Лекции по "Экологии"

ign="justify">    Рента – різновид доходу, що не потребує від одержувачів підприємницької діяльності. До спільної думки про те, що собою уявляє земельна рента, людство ще не прийшло – на жаль, це питання залишається без вичерпної відповіді з моменту появи приватної власності на землю. Для більшого розуміння розглянемо ставлення провідних світових економістів.

    Д. Ріккардо стверджував: „Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а рента платиться, тому що хліб дорогий”.

    К. Маркс показав, що джерелом появи земельної ренти є праця найманих робітників, причинами виникнення – монополія на землю, умовами появи – природні й економічні відміни між земельними ділянками.

    В свою чергу, розмір земельної ренти залежить від наступних різноякісних факторів: стану якості земельної ділянки, її місцеположення, загальноекономічної ситуації та талану самого землероба.

    За  своєю природою, рента – це орендна плата, яку повинен сплачувати орендар земельної ділянки.

    Розділ  №2.

    Для вітчизняної економічної науки  класичними стали наступні чотири види ренти:

1. Абсолютна.
2. Монопольна.
3. Диференціальна рента І.
4. Диференціальна рента ІІ.

    Диференціальна  рента І є результатом різниці в родючості земельних ділянок, їх місцеположення або результатом одночасної дії перерахованих факторів.

    Диференціальна  рента ІІ – додатковий чистий дохід, що виникає за рахунок додаткового інвестування коштів і праці в ділянку землі, що обробляється.

    Монопольна  рента – це економічна реалізація приватної власності на земельні ділянки, що мають виключні, тільки їм притаманні якості і властивості. Факторами виникнення монопольної ренти є особливі властивості певного масиву або регіону, де ця земля розташована.

    Наступний вид ренти, який викликає найбільше  непорозумінь серед економістів з приводу свого існування – це абсолютна рента. Найбільший внесок в розробку теорії абсолютної ренти здійснив К. Маркс, який за абсолютну ренту вважав частину доходу підприємця-землекористувача, яку він віддає у виді орендної плати за використання найгірших земель, серед тих, що знаходяться в обороті, їх власнику.

   В дослідженні  природи й особливостей абсолютної ренти оригінальною є точка зору на цю проблему російського економіста Гайсина Р.С., який виділяє існування двох видів абсолютної ренти. Так, абсолютна рента І уявляє собою складову, що формується в умовах мікроекономічної конкурентної рівноваги, коли рівень попиту на товари врівноважується з рівнем їх пропозиції, тобто абсолютна рента І виступає частиною нормального прибутку.

   Інша  складова – абсолютна рента ІІ – виникає лише в умовах зростання розвитку аграрного ринку, коли суспільні потреби перевищують виробничі можливості, інакше кажучи попит перевищує пропозицію.

 

   Розділ  №3.

    На  сьогоднішній день в Україні існують  два підходи до визначення ціни на земельні ділянки сільськогосподарського призначення – кадастрова ціна, що була визначена на основі грошової оцінки сільськогосподарських угідь, і експертна грошова оцінка земельних ділянок (методика, що була прийнята постановою Кабінету міністрів України від 11. 10. 2002 р. №1531). Коротко проаналізуємо перераховані методи грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

    Якщо, за своєю природою експертну оцінку взагалі не можливо використати, то з грошовою оцінкою все набагато складніше.

    В основі грошової оцінки дійсно знаходиться  прогресивний принцип – капіталізації загальної земельної ренти, за якого розраховується ціна земельної ділянки визначається за формулою:

                            

                                        (3. 13)

де, Цзд  – вартість 1 га земельної ділянки  на певний рік, у. г. о.; 

      У – середній рівень врожайності  зернових культур з 1 га за 7 років, ц;  

      Кв – коефіцієнт способу використання  земельної ділянки;

      Км – коефіцієнт місцеположення  земельної ділянки;

      Ц – середній світовий рівень  цін на зернові культури на  рік розрахунку, у.г.о.;

       Ск – ставка капіталізації, десятковий дріб.

 

    Але якщо розглянути динаміку кадастрової  ціни та врожайності зернових (див. таб1), то можна прийти до наступних висновків – коефіцієнт кореляції між динамікою середньої по Україні кадастрової ціни за 1 га та динамікою середньої врожайності (за останні сім років) за період з 1997 по 2006 роки (див. таб.1), який дорівнює –0,589.

    Отже, існуюча кадастрова ціна не відповідає сучасним реаліям. Причинами такої невідповідності є те, що грошову оцінку земельної ділянки 1986 – 1988 рр. штучно трансформували в грошову оцінку 1996, при цьому ніякої кадастрової оцінки не проводилось. Основа кадастрової оцінки – це визначення:

1. Місце розташування земельної ділянки.
2. Її економічна оцінка.
3. Бонітування грунтів.

