Лекции по "Экологии"

    1.3 Угоди з цінними паперами.

    2. Торгівля товарами, що вже використовувалися.

    Наступним важливим моментом є влив інфляції на ВВП, що генерує появу наступних  категорій:

    1. Номінальний ВВП – значення ВВП, що відбиває домінуючий рівень цін на період виробництва товарів.

    2. Реальний ВВП – значення ВВП,  скоректоване відповідно до зміни  цін в порівнянні з базовим  періодом.

    3. Дефлятор ВВП – показник, що  показує інфляційні зміни в  економіці країн і за допомогою якого здійснюється перерахунок номінального ВВП в реальний. В США це показник має назву річний ланцюговий зважений індекс цін.

    Методика  розрахунку достатньо складна –  її сутність полягає, в тому, щоб  для кожного товару, що входить до кошика товарів та послуг, визначити його вагу, відповідно до якої та змін на ці товари буде розраховуватися цей показник.

    Крім  коефіцієнта-дефлятора ВВП в Україні  розраховують:

    1. ІСЦ.

    2. ІЦВПП.

    3. ІЦВСГП.

    4.ІЦВБП,

    5. Індекс тарифів зв’язку та транспорту.

 

    Розділ  №2.

    В світовій практиці використовують два  методи підрахунку ВВП:

    1. Витратний метод – розраховується сума всіх витрат на купівлю всього обсягу створеної в цьому році доданої вартості.

    2. Доходний метод – розраховується сума всіх доходів від реалізації всього обсягу створеної в цьому році доданої вартості.

    Види  витрат, що використовуються в затратному методі:

    1. Особисті споживчі витрати (С) – вони включають до себе:

    1.1 споживчі товари довгострокового  використання – автомобілі, холодильники, телевізори тощо;

    1.2 споживчі товари короткострокового  використання – продукти харчування, одяг, канцелярські товари тощо;

    1.3 споживчі витрати на послуги  – лікарів юристів, перукарів  тощо.

    2. Валові приватні внутрішні інвестиції (Ig) – містять в собі:

    2.1 всі кінцеві купівлі фірмами основних засобів виробництва – обладнання, інструменти, машини тощо;

    2.2 все будівництво;

    2.3 зміна обсягів запасів – йдеться про товари, які виготовили, але ще продали (їх розглядають як витрати на проміжні товари, заробітну плату, знос основних засобів).

    3. Державні закупівлі (G) – містять всі державні витрати (як центральних, так і місцевих органів влади) на придбання кінцевих товарів фірм, на всі прямі закупки ресурсів, в тому числі працю.

    4. Чистий експорт (Xn) – різниця між експортом та імпортом протягом поточного року.

    Види  доходів, що використовуються в доходному методі:

    1. Оплата праці робітниками – крім заробітної плати до цієї категорії доходів належать додатки до заробітної плати: внески власників фірм в систему соціального страхування, приватні пенсійні, медичні та страхові фонди.

    2. Рента – до неї належать орендні та лізингові платежі (чиста рента – це перераховані платежі мінус амортизація майна, за яке отримується рента).

    3. Відсотки – дохід від грошових інструментів та облігацій.

    4. Дохід від власності – доход некорпоративних підприємницьких структур.

    5. Податок на прибуток корпорацій.

    6. Дивіденди.

    7. Нерозподілений прибуток.

    Перераховані  вище доходи утворюють національний дохід – загальний дохід всіх громадян країни, отриманий як на її території, так і за її межами.

     8. Опосередковані податки на бізнес.

    9. Споживання основного капіталу (амортизація).

    10. Чистий дохід створений в країні іноземними факторами виробництва – це різниця між загальним доходом, громадян за кордоном, та загальним доходом іноземців, отриманого в країні.

    В Україні Державний комітет статистики рекомендує використовувати третій метод – виробничий, сутність якого полягає у розрахунку суми всіх доданих вартостей, створених протягом року у всіх галузях економіки, плюс непрямі податки та мінус субсидії.

    Але виникає питання: „Як враховувати заробітну плату працівників невиробничого сектору економіки?”

    Розділ  №3.

    Система взаємозв’язаних показників національної економіки ще називається системою національних рахунків, до якої належать:

    1. ВВП.

    2. Чистий внутрішній продукт (ЧВП)  – розраховується, як різниця  ВВП та споживання основного  капіталу (амортизація).

    3. Національний дохід (НД) – від ЧВП віднімають опосередковані податки та чистий дохід іноземних факторів виробництва.

    4. Особистий дохід (ОД) – від  НД віднімають соціальні відрахування, податок на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій і додають трансфертні платежі (виплати по програмам соціального забезпечення, допомоги по безробіттю, благодійні виплати, субсидії на освіту, допомога ветеранам, виплати із приватних пенсійних фондів).

    5. Реальний дохід (РД) – ОД мінус  особисті податки.

 

    В Україні має місце наступна особливість – додатково введені наступні показники:

    1. Валовий національний дохід (ВНД) – сума українського ВВП (дев’ять складових доходного методу) плюс чистий дохід створений в країні іноземними факторами виробництва (десята складова).

