Облік та оцінка товарно-матеріальних запасів

ЗМІСТ 

Вступ…………………………………………………………………………………….3

1.   Зміст, облік та оцінка товарно-матеріальних  запасів…………………………….5

      1.1.   Поняття та облік запасів……………………………………………………..5

      1.2    Структура собівартості  запасів…………………………………………….10

      1.3.   Методи оцінки товарно-матеріальних цінностей………………………...13

2.   Відображення запасів у звітності………………………………………………..16

3.   Облік товарно-матеріальних запасів  в Російській Федерації……………….....19

      3.1.    Загальні поняття обліку  запасів…………………………………………...19

      3.2.    Оцінка товарно-матеріальних  запасів…………………………………….24

      3.3.   Документальне оформлення  руху товарно – матеріальних  запасів та

              відображення  запасів  у   звітності…………………………………………28

Висновки………………………………………………………………………………33

Список  використаної літератури…………………………………………………….34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      У повсякденному житті під запасами ми розуміємо нагромадження життєво  важливих і безупинно використовуваних ресурсів (продовольства, коштів і т.д.), призначених для використання в той період, коли з якої-небудь причини стане неможливим одержувати їх ззовні. Підприємства під запасами розуміють трохи інше. І якщо для простих громадян чим більше запасів, тим краще, то для підприємств це не так. Навіть навпаки, погано, якщо це стосується, наприклад, нереалізованої готової продукції.

      Організація обліку запасів – одна з найбільш складних ділянок облікової роботи. Запаси — це активи, які утримуються  для продажу за умов звичайної  господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

      Різноманіття  форм власності в період ринкової економіки, розширення  впливу підприємств  на економіку, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при вирішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку товарно-матеріальних запасів.

      У підприємств тепер з'явилася можливість вибору різних способів: організації  обліку заготовлення й придбання запасів; відображення їх вартості; виявлення відхилень фактичної наявності матеріальних цінностей від облікових цін і їхніми залишками на складах і ін.

      Запаси  — це активи, які утримуються  для продажу за умов звичайної  господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

      Для забезпечення схоронності запасів, правильного приймання, зберігання й відпуску товарно-матеріальних цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими й вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими приладами. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витратами матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху запасів. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів щодо зниження собівартості продукції, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

      Керівники фірми (структурних підрозділів) повинні  постійно стежити за дотриманням  нормативів, за динамікою фактичних  питомих витрат, тому що матеріальні  витрати займають високу питому вагу в загальних витратах на виробництво, а отже, ці витрати істотно впливають на величину одержуваного прибутку.

      Без правильної організації обліку й  контролю за використанням товарно-матеріальних цінностей неможливо забезпечити  контроль за залишками, надходженням і витратами запасів на складах.

      Таким чином, дана тема досить актуальна в  умовах ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Зміст, облік та оцінка товарно-матеріальних запасів

1.1. Поняття та облік  запасів

      В умовах переходу до ринкових відносин головною та основною задачею бухгалтерського обліку визнано отримання точної та достовірної інформації про господарчі процеси і результати діяльності підприємства, необхідної як для оперативного управління підприємством, так і для використання інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківським органами, а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами.

      Міжнародні  стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) покликані забезпечувати єдність  його принципів в різних країнах, зіставність показників фінансових звітів, поліпшення взаєморозуміння між користувачами фінансових звітів в усьому світі та тими, хто їх складає, забезпечення високої якості необхідної облікової практики за конкретних економічних обставин.

      МСБО 2 "Запаси" визначає підхід до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Головним питанням обліку запасів є визначення суми, яка повинна визнаватися як актив та залишатися такою до моменту визнання відповідних доходів. Цей стандарт забезпечує практичне керівництво для визначення собівартості і її наступного визнання як витрати, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації. Він також є керівництвом до застосування формул собівартості, які використовуються для визначення собівартості запасів.

      Відповідно  до МСБО 2 запаси – це активи, які:

а) утримуються  для продажу за умов звичайної  господарської діяльності;

б) перебувають  у процесі виробництва для  такого продажу або 

в) існують  у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання, у виробничому процесі або при наданні послуг [1].

      Даний стандарт не застосовується до :

а) незавершених робіт, які виникають згідно з  будівельними контрактами, включаючи  контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з будівельними контрактами;

б) фінансових інструментів;

в) запасів  продуктивної худоби, продукції сільського господарства та лісництва і корисних копалин, які належать виробникові  у випадку, коли вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до практики, що існує у певних галузях.

      Як  бачимо, нічого не сказано про запаси, що використовуються при здійсненні капітальних інвестицій. Отже, будівельні матеріали, що знаходяться на балансі  підприємства і використовуються, наприклад, при здійсненні будівництва господарським способом, так само відносяться до запасів [13].

