История экономической мысли

Вирішення земельного питання в ході реформи було здійснено на користь останніх, зберігши їхню власність у попередніх розмірах і навіть збільшивши її. Але, незважаючи на це, пореформений розвиток с/г зх. земель України супроводжувався поступовою товаризацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися, зокрема, у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності с/г виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також ряду промис галузей, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Стосовно Селянської реформи 1861 р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичної диференціації. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі— і в Україні, виникли та утвердилися нові, ринкові відносини.

Особливістю Маніфесту 1861 р. було те, що він став першим кроком до поетапних, хоча часто непослідовних, змін у суспільстві, які відбувалися протягом другої половини XIX — початку XX ст. Економічні зрушення (скасування панщини та позаекономічних форм  примусу,  перетворення землі  на об'єкт купівлі продажу, наділення селян землею) доповнювалися змінами в політичному (особиста незалежність селян від поміщиків) й адміністративному (селянське самоврядування, просвітницька діяльність земств) механізмах, соціальному житті суспільства.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 р. стали важливими віхами на шляху  капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х рр. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запроваджено селянське самоврядування. Завдяки військовій реформі (1874 р.) відбулися перетворення у військовій справі: були відмінені рекрутські набори скорочено строк служби, розроблена система заходів щодо технічного переозброєння армії.

Підготовлені  та проведені, в основному представниками консервативних кіл дворянства, реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. А умови, за яких відбулося скасування кріпосного права, визначили особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від замкненого феодального господарства до капіталістичних методів ведення останнього

Таким чином, з  огляду на основні риси модернізації господарства України після_ 1861 р., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації— «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніх устроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 p. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х pp. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запровадженоселянське самоврядування. Проведені реформи мали серйозні вади: чис- 
ленні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. Особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від феод господарства до капіталіст.

Абсолютно чистих форм екон організації господарства в пореформену добу не існувало. Поєднувалися риси як панщинної, тобто відробіткової, напівфеодальної, так і капіталіст систем. Це було характерною особливістю економ розвитку с/г в пореформений час.

Таким чином, з огляду на основні риси модернізації господарства України після 1861 p., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. Її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації — «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі тєхніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніхустроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Усі зазначені риси знайшли відображення в українській моделі економіки, включаючи розвиток її аграрної сфери та промисл. виробництва. Тобто реформа, незважаючи на її обмеженість і непослідовність, відкрила можливості для подальшої модернізації українського суспільства (шляхом «наздоганяючого» розвитку) та поступового формування ринкових відносин.

Завдяки реформі селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне користування польову землю, за що мали виконувати деякі повинності на користь поміщика.

Поступово втягувалися у ринкові відносини й поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії. Крім цього, у поміщицьких господарствах ширше використовувалася вільнонаймана праця як більш продуктивна.

3 розгатком ринкових відносин сільське господарство всебільше набувало товарного характеру. Питома вага зернових культур в українському експорті сягала 73 %.

Капіталістична модернізація пром-сті порівняно з аграрним сектором економіки розвивалася набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х pp. XIX ст. промисловий переворот в основному завершився. Високими темпами розвивалась в Україні важка індустрія, передусім металургійна, вугільна, залізорудна, та залізнич транспорт

Необхідність для розвитку промисловості великих капіталовкладень викликала появу акціонерних товариств — організацій-правової форми господарювання, найбільш властивої ринковій економіці.

Основна увага  представників різних шкіл української  економічної науки пореформеного періоду була зосереджена на питаннях ринкового розвитку, зокрема перспектив народногосподар-ської еволюції, долі капіталізму в країні, подолання відставання соціально-екон розвиткові від зах держав, індустріалізації виробництва тощо.

 Особливо гостро стояло аграрне питання про «прусський» чи «американський» тип капіта-лістичного розвитку. У цьому контексті в екон літератур аналізувалися проблеми селянського й поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, специфіка формування ринкових відносин в аграрній галузі, розвиток інституту приватної власності.

Розвиток екон думки в Україні зумовлювався, передусім, станом екон та соціально-політ життя в країні в цілому, менталітетом народу, культурними традиціями, а також потужним впливом ідей західноєвроп шкіл (марксизм, неокласики, німецька істор школа, маржиналізм).

Відбувався,  також взаємний вплив україн та російської екон науки, який прослідковується у екон працях учених, особливо щодо питань капіталіст індустріалізації, механізму ринкового ціноутворення, концентрації, монополізації виробництва та банківсько-фінансової сфери, соціально-економ. наслідків реформи, обсягів та ролі іноземних інвестицій у розвитку націон економіки тощо. Крім того, багато україн учених того часу (  I.Вернадський, В.Желєзнов, М.Туган-Баранов-ський, Л. Федорович, Л. Яснопольський, М Бунге та ін.) навчалися або певний час виклада ли в навчальних закладах Москви та Санкт-Петербургу, обіймали державні посади (М. X. Бунге, I. В. Вернадський) у Російській імперії, що не могло не відбитися на їхніх наукових поглядах.

Але в цілому праці названих економістів були спрямовані, насамперед, на дослідження українських реалій пореформеного розвитку.

Особливе місце  в дослідженні процесів генезису ринкового господарства належить І.  Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. під час становлення капіталіст відносин у 70—80-х рр. ІX ст. Будучи послідовником класичної школи політичної економії В не тільки аналізував теоретичні постулати західноєвроп економістів, а й намагався використати їх для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, котрі заважають становленню нових ринкових відносин.

