах району (в Одеській області - Фрунзенська магнітна аномалія, в Херсонській - Високопільське та Приазовське родовища). Однак головна роль належить Керченському басейну. Інші родовища нині промислового значення не мають. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд. т (майже 14% промислових запасів руди України). Поклади її залягають на невеликій глибині (5-25м), що дає змогу видобувати її відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення; містять домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку.

     Найбагатші на залізо Ельтиген-Ортельська, Комиш-Бурунська, Північна і Киз-Аульська мульди. Дві перші, починаючи з 1936р., розробляються Комиш-Бурунським залізорудним комбінатом. Промислове освоєння їх пояснюється тим, що вони добре розвідані і найбільші. Крім того, має значення вигідне транспортно-географічне положення, яке дає змогу використовувати морський транспорт для перевезення руди на «Азовсталь», а в протилежному напрямку – донецьке вугілля.

     У районі більше половини республіканських запасів флюсових вапняків. Основні родовища їх – Балаклавське й Старокримське. Запаси їх становлять сотні мільйонів тонн. Крім того, флюсові вапняки виявлено в Нижньому Придніпров'ї. Щороку в районі видобувають близько 6 млн. т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу та Придніпров'я. Висока механічна міцність вапняків Балаклавської групи дає змогу використовувати їх в якості будівельного та облицювального матеріалу, заповнювача бетону для покриття доріг та інших цілей.

     Південний район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії - вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут міститься 84% запасів вапняку, 100% - діориту, 94% - мармуру від загальних по країні. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них АР Крим та Одеська область.

     Серед природних ресурсів багато озер і лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Солі озер і лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

     На території району виділяється Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область, у якій відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд. м³. Найбільші з них Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. На дні Чорного моря, особливо біля о. Зміїного (Одеська область), геологи виявили ряд перспективних газових і нафтових родовищ (підземних і водночас підводних структур). Іншими видами палива район забезпечений недостатньою мірою. Прояви покладів кам'яного вугілля виявлено в Бахчисарайському районі АР Крим, бурого вугілля - в Єланецькому районі Миколаївської області, Болградському районі Одеської та біля Рені. Однак промислового значення вони не мають. В якості місцевого палива використовують торф, поклади якого є в Голопристанському й Цюрупинському районах Херсонської області, Вознесенському та Ново-Одеському районах Миколаївської області.

     Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та джерела мінеральних вод. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому лимані Одеської області і Сакському озері АР Крим. Лише в Криму налічується понад 100 різних за складом і дією на людський організм мінеральних джерел.

     1.2. Людський потенціал. Середня густота населення в районі становить 64,5 осіб/км² (по Україні - 83 особи/км²). З ряду причин (історичне минуле, неоднаковий ступінь господарського освоєння території, різноманітність природних умов) для району характерні великі територіальні відмінності в розміщенні й густоті населення. Найбільша густота населення в АР Крим (83 особи/км²) та Одеській області (77 осіб/км²), найменша - в Херсонській (44 особи/км²). Сільського населення менше в степовій частині материкової України (до 20 осіб/км²). У містах економічного району проживає 4,7 млн. осіб (64%). Найвища частка міського населення в Миколаївській області (66,1%), найменша - в Херсонській (61,5%). Найбільші центри району - Одеса (1020 тис. осіб.), Миколаїв (512 тис. осіб), Севастополь (351 тис. осіб), Херсон (356 тис. осіб), Сімферополь (339 тис. осіб), Керч (164 тис. осіб). Поступово міста втрачають населення внаслідок зниження рівня природного приросту та збільшення кількості мігрантів.

     Коефіцієнт народжуваності коливається від 8,0‰ в АР Крим (в Сімферополі мінус 6,9‰) до 9,8‰  у Херсонській області (при середньому по Україні 9,1‰). Коефіцієнт смертності тут один з найнижчих в Україні – 13,7‰ (при середньому 15, ‰). Природний приріст скрізь від'ємний і становить від мінус 5,0‰ у Херсонській області до мінус 6,1‰ в Одеській. Дитяча смертність висока в Одеській області та АР Крим (відповідно 16,7 і 15,7) і‰ трохи нижча в Херсонській та Миколаївській областях (15 і 14,2). ‰

     У районі один з найвищих показників працездатного населення -57,2% (по Україні 55,9%). Чоловіків набагато менше, ніж жінок (880 на 1000 жінок), - цей показник найнижчий серед економічних районів України.

     У галузях суспільного виробництва зайнято 3 млн. 312 тис. осіб, з них 25,6% - у промисловості, 33,2% - в сільському господарстві, 28% - у невиробничій сфері. З розвитком індивідуальної та кооперативної форм трудової діяльності, впровадженням нових форм господарювання, організації праці, особливо оренди, пов'язане виникнення нових проблем у сфері зайнятості, зокрема збільшенням частки безробітних. Проте рівень безробіття в районі нижчий, ніж в інших районах України (10,6% при республіканському 11,3%, а в Одеській області - 7,9%). Безробітних жінок вдвічі більше, ніж чоловіків.

     1.3. Економічний потенціал. Сучасна спеціалізація господарства Південного економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі (зернове господарство). Розвивались галузі промисловості з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва сільськогосподарських знарядь праці, суден, видобутку залізної руди. Пізніше структура промисловості змінилася (машинобудування, галузі важкої і харчової промисловості, у сільському господарстві розширено площі під технічними культурами, виноградниками, садами).

     За вартістю валової продукції на першому місці харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому - легка.

