Електронний уряд в Україні

    ІІ етап (2002-2003 рр.) безпосередньо пов’язаний із формуванням механізмів електронного уряду в Україні, що мало на меті підвищення ефективності та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліпшення поінформованості громадян щодо діяльності цих органів та активізації зворотного зв’язку між владою та суспільством за допомогою мережі Інтернет.

    Відлік цього етапу умовно можна вести від Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів законодавчої влади” (від 4 січня 2002 р. 3-2002-п), якою затверджено „Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” [64].

    За цей період часу були ухвалені Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” [65]  та Постанова Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади” [66], які також були спрямовані на забезпечення: обов’язковості створення  органами державної влади та органами місцевого самоврядування власних веб-сайтів, оперативного розміщення на них офіційної інформації про діяльність, чітких вимог щодо змістовного наповнення веб-сайтів органів влади; створення урядового порталу з метою формування та реалізації стабільної та зрозумілої громадянам економічної та соціальної політики держави.

    З цією метою були визначені суб’єкти, відповідальні за реалізацію зазначених нормативно-правових актів. Також були визначені завдання органів державної влади та місцевого самоврядування щодо функціонування офіційних веб-сайтів, їх змістовного наповнення, оперативного оприлюднення інформації, надання відповідної статистичної інформації, недопущення обмеження права на отримання відкритої інформації громадянами, регулярне проведення прес-конференцій, зокрема з використанням мережі Інтернет.

    ІІІ етап розпочався у 2003 р. прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи „Електронний уряд” (від 24 лютого 2003 р. № 208) і триває досі. Цілями пропонованих заходів щодо розвитку інформаційного суспільства визначалися надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи „Електронний Уряд”, яка забезпечує інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою і з громадянами, надає інформацію та інші послуги на основі сучасних інформаційних технологій.

    Упродовж 2004-2009 рр. порядок взаємодії органів державної влади та громадян було доповнено ще кількома постановами Кабінету Міністрів, спрямованими на упорядкування взаємодії виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства [67]. Спрямована на розроблення та впровадження ефективного механізму комунікації між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства і „Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства”, схвалена КМУ 21 листопада 2007 р. У Концепції визначено мету, основні завдання та принципи взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, зміцнення демократії [68]. У 2009 р. до Концепції було внесено зміни, які стосувалися передусім обов’язкового висвітлення у засобах масової інформації результатів своєї діяльності та їх громадське обговорення [69].

         3.2  Огляд поточного стану розвитку окремих елементів е-уряду в Україні.

Суб’єктами запровадження  та розвитку е-уряду є передусім  органи державної влади. Аналіз їх діяльності в зазначеній сфері дозволяє стверджувати, що в Україні функціонують певні  елементи е-уряду.

    Інструментарій е-уряду відкриває додаткові канали комунікації між громадянами, громадянами і органами влади, між органами влади та іншими учасниками політичного процесу. В Україні цей процес забезпечується передусім електронними інформаційними ресурсами органів влади, представленими досить повно: є веб-сайти Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Вищого Господарського Суду України, Єдиний веб-порталом Кабінету Міністрів України тощо. На Єдиному веб-порталі Кабінету Міністрів України представлено 73 веб-сайти центральних органів виконавчої влади та 27 веб-сайтів обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

    Відповідно до норм чинного законодавства на веб-сайтах органів державної влади досить повно та оперативно надається інформація: новини, поточна діяльність, перелік нормативно-правових актів, що регламентують діяльність або є результатом діяльності відповідного органу,  оприлюднюються плани та певні форми звітності з їх виконання, надається інформація щодо графіків прийому громадян посадовцями, номери „телефонів довіри” або „гарячих ліній” тощо. 

    У межах реалізації принципу прозорості в діяльності органів державної влади нині найбільш повно реалізована така форма е-уряду, як інформування громадян, що, втім, передбачає лише односторонні відносини між органами влади і громадянами, коли органи влади виробляють і надають інформацію громадянам. Це передбачає як „пасивний” доступ до інформації (за бажанням/на вимогу громадян), так і „активні” заходи уряду з поширення даної інформації серед громадян.

    Кабінетом Міністрів України запропоновано також е-інструментарій налагодження діалогу з громадянами та їх організаціями. Задля цієї мети  створено веб-сайт „Уряд і громадськість” на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України. З цього веб-сайту є посилання на інтерактивну інформаційно-аналітичну систему (ІАС) Кабінету Міністрів України „Громадянське суспільство і влада”, яка має сприяти розвитку інститутів громадянського суспільства та їх взаємодії з органами державної влади в он-лайн режимі [70]. Однак, як свідчить інформація, вміщена у зазначеній ІАС, рівень залучення громадян до обговорення проектів НПА, які готуються окремими міністерствами, є досить низьким. Так, станом на 28.04.2013 р. більшість міністерств не пропонувало до публічного обговорення у мережі Інтернет жодного проекту нормативно-правового акту [71].  

