Електронний уряд в Україні

 

 

 

СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ  ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.............................................................................................................4

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ «ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ» ТА «ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ»........9

1.1 Проблеми поняття  електронного уряду та електронної  демократії.

1.2 Концепція електронного уряду в контексті сучасних політологічних теорій.

1.3 Концепція  електронної демократії в контексті теорій демократії.

 

РОЗДІЛ 2

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ ТА ЕЛЕКТРОННОЇ  ДЕМОКРАТІЇ.............................................................32

2.1 Історія впровадження  ідеї е-уряду та е-демократії.

2.2 Існуючі рекомендації та орієнтири впровадження електронного уряду та електронної демократії.Три стадії впровадження електронного уряду

2.3 Перетворення державного  управління

2.4 Існуючі практики реалызації концепцій електронного уряду та електронної демократії в різних країнах

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ ТА ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ  В УКРАЇНІ.........................................................................................................59

3.1 Етапи розвитку е-уряду  в Україні

3.2  Огляд поточного стану розвитку окремих елементів е-уряду в Україні.

3.3 Україна у програмі "Партнерство "Відкритий Уряд" (OGP-ініціатива).

3.4 Інформатизація та розвиток інформаційного суспільства в Україні як базис розвитку е-демократії.

 

ВИСНОВКИ..................................................................................................75

 

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ........................82

 

ДОДАТКИ.....................................................................................................91

ВСТУП

 

   

 

Актуальність  та постановка проблеми

    Розвиток інформаційних технологій стає сьогодні найважливішим фактором життя світового співтовариства. Їх широке розповсюдження перетворює сучасну дійсність, призводить до серйозних зрушень у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах.

    У політичній сфері, інформаційні технології стають важливим чинником модернізації та демократизації.

    Адміністративна реформа, що проходить в країні,  орієнтована як на забезпеченні умов для інноваційних дій державного апарату, так і на розвиток його професійних якостей, тобто здібності до планування управлінської діяльності та широкого використання програмних методів управління, пов'язаних з постановкою чітко сформульованих завдань з кількісними та якісними показниками, що дозволяють забезпечити контроль за їх виконанням, що відповідає сучасним уявленням про державне управління інформаційного суспільства. Електронний уряд а даному випадку виступає як метою, так і найважливішим чинником адміністративних новацій. Однак труднощі перетворень свідчать про серйозні проблеми у співвідношенні цілей і ресурсів реформи, послідовності дій уряду, що багато в чому визначається обраною політичною стратегією дій.

    Таким чином, розробка політичної стратегії формування електронного уряду в сучасній Україні є досить актуальною проблемою. Дослідження в цій області представляється значимим як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

        Розвиток інформаційних технологій стає сьогодні найважливішим фактором життя світового співтовариства. Їх широке розповсюдження перетворює сучасну дійсність, призводить до серйозних зрушень у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах.

    У політичній сфері, інформаційні технології стають важливим чинником модернізації та демократизації.

    У цілому інформаційне суспільство передбачає неминучу трансформацію політичних інститутів та державного управління в сенсі зміни функцій і в плані структурних зрушень.

    Наша країна не може залишитися в стороні від цих процесів, незважаючи на той що провідні в цій сфері держави значною мірою випереджають рівень інформатизації в України. Це обумовлює актуальність і практичну значимість даної дипломної роботі.

    Існують інтегровані рейтинги, що оцінюють ступінь готовності різних держав до інформаційного суспільства та його управлінським структурам. Network Readiness Index, підготовлений Гарвардським університетом, ставить Україну на 82-е місце з 133 країн, розглянутих при аналізі [1].

Однак за кордоном накопичений багатосторонній досвід, узагальнивши який Україна зможе зробити значний крок у вдосконаленні державного управління на основі застосування інформаційно-комунікативних технологій і в кінцевому підсумку побудувати систему електронного уряду.

     При цьому необхідне розуміння того, що, з одного боку, держави-лідери в сфері електронного уряду застосовували в процесі трансформації державного управління принципово різні політичні стратегії. Це означає, що Україна може вибрати для себе найбільш адекватну з них для адаптації на своїй території і стосовно до своїх умов і цілей. З іншого боку, структура органів державної влади та місцевого самоврядування, культурні і професійні характеристики державної служби в Україні відрізняються рядом особливостей. Державне управління ще не стало системою, яка обслуговує інтереси громадянського суспільства, звідси накладення один на одного процесів інформатизації та раціоналізації державної служби.

