Лекции по "Экологии"

   Розглянемо  види фінансових інструментів:

   1. Короткотермінові фінансові інструменти – це група інструментів з терміном існування до 1 року; ризик по ним незначний або зовсім відсутній, але й дохід невеликий; використовуються з метою „влаштувати” тимчасово вільні кошти або як резерв ліквідних засобів. Спеціалісти по фінансовому плануванню радять тримати в якості ліквідного резерву для страхового випадку суму, що дорівнює чистому доходу за останні 3 – 6 місяців. До короткотермінових фінансових інструментів належать:

   2. Звичайні акції – це дольові інструменти інвестування, що дають право на власність частини власного капіталу корпорації. Власники акцій отримують дохід двома способами:

        1) отримання дивідендів;

        2) приріст капіталу (курсовий дохід) – прибуток, що можна отримати від продажу акцій за ціною, яка вища за ціну купівлі.

   3. Цінні папери з фіксованим доходом – це фінансові інструменти, що періодично приносять дохід за попередньо визначеними ставками; до них належать:

       3.1 облігації – довгострокові цінні папери, що приносять дохід у вигляді відсотків плюс номінальна сума після погашення.

      3.2 привілейовані акції – цінні папери, що надають їх власнику право власності на долю капіталу корпорації і приносять твердий дохід у вигляді дивідендів, які виплачуються раніше ніж дивіденди по звичайним акціям.;

     3.3 Конвертовані цінні папери – це цінні папери з фіксованим доходом, що дають власнику право обміняти їх на звичайні акції.

   4. Спекулятивні інвестиційні інструменти – це фінансові інструменти, що характеризуються високим рівнем ризику, тобто вірогідність визначення їх майбутніх ціни та доходності дуже низька. До них належать:

         4.1 опціони – цінні папери, що дають їх власнику купити або продати інші цінні папери за спеціально обумовленою ціною протягом певного терміну; існують наступні види опціонів: „права”, варрант (або ордер), опціони „put” та „call”.

        4.2 товарні і фінансові ф’ючерси – контракти, в яких продавець даного товару бере на себе зобов’язання поставити певні активи (фінансові або товарні) за фіксованою ціною у визначений термін, а покупець зобов’язується купити ці активи на даних умовах.

        4.3 реальні активи – уречевлене майно, крім нерухомості, до них відносять дорогоцінні метали, діаманти, предмети мистецтва, антикваріат та інші колекційні предмети.

   5. Взаємні фонди – це інвестиційні компанії, що інвестують свій капітал у диверсифікований портфель цінних паперів і продають свої акції інвесторам, які мають право на долю цього портфеля і дохід від нього.

 

   6. Нерухомість – майно у вигляді індивідуального житла, земельних ділянок, а також майна, що прив’язане до землі і приносить дохід (склади, гаражі тощо).

   7. Компанії з обмеженою відповідальністю – надає можливість обмеженої відповідальності по зобов’язанням з правом участі в управлінні компанією.   

 

   Розділ  №2.

   В свою чергу, ринки капіталів поділяють  на:

   1. Первинний ринок – це механізм, що забезпечує вихід в обіг нових випусків цінних паперів (IPO – initial public offering). Але треба пам’ятати, що первинне розміщення відбувається не тільки у вигляді відкритої підписки, також існує і закрита підписка.

   Як  правило, корпорація-емітент користується послугами інвестиційного банку – інституту, який спеціалізується на розміщенні нових випусків цінних паперів. Його послуги можуть включати андерайтинг (гарантована підписка) – надання інвестиційним банком гарантій отримання емітентом за свій випуск нових цінних паперів встановлену в контракті суму.

   У випадках, коли розміри  емісії достатньо  великі, з метою  розподілу фінансового ризику інвестиційний банк організовує емісійний синдикат – тимчасове об’єднання кількох інвестиційних банків, за допомогою якого створюється група по продажу цінних паперів – мережа брокерських фірм, які об’єднуються для прийняття відповідальності за продаж визначених частин випуску нового  цінного паперу.

