Лекции по "Экологии"

    М.І. Савлук вважає, що гроші – це специфічний товар, що має здатність обмінюватися на будь-який інший товар, виступаючи загальним еквівалентом.

    Як  завжди, для кращого розуміння  природи певного явища необхідно  розглянути функції, які воно виконує. Отже, функції грошей:

    К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю визначають:

    1. Засіб обігу – тобто обміну товарами (та послугами): Т – Г – Т.

    2. Одиниця обліку – грошова одиниця використовується суспільством в якості еталону для визначення вартості різнорідних товарів та ресурсів.

    3. Засіб збереження – оскільки гроші є найбільш ліквідними з усіх активів, вони вважаються зручною формою зберігання багатства.

      М.І. Савлук, в свою чергу визначає 5 функцій (крім, міри вартості, засіб обігу та засобу збереження) додає – засіб платежу та функція світових грошей. Але за думкою автора, виділення Савлуком двох останніх функцій є необґрунтованим, тому що вони є різновидом обігу.

    Наступна  неоднозначна категорія – грошова маса – сукупність готівкових та депозитних грошей.

    В свою чергу грошова маса за своєю  сутністю є неоднорідною і поділяється  на складові – грошові агрегати – певний набір елементів грошової маси відповідно до їх ліквідності. В США використовують 4 грошових агрегатів; в Англії – 5; в Німеччині – 3; в Україні – 4.

    За  нормативами НБУ грошові агрегати визначають наступним чином:

    1. М0 – готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

    2. М1 – М0 та переказні (до запитання) депозити в національній валюті.

    3. М2 – М1 та переказні (до запитання) депозити в іноземній валюті та інші депозити.

    4. М3 – М2 та цінні папери крім акцій.

      Класифікація М.І. Савлука дещо відрізняється:

    1. М0 – готівкові кошти на руках у фізичних осіб та в касах юридичних осіб (відмін з НБУ не має).

    2. М1 – М0 та поточні та переказні (до запитання) ощадні рахунки (відміна в тому, що не визначається вид валюти).

    3. М2 – М1 та термінові депозити (відміна – наявність останніх).

    4. М3 – М2 та кошти за трастовими операціями банків (те саме).

    За  особистою думкою автора класифікація М.І. Савлука більш логічна за НБУ.

    За  класифікацією ФРС США:

    1. М1 – готівкові грошові кошти та чекові депозити.

    2. М2 – М1 + без чекові за ощадні рахунки + депозитні рахунки грошового ринку + дрібні (менше 100 тис. $) термінові вклади + рахунки взаємних фондів грошового ринку.

    3. М3 – М2 + великі (менше 100 тис. $) термінові вклади

 

    Розділ  №2.

    Структура сукупного попиту на гроші має наступний вигляд (тобто сукупний попит має наступні складові):

    1. Попит на гроші для здійснення угод – це потреба в грошах для здійснення наступних угод: домогосподарствам – для купівлі продуктів, споживчих товарів та оплати комунальних та інших послуг; фірмам – для оплати праці, оборотних матеріальних та основних засобів виробництва; урядовим установам – на те й, що для фірм.

    Основний  фактор, що визначає цей вид попиту є номінальний ВВП – залежність прямо пропорційна.

    2. Попит на гроші як на активи – гроші розглядаються в якості способу використання наявних ресурсів. Але є одна особливість грошових активів – вони не приносять поточного доходу.

    Основний  фактор, що визначає цей вид попиту є відсоткова ставка – залежність зворотно пропорційна.

    Сукупний  попит на гроші  прийнято графічно зображувати у вигляді низхідної прямої, де на горизонтальній вісі розміщено обсяги попиту, а на вертикальній – відсоткова ставка.

    Розділ  №3.

    Пропозиція  грошей – основні компоненти грошової пропозиції – це паперові гроші та чекові депозити, які уявляють собою боргові зобов’язання або обіцянку заплатити.

    1. Паперові гроші – це боргові зобов’язання банків першого рівня, що знаходяться в обігу.

    2. Чекові депозити – це боргові зобов’язання комерційних банків або заощаджуваних установ.

    Особливістю паперових грошей та чекових депозитів є те, що вони не мають внутрішньої вартості на відміну від металевих грошей.

    Більшість економістів вважає відсутність  внутрішньої вартості позитивним явищем – воно дає більше можливостей для ефективного управління економікою.

    Інша  частина має прямо протилежну думку – негативний вплив полягає в тому, що:

    1. Уряди генерують інфляцію за  рахунок грошового станка.

    2. Наявність надвеликого державного  боргу США.

 

    Не  зважаючи на відсутність внутрішньої  вартості, обіг паперовим грошам забезпечують наступні фактори:

    1. Прийнятність – люди визнають  їх в якості грошей.

    2. Законний платіжний засіб – держава об’явила їх законним засобом платежу.

    3. Відносний дефіцит грошей –  в порівнянні з їх корисністю (здатністю задовольняти потреби).

    Розділ  №4.

    К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю разом з  групою інших економістів функціонування грошового ринку пояснюють наступним чином:

    Скорочення  пропозиції грошей створює їх тимчасовий дефіцит на грошовому ринку. Фізичні  та юридичні особи намагаються отримати гроші за рахунок продажу облігацій, тому пропозиція облігацій збільшується, що приводить до падіння ціни на них і, відповідно, до зростання відсоткової ставки.

