Характеристика економічних районів України

     1.1. Природно-ресурсний  потенціал. Район містить 7% природно-ресурсного потенціалу країни. Мінеральних ресурсів небагато (1,1%), сировинна база не в достатній мірі забезпечує потреби району. Корисні копалини представлені запасами торфу, бурого вугілля, піску для виробництва скла, вапняками, цегельно-черепичною глиною, гранітом, родовищем бурштину. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф. Родовища бурого вугілля - Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородському, Новоселицьке, Мокрокалигірське у Катеринопільському, Тарнавське у Монастирищенському районах. Рудні корисні копалини у вигляді осадових залізних руд зустрічаються у Канівському, Смілянському, Шполянському районах, корінних титанових - у Смілянському районі.

     На  межі Черкаської та Кіровоградської  областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу "Миргородська", розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод.

      1.2. Економічний потенціал. В районі склався високо розвинутий комплекс галузей, які визначають його спеціалізацію. Територіально-галузева структура господарства характеризується збільшенням частки електроенергетики, хімічної, нафтохімічної промисловості, деревообробної, целюлозно-паперової та харчової промисловості; зменшенням питомої ваги паливної промисловості, металургії, машинобудування, металообробки, легкої промисловості. Агропромисловий комплекс спеціалізується на буряківничо-зерново-льонарському напрямі та молочно-м’ясному тваринництві і птахівництві.

     Паливно-енергетичний комплекс. Головним  енергопотенціалом району є гідроенергетика, представлена потужними і малими ГЕС та ГАЕС.

     Київська  ГЕС - перша (верхня) сходинка каскаду гідроелектростанцій на території України, побудована на річці Дніпро. Київська ГАЕС - Київська гідроакумулююча електростанція - перша в СРСР ГАЕС, є частиною каскаду гідроелектростанцій на території України. Канівська ГЕС - другий ступінь каскаду гідроелектростанцій на території України, в м. Каневі, Черкаська область.

       Канівська ГАЕС будується на річці Дніпро (м. Канів, Черкаська область). Проект будівництва розроблений ще у 1985 році Інститутом «Укргідропроект» (м. Харків). Проект передбачав будівництво ГАЕС з добовим і тижневим регулюванням графіка навантаження енергосистеми потужністю 3 600 Мвт у складі 16-ти оборотних гідроагрегатів в генераторному і насосному режимах відповідно. Роботи з будівництва ГАЕС були припинені у 1992 році внаслідок дестабілізації економіки України. ВАТ «Укргідропроект» планує розробити новий проект спорудження Канівської ГАЕС. Потужність її чотирьох гідроагрегатів складе 1000 Мвт в турбінному режимі або 1120 Мвт - в насосному. Пуск першого гідроагрегату запланований на грудень 2012 року.

     Металургійний комплекс району представлений в основному підприємствами «малої» і переробної металургії. Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень НПТ у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки. Металургія України надмірно енерговитратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати програми значного скорочення витрат усіх видів енергоресурсів - починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.

       Машинобудівельний  комплекс економічного району представлений багаточисельними підприємствами Києва, Черкас та інших міст району, які виготовляють літаки, автомобілі, верстати та інше обладнання. Значними центрами машинобудування і металообробки є Біла Церква (заводи «Автотрактородеталь», «Електроконденсатор» та завод металевих виробів), Васильків, Бровари (заводи холодильників), Фастів (завод «Червоний Жовтень», що виробляє хімічне устаткування), Ірпінь (завод «Ірпіньмашторф»), Ржищів (завод «Радіатор»), Чорнобиль (ремонт річкових суден), Смілянський машинобудівний завод (устаткування для харчової промисловості), Черкаський машинобудівний завод імені Г. І. Петровського (устаткування для підприємств торгівлі та громадського харчування), Монастирищенський машинобудівний завод (парові котли), Кам'янський машинобудівний завод (устаткування для текстильної і хімічної промисловості). Виробництво сільськогосподарської техніки та приладобудування представлене Черкаським заводом «Фотоприлад», Уманським машинобудівним заводом та заводом «Мегомметр» (електровимірювальні прилади); підйомно-транспортне машинобудування - Золотоніським ремонтно-механічним заводом.

     В Україні зареєстровано 49 підприємств, які займаються різного роду суднобудуванням: катери, баркаси, сухогрузи, танкери, газовози. З них можна виділити 11 найбільших:  ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» (Миколаїв); ДП «Завод ім. 61 комунара» (Миколаїв); ВАТ «Дамен Шипярдс Океан» (Миколаїв); ВАТ «Завод Ленінська кузня» (Київ).