    Така ж ситуація і щодо окремих міністерств: інформування громадян забезпечено на належному рівні, зворотний зв’язок – навпаки. Так, за результатами аналізу веб-сайтів міністерств можна констатувати, що лише Міністерство юстиції пропонує на своєму веб-сайті результати обговорення нормативно-правових актів. Дискусійні тематичні е-форуми підтримують Міністерство вугільної промисловості України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство економіки. На сайтах цих міністерств пропонується зв’язок за допомогою електронної пошти. Однак, наприклад, не передбачено будь-якого е-інструментарію зворотного зв’язку на веб-сайтах Міністерства аграрної політики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Міністерства закордонних справ. На веб-сайті Міністерства культури і туризму України рубрика „Інтернет-приймальня” не заповнена так само, як і рубрика „Консультаційний центр”.

    За даними моніторингу, здійсненого Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, на всіх веб-сайтах органів виконавчої влади застосовано режими рівня інформування. Однак лише 42,6 % центральних органів виконавчої влади та 40,7 % обласних державних адміністрацій практикували режим двосторонньої взаємодії на своїх веб-сайтах [72].

    Розвиток е-парламенту так само відрізняється домінуванням односторонніх інформаційних сервісів. Зокрема, відсутні такі поширені в європейській практиці інструменти, як: доступ всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, можливість висловитися щодо того чи іншого законопроекту, електронний документообіг, Інтернет-трансляції парламентських засідань тощо. Позитивним кроком у напрямі розвитку електронної демократії слід вважати підвищення ступеня оперативності надання інформації щодо пленарних засідань Верховної Ради, публікацію в Інтернеті стенограм парламентських засідань, запровадження в тестовому режимі рубрики „Форум”.

    Результати Інтернет-опитування, яке з 27.04.2009 р. проводиться на сайті Верховної Ради, підтверджують недостатність розвитку e-парламенту: на запитання „Чи є відкритою (прозорою) діяльність Верховної Ради України в суспільстві?” станом на 28.12.2009 р. 76 % Інтернет-користувачів, що взяли участь у голосуванні, відповіли „Ні” [73].

    Одним з останніх здобутків у сфері реалізації е-уряду є запровадження окремих аспектів такої важливої складової е-уряду, як е-суд. Наприклад, на сайті Вищого господарського суду в он-лайн режимі доступна інформація про рух конкретної справи в господарських судах України. Як позитивний приклад забезпечення відкритості та прозорості влади можна відзначити розміщення на веб-сайтах Конституційного Суду України [74] та Вищого Господарського Суду України [75] інформацію про декларацію прибутків суддів, звіт про використання бюджетних коштів тощо. На сайті Верховного Суду України пропонуються переліки справ, призначених до розгляду Верховним Судом України [76]. Разом із цим вказані сервіси наявні не в усіх складових судової системи України. Також нерозвинені такі компоненти електронного суду, як подача у суд документів в електронному вигляді, он лайн-трансляція засідань суду тощо.

    Активно використовувалися IKT екс-резидентом України В. Ющенком, зокрема, під час обговорення президентського Проекту Конституції України. Новаторськими для України були також кроки екс-президента України В. Ющенка щодо налагодження комунікації з громадянами в онлайн-режимі. Йдеться, зокрема, про проведення підсумкових річних інтерв’ю Главою держави: онлайн-інтерв’ю 14.12.2006 р., прес-конференцій з відповідями на запитання користувачів мережі Інтернет 27.12.2007 та 23.12.2008 рр. [77]

  Наявність  в Інтернет-мережі інформаційних ресурсів політичних партій України.

Політичні партії України  досить широко представлені в мережі Інтернет. Із 187 партій, вказаних на сайті  ЦВК, веб-сайти мають 98 [78]. Практично  всі партії розміщують на своїх сайтах інформаційний блок документів з інформацією про партію, майже на всіх веб-сайтах політичних партій України передбачено різні формати налагодження діалогу з виборцями: форуми, обговорення, ініціативи, адреси електронної пошти. Однак будь-яка інформація про результати спілкування з власними прихильниками або виконання настанов виборців відсутня [79].