     Характеристика стану розробленності науковоі проблеми, що досіджуеться

    Проблема елетронного уряду є досить популярною в останній часм, з розвитком інформаційних технологій росте і кількість публікацій які відносяться до електронного уряду чи електронної демократії. Але нажаль більшість цих публікацій практичні, немає певної єдиної теоритичної концепції е-уряду.

     У роботах Д. Белла, М. Кастельса, М. Постера, Й. Масуди, А. Турена, Т. Стойнера, Ф. Вебстера, П. Друкера, Е. Гідденса, Ю. Хабермаса, Ф. Фукуями, Е. Тоффлера та ряду інших вчених закладені основи теорії інформаційного суспільства. Основу теорії електронного уряду заклали роботи таких авторів, як К. Андерсен, А. Анттіроіко, Т. Беккер, К. Белламі, С. Бретшнайдер, С. Бхатнагар, Дж. Гант, Дж. Д. Гарсон, К. Гейселхарт, А. Гренлунд, Я. ван Дейк, Х. Дрюк, Г. Куртейн, К. Ленк, Б. Лоадер, М. Малка, Дж. Мун, Дж. Най, А. Нілссон, М. Павлічев, Й. Пухтик, А. Ранеруп , Р. Саволайнен, К. Слатон, І. Снелл, Дж. Тан, Дж. Тейлор, Р. Траунмюллер, Дж. Фоунтейн, К.Л. Хакер, Р. Хікс, П. Хімманен, Б. Хейг, Д. Холмс, К. Шедлер, М. Ейферт, Дж. Янг і ін

     Публікації з проблем електронного уряду на пострадянському

просторі тільки починають  з'являтися. Серед них особливий  інтерес представляють роботи таких  авторів, як В.І. Дрожжина, Ю.Є. Хохлов, С.Б. Шапошников, Л.В. Сморгунов, А.А. Штрик, А.В. Гіглавий, А.В. Данілін, І.С. Мелюхин, Д.В. Іванов, А.Є. Шадрін, О.Н. Вершинський, Є.Л. Вартанова, Н.В. Ткачова, М.Є. Васильєв, В.І. Василенко, В.А. Василенко, І.Р. Агамірзян, Є.З. Зіндер.

      Мета

    Метою даної дипломної роботи є визначення вад та переваг концепцій електронного уряду та елктронної демократії.Та перспектив практичного втілення даних клнцкпцій в Україні.

    Об'єктом даної дипломної роботи виступає електронний уряд як спосіб організації і розвитку державного управління б умовах несформованого інформаційного суспільства.

  Предмет дослідження включає політичну стратегію сучасної української держави щодо формування системи електронного уряду, що передбачає взаємопов'язані дії певних управлінських і політичних акторів у процесі модернізації системи державного управління та введення електронної демократії.

 

       Завдання

    Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити цілий ряд завдань, зокрема:

• Окреслити теоретико-методолгічні засади вивчення електронного уряду та електронної демократії;
• Розкрити західний досвід впровадження електронного уряду та електронної демократії ;
• Проаналізувати проблеми та перспективи впровадження електронного уряду та єлектронної демократії в Україні;

    Методи , що використані при написанні дипломної роботи:

Дані мета і завдання дипломної роботи, з  одного боку, зумовлюють міждисциплінарний  характер роботи на стику політичної теорії, соціології, теорії державного управління та інформатики, а з іншого, визначають домінування політологічного  підходу в якості основного.

 

      Джерельна база дослідження

    Досягнення поставленої мети і завдань стало можливим тількі при залученні наступних типів джерел:

• документи державних органів; (Постанови президента України, постанови кабміну України, міжнародні угоди України) [25;26;27]
• переодичні видання (Журнали: Поліс, Регіон тощо)[3;5]
• довідково–енциклопедична література;(Сбірки матеріалів конференцій, словники, енциклопедії тощо) [12;13;14]
• інтернет видання; (Сайти держ.установ, освітні портали, сайти новин тощо) [1;4]

 

      Практична значимість дослідження

    Практична значимість дослідження полягає в тому, що отримані в ході дослідження висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення роботи органів державної влади в сфері електронного уряду, розробки оптимальної політичної стратегії в цій сфері. Результати дослідження також можуть бути використані в ході навчального процесу при викладанні спецкурсів з теорії державного управління як у ВНЗ, так і для підвищення кваліфікації державних службовців.

