Аналіз матеріальніих ресурсів

О = По – Пож     (1.7)

     В умовах ринкових відносин показник оборотності матеріальних ресурсів набуває нового значення. Рівень запасів повинен бути оптимальним для забезпечення виконання будівельної програми і договірних зобов’язань щодо введення об’єктів в експлуатацію. Для контролю за доцільним зростанням запасів пропонується застосовувати коефіцієнт закріплення, який показує, яка величина запасів у копійках припадає на 1 грн. виконаних БМР.

     Зростання цього коефіцієнта є сигналом про заморожування коштів у товарно-матеріальних цінностях, неможливість використання матеріалів, конструкцій для нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств. Крім коефіцієнта закріплення запасів матеріальних ресурсів, пропонується розглядати коефіцієнти оборотності Ко і тривалості одного обороту Кt матеріальних ресурсів, які обчислюються з формулами:

     К_о = О^р/З_мр     (1.8)

     К_t = Д/К_о     (1.9) 

де  Ор - обсяг реалізації будівельної продукції (товарів, робіт, послуг) та іншої реалізації без ПДВ;

   Змр - середня вартість запасів матеріальних ресурсів;

   Д - кількість днів у звітному періоді (за рік - 360, квартал - 90).

     На  основі оцінки наведених вище показників рекомендується здійснювати комплекс заходів для прискорення оборотності  матеріальних ресурсів. Це дозволить  зменшити потребу в запасах сировини, матеріалів, конструкцій і деталей, а відповідно вивільнити і грошові кошти, вкладені в ці запаси, що поліпшить фінансовий стан і платоспроможність організації. Швидкість обороту матеріальних ресурсів можна розглядти як показник організаційно-технічного рівня виробничої діяльності. Збільшення числа оборотів досягається насамперед за рахунок скорочення виробничого циклу і терміну реалізації продукції.

     Під час оцінки зіставляють зростання  виробництва окремих видів продукції  і фактичні виробничі запаси., зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу.

     Потім з’ясовують, яка склалася кон’юнктура  на товарно-сировинній біржі і які  можливості  придбання додаткової кількості матеріалів; визначають час  простою через несвоєчасні, неповні  чи неякісні поставки, визначають, які заходи були вжиті для виконання поставок.

     Визначення  потреби і забезпечення раціонального  використання матеріальних ресурсів тісно  пов’язані з їх нормуванням. Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі  витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. В норму витрат включаються матеріальні  витрати на безпосереднє виконання технологічного процесу виробництва продукції і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

     Норми встановлюються на одиницю продукції, виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентоспроможність, прогресивність нових видів.

     Прогресивною  для підприємства вважається та норма, яка спирається на передові технологічні методи, нову техніку та організацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попередньому періоді. Норми повинні відображати головні напрями технічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі по собі є фактором, який стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, що реалізуються в нормах, вимагають систематичного вдосконалення технології, організації виробництва.

     Але на практиці часто надходження матеріалів на відповідає запланованому рівню, тому необхідно враховувати фактичне поступлення.

 

      

2. Аналіз  використання  матеріальних ресурсів

     З переходом підприємств і організацій  будівельного комплексу на ринкові  відносини першочергового значення набуває проблема поліпшення структури  будівельних матеріалів і конструкцій, зниження матеріаломісткості, важливе місце займає вдосконалення планування, обліку і аналізу матеріальних ресурсів.

     Критерієм зниження матеріаломісткості в будівництві  є скорочення витрат матеріалів у  вартісному та натуральному виразах  на одиницю продукції (робіт) при обов’язковому зменшенні сумарних народногосподарських витрат на її створення , які охоплюють одноразові та поточні витрати на стадії будівництва й у сфері експлуатації.

     Ми  розділяємо точку зору тих авторів, які вважають, що матеріаломісткість будівництва правомірно оцінювати на основі вартісних, наутрально-вартісних і натуральних показників. Вартісний показник, який визначається відношенням суми всіх матеріальних витрат до обсягу БМР,  є узагальнюючим. За його допомогою дається порівняльна оцінка матеріаломісткості на всіх рівнях управління будівельним виробництвом. Натурально-вартісний показник матеріаломісткості (вимірюється в м2/млн.грн, т/млн.грн та ін.) характеризує речовий склад матеріальних витрат і визначається відношенням окремих видів матеріалів в натуральному виразі до вартості будівельно-монтажних робіт.

     Натуральні  показники матеріаломісткості є  витратами конкретного виду матеріального  ресурсу на одиницю готової будівельної  продукції в натуральному виразі (на 1000 м² житлової, виробничої площі та ін.). Звідси можна зробити висновок, що натурально-вартісні та натуральні показники якісно доповнюють характеристику матеріаломісткості, дають змогу конкретизувати заходи, спрямовані на зниження її рівня.