   Слід зазначити також, що у мережі Інтернет часто представлені не лише політичні партії України, а й окремо їхні лідери. Причому використовується не лише традиційний формат персональних веб-сайтів, а й більш нові Інтернет-інструменти, такі, як блоги, живі журнали, представництва в електронних соціальних мережах, трансляції на YouTube тощо [80].

   3.3 Україна у програмі "Партнерство "Відкритий Уряд" (OGP-ініціатива).

     24 лютого виповнилася 10-та річниця з моменту запуску в Україні ідеї електронного уряду. Зелене світло розвитку онлайн-демократії надав Кабмін під головуванням прем’єра Віктора Януковича, ухваливши відповідну постанову уряду.

В ній влада зобов’язалася  у найкоротший термін створити єдину  електронну систему взаємодії з  громадянами та перевести ключові  адміністративні послуги в Інтернет. Але реальних результатів немає  досі.

    Електронний уряд (е-Goverment) – вже давно пройдена реальність не тільки для таких країн як Сінгапур, США, Великобританія чи Швеція. В нових цифрових реаліях сьогодні живуть вже і країни пострадянського простору  – Грузія, Молдова, Естонія.

    Ще в 90-х роках вони виявили, що, при переході на електронну систему закупівель економія бюджетних коштів складає близько 50% від звичних витрат.

    Грузія завдяки е-закупівлям за два роки зекономила $200 мільйонів. А  Молдова активно просуває ідею єдиного дата-центру, на основі якого всі урядові установи вже надають громадянам уніфіковані послуги. Мінімальне використання такого сервісу ускладнює махінації з бюджетними коштами на державних тендерах та суттєво здешевлює вартість адміністрування державного апарату.

    Україна ж, незважаючи на кризу та постійні економічні проблеми, не реалізує декларовані реформи. Процес їх впровадження свідомо гальмують для того, щоб, продовжувати махінації з бюджетом, замовчувати результати закупівель та приховувати ненадання обов’язкових публічних послуг.

    Впровадження електронного документообігу в Україні призводить, в першу чергу, до зростання необґрунтованих платежів з громадян, а не до спрощення процедур. Як відбулося з наданням звітності в податкову онлайн. Громадян, що мали таке бажання змусили купувати електронні ключи для користування цією послугою.

     Головне ж завдання відкритого врядування – уніфікувати та спростити дії держави, перекласти їх виконання на автоматизовані системи. І тим самим сконцентрувати діяльність урядовців на вирішенні спеціальних завдань та надати громадянам змогу економити свій час та сили.

    З 2003 року на Національну програму інформатизації щорічно спрямовуються сотні тисяч бюджетних гривень. За даними Держінформнауки в 2011-2012 роках на цю ж програму було витрачено 900 тисяч гривень (100 тисяч доларів США).

     Нешодавно влада висунула ініциативу приєднання України до міжнародної Ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд" (OGP-ініціативи). Вона була започаткована у вересні 2011 року з метою найповнішого впровадження у країнах-учасницях стандартів відкритості та прозорості дій влади. Сьогодні до ініціативи вже приєдналися 57 країн світу, включно з Україною. Остання прийняла актом уряду Національний план дій із впровадження ідеї "Відкритого Уряду". У ньому міститься детальний опис 30 конкретних зобов’язань держави на 2012-2013 роки за пріоритетами:

а) участь громадськості;

б) протидія корупції;

в) доступ до інформації;

г) адміністративні послуги;

д) електронне врядування.

В рамках розвитку OGP-ініціативи у бюджеті України на 2013 закладено 37 мільйонів гривень (4,5 мільйонів доларів США) на створення автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності".

    На думку експертів українського представництва Transparency International, в умовах тотального дефіциту бюджету країни вкрай важливо добитися, аби передбачені гроші було справді виділено і вони були належно використані. Адже в Україні вже 10 років намагаються реалізувати програму відкритості влади.

Але немає жодних явних  результатів. Тобто є ризик того, що і на міжнародні зобов’язання України в рамках OGP ініціативи може чекати участь постанови від 2003 року.

     Transparency International Україна спільно зі своїми партнерами у Росії, Грузії, Вірменії, Азербайджані та Молдові проаналізували за однаковими показниками дії власних урядів із імплементації OGP-ініціативи.До уваги бралися 8 компонентів: активність уряду, участь неурядових організацій, участь громадян, інфраструктура для впровадження OGP, фінансові ресурси, імідж ініціативи, загальна комунікація та залучення партнерів. Лідерами переходу на сучасне урядування стали Грузія та Молдова. Результати усіх 6 країн представлені нижче.