     Паливно-енергетичний комплекс причорноморського економічного району складається з видобутку, виробництва, транспортування, розподілу і використання палива та виробництва електроенергії. Біля Каркінітського півострова (північно-західна частина Криму) на шельфі Чорного моря відкрито потужне родовище газу. За підрахунками вчених, при налагодженні видобутку газу на цьому родовищі, а також інших родовищах Крим через 1-2 роки зможе повністю забезпечити себе власним газом. Прогнозні запаси газу Азовського і Чорного морів оцінюються в 7 млрд. мЗ.

     Дослідженням і пошуком нових нафтових та газових родовищ займаються Державний науково-дослідний проектно-розвідувальний інститут «Шельф» (м. Сімферополь), нафтогазорозвідувальна експедиція

(м. Феодосія). В районі працюють два нафтопереробних заводи - в Одесі й Херсоні, які виробляють моторне й дизельне пальне, гас, бітум, мастила.

     В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис. кВт). Діють теплові електростанції в Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі; Південно-Українська АЕС і Ташликська ГАЕС у Миколаївській області.

     Перспективи розвитку Південного економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму та розробленням енергозберігаючих технологій, використанням нетрадиційних джерел енергії (вітрової, геотермальної, сонячної). У 1986 р. поблизу с. Щолкіно була введена в дію перша у світі сонячна електростанція (СЕС) потужністю 5000 кВт. У Криму функціонують кілька вітроустановок невеликої потужності. Вітрова Східно-Кримська електростанція потужністю 12,5 тис. кВт розміщена на території Ленінського району. Функціонують і нарощують потужності Донузлавська, Сакська, Судакська, Асканійська вітрові електростанції.

     Машинобудування і металообробка: відіграє виняткове значення в економіці району та охоплює такі галузі спеціалізації: суднобудування, судноремонт, сільськогосподарське, точне машинобудування. Обладнання зв'язку, радіоапаратуру, кабелі, дріт виготовляють на підприємствах «Електрон», «Фотон» (Сімферополь); в концерні «Мусон», на заводі ім. Калмикова - апаратуру радіопеленгації автоматичну, космічну техніку зв'язку; на заводі «ЛАСПІ» (Севастополь), Одеському заводі «Промзв'язок» - радіолокаційні та навігаційні системи й апаратуру військового призначення, радіоапаратуру професійну. Керченський завод «Альбатрос» випускає обладнання для зв'язку, супутникові приймальні пристрої, кабель, дріт.

     Оптичне, фото-, кінематографічне обладнання продукують у Севастополі (НВО «Електрон»), Одесі (КІНАП); поліграфічне устаткування, світлокопіювальні й електронногравірувальні автомати - в Одесі.

     Галузь приладобудування випускає апаратуру для дослідження морських глибин, земних надр, оптичні прилади, лазерну апаратуру, а в останні роки розширюється випуск унікального медичного обладнання, комп'ютерної техніки. Найбільшими виробниками такої продукції є севастопольський і феодосійський приладобудівні заводи, завод «Гідроприлад», Севастопольське НВО, «Електрон» і «Квант», сімферопольське НВО «Оргтехавтоматизація», НДІ функціональної мікроелектроніки, заводи «Альбатрос», «Ера» та ін.

     Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропа, солі озер і лиманів), частково використовує довізну. Найбільші підприємства - одеський суперфосфатний, Сакський і Красноперекопський хімічні, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи, Севастопольський «Хімпром», Сімферопольський «Хімік». Працює Кримський завод діоксиду титану (Красноперекопськ), реконструйовано Красноперекопський хімзавод, збудовано Південно-Сивашський магнезитовий завод (магнезійний порошок для чорної металургії України).

     Неорганічні кислоти й ангідриди виробляють на Припортовому заводі (Комінтернівський район) і Котовському автогенному заводах (Одеська область). У Херсоні працює фірма «Екологія Дніпро ЛТД», яка займається виробництвом екологічно чистих добрив. Мінеральні добрива виготовляють на Сакському хімзаводі і ВО «Титан» (Красноперекопський район); напівфабрикати з пластмас (листи, труби, трубопроводи, шланги) - на херсонському заводі «Дельта». На заводі пластмас у Сімферополі, на фабриці «Алустон» (м. Алушта), заводах «Полівтор» (Красноперекопськ), «Таврія» (Ялта) виробляють тару й інші вироби з пластмас. Виробництво медичних виробів з полімерних матеріалів (одноразові шприци, крапельниці тощо) налагоджено в акціонерному товаристві «Еемопласт» (м. Білгород-Дністровський).

     Фармпрепарати та сировину для них виготовляють в Центрі біомедичних проблем (Сімферополь), НВО «Сплав» (Миколаїв), на вітамінному заводі (Одеса), на Одеському підприємстві з виробництва бактеріальних препаратів та біофабриці «Біостимулятор» (Одеса). Мале підприємство Ітер/ БЕТА Інвест (Херсон) спеціалізується на виробництві низькокалорійного замінника цукру. Духи, косметику виготовляють на СП «Арома» (Бахчисарай); ефірні масла, екстракти - «Ефірмасло» (Сімферополь); ефірні масла, духи - комбінат «Кримська роза» (Сімферополь). Хімічну продукцію для косметики, парфумерії, миючі засоби, мило виробляє українсько-грецька фірма «Херсонес ЛТД»; лаки, фарби, оліфу, емалі - заводи «Спектр» (Севастополь), побутової хімії (Сімферополь).