    2. Валовий наявний національний дохід (ВНДн) – сума ВНД плюс чисті поточні трансферти (платежі зі страхування від нещасних випадків; поточні податки на доходи та майно (податок на прибуток, прибутковий податок на громадян, податок на транспортні засоби та ін.); відрахування на соцстрах; допомогу з соціального забезпечення, що надходить від інших країн; обов’язкові збори і платежі від домогосподарств; штрафи і пені та ін.).

    3. Особистий безподатковий дохід (БД) – аналог реального доходу.

    Значення  українських „інновацій” за особистою  думкою автора сумнівні, особливо в  умовах інтеграції у світову економіку.

 

    Розділ  №4.

    ВВП є достатньо точним показником досягнень, але він не являється показником благополуччя суспільства.

    Не  зважаючи на те, що більшість вважає, що існує залежність між динамікою  ВВП та благополуччям суспільства, існують недоліки ВВП. Як економічного показника:

    1. Неринкові операції – створена ними додана вартість не входить до складу ВВП; до таких операцій належать праця домогосподарки, тесляра при ремонті власного будинку тощо.

    2. Вільний час – скорочення трудового тижня позитивно впливає на благополуччя суспільства, але воно не враховується ВВП.

    3. Підвищення якості продукції – має позитивний вплив і також не віддзеркалюється ВВП.

    4. Склад і розподіл виробленої продукції – особливо слід наголосити на розподілі, тому що реалізована продукція дає можливість імпортувати дефіцитну.

    5. Випуск продукції на душу населення  – належить до відносних показників, що визначають якісний стан  розвитку економіки.

    6. Стан навколишнього середовища  – особливо актуально для нашої  країни.

    7. Тіньова економіка – це частина ВВП, що не задекларована і за яку не сплачено податків (сюди також належить і кримінал – оборот наркотиків зброї тощо).

    Розділ  №5.

    Стосовно  сукупних витрат існують наступні точки  зору:

    1. Економісти класичної школи – оскільки пропозиція сама утворює собі попит (закон Сея), загальних витрат на споживання завжди достатньо, а значить економіка практично постійно забезпечує повну зайнятість.

    2. Прихильники Кейнса – існують періоди дефіциту та надлишку витрат (в якості доказу наводять приклад Великої депресії).

    Основними інструментами в моделі сукупних витрат служать графіки споживання, збереження та інвестицій, що показують  різні суми, які домогосподарства збираються спожити та зберегти, а  фірми – інвестувати при різних рівнях доходу і виробництва при фіксованому рівні цін.

    В моделі сукупних витрат також використовують наступні показники:

    1. Середня схильність до споживання (ССП) – співвідношення споживання до доходу.

    2. Середня схильність до збереження (ССЗ) – співвідношення збереження до доходу.

    3. Гранична схильність до споживання (ГСП) – співвідношення зміни споживання до зміни доходу.

    4. Гранична схильність до збереження (ГСЗ) – співвідношення зміни збереження до зміни доходу.

    Модель  сукупних витрат стверджує, завжди будуть виконуватися наступні рівняння: ССП + ССЗ = 1 та ГСП +ГСЗ = 1.

    До  факторів, що впливають на споживання та збереження, належать:

    1. Розмір багатства домогосподарств – чим більше цей показник, тим більше споживання і менше збереження.

    2. Очікування наступних доходів та темпів інфляції – зменшення доходів стимулюватиме збереження і навпаки; інфляційні очікування провокуватимуть зростання попиту.

    3. Заборгованість споживачів – зростання заборгованості є результат зростання споживання, але, в свою чергу, зростання цього показника вище певного рівня буде гальмувати споживання.

    4. Оподаткування – має однаковий вплив на обидва показника.

    Стосовно  попиту на інвестиції, основними факторами є:

    1. Очікувана норма прибутку.

    2. Реальна відсоткова ставка – вартість кредиту.

    Додатковими:

3. Витрати на купівлю, технічне обслуговування та експлуатацію основних засобів.
4. Технології – створення нових стимулює інвестиції.
5. Рівень податків на бізнес.
6. Наявність надлишкових виробничих потужностей
7. Очікувань наступних доходів від реалізації товарів, що дозволяють виробляти основні засоби, в які плануються інвестиції.

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Тема  №16: Макроекономічна  нестабільність: інфляція та безробіття.

    План.

    1. Ділові цикли та їх фази.

    2. Типи безробіття.

    3. Інфляція та причини її появи.

    4. Вплив інфляції.

    Розділ  №1.

    Під терміном діловий цикл розуміють підйоми та спади протягом кількох років ділової активності, що виникають один за одним.

    Окремі ділові цикли відрізняються один від одного своєю тривалістю та інтенсивністю, але всі вони мають однакову структуру, що визначається наявністю наступних фаз:

    1. Пік – стан економіки, що визначає повне використання наявних ресурсів, економіка працює на повну потужність, ціни мають тенденцію до підвищення.

    2. Спад – період скорочення загальних обсягів виробництва, доходів, зайнятості та торгівлі, що визначається загальним терміном – скорочення ділової активності; ціни залишаються на постійному рівні, їхнє зниження можливе лише за умов значного та тривалого спаду.

    3. Найнижча точка спаду – виробництво та зайнятість досягли найнижчого рівня; ця фаза може бути як короткотерміновою, так і тривалою.