     З точки зору економічного змісту матеріаломісткість продукції будівельних підприємств можна поділити на:

• матеріаломісткість усього обсягу виробництва;
• питому матеріаломісткість окремих виробів.

     Матеріаломісткість  усього обсягу виробництва продукції  є узагальнюючим вартісним показником і являє собою відношення всіх матеріальних витрат (без амортизації) до вартості товарної чи валової продукції, характеризує витрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, закуплених напівфабрикатів, палива та енергії) на одну гривню товарної чи валової продукції підприємств.

     Крім  розрахунку загального показника матеріаломісткості, потрібно визначити і окремі показники, які характеризують використання окремих  видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, закуплених напівфабрикатів, палива, енергії); сировиномісткість, матеріаломісткість, паливомісткість, енергомісткість тощо.

     Окремі  показники дають змогу пов’язати  вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру  показника.

     Питома  матеріаломісткість конкретних видів продукції може бути визначена як у вартісному, так і в умовно-натуральному і натуральному вираженні. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначається відношенням вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

     Натуральний показник розраховується на виробництвах, де використовують відносно однакові види сировини і матеріалів.

     У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції і одну гривню ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги тільки зміну фізичних обсягів випуску продукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом науково-технічної революції підвищується суспільна корисність кожного виду продукції, її споживчі властивості (потужність, продуктивність, надійність та довговічність). У цьому випадку витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному вираженні можуть зростати. Тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і витрат матеріалів і праці на її виробництво.

     Оцінку  прогресивності виробів слід провести не тільки за абсолютною питомою матеріаломісткістю на одиницю продукції, а й на одиницю  технічного параметру, тобто з урахуванням  споживчих властивостей. Така питома матеріаломісткість називається параметральною, вона може бути визначена матеріальними витратами на одиницю потужності, продуктивності, вантажопідйомності.

     Але питома і параметральна матеріаломісткість не відображають вагової характеристики виробів, тому виникає потреба визначення конструктивної матеріаломісткості. Вона визначається чистою вагою виробів на одиницю технічного параметра. Для вдосконалення конструкції виробів можливе застосування прогресивних видів матеріалів, при обробці яких досягається найбільший ефект. Тому розраховується відносна матеріаломісткість, яка є відношенням конструктивної матеріаломісткості до коефіцієнта використання матеріалів.

     Планування  та аналіз питомих показників матеріаломісткості допомагають чітко визначити  і розглядати динаміку та рівень матеріаломісткості всього випуску.

     Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючі показники: матеріаломісткість товарного (валового) випуску і матеріаловіддачі.

     Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.

     При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних витрат вплинув на їх зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості для  різних елементів витрат: сировини, основних матеріалів, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, паливних і енергетичних витрат. Методика розрахунку та аналізу цих показників така ж, як і аналізу загальної матеріаломісткості.

     Матеріаломісткість  продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, залежних і незалежних від діяльності підприємства.

     Внутрішні фактори розглядають з двох позицій:

• ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (удосконалення конструкції, скорочення кількості деталей, вироблення їх з легких і дешевих матеріалів);
• ті, що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, куплених виробів, відходів.

     До  зовнішніх факторів належать:

     а) зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію;

     б) невиконання постачальниками зобов’язань  за строками, розмірами і номенклатурою  поставок;

     в) якість сировини, яка поставляється  і витрачається.

     Фактори, які впливають на відхилення фактичної  матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичної вартості витрачених матеріалів нормативній.

     Ця  невідповідність виникає через  неповне здійснення заходів щодо економії матеріалів, заміну одного матеріалу  іншим; нераціональний розкрій матеріалів, його невимірність; відхилення в технології виробництва виробів, яке викликає додаткові відходи; допущений брак та ін.

     Усі ці причини діляться на:

• фактори норм
• фактори цін
• фактори виробничих втрат.

     Фактори норм об’єднують причини, пов’язані  з впровадженням більш досконалих конструкцій, технологій застосування замінників, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації робочих місць та ін.

     Відхилення  фактичних витрат від норм визначають на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють для всього випуску продукції. Вплив зміни фактора норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і  минулорічними витратами на минулорічну ціну.

     Для забезпечення режиму економії , пошуку шляхів зниження матеріаломісткості будівельної продукції в підрядних організаціях пропонується організувати оперативний (в межах місяця) і ретроспективний (за квартал, рік) аналіз використання матеріальних ресурсів.

     Основним  інформаційним забезпеченням такого оперативного аналізу є бухгалтерські  дані про списання матеріалів на виробництво і виробничі норми витрат матеріалів на одиницю будівельно-монтажних робіт (продукції, послуг). Аналіз потрібно розпочати з перевірки забезпеченості будівельних підрозділів нормативною базою і визначення прогресивності норм. Даючи оцінку забезпеченості будівельно-монтажної організації виробничими нормами, слід звернути увагу на частоту перегляду з врахуванням впровадження нових технологій виробництва, підвищення організаційно-технічного рівня будівництва.