     Українське  автомобілебудування протягом 40 років існувало в тіні проблем російської автомобільної промисловості, потім пройшло разом з економікою країни через всі етапи кризи, через ринкові експерименти, що проводилися над промисловістю, але, в основному, зберегло свій потенціал.

     Українські  підприємства виготовляли майже повну номенклатуру матеріалів і комплектуючих для автомобілів: Білоцерківський і Дніпропетровський шинні заводи, дніпропетровський завод "Іста" з виробництва акумуляторів, Кам'янець-Подільський завод з виробництва джгутів проводів і комутаційного устаткування, Херсонський завод електромашинобудування, що випускає стартери і генератори, Кременчуцький колісний завод і багато інших.

     Після розвалу СРСР освоєно виробництво  радіаторів і систем охолоджування для автомобілів у Луганську, електроустаткування в Херсоні і Києві, датчиків і реле в Іллічівську і Сімферополі та інших автомобільних компонентах, що раніше не випускалися в Україні.

     Що  стосується вітчизняного авторинку, то він потенційно вельми місткий: в Україні низький рівень забезпеченості населення автомобілями, а існуючий об'єм продажів не забезпечує навіть просте відтворення парку. За рівнем забезпеченості населення автомобілями (120 на 1000 осіб) Україна стоїть нижче за багато східноєвропейських країн і значно відстає від країн Заходу, де цей показник складає 400 – 500 автомобілів на 1000 осіб.

     Останніми роками в Україні з'явилися економічні передумови вигіднішого, порівняно з імпортом готових автомобілів, власного виробництва. Як результат, у 2007 році виробництво легкових автомобілів в Україні збільшилося на 42,2%, або на 113 тис. штук, у порівнянні з 2006 роком, до 380 тис. штук. Виробництво автобусів у 2007 році збільшилося на 18,6% - до 9083 штук.

     Найбільшими виробниками легкових автомобілів  і автобусів в Україні є  Корпорація "УкрАВТО" (ЗАТ ЗАЗ), Корпорація Богдан (ВАТ ЛуАЗ і ВАТ  Черкаський автобус), ЗАТ Єврокар, Корпорація "АІС" (ТОВ КрАСЗ), Корпорація Еталон (ЗАТ Чернігівський автозавод і ЗАТ Бориспільський автозавод) та ін.

     У віковій структурі автопарку  України близько половини всіх автомобілів  є старшими за 14 років. Разом із цим, протягом останніх років, у зв’язку з високими темпами росту доходів населення та покращенням умов споживчого кредитування, що стало основними чинниками стрімкого розвитку галузі в цілому, у віковій структурі вітчизняного автопарку зростає частка нових автомобілів.

     Стимулюючи  виробництво автомобілів в Україні, держава надала пільговий режим оподаткування тим підприємствам автомобільної галузі, які отримали грошові інвестиції в сумі 150 млн. дол. і зобов'язалися зберегти базову чисельність виробничого персоналу. Основними пільгами є: звільнення від сплати ПДВ операцій щодо ввезення на митну територію України  товарів, які використовуються для будівництва, створення виробничих потужностей і виробничої діяльності автомобілебудівних підприємств і операцій з продажу автомобілів власного виробництва; звільнення від сплати  податку на ту частину доходу, яка реінвестується у виробництво, і від сплати податку на землю.

     У Черкасах виготовляють автобуси „Богдан”. Український холдинг "Богдан" (займається виробництвом автобусів) уклав партнерську угоду з Isuzu Motors на 5 років. Угода передбачає постачання в Україну агрегатної бази для виробництва автобусів, спільної розробки модельного ряду для ВАТ "Черкаський автобусний завод" і експорту продукції в країни СНД.

     Мотоцикли виготовляють у Києві на Київському мотоциклетному заводі.

     Хімічно-лісовий  комплекс. Хімічна промисловість представлена в основному хімією органічного синтезу: Черкаський завод штучного волокна, Черкаський завод хімічних реактивів, Уманський вітамінний завод, Черкаський завод азотних добрив.

     Деревообробна - мебльовим комбінатом (Фастів), мебльовими фабриками (Біла Церква, селище Коцюбинського), лісопильним (Буча), лісотарним (Борова) заводами, мебльовим об'єднанням «Дніпро» у складі Черкаського фанерно-мебльового комбінату, Русько-Полянського мебльового комбінату, Шполянської, Смілянської, Золотоніської та Чигиринської мебльових фабрик.