Після селянської реформи вчений однозначно стає на позиції захисту підприємницьких відносин, які зароджуються, виступає прихильником великого виробництва й капіталу, вважаючи, що вони сприяють поділові праці та застосуванню в господарстві Машин, які, у свою чергу, підвищують ефективність праці та суспільного виробництва в цілому.

2. Становлення капіталістичних  форм господарювання в аграрному  секторі Укр. Особливості розвитку  землеволодіння Правобережної та  Лівобережної Укр.

3. Україн економ думка ІІ пол  ХІХ ст. про генезис ринк. відносин: методологія аналізу, напрями  та основні проблеми дослідження.

Досліджуючи кардинальні зміни в пореформеній еволюції економіки України, вітчизняні науковці зауважували про зміни в розвитку продуктивних сил суспільства, відносин власності, у динаміці процесів усуспільнення виробництва та поділу праці. Ринковий тип розвитку передбачав функціонування економіки, що базується на приватній власності на засоби виробництва, активізацію товарно-грошових відносин, вільне ціноутворення, розвиток інститутів приватного підприємництва, діяльність яких забезпечується законодавчими актами.

Більшість українських учених цього періоду були певні, що національна модель ринку повинна передбачати відведення ролі держави в регулюванні господарських процесів.

Аналіз основних принципів функціонування економіки ринкового типу був викладений ще класичною школою, зокрема у працях А. Сміта й Д. Рікардо. До кінця XIX ст. проблеми генезису та розвитку ринкових відносин у світовій екон думці були доповнені розробками маржиналістів, оригінальними теоріями німецької історичної школи. Дослідження українських учених свідчать про переважне використання ними теоретичних надбань німецької істор школи. Ідея державного регулювання екон процесів, яка мала на меті послаблення соціальної напруженості в суспільстві, підтримку національної промисловості також плідно використовувалася в працях українських учених. Значно меншою мірою позначився на їхніх розробках вплив марксистської економічної теорії, за винятком хіба що М. Зібера. Проте це неозначало, що вітчизняні економісти не були знайомі з марксистською екон теорією.

Для представників україн екон думки з питань становлення підприємницьких відносин був спільним системний підхід до аналізу та висвітлення означених проблем. Згаданий підхід характеризувався комплексною оцінкою ринкового господарства,намаганням провести мікро та макроаналіз ринкових зв'язків, простежити їх динаміку, вплив на всі сторони життя суспільства, залучити даекономіч-ного аналізу неекономічні чинники (правові, морально-етичні, історичні психологічні, тощо). Тобто в кінці XIX ст. у вітчизняній екон теорії поступово формувалася інституційна наукова традиція, котра була перервана на націон терені періодом розвитку командно-адміністративної системи, а на 3aході вилилася в потужний напрям економічної думки — інституціоналізм.

Найбільший науковий інтерес у працях досліджуваного періоду викликала проблема ринку: його економічна сутність, умови розширення та розвитку, вивчення ринку як основного регулятора цін і пропорцій у народному господарстві, питання функціонування ринкового механізму, впливу ринкових важелів на виробництво, попит і пропозиціютощо.

У працях відомого економіста П.Струве проблемам генезису ринкових відносин надавалося надзвичайно важливе значення. По-перше, вчений стверджував, що тільки ринкове господарство спроможне забезпечити країні потрібну екон динаміку. По-друге, П. Б. Струве був певен, що це історично необхідний шлях. По-третє, виділяючи у своїй концепції «первинне» (натуральне) і «вторинне» (грошово-цінове) типи осподарювання та порівнюючи їх, учений дійшов висновку, що екон та культ прогрес суспільства можливий лише за умов «вторинного», конкурентно-ринкового господарства.

За умов розвитку мінових відносин актуальність вивчення ринкових проблем зростала. Про це писав, зокрема, В. Желєзнов, наголошуючи, що питання про ринки для цієї епохи господарського розвитку набуває надзвичайно важливого значення. Учений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відокремлення с/г та промисловості, спеціалізація останньої, швидкий розвиток обробної промисловості порівняно із с/г, що потребує розширення територій обміну.

Характеризуючи еволюцію поглядів М. Тугана-Барановського на проблему ринку, слід зазначити, що у своєму дослідженні він піднявся від мікрорівневого аналізу ринку як пункту продажу товару до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи 3 огляду на зрослу роль ринкових взаємозв'язків у суспільстві кінця XIX ст. учений дійшов висновку, що ринок є центральною силою, яка керує всім капітал господарствомі відіграє вирішальну роль у його розвиткові.

Грунтовне дослідження ринкових відносин характерне і для представників Київської психологічної школи, зокрема, М.Бунге, О.  Біли-мовича, П.Струве, В.Желєзнова, в яких ринкове господарство аналізувалися як системне утворення.

О.Білимович, зокрема, не поділяючи взглядів К. Маркса стверджував, що затрати праці — це не єдина умова товарного обміну. Ha думку вченого, якщо товар позбавлений корисності, він не може бути предметом купівлі-продажу на ринку, а отже і не має мінової цінності.

Ринок як комплексне, системне утворення був також предметом дослідження В.Желєзнова. Він зокрема, зазначав, що під ринком розуміє одну із сторін сучасної екон організації на основі функціонування якого не тільки реально визначається сукупність суспільних потреб, але й забезпечується еквівалентність процесів обміну та рівноважний розвиток економічної системи в цілому.