Аналіз матеріальніих ресурсів

     Рішення щодо перегляду виробничих норм повинні прийматися в основі аналізу їх прогресивності. Норми будуть тоді прогресивними, коли в них враховані внутрішні резерви економії, які дають можливість забезпечити виконання максимального обсягу робіт (випуску продукції) при найменших витратах. Аналіз прогресивності норм витрат проводиться за такими напрямками:

• -виявлення додаткових можливостей для вдосконалення організаційно-технічних умов виробництва з метою врахування їх в нормах;
• порівняння норм витрат із середньогалузевими (типовими) нормами витрат, розробленими і затвердженими в централізованому порядку;
• -порівняння норм витрат з прогресивними аналогами і фактично досягнутим рівнем питомих витрат кращих організацій галузі;
• зіставлення фактичних і нормативних питомих витрат матеріальних ресурсів за декілька попередніх років.

     Зміст оперативного аналізу полягає у  виявленні відхилень фактичних  витрат матеріалів від нормативних  по об’єктах, виконробських дільницях  і в цілому по будівельній організації, а також у визначенні причин їх відхилень. Підсумки цього аналізу слід використовувати в інформаційній базі для прийняття інформаційних рішень щодо посилення режиму економії матеріальних ресурсів у процесі будівельного виробництва.

     Відхилення  від встановлених норм витрат матеріалів на виконаний обсяг робіт можуть визначатися на основі сигнальних вимог і актів на заміну матеріалів, усунення виробничого браку; первинних документів на видачу матеріалів на будівельне виробництво, робочих нарядів , актів на списання матеріалів, витрачених понад норму; \результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

     При проведенні оперативного аналізу, на нашу думку, доцільно дотримуватися натурально- речового підходу, тобто вивчати  причини перевитрат пов’язаних лише зі зміною проти норм (кошторисів) натуральних обсягів матеріалів, списаних на будівельне виробництво (надання послуг).

     Величину  перевитрат матеріалів в абсолютній сумі і у відсотках до вартості виконаних робіт доцільно визначити  окремо за факторами і узагальнювати  в цілому по кожній будівельній організації за такою формою: 

 

     Перевитрати матеріалів порівняно з нормами (DМі), які відносяться на будівельно-монтажні роботи, визначають за формулою:

         (2.1)

де  М_фі- фактична витрата і-го виду матеріалів на виконаний обсяг робіт, грн;

   Q_фі- фактичний обсяг і-го виду виконаних робіт у натуральних одиницях;

   Н_мі- норма витрат і-го виду матеріалів на одиницю робіт;

   Ц_вмі- облікова ціна і-го виду матеріалів.

     Є ще й інші причини перевитрат, які  визначаються прямими розрахунками, враховуючи: обсяги робіт, пов’язаних з усуненням виробничого браку, недоробки на об’єктах, зданих в  експлуатацію в попередньому періоді; виконання робіт, які не були включені в кошторис та ін.

     Ретроспективний аналіз використання матеріальних ресурсів на рівні будівельно-монтажної фірми (об’єднання) слід проводити за такою  схемою:

• визначити відхилення фактичних матеріальних витрат від планово-розрахункових в перерахунку на виконаний обсяг робіт (в абсолютній сумі і на 1 грн. виконаних робіт) в цілому по організації і будівельних підрозділах;
• дати оцінку обгрунтованості планово-розрахункового рівня матеріальних затрат на 1 грн. БМР в цілому по фірмі і будівельних підрозділах;
• розрахувати вплив на ці відхилення окремих факторів: натурально-речових, вартісно-цінових і зміни структури БМР;
• дати оцінку виконання організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних ресурсів;
• визначити питому вагу основних видів матеріалів у загальній їх вартості, а також натурально- вартісні показники матеріаломісткості за основною номенклатурою матеріально-технічних ресурсів, що використовуються у будівельному виробництві;
• виявити невикористані резерви економії матеріальних ресурсів і розробити заходи щодо їх реалізації.

     Згідно  з цією схемою розглянемо деякі методичні  аспекти проведення такого аналізу  і можливі напрями його вдосконалення.

     Слід  також зауважити, що на практиці не завжди належно обгрунтовується планово-розрахунковий рівень матеріальних затрат, що в кінцевому результаті забезпечує реальність одержання економії (перевитрати) проти планових затрат. На нашу думку, в основі розрахунків має бути нормативна потреба в матеріальних ресурсах, визначена на основі фізичних обсягів робіт і діючих виробничих норм. При цьому слід враховувати: особливості виконання робіт у зимовий період, за рахунок накладних витрат, потребу палива, електроенергії, води й норм для виконання БМР, а також пальне, електроенергію і мастильні матеріали, які витрачаються на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів.

     Також необхідно звернути увагу на вибір  цін для визначення планових матеріальних затрат. Їх треба визначити за вартістю франко-будівельний майданчик, що полегшить зіставлення планово-розрахункових затрат з фактичними. Рівень планових матеріальних затрат (Рмп) на обсяги робіт, що підлягають виконанню власними силами організації, пропонується визначити за формулою:

      ,    (2.2)

де  Q_імп - потреба в і-му матеріальному ресурсі на річну програму в натуральних показниках;

Ц_вмі- облікова ціна і-го виду матеріального ресурсу.

О_п^р - планові обсяги робіт, що виконуються власними силами організації, грн.

     При розрахунках абсолютної суми і планового рівня матеріальних витрат повинні бути враховані організаційно-технічні заходи щодо економії матеріальних ресурсів. Ступінь зниження матеріальних витрат (У_мз) рекомендується визначати шляхом ділення фактичного рівня витрат на планово-розрахунковий рівень (у коп. на 1 грн. БМР).

     Умс = Рмф / Рмп * 100,    (2.3)

де  Р_мф - фактичний рівень виробничих витрат.

     Абсолютна економія (перевитрата) визначається як різниця між фактичними витратами  і планово-розрахунковими в перерахунку  на виконаний обсяг будівельно-монтажних робіт. Залежно від поставленої мети аналізу, фактичні матеріальні витрати за звітний період можуть зіставлятися з витратами з попереднього року з врахуванням коефіцієнта зростання (зниження) виконаних обсягів робіт, тобто

          (2.4)

де  DМ - економія (перевитрата) матеріальних ресурсів;

М_ф, М_б - фактичні матеріальні витрати відповідно за звітний і попередній періоди;

К_р - коефіцієнт зростання (зниження) обсягу БМР у звітному періоді порівняно з базовим значенням.

     Вплив на матеріальні витрати вартісно-цінових факторів пропонується визначати за такими формулами :

     а) зміна заготівельно-складських витрат

         (2.5)

де  У_м.з.^ф, У_м.з.^н - відповідно фактичні і планово-розрахункові витрати у відсотках до вартості матеріалів, витрачених на будівельні роботи;

   М_фі - вартість матеріалів, витрачених на БМР за обліковими цінами

     б) зміна собівартості продукції підсобних  виробництв(DМ₅)

      ,   (2.6)

де  Ц^пв._фі, Ц^пв._пі.- відповідно фактична і планова собівартість одиниці і-го виду продукції підсобних виробництв;

  N^пв._фмі. - кількість і-го виду продукції, витраченої для виконання БМР.

     в) зміна цін на матеріальні ресурси, витрачені на виконання БМР

         (2.7)

де  Ц_мфі, Ц_мпі - відповідно фактична і планово-розрахункова (кошторисна) ціна і-го виду матеріального ресурсу;

   Q_фі - фактичний обсяг і-го виду матеріалів на одиницю робіт.

     У ході аналізу рекомендується визначити, як реалізуються основні напрями  скорочення матеріаломісткості ляхом  збільшення питомої ваги ефективних матеріалів, виробів і конструкцій, вдосконалення проектних рішень, застосування при будівництві об'єктів виробничого призначення нових прогресивних технологій та високопродуктивного устаткування, яке не потребує великих виробничих площ, реальніше використання матеріальних ресурсів і скорочення їх втрат при виробництві, транспортуванні та зберіганні. На основі аналізу розробляються заходи економії матеріальних ресурсів з урахуванням конкретних виробничих умов. 

 

3. Оцінка матеріаломісткості будівельного виробництва

     З переходом підприємств і організацій  будівельного комплексу на ринкові  відносини першочергового значення набуває проблема поліпшення структури  будівельних матеріалів і конструкцій, зниження матеріаломісткості, важливе місце займає вдосконалення планування, обліку і аналізу матеріальних ресурсів.

     Аналіз     матеріаломісткості     проводиться     у наступному порядку:

     => розраховується матеріаломісткість  продукції за декілька періодів, визначається відхилення, оцінюються зміни;

     => аналізується зміна матеріаломісткості  за окремими елементами витрат;

     => визначається вплив зміни факторів  на матеріаломісткість продукції;

     => аналізується зміна матеріаломісткості  найважливіших видів виробів;

     => визначається вплив ефективного  використання матеріальних ресурсів на зміну обсягу виробництва.

     У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріальних ресурсів, наведених в  табл. 12.33 і 12.34, порівнюють з прогнозними, вивчають їх динаміку та причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

     Аналіз  матеріаломісткості проводиться за адитивною, кратною або мультиплікаційною  факторними моделями. Побудова факторних  моделей здійснюється на підставі формули  визначення матеріаломісткості, причому  сама формула не може розглядатись як факторна система.

     Структурно-лоічна факторна модель матеріальних витрат, яка отримана за допомогою прийому  розширення, відображає зміну матеріаломісткості залежно від зміни загальної  матеріаломісткості продукції і  зміни обсягу продукції, на які, у свою чергу, впливають фактори другого та третього рівнів, наведена на рис. 3.1.

     Рис. 3.1. Фактори, що впливають на зміну матеріаломісткості продукції і розміри матеріальних витрат 

     Таким чином матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів. Отже, на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори:

     => структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості);

     => рівень матеріальних витрат на  окремі вироби або питома матеріаломісткість;