   Таблиця 1.

   Динаміка  показників середньої врожайності (за останні 7 років) та кадастрової  ціни за період 1996 – 2006 роки.

 

    На  погляд автора, доцільно залишити той  же принцип капіталізації ренти, але замість ставки капіталізації у 3%, використовувати річну відсоткову ставку за гривневими депозитами. Але тоді ми отримаємо зовсім іншу ціну – за умов постійного щорічного вирощування зернових на земельній ділянці її середня ціна по Україні за 2006 рік склала 146,85 грн.; за умов дотримання сівозмін – у кращому випадку 130,7 грн.

 

    Розділ  №4.

    За  думкою американських економістів  існують:

    1. Короткострокова проблема с/г виробників – що визначається річними коливаннями цін на сільськогосподарську продукцію та, відповідним чином, доходів сільськогосподарських виробників. В якості причин цієї проблеми автори наводять:

    1.1 Нееластичний попит – для того, щоб збільшити обсяги продаж необхідно значно знизити ціну.

    1.2 Коливання обсягів виробленої продукції – причиною якого є погодні умови та самі фермери.

    1.3 Коливання внутрішнього попиту – причин автори не пояснюють.

    1.4 Нестабільний іноземний попит – автори пояснюють погодним умовами за кордоном та коливанням курсу долару до іноземних валют імпортерів американської с/г продукції

 

    За  особистою думкою автора, наведені пояснення та причини, м’яко кажучи не пояснюють існуючої проблематики. Дійсно, другий сектор АПК – яскравий приклад фрагментарної галузі (багато учасників та високий рівень конкуренції), але головна проблеми сільськогосподарських виробників – це картельні домовленості представників першого та третього (особливо останнього) секторів АПК.

    Повернемось до пояснень:

    1. Автори наголошують, що збільшення  обсягів продаж, можливо лише  за рахунок більше значного  зменшення ціни, пояснюючи це  нееластичністю попиту на с/г  продукцію. При цьому вони замовчують той факт, що за умов нееластичності попиту необов’язково збільшувати обсяг продаж достатньо збільшити ціну, щоб отримати підвищення доходів – але це неможливо, тому що покупців (третій сектор АПК) набагато менше за продавців, тим більше, якщо вони домовились.

    2. Коливання обсягів виробленої продукції – дійсно погодні умови відіграють свою роль разом із „нерозумними” фермерами. Але ще за часів стародавніх єгипетських фараонів уряд здійснював інтервенції на ринок с/г продукції.

    3. Коливання внутрішнього попиту  – одразу виникає питання:  за рахунок чого він відбувається? Ризькі наплив чи відтік населення  – сумнівно; збільшення імпорту  – тоді це питання до уряду.

    4. Коливання зовнішнього попиту  належить також до категорії  надуманих причин. З часів А. Сміта відомо – країна повинна експортувати ті товари, собівартість яких менша в порівнянні з іноземними аналогами.

 

    2. Довгострокова проблема с/г виробників – скорочення галузі, причини якої автори пояснюють:

    2.1 Цінова нееластичність.

    2.2 У зв’язку з технологічним прогресом пропозиція значно перевищує попит.

    2.3 Попит зростав значно повільно  до попиту.

    Обґрунтованість наданих причин явно викликають сумніви:

    По-перше, що значить термін „скорочення галузі”  – якщо це скорочення річних обсягів продаж, якими визначають розміри галузі, але автори наголошують про зростання пропозиції; якщо про зменшення учасників, то це за умов зростання виробництва – не скорочення галузі, а її укрупнення.

    По-друге, якщо виробництво значно перевищую  попит за умов технологічного прогресу, то хто заважає експортувати с/г продукцію за кордон.

 

    Концепція паритету визначає, що співвідношення цін на продукцію цін с/г виробників та цін на товари та послуги, що вони споживають повинна залишатися постійним.

    

   Проблема  дотримання концепції паритету є  проблеми відносин між І та ІІ секторами  АПК.

    Тема  №13: Грошовий ринок.

    План.

    1. Сутність грошей, їх функції та грошові агрегати.

    2. Попит на гроші та його структура. 

    3. Пропозиція грошей.

    4. Механізм функціонування грошового ринку та його рівновага.

    5. Інструменти грошового ринку.

    Розділ  №1.

    Незважаючи  на багатовікові дослідження та велику кількість теоретичних концепцій, людство сьогодні не має однозначного визначення – що таке гроші.

    Так, К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю вважають, що гроші – це те, що гроші роблять, тобто все, що виконує функції грошей, і є грошима.