   Винагороду  за гарантію розміщення та послуги по продажу  нових випусків, як правило встановлюють у формі скидки або дисконту з  курсу продажу  цінного паперу. Наприклад, інвестиційний банк пропонує емітенту 24$ за акцію, яка буде продаватися за 25$. Після цього інвестиційний банк може запропонувати ці акції групі по продажу за ціною 24,75$.

   Інколи  нові випуски цінних паперів розміщуються емітентом напряму, без посередників, але у більшості  випадків продаються за описаним вище механізмом.

 

   2. Вторинний ринок  – механізм купівлі-продажу вже розміщених цінних паперів. На вторинному ринку діють фондові біржі, а також здійснюється позабіржовий обіг – широко розгорнута мережа телекомунікацій, що з’єднують покупців і продавців тих чи інших цінних паперів, в тому числі і при розміщені публічних випусках нових цінних паперів.

   Визначальною  особливістю первинного та вторинного фондового  ринків є наявність  лістінгу – реєстрації акцій компанії на фондовій біржі (якщо акції компанії зареєстровані більш чим на одній біржі, має місце двійний лістінг).

   Для того щоб пройти лістинг необхідно:

   1. Заповнити  заяву.

   2. Відповідати  певним вимогам – найбільш  жорсткі вимоги діють на NYSE – компанія повинна:

   2.1 мати не менше 2200 акціонерів, що володіють по 100 та більше акцій;

   2.2 як  мінімум 1,1 млн. акцій, що випущені  по відкритій підписці і знаходяться  у власності зовнішніх акціонерів;

   2.3 мати  прибуток 2,5 млн.$, що показана в її фінансовій звітності;

   2.4 протягом  двох попередніх років – прибуток по 2 млн.$;

   2.5 вартість  реальних активів в нетто-розрахунку (мінус нематеріальні активи) –  не менше 16 млн.$;

   2.6 сумарна  ринкова вартість акцій, що  знаходяться в обігу – не  менше 18 млн.

   3. Внести  плату за лістинг.    

   Розділ №3.

   Як  вже наголошувалося вище, найбільш впливові фондові біржі розташовані  у США, Англії та Японії.

   До  найбільш впливових бірж США належать Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) та Американська (AMEX), на долю яких відповідно належить 85% та 5% вартості акцій, що обертаються на фондових біржах США.

     Серед інших американських фондових бірж найбільш відомі – Середнього Заходу, Тихоокеанська, Філадельфійська та Бостонська. Вони належать до категорії регіональних бірж ( всього таких бірж в США – 13) і в сукупності обслуговує до 10% обороту акцій (по їх вартості) фондових бірж США.

   Розглянемо  більш детально одну з найбільш впливових  у світі Нью-Йоркську фондову біржа (NYSE).

    Для  того, щоб стати членом Нью-Йоркської  фондової біржі, необхідно володіти  або орендувати „крісло” або місце на біржі. На NYSE – 1366 місць. Більшістю місць володіють брокерські компанію (у кожній з них, як правило, більше одного місця). Найбільш потужна – „Мерріл Лінч”, Пірс Феннер енд Сміт інк.” – володіє більше 20 місцями.

   Члени біржі, як правило, діляться на кілька груп відповідно до того, чим вони займаються:

   1. Операції за дорученням  клієнтів – складаються:

        1.1 Брокери, що працюють за комісійну винагороду (52%) – купують і продають акції та облігації на запит клієнтів.

        1.2 Брокери за операціями з облігаціями (2%) – здійснюють операції виключно з облігаціями по запитам клієнтів.

   2. Операції для інших  членів біржі:

        2.1 Брокери операційного залу – „дводоларові”(10%) – виконують накази інших членів біржі під час підвищеної активності діяльності біржі.

        2.2 „Спеціалісти” (29%) – створюють регулярну та впорядковану систему торгівлі для 6 – 15 випусків цінних паперів, що виділені для них; купують і продають неповні лоти для членів біржі.

   Повний  лот – партія в 100 акцій або числом кратним 100.