     Будівельний комплекс досяг значного розвитку: домобудівний комбінат (Біла Церква), полігони збірного залізобетону (Бориспіль), майоліковий і будівельних матеріалів (Васильків), по обробці граніту (Богуслав), цегельні (Стайки, Переяслав-Хмельницький, Біла Церква), цегельно-черепичні (Ірпінь, Фастів) заводи, Вільшанський гранітний кар'єр, склоробні (Тетерів, Бабинці, Гостомель, Буча), толевий завод (селище Коцюбинського) та інші підприємства.

     Легка промисловість представлена швейними (Біла Церква, Сквира, Фастів, Поліське, Переяслав-Хмельницький, Черкаси, Сміла, Умань, Золотоноша, Шпола, Корсунь-Шевченків); суконною (Богуслав) і взуттєвою (Біла Церква, Умань і Черкаси) фабриками, шкіряними заводами (Васильків, Баришівка); текстильними фабриками - в Черкасах та Стеблеві.

      Агропромисловий комплекс

     Харчова промисловість. Найбільш розвинутими галузями харчової промисловості є цукрова, борошно-круп'яна, плодоовочева, м'ясна, молочна, маслоробна, спиртова. Підприємства харчової промисловості представлені 16 цукрозаводами (найбільші - Саливонківський та Яготинський), молокопереробними підприємствами, м'ясокомбінатом, спиртовими заводами, заводами коркових антибіотиків, харчокомбінатами. Найбільшим центром харчової промисловості є Біла Церква (м'ясокомбінат, птахокомбінат, овочеконсервний завод, млинокомбінат, круп'яний завод, молокозавод).

     Сільське  господарство району спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці, жита, кукурудзи, цукрового буряка, гречки. У тваринництві переважає молочне та м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво.

      Основними  організаційно – правовими формами підприємств в агропромисловому комплексі  стали: господарське товариство, приватне підприємство, виробничий кооператив, селянське (фермерське) господарство, державне (комунальне) підприємство та інші  (філії, дочірні ) підприємства.

     Транспортний  комплекс має потужну інфраструктуру, а саме: понад 8500 км автомобільних доріг, залізничне сполучення з усіма країнами СНД, аеропорти міжнародного класу, транзитні газопроводи.

     Рекреаційно-туристичний потенціал. Економічний район має значний рекреаційно-туристичний потенціал не тільки завдяки столиці країни.

     У м. Києві працює близько 1300 туристичних підприємства, в яких зайнято понад 6 тис. працівників. Київ має один з найбільших в Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті перебуває понад 3,5 тис. пам’яток (потенціал – понад 10 тис.), з них 62 – пам’ятки археології, 1396 – пам’ятки історії, 433 – пам’ятки монументального мистецтва, 1814 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об’єкти науки і техніки. Функціонує 21 історико-культурний заповідник. У місті зосереджено понад 100 музеїв, 33 театри та театри-студії, 53 культові споруди, 141 бібліотека, 19 концертних організацій і самостійних музичних колективів, цирк.

     Одним із питань соціального спрямування  в туристичній сфері є розвиток дитячого, молодіжного, сімейного та спортивно-оздоровчого туризму. Важливим фактором розвитку туризму є рекреаційна сфера – це невід'ємна частина його ландшафтно-просторового сприйняття, вони відіграють велику санітарно-оздоровчу, рекреаційну, кліматорегулюючу роль. Система зелених насаджень Києва, розміщення лісопарків, парків, скверів, вуличних зелених насаджень з урахуванням рельєфу і плануванням історичної частини міста та новобудов, розділених Дніпром, на правобережну і лівобережну частини, створюють його неповторний вигляд, як одного з найкращих міст світу.

     На  Черкащині теж багато історичних та культурних об’єктів, які відображають різні етапи розвитку історії і культури краю, життя і діяльність відомих людей, мають мистецьку і наукову цінність. Шевченківський національний заповідник у Каневі. Заповідник включає музей Т.Г.Шевченка, могилу поета на Тарасовій горі, відновлену хату І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садибу М.Максимовича у Прохорівці та ряд пам’яток археології.

     Національний історико-культурний заповідник “Чигирин” включає пам’ятки і пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю Богдана Хмельницького, визвольною боротьбою українського народу та державотворчими процесами середини ХVІІ ст. Серед історико-культурних об’єктів – музей Б.Хмельницького у Чигирині, Іллінська церква у Суботові, пам’ятки Холодного Яру.Унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва є дендрологічний парк “Софіївка” в Умані.