    За  більш високої відсоткової ставки кількість грошей, що люди бажають  тримати на руках зменшуються. Таким чином, між розміром грошової пропозиції та попиту знову встановлюється рівновага, але вже за більш високим рівнем відсоткової ставки.

    Збільшення  грошової пропозиції генерує зворотній  сценарій розвитку подій, за яким рівновага  відновлюється на нижчому рівні відсоткової ставки.

    Розділ  №5.

   Інструменти грошового ринку  – це група фінансових інструментів з терміном існування до 1 року; ризик по ним незначний або зовсім відсутній, але й дохід невеликий; використовуються з метою „влаштувати” тимчасово вільні кошти або як резерв ліквідних засобів. Спеціалісти по фінансовому плануванню радять тримати в якості ліквідного резерву для страхового випадку суму, що дорівнює чистому доходу за останні 3 – 6 місяців. До короткотермінових фінансових інструментів належать:

     1) рахунки з можливим  наказом про зняття  коштів (у США – рахунки NOW) – використовуються для здійснення платіжних операцій з чеками і по яким нараховуються відсотки;

     2) депозитні рахунки грошового ринку – терміновий депозитний рахунок на термін до 90 днів.

    3) цінні папери взаємних  фондів – це акції взаємних фондів, дивіденди по яким створюються завдяки сумам, які управляючі цих фондів здатні заробити в результаті інвестування коштів у короткотермінові цінні папери;

   4) депозитні сертифікати  – інструменти збереження, в яких кошти повинні залишатися на протязі встановленого терміну; за їх передчасне зняття стягується штрафи;

   5) короткотермінові  комерційні папери  – короткотермінові незабезпечені векселя корпорацій з високою кредитоздатністю;

   6) боргові зобов’язання центральних агенцій або державних установ – це облігації, що не гарантуються урядом, але являються ліквідними та високо надійними, дохід по ним вищий, ніж у казначейських векселях.

   7) облігації серії  ЕЕ – державні облігації, що можуть бути пред’явлені до погашення через 6 місяців після випуску;

   8) казначейські векселя  (Т-векселя) –  це зобов’язання Казначейства США, що продаються з дисконтом,  мають різноманітні короткі терміни до погашення і практично не підвернені ризикам.

 

     

 
 
 
 
 
 
 

    Тема  №14: Сукупний попит, сукупна пропозиція та макроекономічна рівновага.

    План.

    1. Сукупний попит та фактори,  що його визначають.

    2. Сукупна пропозиція та фактори, що його визначають.

    3. Характеристика макроекономічної  рівноваги.

    4. Класична та кейнсіанська моделі макроекономічного розвитку.

    5. Сучасні теорії макроекономічної нестабільності.

    6. Сучасні погляди на здатність економіки до само корекції.

 

    Розділ  №1.

    Сукупний  попит – це шкала, що графічно зображена у вигляді кривої, яка показує різні обсяги товарів та послуг, тобто реальні обсяги виробництва, що внутрішні споживачі, фірми та уряд готові купити за кожному можливому рівні цін.

    Крива сукупного попиту, що зображена на системі координат, де горизонтальна  вісь визначає розмір ВВП, а вертикальний – рівень цін, має спадний характер, який пояснюється наступними ефектами:

    1. Ефект багатства – при збільшенні рівня цін зменшується купівельна спроможність заощаджень населення і щоб його відновити воно починає економити на витратах; в ситуації, за якої зменшуються ціни, виникають зворотні процеси.

    2. Ефект відсоткової ставки – більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку, скорочує обсяги попиту, тобто реальний обсяг виробленого продукту, на який пред’являють попит.

    3. Ефект імпортних закупівель – підвищення цін в середині країни призводить до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари та збільшення імпорту; падіння цін генерує зворотну ситуацію.

    До  факторів (детермінант), що визначають сукупний попит належать:

    1. Зміна споживчих витрат – збільшення здвигає криву попиту вліво, зменшення – вправо; в свою чергу на зміну споживчих витрат впливають наступні фактори:

    1.1 Добробут споживачів – збільшення добробуту призводить до зростання споживчих витрат і навпаки.

    1.2 Очікування споживачів – умовно можна поділити на дві групи: стосовно майбутнього доходу – очікування його збільшення провокуватимуть зростання витрат і навпаки; стосовно інфляції – очікування зростання темпів інфляції провокуватимуть зростання витрат і навпаки.

    1.3 Заборгованість споживачів – збільшення цього показника генерує скорочення витрат.

    1.4 Податки – коментарії не потрібні.

    2. Зміна інвестиційних витрат – збільшення обсягів закупівлі засобів виробництва штовхає криву вправо і навпаки; в свою чергу на цей показник впливають наступні фактори:

    2.1 Відсоткові ставки – збільшення цього показника генерує зменшення інвестиційних витрат.

    2.2 Очікування прибутку від інвестицій – оптимістичний варіант прогнозу буде позитивно впливати на зростання інвестиційних витрат і навпаки.

    2.3 Податки на бізнес – збільшення податків приводить до скорочення чистого прибутку, що є основним джерелом відтворення підприємства, і навпаки.

    2.4 Технології – наявність нових перспективних технологій стимулюють інвестиційні витрати і, відповідно, сукупний попит.

    2.5 Зайві виробничі потужності – наявність яких зменшує попит на інвестиційні товари.

      3. Динаміка державних витрат – збільшення державних витрат стимулює сукупний попит до тих пір, поки податки та відсоткові ставки залишаються незмінними; і навпаки зменшення державних витрат генерує зворотній сценарій.

<