   Неповний  лот – партії акцій числом менше 100.

   3. Операції за власний рахунок:

        3.1 Зареєстровані трейдери (4%)  - купують і продають цінні папери за рахунок власних коштів; повинні виконувати перелік правил по захисту клієнтів біржі.

   Торги ведуться  в операційному залі, розміри якого дорівнюють приблизно розмірам футбольного поля. Зал, поділений на 18 торгових зон, а по периметру операційного залу знаходиться апарати телефонного зв’язку, по яким передається інформація по здійсненню угод.

   В кожній торговій зоні ведуться операції з  певними видами акцій. Всі угоди в операційному залі здійснюються за процедурою аукціону.

   Роль  „спеціаліста”  полягає не тільки в торгівлі неповними лотами (1), також в підтриманні непереривного процесу купівлі-продажу цінного паперу(2) – в той момент, коли потік замовлень на цей папір переривається „спеціаліст”, пропонує його купити або продати за певним курсом.

   У світовому масштабі по обсягу обороту на першому місці знаходиться Токійська фондова біржа; на другому – NYSE; на третьому – Лондонська фондова біржа.

   Інвестор, в якого виникає бажання здійснити  угоду з акціями іноземних  компаній може це здійснити двома  способами:

   1. Купівля акцій через іноземного брокера або іноземний філіал американської брокерської компанії – такий спосіб, як правило, пов’язаний із можливими ускладненнями адміністративного характеру та складностями, що пов’язані з розрахунками податків та переводом грошей

   2. Купівля акцій іноземних компаній за допомогою депозитарних свідоцтв (ADR – American Depositary Receipts) – це сертифікати, що вільно обертаються, замінюють собою акції іноземних емітентів і знаходяться у трастовому управлінні закордонних відділень американських банків. Вони поділяються на два типи:

       2.1 зареєстровані депозитарні сертифікати – це свідоцтва, що пройшли реєстрацію контрольних установ американського уряду, а також пройшли лістинг на NYSE та AMEX. До них належать свідоцтва акцій „British petroleum” та „Sony corp.”

      2.2 незареєстровані депозитарні сертифікати – це свідоцтва, що не пройшли реєстрацію контрольних установ американського уряду, а також не пройшли лістинг на NYSE та AMEX. До них належать свідоцтва акцій „De Beers” та „Cannon”.

   Розділ  №4.

   Позабіржовий  ринок не зв’язаний з конкретним закладом – це інший спосіб торгівлі цінними паперами. В США він охоплює до 1/3 всього вартісного обсягу обороту акцій. Цінні папери, що обертаються на цьому ринку мають назву „не пройшовши лістинг”.

   Позабіржовий  ринок (OTC – over-the-counter market) – це сукупність контактів між покупцями та продавцями цінних паперів, що поєднанні між собою складною мережею телекомунікацій, а курси, по яким здійснюється продаж цінних паперів, виникають на основі конкуруючих заявок покупців і в ході переговорів.

   Переважна кількість акцій обертається на позабіржовому ринку США, аналогічна картина створилась по державним та корпоративним облігаціям. З більш чим 30 тис. випусків, що обертаються на позабіржовому ринку, приблизно 5тис. знаходяться в активному оберті.

   Ринкові курси цінних паперів на позабіржовому ринках встановлюються в результаті співставлення попиту і пропозиції операторами ринку – дилерами – торговці, що створюють ринок, пропонуючи купити або продати окремі цінні папери позабіржового обігу по встановленому курсу.

   Курс  попиту – найвища ціна, за якої ділер згоден купити акцію.

   Курс  пропозиція – найнижча ціна, за якої ділер згоден продати акцію.

   Курсова різниця – джерело  доходу дилерів.

     Дилери позабіржового ринку зв’язані з покупцями та продавцями цінних паперів через Систему автоматизованої інформації про котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів (NASDAQ – National Association Dealers Automated Quotation System), яка передає останні курси попиту і пропозиції по 5100 акціям, що продаються найбільш активно на позабіржовому ринку.