      Також до запасів належать і готова продукція, і незавершене виробництво.

      Крім  цього, до запасів відносяться товари, спеціально придбані для продажу (товари, придбані підприємствами торгівлі), а також інші цінності, придбані яким-небудь підприємством (не обов’язково торговим) для перепродажу. Наприклад, нерухомість. Слід звернути увагу на те, що в даному випадку головне значення має мета придбання. Якщо, наприклад, будинок придбаний для його подальшої експлуатації – це об’єкт основних засобів, а якщо для продажу – запас.

      Запаси (матеріали, напівфабрикати, готова продукція, товари) є частиною робочого капіталу підприємства. У рамках регулювання  такого капіталу вони  прагнуть підтримати запаси на оптимальному рівні. Розміри запасів різні залежно від профілю підприємства. Але при цьому для будь-якого підприємства необхідно враховувати як переваги, так і недоліки підтримки запасів на максимальному й мінімальному рівнях.

      Наявність максимальних запасів дають наступні переваги:

1. Менша ймовірність зупинки виробництва.
2. Менша ймовірність незадоволення потреб клієнтів.
3. Дозволяє продовжувати виробництво у випадку проблем з постачанням.
4. Дозволяє одержувати торговельні знижки.

      Негативні сторони:

      - більше витрат на зберігання;

      - більше коштів, які вкладені у  запаси;

      - імовірність погіршення якості  запасів, що зберігаються досить  давно.

      Основними завданнями обліку товарно-матеріальних запасів є:

а) формування фактичної собівартості запасів;

б) правильне  й своєчасне документальне оформлення операцій і забезпечення достовірних даних по заготовленню, надходженню й відпуску запасів;

в) контроль за схоронністю запасів у місцях їхнього зберігання (експлуатації) і на всіх етапах їхнього руху;

г) контроль за дотриманням встановлених організацією норм запасів, що забезпечують безперебійний випуск продукції, виконання робіт і надання послуг;

д) своєчасне  виявлення непотрібних і зайвих запасів з метою їхнього можливого  продажу або виявлення інших  можливостей залучення їх в оборот;

е) проведення аналізу ефективності використання запасів.

      Основні вимоги, пропоновані до бухгалтерського  обліку товарно-матеріальних запасів:

- суцільне, безперервне й повне відображення  руху і наявності запасів; 
- облік кількості й оцінка запасів;

- оперативність  (своєчасність) обліку запасів;

- вірогідність;

- відповідність  даних складського обліку й  оперативного обліку руху запасів  у підрозділах організації даним  бухгалтерського обліку.

      Для правильної організації обліку матеріалів важливе значення мають їхня класифікація, оцінка й вибір одиниці обліку.

      Відповідно  до МСБО 2 запаси слід вимірювати за найменшим  з двох показників: собівартістю або  чистою вартістю реалізації.

      Собівартість  запасів повинна включати всі  витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їхнього теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан [1].

      Чиста вартість реалізації – це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської  діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, необхідні для здійснення продажу.

      Вибір найменшого показника пояснюється  тим, що однією з концептуальних основ  МСБО відносно якісних характеристик  фінансової звітності є вірогідність, складовою частиною якої є обачність, зокрема, в оцінках активів [13].

      Обачність – це дотримання певної обережності  при формуванні судження, необхідного  при оцінці за умов непевності, таким  чином, щоб активи або доходи не були завищені, а зобов’язання чи витрати  – занижені.

      Слід  зазначити, що для того щоб правильно  врахувати запаси, необхідно прийняти ряд рішень, вибравши одну з можливих альтернатив. Адекватна система  обліку запасів є базою для  розробки ефективної системи їхнього  планування й контролю, що, у свою чергу, допомагає приймати правильні управлінські рішення.

      Існує два можливих методи обліку запасів:

1) система  постійного обліку запасів;

2) система  періодичного обліку запасів.

      У першому випадку всі закупівлі  записуються безпосередньо на рахунок  запасів, а їхній продаж (використання) – у дебет рахунку собівартості реалізованої продукції. Сальдо рахунку запасів на кінець місяця дорівнює величині кінцевих запасів. Іноді окремо ведеться облік кількості запасів для визначення того, скільки одиниць того або іншого виду запасів є в наявності в цей момент часу.

      При використанні періодичної системи  обліку запасів, рахунок запасів  залишається незмінним протягом періоду, а всі закупівлі відображаються на окремому рахунку. Величина кінцевих запасів визначається шляхом інвентаризації (хоча й у цьому випадку підприємство може вести паралельний облік кількості одиниць запасів). Собівартість реалізованої продукції розраховується наприкінці періоду за формулою: