Лекции по "Экологии"

    2. Операції на відкритому ринку – це операції купівлі-продажу державних облігацій НБУ у комерційних банків.

    В Україні вони мають назву операції РЕПО – продаж НБУ комерційним банкам державних облігацій та дорогоцінних металів з одночасним отриманням гарантії їх зворотного викупу за обумовленою ціною на обумовлену дату.

    3. Резервна норма – визначена центральним банком кількість грошової готівки (у відсотковому виміру до взятих зобов’язань), яка повинна знаходитись в касі банку або на кореспондентських рахунках центрального банку.  

    Розглянемо  стан цих інструментів в Україні:

    1. Обсяг обороту боргових цінних  паперів уряду (операції РЕПО  – 16% на 08.2008 р.) у 2007 році склав 5 800 млн. грн.

    2. Норма резервів для комерційних  банків з 1.10.2006р.: для строкових  депозитів у вітчизняній валюті  – 0,5%; у іноземній валюті –  4%; для коштів на поточних рахунках  та депозитів на вимогу –  відповідно, 1 та 5%.

    3. Облікова ставка НБУ на 08.2008 р. – 12% річних; середньозважена за всіма інструментами – 15,9%; ставка РЕПО – 15,8%; овернайт – 15,9%.

    Для більшого розуміння впливу на розмір позикової ставки наведених факторів в Україні наведено дані 2007 р.:

    1. Загальний капітал комерційних банків – 365 648 млн. грн.

    2. Сукупний власний капітал – 77 431 млн. грн.. (21,18%)

    3. Зобов’язання перед НБУ – 1 738 млн. грн. (0,48%).

    4. Боргові ЦП – 5 800 млн. грн. (1,59%) 

 

    Розділ  №3.

    Так, політика „дорогих грошей”, направлена на пожвавлення економічної активності, і полягає у здійсненні центральними банками наступних заходів:

    1) продажу боргових цінних паперів  уряду на відкритому ринку;

    2) збільшення норми резервів для  комерційних банків;

    3) збільшення облікової ставки.

    Відповідно  політика „дешевих грошей”, направлена на запобігання „перегріву” економіки, та вимагає зворотних заходів:

    1) купівлі боргових цінних паперів уряду на відкритому ринку;

    2) зменшення норми резервів для  комерційних банків;

    3) зменшення облікової ставки.

    Поза  кадром залишився лише одне питання: „Чому маючи такі рецепти, ніяк не вдається уникнути економічних криз?”.

    Розділ  №4.

    З точки зору американських економістів кредитно-грошова політика має наступні сильні сторони:

    1. Має більшу швидкість та гнучкість в порівнянні з фіскальною – безумовно, це інструменти різного рівня, тому їх порівнювати все рівно щот порівнювати швидкість літака та танка.

    2. Незалежність від політичного тиску – дійсно термін діяльності членів Ради директорів ФРС 14 років, але ще жодній державній установі не вдалося уникнути політичного тиску.

    3. Успіхи 80-х – 90-років – успішне використання кредитно-грошової політики в цей період мало місце, але чому вона не працювала раніше?

 

    До  недоліків кредитно-грошової політики відносять:

    1. Зменшення контролю за емісією грошей ФРС – це дійсно актуальна проблема планетарного масштабу.

    2. Циклічна асиметрія – кредитно-грошова політика є може бути ефективною для боротьби з інфляцією, але може бути не ефективною для виводу економіки із спаду.

 
 

    Тема  № 18: Основи фіскальної політики.

    План.

    1. Державний бюджет та бюджетна  політика держави.

    2. Податки: принципи та форми оподаткування.

    3. Бюджетний дефіцит та державний борг.

    4. Дискреційна фіскальна політика.

    5. Недискреційна фіскальна політика  та вбудовані стабілізатори.

    Розділ  №1.

    Державний бюджет – державний документ, що має силу закону (готується урядом, а затверджується Верховною Радою кожного року) та уявляє собою план надходжень грошових коштів та їх витрат. Бюджет поділяється на дві складові:

    1. Доходи бюджету – усі податкові, не податкові та інші надходження на безповоротній основі, що передбачені законодавством.

    2. Витрати бюджету – кошти, що спрямовуються на реалізацію програм та заходів, передбаченим відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення суми, що були неправильно сплачені до бюджету.

    Витратну  частину державного бюджету умовно поділяють на дві складові:

    1. Державні закупки – це закупки товарів, необхідних для існування державних структур; належать до витрат, що вважаються виснажливими.

    2. Трансфертні платежі – соціальні та благодійні виплати, виплати ветеранам, інвалідам та безробітним ; належать до витрат, що вважаються не виснажливими.

    Взагалі державні витрати поділяють на чотири статті:

1. Виплати пенсій та соціального забезпечення.
2. Національна оборона.
3. Охорона здоров’я.
4. Виплата відсотків за державним боргом.

    До  доходної частини бюджету належать наступні складові:

1. Податкові надходження.
2. Дивіденди з акцій корпорацій, що належать державі, та природних монополій – підприємств, що знаходяться у власності держави.
3. Надходження від приватизації.
4. Державні запозичення – боргові цінні папери уряду.

      Існують наступні концепції бюджету (види бюджетної політики):

    1. Щорічно збалансований бюджет – його автори намагаються збалансувати видатки надходжень з витратами; за думкою американських економістів він носить проциклічний характер, тобто не має стабілізуючого впливу на циклічність економічного розвитку, навпаки, збалансований бюджет їх навіть посилює.

    2. Циклічно збалансований бюджет – його сутність полягає в тому, що під час спаду уряд повинний зменшити податки та підвищити державні витрати, тоді як при наступному інфляційному підйомі – підвищити податки та зменшити державні витрати.

    3. Функціональне фінансування – головна мета цієї політики макроекономічна стабільність, яка полягає в забезпеченні повної не інфляційної зайнятості; при цьому в жертву приноситься бюджетний дефіцит та ріст державного боргу.

 

    Розділ  №2.

    Існує два наступних принципи розподілу податкового тягаря в економіці:

    1. Оподаткування отриманих благ – ті, хто отримує найбільшу вигоду від товарів та послуг, що надає уряд, повинні плати податки для їх фінансування.

    2. Платоспроможності – ґрунтується на залежності розміру податку від отриманого доходу та багатства платника податку.

    Відповідно  до визначення розміру податку від  отриманого доходу податки поділяються  на три типи:

    1. Прогресивний – збільшення доходу приводить до збільшення середньої ставки податку і навпаки.

    2. Пропорційний – зміна доходу не впливає на ставку податку.

    3. Регресивний – збільшення доходу приводить до зменшення середньої ставки податку і навпаки.

     

    Відповідно  від об’єкту оподаткування розрізняють:

1. Подоходний податок з фізичних осіб – сплачується з особистого доходу, як правило, з фінансових інструментів; в більшості країн має прогресивний характер.
2. Податок на заробітну плату – сплачує підприємство.
3. Податок на прибуток корпорації – в більшості країн носить пропорційний характер.
4. Податок на додану вартість (акцизи) – акцизами оподатковуються невелика кількість товарів, що має, як правило, нееластичний попит та без яких людина може існувати; в інших країнах замість ПДВ використовують:
5. Податок з продаж – в більшості країн носить пропорційний характер.
6. Майнові податки – податки за володіння нерухомістю.

 

    Розділ  №3.

    Бюджетний дефіцит – це стан державного бюджету, в якому видатки перевищують надходження.

    Державний борг – це сума всіх дефіцитів та профіцитів бюджетів, що має держава за роки свого існування.

    До  основних причин виникнення державного боргу належать:

1. Проведення бойових дій.
2. Економічні.

    Цікавою виглядить ситуація в Україні  – країна не воює, останніми роками демонструє зростання ВВП, а державний борг зростає.

    Американські  економісти стверджують, що зростання  державного боргу:

    1. Не може привести країну до банкрутства – дійсно це так, тому що уряд завжди зможе додатково надрукувати боргові цінні папери та продасть їх ФРС, за надруковані нею незабезпечені ВВП долари; що дасть можливість уряду розрахуватися з боргами – проблеми можуть виникнути, коли перестануть приймати долари в якості платіжного засобу.

    2. Державний борг не може бути загрозою для майбутніх поколінь – в якості доказу приводиться той факт, що начебто основна частина урядових боргових цінних паперів знаходиться в середині США – дійсно, це так, але кількість доларів, що обертаються за межами США в багато разів перевищують річний ВВП країни.  

    Безумовно, таке ствердження є справедливим для економіки США, але для інших країн – це реальні загрози, до яких крім наведених додаються – виплати відсотків державного боргу:

3. Збільшить нерівність в доходах населення – основний тягар несуть бідніша частина населення.
4. Збільшить ставку податків, що може підірвати економічні стимули – головним чином, проблема полягає не в економічних стимулах, а в зростанні розмірів тіньової економіки.
5. Створює перешкоду для проведення стимулюючої фіскальної політики – дійсно збільшити податки з метою проти інфляційних заходів складно, тому що економіка буде переходити в тінь.
6. Перетік реального продукту за межі країни – долари емітує лише ФРС, тоді як іншим країнам для того, щоб їх отримати необхідно продати реальний продукт.

    Достатньо красномовним прикладом такої загрози є ситуації дефолту 1998 року, в якому опинилась Україна та Росія, а також існуючі тенденції розвитку в Україні.

    Розділ  №4.

    Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямоване маніпулювання державними витратами та податковими надходженнями з боку уряду для забезпеченості повної зайнятості, стабільності цін та економічного росту.

    Термін  „дискреційна” означає, що податки і державні витрати змінюються за бажанням уряду.

    Дискреційна фіскальна політика має наступні різновиди:

    1. Стимулююча фіскальна політика – полягає у збільшенні державних витрат, зменшенні податків або в одночасному використанні перерахованих заходів. Це повинно здвинути криву попиту вправо, тобто підвищити рівень платоспроможного попиту, що відповідним чином стимулюватиме збільшення реального виробництва. Головною метою такої політики є подолання економічного спаду.

    При використанні стимулюючої фіскальної політики треба пам’ятати про ефект виштовхування – збільшення грошей в обігу може спровокувати збільшення відсоткової ставки та скоротити інвестиційні витрати