 

    Структура роботи

Дипломна робота складається  з вступу(8 сторінок), трьох розділів(66 сторінок), висновків(7 сторінок), бібліографії (82 найменування) та одного додатку.

 

   

 

     

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ «ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ» ТА «ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ»

 

 

 

            1.1 Проблеми поняття електронного уряду та електронної демократії

        Відомо, що термін електронний уряд з'явився в українській мові в результаті прямого перекладу англійського слова electronic government або e-government. В англійській мові «government» означає не тільки уряд як центральний орган виконавчої влади, але і державу в цілому, а electronic government ставитися швидше до форм і методів діяльності органів державної влади, ніж до уряду як суб'єкту цієї діяльності. У буквальному значенні - це «електронне урядування» або «електронне державне управління».

    У сучасній українській мові слово «уряд» має набагато вужче значення, оскільки позначає виключно одну з трьох гілок влади-виконавчу. Уряд, як «вищий виконавчий орган державної влади в країні». Таким чином, використання словосполучення «електронний уряд» як українського еквівалента «e-government» не цілком точно відображає зміст цього поняття. Більш коректним є використання терміну «електронне держава». У даній роботі ми не будемо вважати, що «електронна держава» і «електронний уряд» істотно відрізняються, але будемо віддавати перевагу використанню звичного терміну «електронний уряд» з урахуванням його розширеного значення, маючи на увазі під ним нову модель державного управління, що складається під впливом можливостей сучасних ІКТ.

    Вперше про електронний уряд заговорили в США в 1991 році, під час перебування при владі Білла Клінтона, котрий надавав розвитку інтернету та інформаційних технологій в цілому особливе значення. Але це було не перше поняття, використане для відображення ідей програм «перебудови державного управління», що розробляються з середини 80-х років. Наприклад, дещо раніше з'явилося поняття «теледемократія», виникнення якого було пов'язане з початком повсюдного використання кабельного телебачення.

    Термін «електронного уряду» вперше був помічений у наукових роботах і в документах державних органів. Від туди він поширився в ЗМІ, а потім став використовуватися в законодавстві і в текстах нормативно-правових документів. З 1999 року згадка про електронний уряд почав регулярно зустрічатися у провідних газетах США. За відносним сплеском у 2000 - 2003 роках (сильно поступається, однак, кількістю наукових публікацій) призвела до різкого падіння інтересу до даної проблеми. Схожу картину можна спостерігати й у пострадянській пресі .. У порівнянні з США, в СНД сплеск інтересу в ЗМІ почався з запізненням на 1,5 - 2 роки, однак пік виявився вищим, і короткочасне падіння інтересу в 2004-2005 роках змінилося новим періодом зростання. Причому журналісти на пострадянському просторі сьогодні набагато частіше використовують поняття електронний уряд, ніж їх американські колеги.

    У науковому середовищі термін електронний уряд виник як реакція на усвідомлену важливість дослідження потенціалу використання ІКТ технологій для вирішення завдань державного управління. З моменту впровадження даного терміна в науковий лексикон його визначення будуються фахівцями за різними принципами. Одні автори надають перевагу описовим визначення, тобто зображують які саме перетворення відбуваються у суспільстві та окремих його структурах завдяки запровадженню електронного уряду. Інші обирають прикладний аспект електронного уряду, і просто перераховують різні застосування окремих його інструментів. Є технічні визначення, які акцентують увагу суто на використовуваних технологічних рішеннях та специфічних програмних продуктах. Існують також економічні визначення, орієнтовані на концепцію менеджменту якості і максимальну ефективність управління державою. Кожен підхід відображає окремий аспект функціонування електронного уряду.

    Хотілося би навести декілька зразків визначення електронного уряду:

     Електронний уряд, e-Government - спосіб надання інформації і вже сформованого набору державних послуг громадянам, бізнесу, іншим гілкам державної влади та державним чиновникам, при якому особиста взаємодія між державою та заявником мінімізоване і максимально можливо використовуються інформаційні технології [2].